Справа № 708/317/21
Номер провадження № 2/708/152/21
29 липня 2021 року м. Чигирин
Чигиринський районний суд Черкаської області в складі:
головуючого судді - Попельнюха А.О.,
за участю:
секретаря судових засідань - Циріль С.В,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - адвоката Куріловича С.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чигирині цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житлом,-
Представник позивача - адвокат Курілович С.О. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право на користування житлом. В обґрунтування поданого позову зазначив, що позивач по справі ОСОБА_1 є одноосібним власником житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідач по справі ОСОБА_2 є сином позивача, зареєстрований у належному позивачеві домоволодінні.
Після закінчення школи відповідач вступив на навчання до військового училища у м. Харкові, після закінчення якого вступив до лав збройних сил Російської Федерації на військову службу та продовжує таку службу у на момент звернення до суду із вказаним позовом, проживає у м. Москві. У 2004 році за згодою позивача відповідач ОСОБА_2 був зареєстрований у будинку батька і вказана реєстрація наявна і станом на сьогоднішній день. Натомість фактично ОСОБА_2 не проживає за місцем реєстрації безперервно протягом тривалого часу, особисті речі останнього за вказаною адресою відсутні. Тому просить суд визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою від 19.05.2021 провадження у справі відкрито за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою від 05.07.2021 підготовче провадження у справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав та просив суд його задовольнити. Суду додатково повідомив, що у зв'язку зі службою його сина у лавах збройних сил Російської Федерації його не відпускають додому. Вони не бачились з 2014 року. Син ОСОБА_2 не зміг приїхати навіть на поховання матері. Останнім часом навіть не спілкуються у телефонному режимі.
Представник позивача - адвокат Курілович С.О. в судовому засіданні позов підтримав та просив суд його задовольнити. Суду додатково повідомив, що вирішити спір позасудовим шляхом неможливо, тому позивач був вимушений звернутися до суду, оскільки факт реєстрації відповідача у належному позивачеві домоволодінні чинить ОСОБА_1 перешкоди у користуванні власністю, зокрема він не має можливості оформити субсидію для оплати комунальних послуг.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про причину неявки суду не повідомив, про день, час та місце розгляду справи був повідомний належним чином.
За таких обставин, враховуючи згоду позивача та його представника, суд ухвалив на підставі ст. 280 ЦПК України провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.
Допитані під час судового розгляду свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , кожен окремо пояснили суду, що знають відповідача по справі ОСОБА_2 протягом тривалого часу, він є сином позивача по справі ОСОБА_1 . Також їм відомо, що десь з середини дев'яностих років він перестав проживати разом з батьком у зв'язку з навчанням та подальшим працевлаштуванням. Останній раз ОСОБА_2 приїжджав до батьків у 2014 році. Після цього його ніхто не бачив. Він не приїжджав навіть на поховання матері, яка померла близько року тому.
Заслухавши учасників, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази, судом встановлені такі обставини та відповідні їм правовідносини.
Позивач по справі ОСОБА_1 є власником домоволодіння АДРЕСА_1 , що підтверджено копією договору про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на праві особистої приватної власності з кількістю кімнат від однієї до п'яти включно від 15.11.1973. Факт належності позивачеві на праві особистої приватної власності вказаного домоволодіння також підтверджено довідкою Чигиринського відділку КП ЧООБТІ від 10.03.2021 № 157/0.
Відповідно до відомостей домової книги за вказаною адресою має зареєстроване місце проживання відповідач по справі ОСОБА_2 з 26.10.2004. Вказана інформація також підтверджена суду відомостями Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання УДМС України в Черкаській області.
Натомість з наданого суду акту обстеження умов проживання жителів населених пунктів Чигиринської об'єднаної територіальної громади від 10.03.2021 вбачається, що позивач ОСОБА_1 проживає самотньо, особистих речей, документів, які б належали відповідачу по справі ОСОБА_2 в домоволодінні не зберігається. За свідченням свідків ОСОБА_2 не проживає за місцем реєстрації більше 10 років.
За таких обставин між сторонами вбачається спір, що виник із житлових правовідносин, які регулюються главою 6 Житлового кодексу України (далі - ЖК України), главою 32 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Статтею 150 ЖК України встановлено, що громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
Згідно ст. 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Відповідно до ст. 156 ЖК України члени сім'ї власника жилої квартири, які проживають разом з ним у квартирі, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. Повнолітні члени сім'ї власника зобов'язані брати участь у витратах по утриманню будинку (квартири) і прибудинокової території та проведенню ремонту. До членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням.
Таким чином відповідач ОСОБА_2 набув право користування домоволодінням позивача як член сім'ї власника будинку.
Частиною 2 статті 405 ЦК України передбачено, що член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Як встановлено судом, відповідач більше десяти років не проживає за зареєстрованою адресою проживання, не користується цим житлом, не має в ньому своїх особистих речей і не виконує обов'язків, передбачених ч. 3 ст. 156 ЖК України. Натомість в добровільному порядку знятись з реєстраційного обліку за цією адресою відповідач не бажає, чим порушує право позивача, як власника майна, на користування цим майном у спосіб, передбачений законом.
Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ч. 1 ст. 317 ЦК України). Факт реєстрації відповідача по справі ОСОБА_2 у житловому будинку позивача ОСОБА_1 чинить перешкоди для позивача у реалізації в повному обсязі належного йому права власності, зокрема позивач позбавлений можливості вільно користуватись та розпоряджатись своїм майном, не має можливості оформити субсидію зі сплати комунальних послуг.
Конституцією України (ст. 41) та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої приєдналась Україна 17.07.1997 відповідно до Закону № 475/97-ВР від 17.07.1997 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватись і розпоряджатись належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Статтями 319, 321 ЦК України передбачено, що власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії. Право власності є непорушним.
Гарантуючи захист права власності законодавство надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права, навіть якщо ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами ст. ст. 16, 386, 391 ЦК України.
Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
На підставі ст. 150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд:продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду,обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, припинення дії, яка порушує право.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.
За таких обставин суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 16, 317 - 321, 328, 391, 405 ЦК України, ст.ст. 72, 150, 156 ЖК України, ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», Конституцією України, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. ст. 4, 12, 18, 43, 49, 76-83, 141, 259, 263-265, 280-282, 352 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житлом - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування житлом, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути оскаржено до Черкаського апеляційного суду через Чигиринський районний суд Черкаської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасники та їх адреси:
Позивач: ОСОБА_1 , (РНОКПП: НОМЕР_1 , прож.: АДРЕСА_1 );
Представник позивача: адвокат Курілович Сергій Олександрович (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЧК № 000534, видане Радою адвокатів Черкаської області 24.10.2013, адреса робочого місця адвоката: Черкаська обл., Черкаський р-н, м. Чигирин, вул. Грушевського, буд. 16, каб. 9);
Відповідач: ОСОБА_2 , (РНОКПП: не відомий, зареєстр.: АДРЕСА_1 ).
Вступна та резолютивна частини рішення проголошені судом 29.07.2021, повне рішення складено 04.08.2021.
Суддя А.О. Попельнюх