22-ц/804/1595/21
266/6338/20
Іменем України
Єдиний унікальний номер 266/6338/20
Номер провадження 22-ц/804/1595/21
04 серпня 2021 року місто Маріуполь
Донецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Лопатіної М.Ю.
суддів - Мальцевої Є.Є., Ткаченко Т.Б.
сторони:
позивачка - ОСОБА_1
відповідачка - ОСОБА_2
розглянув у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє ОСОБА_3 , на рішення Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 09 квітня 2021 року, ухвалене у складі судді Федотової В.М.,-
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок залиття квартири.
Позов мотивовано тим, що вона є власником квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 25 липня 2002 року. 13 липня 2020 року приблизно о 05:00 годині ранку відповідачка ОСОБА_2 , що зареєстрована та проживає в квартирі, що розташована над її квартирою за адресою: АДРЕСА_2 , залила квартиру позивачки водою, що підтверджується актом Керуючої компанії « Місто для людей » від 20 липня 2020 року. 10 жовтня 2020 року повторно відбулось залиття належної позивачки квартири, у зв'язку з чим Керуюча Компанія «Місто для людей » склала акт від 16 жовтня 2020 року, в якому відобразила причину залиття, як несправність квартирної розводки холодної води в квартирі АДРЕСА_3 . Позивачка зазначала, що в результаті неправомірних дій ОСОБА_2 було пошкоджено її майно та спричинено матеріальну шкоду в 3556,00 грн. Крім того, внаслідок залиття квартири позивачці було завдано моральну шкоду, яка виразилась в отриманні нею емоційного стресу, душевних стражданнях, негативних емоціях, переживаннях з приводу пошкодження квартири та майна. Також через залиття було порушено звичний спосіб життя ОСОБА_1 та виникла необхідність у докладанні додаткових зусиль з метою усунення наслідків залиття. У зв'язку з пошкодженням майна позивачки, вона не може їм вільно користуватись, а також самостійно за власні кошті зробити ремонт квартири, оскільки для неї сума вартості ремонтно-відновлювальних робіт є досить значною.
У зв'язку з тим, що спричинену їй шкоду ОСОБА_2 добровільно відшкодувати не бажає, просила стягнути з відповідачки на свою користь заподіяну матеріальну шкоду у розмірі 3556,00 грн. та моральну шкоду в розмірі 5000,00 грн. Крім того, ОСОБА_1 просила стягнути з відповідачки вартість звіту про оцінку збитків, заподіяних внаслідок залиття квартири, у розмірі 1200,00 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 09 квітня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок залиття квартири, задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заподіяну матеріальну шкоду у розмірі 3556 грн, компенсацію за заподіяну моральну шкоду в розмірі 1000 грн. та вартість звіту про оцінку збитків, заподіяних внаслідок залиття квартири, у розмірі 1200 грн.
Ухвалюючи рішення, місцевий суд виходив з того, що оскільки відповідачка не спростувала належними та допустимими доказами своєї вини у залитті квартири позивачки є підстави для відшкодування останній матеріальної шкоди у сумі 3556 грн. Крім того, враховуючи характер та обсяг заподіяних позивачці моральних страждань, у зв'язку з пошкодженням майна, вимог розумності та справедливості, місцевий суд дійшов висновку про часткове задоволення позову в частині стягнення моральної шкоди, а саме у сумі 1000 грн.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , в інтересах якого діяла ОСОБА_3 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що при ухваленні рішення суд першої інстанції не вірно встановив обставини справи та дійшов помилкового висновку про те, що відповідачка є винною у залитті квартири позивачки.
При цьому скаржниця послалась на вимоги Закону України «Про житлово-комунальні послуги», згідно яких управитель - особа, яка за договором з власником чи балансоутримувачем здійснює управління будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд і забезпечує його належну експлуатацію відповідно до закону та умов договору; балансоутримувач зобов'язаний забезпечити умови для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів відповідно до встановлених стандартів, нормативів, норм та правил, а також забезпечити належну експлуатацію та утримання майна, що передані на його баланс. Також зазначала, що згідно з п. 2.4.1. Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій поточний ремонт виконується виконавцем послуг власними силами або із залученням підрядних організацій. У відповідності до пункту 32 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, виконавець зобов'язаний проводити два рази на рік перевірку стану внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку із складенням відповідного акта; утримувати внутрішньобудинкові мережі у належному технічному стані, здійснювати їх технічне обслуговування та ремонт; усувати аварії та інші порушення порядку надання послуг, а також виконувати заявки споживачів у строк, установлений законодавством та договором.
Доводи і заперечення інших учасників справи
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діяла ОСОБА_4 , посилаючись на відповідність оскаржуваного судового рішення вимогам законності та обґрунтованості, просила апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Мотивувальна частина
Позиція апеляційного суду
Відповідно до вимог ч.13 ст. 7, ч. 1 ст. 368, ч. 1 ст. 369 ЦПК України справа розглядається апеляційним судом в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення учасників справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване судове рішення відповідає зазначеним вимогам закону.
Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції
Відповідно до договору дарування квартири від 25 липня 2002 року, ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_4 (а.с.32). Відповідачка проживає в квартирі, що розташована над належною позивачці квартирою, за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно до Акту про залиття від 16 жовтня 2020 року, складеного комісією та затвердженого директором Керуючої компанії «Місто для людей», 10 жовтня 2020 року сталося залиття квартири АДРЕСА_4 . При огляді виявлено, що у кухні та у ванній кімнаті, в області, що примикає до вхідної стіни, наявні сліди залиття на стелі, стінах, руйнування штукатурного шару. Причиною залиття є несправність квартирної розводки холодного водопостачання в квартирі АДРЕСА_5 (а.с.6).
Відповідно до звіту про оцінку від 30 листопада 2020 року, виповненого оцінювачем Приватного підприємства «Центр експертних послуг» ОСОБА_5 , збитки, заподіяні в наслідок залиття квартири АДРЕСА_4 , становлять 3556,00 грн. (а.с.9-42).
Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції, та застосовані норми права
За змістом положень частини третьої статті 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової і моральної шкоди.
У частинах першій, другій статті 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано пов'язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.
Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку з порушенням.
Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди. Якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності і диспозитивності цивільного процесу, положень ЦК України щодо відшкодування шкоди, саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності вини у завданні шкоди.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Заперечуючи проти позову, відповідачка зазначала, що вона не є винною у заподіянні шкоди позивачці з огляду на те, що управитель будинком здійснює управління будинком і забезпечує його належну експлуатацію; балансоутримувач зобов'язаний забезпечити умови для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів відповідно до встановлених стандартів, нормативів, норм та правил; виконавець послуг зобов'язаний виконати поточний ремонт в будинку, проводити два рази на рік перевірку стану внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку, утримувати внутрішньобудинкові мережі у належному технічному стані, здійснювати їх технічне обслуговування та ремонт; усувати аварії.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що позивачка довела належними та допустимими доказами факт залиття її квартири внаслідок неправомірних дій відповідачки, розмір завданих збитків, тоді як відповідачка не спростувала своєї вини у залитті квартири позивачки.
Апеляційний суд погоджується із такими висновками місцевого суд з огляду на таке.
Факт залиття квартири, власником якої є позивачка, підтверджується актом про залиття, складеним Керуючою компанією «Місто для людей» 16 жовтня 2020 року (а.с.6-7). Причиною залиття квартири, власником якої є позивач, стала несправність квартирної розводки холодного водопостачання в квартирі відповідачки, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 .
Розмір збитків, завданих внаслідок затоплення квартири позивачки, визначений звітом про оцінку від 30 листопада 2020 року, виповненим оцінювачем Приватного підприємства «Центр експертних послуг».
Вину у завданій позивачці шкоді відповідачкою не спростовано, оскільки причиною залиття є несправність системи водовідведення, що знаходиться в квартирі останньої.
Таким чином, встановивши, що позивачка довела розмір завданої шкоди, протиправність дій відповідачки, причинний зв'язок між ними, що призвело до залиття квартири позивачки, суд першої інстанції дійшов правильних висновків, що завдана позивачці шкода підлягає відшкодуванню відповідачкою.
Відповідачка не спростувала належними та допустимими доказами своєї вини у залитті квартири позивачки, хоча це є їх процесуальним обов'язком, оскільки у спірних правовідносинах діє презумпція вини заподіювача шкоди.
Стягуючи із відповідачки на користь позивачки 1 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, місцевий суд врахував характер правопорушення, час та зусилля, які потрібні для відновлення попереднього стану, глибину її душевних та психічних страждань, пов'язаних із пошкодженням майна, порушення нормального ритму життя, тяжкість вимушених змін (неможливість користування належним позивачці майном), а також вимоги розумності та справедливості.
Викладене дає підстави для висновку, що доводи апеляційної скарги про те, що відповідачка не є винною особою у залитті квартири позивачки є необґрунтованими, а тому відхиляються судом апеляційної інстанції.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно ч.ч.1,2 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
З урахуванням наведеного, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 374,375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє ОСОБА_3 , залишити без задоволення.
Рішення Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 09 квітня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених ст.389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня її прийняття.
Судді:
Повний текст постанови складено 04 серпня 2021 року.
Суддя: