Єдиний унікальний № 320/86/18 Головуючий в 1 інст. ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/807/1299/21 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_2
Категорія: ст. 183 КПК України
3 серпня 2021 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Запорізького апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
за участю захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_6 ,
розглянувши в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Запорізького апеляційного суду матеріали провадження за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 26 червня 2021 року, якою у відношенні
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Мелітополя Запорізької області, громадянина України, не одруженого, не працюючого, маючого середню спеціальну освіту, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
1) 3 жовтня 2011 року Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області за ч. 2 ст. 187, ст. 69 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 років. На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки;
2) 6 березня 2017 року Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області за ч. 1 ст. 190, ч. 1 ст. 353, ст. 70 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 2 роки. На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки; та у відношенні якого до суду першої інстанції направлені 28.12.2017 р. та 14.08.2018 року обвинувальні акти за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 185 КК України,
обвинуваченого у даному кримінальному провадженні вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 187, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України,
продовжено застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 28 серпня 2021 року включно, -
Як вбачається з матеріалів справи, в провадженні Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області перебуває на розгляді кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_8 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, ОСОБА_7 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 187, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України.
Ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 26 червня 2021 року було задоволено клопотання прокурора та продовжено застосування у відношенні ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 28 серпня 2021 року включно.
Своє рішення суд першої інстанції мотивував тим, що ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України не зникли і не зменшились та прийшов до висновку, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, оскільки за більш м'якими запобіжними заходами обвинувачений зобов'язуються не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, житла, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду, однак, враховуючи тяжкість вчиненого злочину, а також той факт, що обвинувачений ОСОБА_7 не має стійких соціальних зв'язків, не має роботи, а отже і постійного джерела доходу, а також, враховуючи, інші вищенаведені обставини, є ризик того, що ОСОБА_7 буде переховуватись від суду, особи, які заслуговують на довіру та можуть поручатися за виконання обвинуваченим ОСОБА_7 обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України, відсутні, що унеможливлює застосування до нього більш м'яких запобіжних заходів.
В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_6 вважає ухвалу суду першої інстанції незаконною та такою, що підлягає скасуванню.
В обґрунтування своєї апеляційної скарги вказує, що обвинувачений ОСОБА_7 перебуває під вартою з 23 лютого 2019 року, тобто вже майже два з половиною роки, і за цей час кримінальне провадження судом не розглянуто у зв'язку з чим він вважає, що судом порушені розумні строки розгляду даного кримінального провадження.
Зазначає, що ним у судовому засіданні було подано клопотання про зміну запобіжного заходу відносно ОСОБА_7 та долучено до даного клопотання інформацію, надану на його адвокатський запит КНП «Територіальне медичне об'єднання «Багатопрофільна лікарня інтенсивних методів лікування та швидкої медичної допомоги», що останній з 2018 року є носієм вірусного гепатиту С та довідку, про те, що відповідного лікування, з огляду на інформацію філії ЦОЗ ДКВС України в Запорізькій області від 13 серпня 2020 року обвинувачений у СІЗО не отримує.
Зауважує, що суд першої інстанції взяв до уваги лише те, що ОСОБА_7 може триматися в умовах ДУ «Мелітопольський слідчий ізолятор», проте, адміністрації СІЗО про наявність у обвинуваченого ОСОБА_7 вірусного гепатиту С невідомо.
Просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та обрати відносно ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
У судовому засіданні апеляційного суду захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_6 подану ним апеляційну скаргу підтримав без доповнень та просив її задовольнити, також просив суд вирішити питання щодо медичного обстеження обвинуваченого та надання йому необхідної медичної допомоги.
Належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги обвинувачений ОСОБА_7 та прокурор до судового засідання не прибули, із заявами про відкладення розгляду справи до апеляційного суду не звертали, у зв'язку із чим із урахуванням приписів ст.ст. 405, 422-1 КПК України їх неявка не перешкоджає апеляційному розгляду провадження.
Заслухавши доповідь судді, захисника обвинуваченого, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи, наведені в апеляційній скарзі і провівши судові дебати, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Статтею 331 КПК України передбачено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення судом питання щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України.
З огляду на статті 131, 132 КПК України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до вимог ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а підставою - наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; продовжити кримінальне правопорушення чи вчинити інше.
За положенням ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується, вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого, міцність його соціальних зв'язків, наявність у нього постійного місця роботи або навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосування запобіжних заходів, якщо вони застосовувались до нього раніше, наявність повідомлень особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення тощо.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Порядок продовження строку тримання під вартою визначений ст. 199 КПК України.
Зокрема, частиною 3 статті 199 КПК України передбачено, що клопотання прокурора повинно містити виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
На переконання колегії суддів, в даному випадку суд першої інстанції вищевказаних вимог закону дотримався, перевірив доводи прокурора про доцільність продовження строку тримання під вартою, правильно встановив як наявність певних ризиків, так і неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Враховуючи тяжкість інкримінованих ОСОБА_7 злочинів, які відноситься в тому числі до категорії умисних корисливих тяжких злочинів проти власності, а також суворість можливого покарання у виді позбавлення волі до 10 років із конфіскацією майна, що загрожує обвинуваченому в разі визнання його винним, а також відсутність стійких соціальних зв'язків, дружини та неповнолітніх дітей на утриманні, продовжує й надалі існувати ризик переховування від суду.
Встановлений ризик є надзвичайно високим, що в сукупності з тяжкістю можливого покарання, яке відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків, свідчить про недостатність застосування іншого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, адже більш м'який запобіжний захід не здатний забезпечити виконання ОСОБА_7 процесуальних обов'язків, а також запобігти спробам переховуватися від суду.
Доводи апеляційної скарги про те, що обвинувачений ОСОБА_7 вже майже 2,6 роки перебуває під вартою, не є підставою для скасування запобіжного заходу, оскільки характер висунутого ОСОБА_7 обвинувачення, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення в сукупності з конкретними обставинами кримінального провадження, переконливо доводить, що суспільний інтерес, незважаючи на існування презумпції невинуватості, як переважував, так і досі переважує вимоги забезпечення поваги до особистої свободи обвинуваченого.
При цьому, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Розумність строку тримання під вартою не піддається абстрактній оцінці. Законність тримання під вартою необхідно оцінювати, виходячи з особливостей конкретної справи.
Таким чином, в даному випадку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 не виходить за межі розумного строку та не суперечить ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод, оскільки кореспондується з характером суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.
Крім того, даних про такий стан здоров'я особи, щоб унеможливлювало продовжити застосування до обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою апеляційному суду не надано, а тому доводи з приводу того, що обвинувачений є носієм вірусного гепатиту С не свідчать про неможливість перебування останнього в умовах слідчого ізолятору.
З урахуванням викладеного, колегії суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим та ухваленим на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, у зв'язку з чим, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - залишенню без змін.
Разом з тим, колегія суддів враховує посилання захисника обвинуваченого, наведені в апеляційній скарзі щодо погіршення стану здоров'я ОСОБА_7 та приходить до наступного.
Відповідно до ст. 49 Конституції України, кожен має право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування, в тому числі і особи, які тримаються під вартою.
Охорона здоров'я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико - санітарних і оздоровмо-профілактичних програм, в тому числі і держаних установах Міністерства юстиції, якими є слідчі ізолятори, в яких створюються умови для ефективного доступного для ув'язнених медичного обслуговування.
Як випливає із рішення ЄСПЛ у справі «Каверзін проти України» надання медичної допомоги особам у місцях тримання під вартою є обов'язком держави.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне відреагувати на повідомлення захисника обвинуваченого ОСОБА_7 щодо стану здоров'я обвинуваченого та відповідно до п.п. 1, 2 ст. 206 КПК України доручити ДУ «Центр охорони здоров'я ДКВС України» здійснити перевірку стану його здоров'я, який перебуває в Державній установі «Запорізький слідчий ізолятор», а у разі необхідності надати належне лікування.
На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 199, 206, 404, 405, 407, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Ухвалу Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 26 червня 2021 року, якою продовжено застосування у відношенні обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 28 серпня 2021 року включно, залишити без змін.
У відповідності до ст. 206 КПК України доручити ДУ «Центр охорони здоров'я ДКВС України» здійснити перевірку стану здоров'я ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який перебуває в Державній установі «Запорізький слідчий ізолятор», а у разі необхідності надати медичну допомогу в необхідному обсязі.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4
Дата документу Справа № 320/86/18