Справа № 750/6219/21 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/4823/549/21
Категорія - Доповідач ОСОБА_2
26 липня 2021 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові матеріали кримінального провадження, зареєстровані в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №12.021.270.340.000.552, за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 , в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , на ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 18 червня 2021 року щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Біла, Чемеровецького району Хмельницької області, фактично проживаючого по АДРЕСА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,
з участю прокурора ОСОБА_8 ,
захисника в режимі
відеоконференції програмою EasyCon ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
Вищевказаною ухвалою місцевого суду ОСОБА_7 продовжено строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 16 серпня 2021 року.
Мотивуючи своє рішення місцевий суд вказав, що заявлені ризики, які виправдовують тримання ОСОБА_7 під вартою, жодним чином не зменшилися, а судове провадження, у свою чергу, не завершено.
В апеляційній скарзі захисник просить ухвалу місцевого суду скасувати. Витребувати та долучити до матеріалів справи ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 01.07.2021 року (справа 750/6219/21) (відвід судді ОСОБА_1 ). Вважає, що місцевим судом було взято до уваги лише доводи сторони обвинувачення, а доводам сторони захисту не надано належної правової оцінки. Також вважає, що 18.06.2021, під час винесення ухвали про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 , суддею було порушено принцип правової визначеності, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою повинно бути подано не пізніше ніж за 5 днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою, однак прокурором такі строки дотримані не були, у зв'язку з чим суд не мав права його розглядати. В ухвалі від 17.06.2021, призначаючи безоплатного захисника, суд зазначив: «Таким чином слід зауважити, що адвокат ОСОБА_6 , завідома знаючи про те, що не прибуде до Деснянського районного суду м. Чернігова 17.06.2021, повідомив суду неправдиву інформацію про свою участь у вказаному кримінальному провадженні.» Таке твердження суду є безпідставним та не підтверджується жодним наявним у справі доказом. Крім того, в судовому засіданні місцевого суду ОСОБА_7 звернув увагу суду на той факт, що призначений адвокат не знайомий з матеріалами кримінального провадження, що і підтвердив безоплатний захисник. На цій підставі ОСОБА_7 заявив відвід, що було проігноровано судом. Ним до суду були подані декілька клопотань щодо неможливості продовження тримання під вартою. Такі клопотання знаходяться в матеріалах справи, але навіть не згадуються в оскаржуваному рішенні. В порушення вимог ст. 182 КПК України ОСОБА_7 не був визначений розмір застави, який відповідно до вимог КПК України не може бути завідомо непомірним, за відсутності інших позицій, а тим більше належних та допустимих доказів майнового стану ОСОБА_7 сторона захисту заявляє, що єдиний помірний розмір застави 45 500 грн..
Заслухавши доповідача, пояснення сторін захисту та обвинувачення, дослідивши матеріали кримінального провадження і перевіривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає її необгрунтованою.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Згідно з ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене.
Суд першої інстанції, враховуючи ризики, передбачені ст. 177 КПК України, дійшов правильного висновку про необхідність продовження строку тримання обвинуваченого під вартою, оскільки всі ті ризики, у зв'язку з якими саме така міра запобіжного заходу щодо ОСОБА_7 обиралася та продовжувалася, на даний час дійсно не зникли.
Окрім того колегія суддів враховує, особу обвинуваченого, ступінь тяжкості скоєного, з огляду на те, що заявлені ризики, які обґрунтовують тримання ОСОБА_7 під вартою, зазначені у клопотанні прокурора, а саме: ризик переховування від суду; ризик вчинення іншого кримінального правопорушення; незаконний вплив на потерпілого у цьому кримінальному провадженні не зменшилися і в судовому засіданні не спростовані, обвинувачений є раніше неодноразово судимим за корисливі злочини, на даний час щодо нього у Дніпропетровській та Хмельницькій областях існують три кримінальні провадження, у тому числі і щодо злочинів проти власності.
Твердження захисника щодо неправильного визначення слідчим суддею суми застави, яка на його думку є завищеною та непомірною для обвинуваченого, не заслуговують на увагу, з огляду на таке.
Дійсно, згідно вимог ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Відповідно ж до положень п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, при прийнятті рішення про визначення розміру застави, місцевий суд в повній мірі врахував усі обставини вчинення кримінального правопорушення та розмір завданої шкоди, дані про особу обвинуваченого, його майновий стан і дійшов вірного висновку, що сума застави має становити 152 740 грн.. Саме такого розміру застави буде, і на думку колегії суддів, цілком достатньо для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених КПК України.
Крім того, розмір застави, згідно вимог ч. 4 ст. 182 КПК України, практики Європейського суду з прав людини, повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду, буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, якесь бажання сховатися.
Посилання адвоката на ч. 1 ст. 199 КПК України щодо строків подання клопотання про продовження строку тримання під вартою також безпідставне, бо дана норма стосується досудового слідства.
Колегія суддів враховує, що обвинувачений проживає і народився у містах, які розташовані на значній відстані від м. Чернігова, не має сталого заробітку, щодо нього розслідуються кримінальні провадження в інших областях України.
Отже, на переконання колегії суддів, підстави для продовження строку тримання обвинуваченого під вартою є обґрунтованими.
Керуючись ст. ст. 331, 376, 405, 407, 419 Кримінального процесуального кодексу України,
Апеляційну скаргу захисника залишити без задоволення, а ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 18 червня 2021 року щодо ОСОБА_7 - без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_3 ОСОБА_2 ОСОБА_4