Номер провадження: 22-ц/813/3843/21
Номер справи місцевого суду: 496/2984/19
Головуючий у першій інстанції Буран В. М.
Доповідач Сегеда С. М.
21.07.2021 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого Сегеди С.М.,
суддів: Гірняк Л.А.,
Цюри Т.В.,
за участю:
секретаря Хухрова С.В.,
апелянта ОСОБА_1 ,
представника апелянта МТСБУ - Панасюка О.М.,
позивача ОСОБА_2 ,
представника позивача ОСОБА_2 - адвоката Ксенофонтової Г.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданніапеляційні скарги ОСОБА_1 та Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 28 травня 2020 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Моторного (транспортного) страхового бюро України та ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_3 , про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП, вартість послуг експерта та різницю між матеріальною шкодою та страховим відшкодуванням,
встановив:
09.08.2019 року позивач ОСОБА_2 , в особі представника адвоката Ксенофонтової Г.І., звернувся до Біляївського районного суду Одеської області з позовом до Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі - МТСБУ) та ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_3 , про стягнення матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок ДТП, вартість послуг експерта та різницю між матеріальною шкодою і страховим відшкодування (а.с.1-7).
В обґрунтування заявленого позову позивач посилався на те, що 13.09.2018 року о 10:40 год. в Одеській області, Біляївському районі, с. Великий Дальник, вул. Маяцька, 14, при виїзді з парковки водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «Subaru Forester», д.н.з. НОМЕР_1 , не надав перевагу в русі автомобілю марки «Toyota Avalon», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , який рухався по вул. Маяцькій в с. Великий Дальник, Біляївського району Одеської області. Внаслідок зазначених вище обставин сталося зіткнення між вказаними автомобілями, внаслідок чого вони отримали механічні пошкодження.
11 червня 2019 року громадянина ОСОБА_1 постановою суду було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП). Цивільно-правова відповідальність у ОСОБА_1 застрахована не була.
20 вересня 2018 року позивач звернувся із заявою до МТСБУ про повідомлення про ДТП, але у жовтні 2018 року позивачу листом МТСБУ було відмовлено у здійсненні виплати у зв'язку з тим, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 не була застрахована, а також у зв'язку з тим, що ОСОБА_2 є інвалідом І групи, він звільнений від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, Разом з тим, закон не передбачає, що транспортний засіб визначається забезпеченим у зв'язку із керуванням ним особою, яка віднесена до пільгової категорії громадян України.
При настанні ДТП у відношенні ОСОБА_2 була складена постанова ЕАВ № 595516 від 19.09.2018 року про скоєння ним адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 126 КУпАП, але 17 січня 2019 року було винесено рішення Овідіопольським районним судом Одеської області про скасування вказаної постанови. 13 березня 2019 року на поштову адресу МСТБУ була направлена заява про перегляд рішення по страховій справі № 53043 про відмову у відшкодуванні страхової виплати. 25 березня 2019 року був отриманий лист від МТСБУ, в якому зазначається, що на теперішній час МСТБУ не вбачає підстав для перегляду раніше прийнятого рішення.
Позивач звернувся до Фізичної особи підприємця - судового експерта Крутих Є.О. для визначення вартості збитків автомобілю «Toyota Avalon».
За результатами проведеного дослідження позивач отримав висновок, згідно якого матеріальна шкода спричинена власнику автомобіля «Toyota Avalon» становить її ринкову вартість на дату ДТП у розмірі 328 434 грн. 52 коп.
Таким чином, матеріальна шкода вказаного автомобіля дорівнює ринковій вартості (залишків) автомобіля «Toyota Avalon» після ДТП, яка складає 156 598 грн. 18 коп. Вартість послуг експерта, який склав вищевказаний висновок становить 3000 грн. 00 коп.
Також представник позивача в позовній заяві зазначив, що позивач після скоєння ОСОБА_1 ДТП за участі його автомобіля дуже сильно переживав нанесення значних ушкоджень його майну, тому також вважає за необхідне стягнути з відповідача - ОСОБА_1 матеріальну шкоду на користь позивача.
Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 28 травня 2020 року позов ОСОБА_2 до МТСБУ та ОСОБА_1 третя особа: ОСОБА_3 , про стягнення матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок ДТП, вартість послуг експерта та різницю між матеріальною шкодою та страховим відшкодуванням, було задоволено частково (т.1, а.с.158-164).
Стягнуто з МТСБУ на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду у розмірі 100 000 грн.
Стягнуто з МТСБУ на користь ОСОБА_2 вартість послуг експерта у розмірі 3 000 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 різницю між матеріальною шкодою та страховим відшкодуванням у розмірі 71836,34 грн.
Стягнуто з МТСБУ на користь держави судовий збір у розмірі 437,09 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 437,09 грн.
Частину судового збору у сумі 1642,58 грн. віднесено на рахунок держави.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішення Біляївського районного суду Одеської області від 28 травня 2020 року, та постановлення нового рішення, яким направити справу для повторного розгляду до суду першої інстанції, іншим суддею (т.1, а.с.180-181).
В апеляційній скарзі МТСБУ, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішення Біляївського районного суду Одеської області від 28 травня 2020 року, та постановлення нового рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю (т.1, а.с.205-208).
Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 , та задоволення апеляційної скарги МТСБУ, виходячи з наступних підстав.
Ухвалюючи судове рішення, суд першої інстанції обгрунтовано виходив із того, що власником автомобіля марки «Toyota Avalon», д.н.з. НОМЕР_2 , є третя особа ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 від 02.06.2006 року та сином позивача (т.1, а.с. 8).
Також суд обґрунтовано зазначив, що постановою Біляївського районного суду Одеської області від 11 червня 2019 року провадження у справі про притягнення до адміністративної справи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 було закрито у зв'язку з закінченням на момент розгляду прави строків передбачених ст. 38 КУпАП, але у мотивувальній частині постанови визнано ОСОБА_1 винним у вчинення ДТП, яке відбулось 13.09.2018 року об 11:00 год. в Одеській області, Біляївському районі в с. Великий Дальник, при виїзді з парковки по вул. Маяцька, 14, за участю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (т.1, а.с. 9-10).
20 вересня 2018 року позивач ОСОБА_2 звернувся до МТСБУ з повідомленням про ДТП, яка відбулась 13.09.2018 року о 10:40 год. в Одеській області, Біляївському районі, с. Великий Дальник, вул. Маяцька, 14, за участю водія і відповідача ОСОБА_1 , який керував автомобілем марки «Subaru Forester», д.н.з. НОМЕР_1 , та автомобілем марки «Toyota Avalon», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням позивача ОСОБА_2 (т.1, а.с. 12-14).
Однак, 01 жовтня 2018 року своїм листом № 31-05/30807 МТСБУ відмовив позивачу у здійсненні виплати у зв'язку з тим, що особи, на яких поширюється ст. 13 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільної-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не вважаються такими, цивільно-правова відповідальність яких застрахована, а транспортний засіб, якими вони керують не залежно від права володіння не вважається забезпеченим, якщо він не зазначений в жодному чинному на дату ДТП договорі обов'язкового страхування цивільної-правової відповідальності (т.1, а.с. 15).
Крім того, 17 січня 2019 року Овідіопольським районним судом Одеської області було скасовано постанову ЕАВ № 595516 від 13.09.2018 року про адміністративне правопорушення про накладення на ОСОБА_2 адміністративного стягнення у вигляді штрафу 425 грн., за ч. 1 ст. 126 КУпАП та закрито справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 через не доведення його вини у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП (т.1, а.с. 17-21).
У зв'язку з цим, 13 березня 2019 року представником позивача на адресу МТСБУ було знову надіслано заяву про перегляд рішення по страховій справі № 53043 про відмову у відшкодуванні страхової виплати та поновлення зазначеної страхової справи (а.с. 22, 23).
18.03.2019 року представником МТСБУ на адресу представника позивача був направлений лист № 31-05/8337, з якого вбачається, що МТСБУ на теперішній час не вбачає підстав для перегляду раніше прийнятого рішення (т.1, а.с. 24).
Зазначені обставини змусили позивача ОСОБА_2 звернутись до суду з даним позовом.
Заперечуючи проти позовних вимог ОСОБА_2 , відповідач ОСОБА_1 вказав, що на частині автомобільної дороги Одеса-Рені, на відрізку і в межах населеного пункту с. Великий Дальник, Біляївського району, Одеської області, на якій відбулась ДТП, з участю позивача та відповідача ОСОБА_1 , постійно трапляються ДТП з жертвами та постраждалими, тому для попередження ДТП на в'їзді в населений пункт встановлено попереджувальний дорожній знак: 1-39 «аварійно небезпечна ділянка», а на перехресті за 96 м від місця ДТП встановлено світлофор, попереджувальний знак 1-32, який забороняє автомобільному транспорту рух зі швидкістю, що перевищує 40 км. на годину.
13.09.2018 року о 10,40 год. на вказаній ділянці дороги дійсно сталось ДТП на вільній від зустрічного автотранспорту зустрічній смузі руху, за участю автомобіля марки «Subaru Forester», під керуванням відповідача ОСОБА_1 , та автомобіля марки «Toyota Avalon», під керуванням позивача ОСОБА_2 .
При цьому відповідач ОСОБА_1 зазначив, що в складеному працівниками поліції протоколі № 431636 від 13.09.20118 року ОСОБА_1 своїм підписом підтвердив тільки сам факт виникнення ДТП.
Крім того, відповідач зазначив, що водій ОСОБА_2 (позивач) на своєму автомобілі здійснював рух на вказаній ділянці дороги, на якій розміщений попереджувальний дорожній знак 1-32, який забороняє автомобільному транспорту рух зі швидкістю, що перевищує 40 км на годину зі швидкістю 63 км на годину (17,65 метрів в секунду). Відповідач ОСОБА_1 зазначив, що якщо б позивач рухався після світлофора зі швидкістю 40 км на годину він знаходився б за 72,3 м. від місця зіткнення та ДТП не відбулась.
Також на думку відповідача при проведенні судовим експертом дослідження обставин ДТП по вул. Маяцькій, 14 села Великий Дальник, ініційоване позивачем, умисно не було враховано причинний зв'язок між ДТП і перевищенням швидкості руху позивачем ОСОБА_2 .
Відповідач ОСОБА_1 вважає, що водієм автомобіля марки «Toyota Avalon» - ОСОБА_2 порушено п.п. 2-3, 12-1, 12-3, 12-4, 12-5 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР), а це відсутність реакції водія на зміну дорожніх обставин чи зміни ситуації і необхідність на це реакції, не вжиття заходів для зменшення швидкості або зупинки руху автомобіля в залежності від обставин чи виникнення перешкод, що і призвело до ДТП.
Також відповідач ОСОБА_1 вказав, що йому було завдано моральну шкоду, пов'язану зі стресовим і хворобливим станом, неможливістю займатися активною діяльністю та шкоду здоров'ю так як в результаті ДТП він отримав забій грудної клітини і переломи чотирьох ребер грудної клітини, що призвело до 90 днів його лікування.
В свою чергу, 30.10.2019 року від представника відповідача - МТСБУ на адресу суду надійшов відзив в якому представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, обґрунтовуючи це тим, що постановою Біляївського районного суду Одеської області від 11.06.2019, винним у вищевказаній ДТП визнано ОСОБА_1 .
Однак, на дату скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність останнього застрахована не була. Відповідно до п.п. «а» п. 41.1 ст. 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - ЗУ «Про обов'язкове страхування»), МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих, відшкодовує шкоду на умовах, визначених ЗУ «Про обов'язкове страхування», у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність. В ЗУ «Про обов'язкове страхування» чітко визначено умови, за яких особи звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Одним з них є те, що водій, який віднесений до пільгової категорії громадян має бути власником керованого ним автомобіля.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, власником пошкодженого автомобіля марки «Toyota Avalon», р/н НОМЕР_2 , є третя особа ОСОБА_3 , який не відноситься до пільгової категорії громадян, не керував даним автомобілем на час скоєння ДТП та не виконав вимоги ЗУ «Про обов'язкове страхування» щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Дійсно позивач ОСОБА_2 , який 13.09.2019 керував автомобілем марки «Toyota Avalon», має посвідчення інваліда 1 групи. Між тим ЗУ «Про обов'язкове страхування» не передбачає, що транспортний засіб визнається забезпеченим у зв'язку із керуванням ним особою, яка віднесена до пільгової категорії громадян України. Згідно положень ст.ст. 39-41 ЗУ «Про обов'язкове страхування», на території України та на території країн - членів міжнародної системи автомобільного страхування «Зелена карта» МТСБУ є єдиною некомерційною організацією, яка є гарантом відшкодування шкоди на умовах, виключно передбачених ЗУ «Про обов'язкове страхування». МТСБУ не є страховиком, не реалізує страхові продукти, не отримує з цього прибутки, та не є стороною в договорі страхування.
Посилаючись на викладені обставини, МТСБУ не визнав позовні вимоги позивача в повному обсязі.
Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції виходив із того, що відповідно до п.13.1 ст. 13 ЗУ «Про обов'язкове страхування» учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності та особи з інвалідністю внаслідок війни, що визначені законом, особи з інвалідністю I групи, які особисто керують належними їм транспортними засобами, а також особи, що керують транспортним засобом, належним особі з інвалідністю I групи, у її присутності, звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України. Відшкодування збитків від ДТП, винуватцями якої є зазначені особи, проводить МТСБУ у порядку, визначеному цим Законом.
Оскільки позивач ОСОБА_2 є інвалідом І групи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_4 від 27.10.1999 року (Т.1, а.с. 16), то суд дійшов висновку про необхідність стягнення з МТСБУ на корись позивача ОСОБА_2 суму завданої матеріальної шкоди в розмірі 100000 грн., вартість послуг експерта у розмірі 3000,00 грн., а також судовий збір на користь держави у розмірі 437,09 грн.
Різницю між матеріальною шкодою та страховим відшкодуванням у розмірі 71836,34 грн., суд вирішив стягнути на користь позивача ОСОБА_2 з відповідача ОСОБА_1 .
Також з відповідача ОСОБА_1 на користь держави стягнуто судовий збір у розмірі 437,09 грн.
Частину судового збору у сумі 1642,58 грн. віднесено на рахунок держави.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Проте, повністю з таким висновком суду погодитись не можна, з огляду на наступні обставини.
Так, відповідно до п. 21.1 ст. 21 ЗУ «Про обов'язкове страхування» передбачено забезпечення обов'язковості страхування цивільно-правової відповідальності. З урахуванням положень пункту 21.3 цієї статті на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності, з якою МТСБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування.
Згідно роздруківки з сайту http://www.kitsoft.kiev.ua/ вбачається, що поліс на транспортний засіб марки «Subaru Forester», д.н.з. НОМЕР_1 , яким на момент ДТП керував ОСОБА_1 , не знайдено (т.1, а.с. 11).
За змістом п. 39.1 ст. 39 ЗУ «Про обов'язкове страхування» МТСБУ є єдиним об'єднанням страховиків, які здійснюють обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Відповідно до п.п. а) п. 41.1 ст. 41 ЗУ «Про обов'язкове страхування» МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння: транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.
Як вбачається із висновку експерта № 80-19 від 06.05.2019 року по дослідженню автомобіля «Toyota Avalon», р.н.з. НОМЕР_2 , вартість матеріального збитку, завданого власнику вищевказаного автомобіля «Toyota Avalon», пошкодженого внаслідок ДТП, яка відбулась 13.09.2018 року, визначається рівною 328 434,52 грн. Ринкова вартість вказаного автомобіля визначається рівною 156 598,18 грн. (т.1, а.с. 25-78).
Крім того, відповідно до висновку судового експерта Чернявського А.І. № 11001180 від 11.10.2018 року швидкість руху автомобіля «Toyota Avalon», р.н.з. НОМЕР_2 , при наближенні до місця зіткнення, зокрема на розглядаємій ділянці, складала близько 63 км/год. (а.с. 115-120).
Разом з тим, із висновку судового експерта Чернявського А.І. № 10205190 від 08.05.2019 року, вбачається, що водію автомобіля марки «Subaru Forester», д.н.з. НОМЕР_1 (відповідач ОСОБА_1 ), необхідно було дати дорогу автомобілю марки «Toyota Avalon», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням позивача ОСОБА_2 . З технічної точки зору водій автомобіля марки «Toyota Avalon» з д.н.з. НОМЕР_2 повинен був рухатись на даній ділянці проїжджої частини зі швидкістю не більше 40 км/год., а з моменту виявлення автомобіля марки «Subaru Forester», д.н.з. НОМЕР_1 , який перетинав проїжджу частину - застосувати міри по зниженню швидкості аж до повної зупинки свого транспортного засобу.
Також у висновку експерта йдеться, що факторів технічного характеру, які б могли перешкоджати водію автомобіля марки «Subaru Forester», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням відповідача ОСОБА_1 , належним чином виконати вимоги п. 10.2 ПДР, тим самим запобігти виникненню ДТП, не вбачається.
З технічної точки зору водій автомобіля марки «Toyota Avalon», д.н.з. НОМЕР_2 (позивач ОСОБА_2 ), не мав технічної можливості запобігти зіткненню шляхом своєчасного гальмування та повної зупинки свого транспортного засобу до місця зіткнення відповідно до вимог п. 12.3 ПДР, як при русі з фактичною швидкістю, так і з максимальною допустимою швидкістю на вказаній ділянці проїжджої частини - швидкістю руху 40 км./год.
Таким чином, судовий експерт дійшов висновку про те, що дії водія автомобіля марки «Subaru Forester», д.н.з. НОМЕР_1 (відповідач ОСОБА_1 ), не відповідають вимогам п. 10.2 ПДР та з технічної точки зору є необхідними та достатніми, тобто технічною підставою настання ДТП (т.1, а.с. 138-143).
В свою чергу, відповідачем ОСОБА_1 до суду першої інстанції було подано клопотання про призначення додаткової судової автотехнічної експертизи по вищевказаній цивільній справі (а.с.108). Але протокольною ухвалою суду від 07.11.2019 року було відмовлено в задоволені вказаного клопотання (т.1, а.с.126).
14.11.2019 року відповідач ОСОБА_1 знову надав суду клопотання про призначення у справі додаткової судової автотехнічної експертизи (т.1, а.с.136)
Проте, ухвалою суду від 04 лютого 2020 року у задоволенні вказаного клопотання також було відмовлено зв'язку з тим, що висновок експерта, який наявний в матеріалах справи, не було визнано неповним або неясним та в зазначеному висновку міститься відповідь на заявлені в клопотанні відповідача питання, також судом не було встановлено обставин, які свідчили б про невідповідність висновку судової експертизи матеріалам цивільної справи чи таких, які викликають сумніви в її правильності (т.1, а.с.146-147).
До суду апеляційної інстанції відповідач і апелянт ОСОБА_1 такого клопотання не заявляв.
Разом з тим, відповідач і апелянт ОСОБА_1 надав суду апеляційного суду апеляційну скаргу на ухвалу Біляївського районного суду Одеської області від 04 лютого 2020 року (а.с.171-172), яка ухвалою Одеського апеляційного суду від 07.07.320209 року була повернута апелянту ОСОБА_1 (т.1, а.с.199-200).
Крім того, вина ОСОБА_1 у скоєнні ДТП повністю знайшла своє підтвердження в постанові Біляївського районного суду Одеської області від 11 червня 2019 року, якою провадження у справі про притягнення до адміністративної справи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було закрито у зв'язку з закінченням на момент розгляду прави строків, передбачених ст. 38 КУпАП.
Однак, у мотивувальній частині вказаної постанови суду визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні ДТП, яке відбулось 13.09.2018 року об 11:00 год. в Одеській області, Біляївському районі в с. Великий Дальник, при виїзді з парковки по АДРЕСА_1 , за участю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (т.1, а.с. 9-10).
За змістом п.4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Вищевказана постанова набрала законної сили і не оскаржена в апеляційному порядку, що було особисто підтверджено відповідачем і апелянтом ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції, а тому винність останнього у скоєнні ДТП, яке відбулось 13.09.2018 року об 11:00 год. в Одеській області, Біляївському районі в с. Великий Дальник, при виїзді з парковки по вул. Маяцька, 14, за участю відповідача ОСОБА_1 та позивача ОСОБА_2 , вважається встановленою і не підлягає додатковому доказуванню.
Зазначеними обставинами спростовуються доводи заявника апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що у скоєній ДТП винен не він, а позивач ОСОБА_2 .
Разом з тим, ухвалюючи судове рішення, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що відповідач, яким є МТСБУ, повинен сплатити позивачу 100 000 грн. матеріальної шкоди і вартість послуг експерта у розмірі 3 000 грн.
Такого висновку колегія суддів дійшла, виходячи з наступного.
Так, відповідно до п.13.1 ст. 13 ЗУ «Про обов'язкове страхування» учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності та особи з інвалідністю внаслідок війни, що визначені законом, особи з інвалідністю I групи, які особисто керують належними їм транспортними засобами, а також особи, що керують транспортним засобом, належним особі з інвалідністю I групи, у її присутності, звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України. Відшкодування збитків від ДТП, винуватцями якої є зазначені особи, проводить МТСБУ у порядку, визначеному цим Законом.
Тобто, входячи із вищевказаних норм матеріального права, позивач ОСОБА_2 не має права на виплату відшкодування матеріальної шкоди і витрат на проведення експертизи від МТСБУ, оскільки він дійсно є інвалідом 1 групи, однак не є власником транспортного засобу «Toyota Avalon», д.н.з. НОМЕР_2 , власником якого є син ОСОБА_2 - третя особа ОСОБА_3 .
Зазначені обставини свідчать про те, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до МТСБУ необхідно відмовити у повному обсязі, як заявлених безпідставно та стягнути ці грошові кошти з винної особи в ДТП - відповідача ОСОБА_1 .
В оскаржуваному судовому рішенні суд послався на те, що відповідно до статей 386, 395, 396 ЦК України, положення щодо захисту права власності поширюються також на осіб, які хоч і не є власниками, але володіють майном на праві господарського відання, оперативного управління або на іншій підставі, передбаченій законом чи договором (речове право), такі особи також мають право вимагати відшкодування шкоди, завданої цьому майну. Тобто до вказаних осіб належить і особа, яка керувала транспортним засобом без доручення, але на підставі документів, визначених пунктом 2.1 ПДР (посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії та реєстраційного документа на транспортний засіб). Законом України від 05 липня 2011 року № 3565-УІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо усунення надмірного державного регулювання у сфері автомобільних перевезень» було спрощено порядок керування транспортними засобами, у тому числі визначено, що водієві, який не є власником автомобіля, для керування транспортним засобом не потрібно оформляти нотаріально посвідчену довіреність на право керування автомобілем та тимчасовий реєстраційний талон, а достатньо отримати у власника такого майна технічний паспорт на нього.
При цьому суд зазначив, що аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 07 листопада 2018 року, справа № 200/21325/15-ц.
Проте, в даному випадку колегія суддів не погоджується із вказаним висновком суду, оскільки вищевикладені обставини регулюють порядок надання права на керування транспортними засобами і жодним чином не вирішують питання про відшкодування шкоди, яке в даному випадку регулюється спеціальним законом - Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», про що вказано вище.
Щодо посилань позивача, що йому було завдано моральну шкоду, яку він оцінив у розмірі 50000,00 грн., на підставі того, що внаслідок ДТП йому довелося перенести страждання у зв'язку з пошкодженням його майна, порушення звичайного способу життя, негативного впливу на стан психологічного здоров'я його особисто та членів його сім'ї, а також моральних страждань, то суд обгрунтовано відмовив в задоволенні вказаних позовних вимог, так як жодних належних та допустимих доказів завдання позивачу моральної шкоди, матеріали справи не містять і рішення суду в цій частині фактично в апеляційному порядку не оскаржується.
Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
При цьому колегія суддів зазначає, що у відповідності до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що заявник апеляційної скарги ОСОБА_1 не надав суду достатніх, належних і допустимих доказів існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень проти позовних вимог, та ухваленого судового рішення, а також доводів своєї апеляційної скарги.
В свою чергу, апеляційна скарга МТСБУ підлягає задоволенню, оскаржуване судове рішення - скасуванню, з прийняттям постанови, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до МТСБУ про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, а також вартості послуг експерта слід відмовити.
Крім того, позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 слід задовольнити і стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду в сумі 171 836,34 грн., вартість послуг експерта в сумі 3000 грн., а також на користь держави судовий збір у справі у розмірі 1718,36 грн.
Керуючись ст.ст. 141, 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, п.4 ч.1 ст. 376, ст.ст. 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро Українизадовольнити.
Рішення Біляївського районного суду Одеської області від 28 травня 2020 року скасувати і в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Моторного (транспортного) страхового бюро України про відшкодування матеріальної шкоди та вартості послуг експерта відмовити.
Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 задовольнити і стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_2 , ІПН: НОМЕР_5 , 171 836,34 грн. (сто сімдесят одну тисячу вісімсот тридцять шість гривень 34 копійки), вартість послуг експерта в сумі 3000 грн. (три тисячі гривень), а також на користь держави судовий збір у справі у розмірі 1718,36 грн. (одна тисяча сімсот вісімнадцять гривень 36 копійок).
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 02.08.2021 року.
Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда
Л.А. Гірняк
Т.В. Цюра