Справа №752/13326/21Головуючий у І інстанції: Токман Ю.Ф.
Провадження №33/824/3345/2021
29 липня 2021 року суддя Київського апеляційного суду Мосьондз І.А., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 14 червня 2021 року,
Постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 14 червня 2021 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 рік.
На дане рішення суду ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій він просить оскаржувану постанову суду скасувати та закрити провадження по справі на підставі п.1 ст.247 ККпАП.
В обґрунтування апеляційних вимог посилається на те, що суд першої інстанції не забезпечив всебічного, повного та об'єктивного з'ясування обставин справи, а його висновки є необґрунтованими. Вважає, що працівники поліції за відсутності передбачених Правилами дорожнього руху підстав зупинили його транспортний засіб, а тому всі докази, отримані поліцейськими після цього, є незаконними.
Крім цього, за доводами апелянта, його огляд на стан сп'яніння проведений працівниками поліції з порушенням вимог ст.266 КУпАП, оскільки проведений за відсутності двох свідків і матеріали справи не містять відповідного направлення для проходження ним такого огляду в закладі охорони здоров'я.
Також зазначає, щопротокол про адміністративне правопорушення не відповідає вимогам ст.256 КУпАП, оскільки в ньому не зазначено суть адміністративного правопорушення, дані про свідків та відомості про те, який саме огляд та у який спосіб він мав пройти на вимогу поліцейського.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника Гребенченка О.А., які підтримали подану апеляційну скаргу з доповненнями та просили її задовольнити, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Положеннями статей 251 та 252 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Згідно оскаржуваної постанови ОСОБА_1 визнаний винуватим у тому, що він 07 травня 2021 року о 00 год. 20 хв. керував транспортним засобом «Smart Fortwo» д.н.з. НОМЕР_1 по вул.Саперно-Слобідській, 61, в місті Києві з ознаками наркотичного сп'яніння, від проходження у встановленому законом порядку огляду на стан сп'яніння відмовився, чим порушив п.2.5 ПДР України.
Вивченням матеріалів справи про адміністративне правопорушення встановлено, що суддя, діючи у відповідності до вимог ст.ст.245, 252, 280, 283 КУпАП, всебічно, повно та об'єктивно дослідив обставини вчиненого адміністративного правопорушення на підставі доказів, наявних в матеріалах справи, та дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у порушенні п.2.5 Правил дорожнього руху, що є складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Суд апеляційної інстанції вважає такий висновок суду є законним та обґрунтованим, з огляду на наступне.
Пунктом 1.3 ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Відповідно до п.2.5 ПДР України водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Частина 1 статті 130 КУпАП встановлює відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а також за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення, який став предметом судового розгляду, ОСОБА_1 в зазначеному місці та час керував транспортним засобом з ознаками наркотичного сп'яніння, в порушення п.2.5 ПДР від проходження огляду у встановленому законом порядку на стан сп'яніння відмовився.
Як правильно встановив суддя, викладені в протоколі обставини підтверджуються відеозаписом з нагрудної камери поліцейського (а.с.2), який є належним і допустимим доказом по справі.
В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 пояснив, що відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння та мав намір пройти огляд самостійно, оскільки поспішав по роботі і не заперечував щодо проходження огляду в найближчому медичному закладі, а не в тому, який йому запропонували працівники поліції.
Відповідно до п.12 розділу 2 Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом МОЗ та МВС України № 1452/735 від 09.11.2015 року у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу 1 цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я. Проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини обов'язкове.
Таким чином, огляд на стан наркотичного сп'яніння проводиться лише в закладах охорони здоров'я і не передбачає можливості проведення попереднього огляду за допомогою спеціального технічного засобу.
У зв'язку з тим, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду в медичному закладі, інспектором не складалось відповідне направлення.
Пунктом 9 розділу ІІ Інструкції передбачено, що з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров'я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.
Дана Інструкція не передбачає самозвернення водія до закладу охорони здоров'я для проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, у тому числі враховуючи те, що поліцейський зобов'язаний здійснити його доставку в приміщення останнього.
Оскільки ОСОБА_1 в порушення п.2.5 ПДР України відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, і така відмова зафіксована поліцейським шляхом застосування технічних засобів відеозапису, суд першої інстанції обґрунтовано та на законних підставах притягнув його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП.
Посилання апелянта на порушення працівниками поліції вимог ст.266 КУпАП є безпідставним, оскільки огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції не проводився, у зв'язку з відмовою ОСОБА_1 від його проходження.
Суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги про невідповідність вимогам закону складеного щодо ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки він складений уповноваженою на те службовою особою, його зміст відповідає вимогам ст.256 КУпАП, а сам протокол містить суть вчиненого правопорушення і є джерелом доказової інформації про подію правопорушення та особу, яка його вчинила.
Посилання апелянта на відсутність підстав для зупинки транспортного засобу під його керуванням та незаконність таких дій працівників поліції, не стосуються розгляду даної справи в межах протоколу про адміністративне правопорушення ААБ№206069.
З урахуванням вище викладеного, за результатами апеляційного перегляду справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушення суддею норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права, як про це зазначає апелянт у поданій апеляційній скарзі.
Оскільки рішення суду, яке оскаржується, є законним, обґрунтованим та вмотивованим, суд апеляційної інстанції залишає його без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП, -
Постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 14 червня 2021 року, якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 рік, - залишити без змін, а подану ним апеляційну скаргу - без задоволення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя І. Мосьондз