Справа №591/2384/21 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1
Номер провадження 11-сс/816/239/21 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
Категорія - тримання під вартою
30 липня 2021 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5
прокурора - ОСОБА_6
підозрюваного - ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 10 квітня 2021 року, якою у задоволенні клопотання про застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відмовлено,-
Вказаною ухвалою слідчого судді, в рамках кримінального провадження №12021200480000774 від 09 квітня 2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 194 КК України, було відмовлено у задоволенні клопотання слідчого Сумського РУП ГУНП в Сумській області про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Своє рішення слідчий суддя вмотивував тим, що всі твердження прокурора та слідчого у клопотанні щодо підозри, ґрунтуються на їх безпідставних та невмотивованих припущеннях, жоден доказ на підтвердження яких не містить наявності достатніх фактів або інформації, яка могла б переконати стороннього спостерігача в тому, що саме ОСОБА_7 міг бути причетний до вчинення злочину, який є предметом розслідування.
Не погодившись з вказаним судовим рішенням, прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_6 звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій просив ухвалу слідчого судді скасувати, ухвалити нову ухвалу, якою застосувати до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, без визначення розміру застави.
В обґрунтування своїх вимог прокурор вказує, що:
- висновок слідчого судді про те, що прокурором не доведено наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_7 , не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, є необґрунтованим та належним чином невмотивованим, оскільки момент повідомлення про підозру є початком одного з етапів досудового розслідування, на якому орган досудового розслідування на підставі зібраних у кримінальному провадженні доказів готовий висловити припущення щодо вчинення певною особою кримінального правопорушення, з метою отримання можливості здійснення подальших слідчих (розшукових) та інших процесуальних дій у кримінальному провадженні, однією з головних умов для здійснення яких є наявність повідомлення особи про підозру;
- не зважаючи на те, що у клопотанні було обґрунтовано існування ризиків, слідчий суддя взагалі залишив поза увагою вказане питання та зазначив в оскаржуваній ухвалі, що наявність або відсутність ризиків вчинення ОСОБА_7 дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, не має значення, з урахуванням необґрунтованості підозри.
Заслухавши доповідь головуючого-судді, доводи прокурора на підтримку поданої апеляційної скарги, підозрюваного ОСОБА_7 , який вважав ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою, просив залишити її без зміни, а апеляційну скаргу без задоволення, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
З матеріалів даного провадження вбачається, що ГУНП в Сумській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12021200480000774 від 09 квітня 2021 року, в якому ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 194 КК України.
09 квітня 2021 року ОСОБА_7 було затримано в порядку ст. 208 КПК України та повідомлено про підозру у вчиненні вказаного кримінального правопорушення.
В рамках вказаного кримінального провадження до слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми звернувся слідчий з клопотанням про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, яке існуванням ризиків, передбачених п.1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Розглянувши вказане клопотання, слідчий суддя не вбачав підстав для його задоволення, з підстав того, що підозра за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 194 КК України, повідомлена ОСОБА_7 є обґрунтована.
Як вбачається з оскаржуваної ухвали, слідчий суддя, під час дослідження доказів, доданих до клопотання, дійшов до висновку про те, що жодного вагомого доказу на підтвердження обгрунтованості підозри ОСОБА_7 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення не надано.
Однак, з таким висновком слідчого судді колегія суддів погодитись не може, вважаючи його передчасним та зазначає, що слідчий суддя, на даній стадії, не вправі оцінювати докази, з точки зору їх достатності та допустимості.
Так, відповідно до практики ЄСПЛ термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, те, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно пов'язують підозрюваного з певним злочином. І вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення» та така кількість доказів на даний час у вказаних матеріалах наведена.
Також, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
При цьому колегія суддів нагадує, що обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини. Так, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994 суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Колегія суддів перевірвши матеріали провадження, та наявну в справі письмову підозру ОСОБА_7 встановила, що з наявної в матеріалах провадження підозри, повідомленої ОСОБА_7 вбачається, що в ній викладено ті фактичні обставини, які були відомі органу досудового розслідування на момент її повідомлення, тобто обставини, які підлягають з'ясуванню в ході здійснення досудового розслідування, і яким, у подальшому, слідчим, прокурором чи судом буде надаватись відповідна правова оцінка з встановленням наявності чи відсутності в діях ОСОБА_7 складу вказаного кримінального правопорушення.
Враховуючи наведене, та з врахуванням доданих до клопотання слідчого про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, доказів, колегія суддів зазначає, що можливо припустити, що до вчинення вказаного кримінального правопорушення міг бути причетний ОСОБА_7 і таких доказів було достатньою для повідомлення останньому про підозру.
Таким чином, колегія суддів погоджується з апеляційною скаргою прокурора в частині того, що висновок слідчого судді про не доведеність обґрунтованої підозри ОСОБА_7 , не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, і є необґрунтованим та передчасним, і ці неправильні висновки слідчого судді, при розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу, перешкодили ухвалити законне та обґрунтоване рішення.
Такі порушення в їх сукупності колегія суддів визнає істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, що відповідно до вимог п.3 ч.1 ст.409 КПК України є підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.
А тому ухвала слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 10 квітня 202року, підлягає скасуванню.
Згідно п.2 ч.3 ст.407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді, суд апеляційної інстанції має право : скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Постановляючи нову ухвалу, колегія суддів, враховуючи обгрунтованість пред'явленої ОСОБА_7 підозри у вчиненні злочину, передбачених ч. ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 194 КК України, його процесуальну поведінку, а саме, що останній з моменту пред'явлення підозри з 09.04.2021 року не переховується від органів досудового розслідування та/або суду, з'являється у призначені судові засіданні, а також ті обставини, що на даний час кримінальне провадження відносно ОСОБА_7 перебуває на розгляду у суді, під час розгляду якого прокурор, за необхідності, не позбавлений можливості звернутися до суду з клопотанням щодо застосування відносно ОСОБА_7 відповідного запобіжного заходу, приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання слідчого щодо застосування до підозрюваного запобіжного заходу, у зв'язку з чим апеляційна скарга прокурора у кримінальному провадженні підлягає до часткового задоволення.
Керуючись ст. ст.177, 178, 183, 404, 405, 407, 412, 419, 422 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 - задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 10 квітня 2021 року, якою у задоволенні клопотання про застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відмовлено - скасувати у зв'язку з істотним порушенням кримінального процесуального закону.
Постановити нову ухвалу, відмовити в задоволенні клопотання слідчого Сумського РУП ГУНП в Сумській області майора поліції ОСОБА_8 погоджене прокурором Окружної прокуратури м. Суми про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4