Коростенський міськрайонний суд Житомирської області
вул. Сосновського,38 м. Коростень Коростенський район Житомирська область Україна 11500
279/3846/18
04.08.2021 року Коростенський міськрайонний суд
Житомирської області
в складі: головуючого судді ОСОБА_1
з секретарем ОСОБА_2
та учасників кримінального провадження: прокурора ОСОБА_3 , потерпілої ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Коростені кримінальне провадження № 12018060060000267 по обвинуваченню
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Житомир,
громадянина України, з середньою освітою, працюючого слюсарем на підприємстві «НОРС
ТРЕЙД», проживаючого за адресою:
АДРЕСА_1 , раніше судимого: 05.11.2008 року Житомирським районним судом Житомирської області за ч. 1 ст. 187 КК України до 3 років позбавлення волі; 01.02.2012 року Коростишівським районним судом Житомирської області за ч.1 ст. 122, 75, 76 КК України до 2 років позбавлення волі, з іспитовим строком на 2 роки; 24.01.2013 року Богунським районним судом м. Житомира, Житомирської області за ч.2 ст. 186, ч.З ст. 187, ч.1 ст.70, 71 КК України до 7 років 1 місяця позбавлення волі з конфіскацією майна;
Звільненого 09.11.2016 року умовно-достроково на строк 1 рік 7 місяців 29 днів;
у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.187 КК України,
ОСОБА_5 , 08.02.2018 року близько 07 години 10 хвилин перебуваючи по вулиці Білокоровицьке Шоссе 24, що в м. Коростені, Житомирської області, помітив, як від кінцевої зупинки маршрутного таксі №5 рухається ОСОБА_4 . В цей момент у нього виник умисел на вчинення розбійного нападу з метою заволодіння майном останньої. Скориставшись відсутністю сторонніх осіб, підбіг до ОСОБА_4 ззаду, лівою рукою вхопив останню за верхній одяг в області грудей та повалив на поверхню землі. Продовжуючи свій злочинний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном, ОСОБА_5 , погрожуючи потерпілій ножем, вирвав з її правої руки жіночу шкіряну сумочку, вартістю 300 гривень, в якій на момент вчинення злочину знаходився мобільний телефон марки «Samsung Duos» GT-EI202i чорного кольору, вартістю 450 гривень, в якому знаходилась sim - картка мобільного оператора рухомого зв'язку ПрАТ «Київстар», вартістю 30 гривень, шкіряний гаманець чорного кольору, вартістю 100 гривень, в якому знаходились грошові кошти в сумі 300 гривень, після чого, тримаючи викрадене майно при собі, місце вчинення злочину покинув, тим самим заподіяв потерпілій ОСОБА_4 матеріального збитку на загальну суму 1180 гривень.
Діями, які виразилися у нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаному із застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу, вчиненими особою, яка раніше вчиняла розбій, ОСОБА_5 , вчинив злочин, передбачений ч.2 ст.187 КК України.
Судовий розгляд кримінального провадження проведено в межах висунутого обвинувачення, відповідно до обвинувального акту.
При судовому розгляді обвинувачений ОСОБА_5 свою вину визнав частково та пояснив, що вчинення нападу на потерпілу визнає, однак при нападі ножа не застосовував. При його допиті під час слідства про ніж також мова не йшла, а при допиті вдруге вже з'явився ніж. При проведенні слідчого експерименту за його участю він вже давав показання, які говорив давати слідчий. На той час йому було байдуже чи був ніж, чи ні. Однак, насправді ножа не було, і на даний час, він з цим не погоджується. Розуміє, що здійснив напад та заподіяв шкоду. Після нападу телефон у нього вилучили слідчі. На даний час він не знає як просити вибачення у потерпілої, просить суворо не карати, надати шанс приймати участь у вихованні малолітньої дочки, крім якої у нього більше нікого з родичів не має.
Потерпіла ОСОБА_4 показала, що 08.02.2018 року близько 7 години зійшла з автобуса і направилась до свого місця роботи. Відійшовши метрів 10 чи 12 від дороги почула позаду шаги, потім відчула удар у правий глаз, після чого її почали душити за шию. Вона була одягнена у пальто, тримала сумку, інша сумка була на плечі. Вона почала однією рукою віднімати руку нападника зі своєї шиї та відбиватись, при цьому кричала, а обвинувачений закривав їй рота. Було слизько, обвинувачений повалив її на землю, після чого приставив до шиї клинок ножа. Побачивши та відчувши на шиї клинок ножа реально злякалась за своє життя та перестала кричати. При цих діях з плеча сповзла сумка, яку обвинувачений забрав і почав бігти з місця події. Вона спочатку хотіла бігти за ним, розраховуючи на те, що на роботу будуть йти люди та допоможуть затримати грабіжника, однак згадавши про наявність ножа, злякалась і побігла на роботу, де розповіла про напад чоловікам. Чоловіки з її роботи побігли за обвинуваченим, однак нездогнали. Вважає, що за вчинене обвинувачений повинен понести суворе покарання.
Свідок ОСОБА_7 показав, що працює на нафтобазі. В той день перебував на зміні. Десь з 7 до 7:30 години прибирав приміщення. Почув, що почали гавкати собаки, побачив потерпілу, яка повідомила, що на неї напали та пограбували. Він пробіг до вказаного потерпілою місця, де люди, які йшли по вулиці, повідомили про те, що бачили чоловіка, який поїхав на велосипеді. Вказав, що в той день був сніг, тому було видно сліди на місці події. Після цього було викликано працівників поліції.
Свідок ОСОБА_8 показав, що працює охоронцем на нафтобазі. Почув крик та побачив ОСОБА_9 , яка повідомила про напад. Він побіг до дороги, однак там вже нікого не було.
Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні відмовилась від дачі показань на підставі ст.63 Конституції України.
Свідок ОСОБА_11 показав, що працює на нафтобазі охоронником. Перебуваючи одного дня на зміні разом з напарником на прізвище ОСОБА_12 , до них звернувся працівник поліції для участі в слідчому експерименті. Оскільки він не міг залишити об'єкт, тому на слідчий експеримент пішов ОСОБА_12 , а після проведення слідчого експерименту він, на прохання слідчого, лише підписав папери, однак участі у цій слідчій дії не брав.
Свідок ОСОБА_13 показав, що працює в ДУ "Коростенська виправна колонія (№71)" та проживає також неподалік вказаної установи. На прохання слідчого був понятим при проведенні слідчого експерименту за участю ОСОБА_5 , в ході якого останній демонстрував, як здійснив напад. Вказав, що потерпіла ОСОБА_4 доводиться йому двоюрідною сестрою.
Письмовими доказами, які були досліджені в судовому засіданні : є витяг з ЄРДР зі змісту якого слідує, що відомості про вчинення злочину було внесено на підставі заяви потерпілої ОСОБА_4 08.02.2018 року, з правовою кваліфікацією дій за ч.2 ст.187 КК України; рапорти уповноваженої особи Коростенського ВП зі змісту яких слідує про надходження повідомлення про напад невідомого чоловіка, його опис, вид викраденого майна, а також про надання медичної допомоги потерпілій; протокол прийняття заяви від ОСОБА_14 про вчинене кримінальне правопорушення від 08.02.2018 року, яким зафіксовано обставини події, які мали місце 08.02.2018 року близько 7 години 20 хвилин, в ході яких до неї було застосовано насильство з метою заволодіння майном, вид та вартість викраденого майна; протокол огляду місця події від 08.02.2018 року яким зафіксовано місце вчинення нападу, виявлення слідів низу взуття, з фототаблицями до нього; довідка травмпункту Коростенської центральної районної лікарні в якій зазначено, що ОСОБА_4 надавалась медична допомога; висновок судово-медичної експертизи №46 від 16.02.2018 року та висновок додаткової судово-медичної експертизи №393 від 29.08.2018 року якими встановлено, що у ОСОБА_4 мали місце тілесні ушкодження у вигляді синця в області обох повік правого ока, які утворились внаслідок дії тупого твердого предмета, і відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень; протокол проведення слідчого експерименту від 15.02.2018 року зі схемою та фототаблицею до нього, який проводився за участю ОСОБА_4 в ході якого остання розповіла на обставини вчинення на неї нападу, вказала на місце вчинення нападу, механізм нанесення тілесних ушкоджень; протокол тимчасового вилучення майна від 17.07.2018 року, яким зафіксовано виявлення у ОСОБА_10 велосипеда марки "Аіст", мобільного телефону марки "Самсунг", чорного кольору, ІМЕІ НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , з фототаблицею до нього; протоколи огляду предметів від 01.08.2018 року якими зафіксовано огляд вилученого мобільного телефону, а також велосипеда з фототаблицею до нього; постанова про визнання мобільного телефону марки "Самсунг" та жіночого велосипеда речовими доказами у кримінальному провадженні; заява ОСОБА_5 про видачу металевого ножа від 17.07.2018 року, що зафіксовано протоколом тимчасового вилучення від 17.07.2018 року, з фототаблицею до нього; протокол огляду предметів від 01.08.2018 року, яким зафіксовано огляд металевого ножа, за зовнішніми ознаками схожого на складний ніж, з фототаблицею до нього та постанова про визнання вказаного металевого ножа речовим доказом; довідки про вартість шкіряної сумочки, шкіряного гаманця, мобільного телефону, сім картки; протокол проведення слідчого експерименту за участю ОСОБА_5 від 18.07.2018 року , який зафіксовано на відеозапис, в ході якого останній розповів про обставини вчиненого нападу;
Захисником ОСОБА_6 зроблено заяву про визнання недопустимими доказами протоколів проведення слідчих експериментів, які проводились за участю потерпілої та обвинуваченого з тих підстав, що при проведенні слідчого експерименту за участю ОСОБА_4 , в порушення п.7 ст.223 КПК України, був присутній лише один понятий. При проведенні слідчого експерименту за участю ОСОБА_5 в порушення наведеної норми закону участь у слідчій дії приймав родич потерпілої, який одночасно є працівником установи виконання покарань, а відповідно до ст.2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» органи і установи виконання покарань відносяться до правоохоронних органів.
В подальшому подано письмове клопотання в порядку ст.89 КПК України про визнання доказів недопустимими, в якому захисник крім вищезазначених доказів також просить визнати недопустимим доказом заяву про залучення до провадження як потерпілу від 08.02.2018 року , з тих підстав, що заяву відібрано слідчим ОСОБА_15 , який не входив до групи слідчих у даному кримінальному провадженні; протокол тимчасового вилучення майна від 17.07.2018 року в ході якого за місцем проживання ОСОБА_10 було вилучено мобільний телефон та велосипед, оскільки відповідно до ст.168 ч.2 КПК України тимчасово вилучити майно може кожен, хто законно затримав особу в порядку, передбаченому ст.207, 208, 298-2 КПК України. Також тимчасове вилучення майна може здійснюватися під час обшуку, огляду, які не проводились, особа, у якої було вилучено майно ( ОСОБА_10 ) не затримувалась, дозвіл на проникнення до житлового приміщення вказаної особи слідчим суддею не надавався; протоколи огляду предметів від 01.08.2018 року в ході яких було оглянуто мобільний телефон та жіночий велосипед. постанова про визнання вказаних предметів речовими доказами від 17.07.2018 року на підставі доктрини "плодів отруєного дерева", як похідних до протоколу тимчасового вилучення майна від 17.07.2018 року; протокол тимчасового вилучення майна від 17.07.2018 року в ході якого у ОСОБА_5 було вилучено розкладний ніж; протокол огляду предметів від 01.08.2018 року, яким зафіксовано огляд ножа, постанова про визнання вказаних предметів речовими доказами від 17.07.2018 року на підставі доктрини "плодів отруєного дерева", як похідних від протоколу тимчасового вилученого майна від 17.07.2018 року.
З врахуванням наявних доказів просив визнати обвинуваченого ОСОБА_5 винним у вчиненні злочину, передбаченого ст.186 ч.2 КК України.
Прокурор з приводу вищенаведених доводів захисника зазначив, що тимчасове вилучення майна проводилось на підставі заяви особи, яка добровільно його видала, тому підстав вважати, що такі документи є недопустимим доказом відсутні. Вказав, що факт залучення до участі у проведенні слідчого експерименту понятого, який є родичом потерпілої, а також показання ОСОБА_11 щодо його не участі в проведенні такої дії, заперечити не може.
Дослідивши подані вищезазначені стороною обвинувачення докази, суд вважає доводи сторони захисту щодо визнання недопустимим доказом протоколу проведення слідчого експерименту від 15.02.2018 року є прийнятними.
Так, статтею 223 КПК України визначено, що слідчий, прокурор зобов'язаний запросити не менше двох незаінтересованих осіб (понятих) для слідчого експерименту.
Зазначені особи можуть бути допитані під час судового розгляду як свідки проведення відповідної слідчої (розшукової) дії.
В порушення зазначеної норми закону слідчий експеримент за участю потерпілої ОСОБА_4 фактично проводився за участю одного понятого, про що під час допиту в судовому засіданні показав свідок ОСОБА_11 , зазначений у протоколі слідчого експерименту в якості понятого. При проведенні слідчого експерименту відеозапис не застосовувався. Оскільки участь понятих є гарантією правильного безпосереднього сприйняття при провадженні слідчих дій обставин та фактів, що мають значення для кримінального провадження, їх належного фіксування у процесуальних документах, тому протокол проведення слідчого експерименту за участю потерпілої ОСОБА_4 від 15.02.2018 року слід визнати недопустимим доказом.
Щодо визнання недопустимим протоколу слідчого експерименту за участю ОСОБА_5 від 18.07.2018 року слід зазначити наступне.
Крім вищенаведених положень ст.223 КПК України щодо участі у проведенні слідчого експерименту двох понятих, вказана норма Закону визначає, що понятими не можуть бути потерпілий, родичі підозрюваного, обвинуваченого і потерпілого, працівники правоохоронних органів, а також особи, заінтересовані в результатах кримінального провадження.
Як встановлено в судовому засіданні при проведенні слідчого експерименту за участю обвинуваченого ОСОБА_5 був залучений, як понятий, родич потерпілої (двоюрідний брат ОСОБА_13 ), який одночасно є працівником ДІ "Коростенська виправна колонія (№71)".
Разом з тим, вказана норма закону містить виняток щодо участі понятих у проведенні слідчого експерименту. Зокрема, в частині 7 ст.223 КПК України зазначено, що винятками є випадки застосування безперервного відеозапису ходу проведення відповідної слідчої (розшукової ) дії.
При дослідженні вказаного доказу та переглядом відеозапису встановлено, що слідчий експеримент за участю обвинуваченого ОСОБА_5 проводився з застосуванням безперервного відеозапису даної слідчої дії.
Отже, участь понятих, в даному випадку, не була обов'язковою, тому присутність при проведенні слідчого експерименту особи, яка виявилась родичом потерпілої та працівником ДУ "Коростенська виправна колонія" ніяким чином не вплинуло на фіксування даної слідчої дії.
Доводи захисника про визнання недопустимим доказом заяви про залучення до провадження як потерпілої є неприйнятними, оскільки з матеріалів кримінального провадження слідує, що заява про вчинення кримінального правопорушення, яка оформлена протоколом, на підставі якої ОСОБА_14 було визнано потерпілою, фіксувалась слідчим СВ Коростенського ВП ГУНП в Житомирській області 08.02.2018 року о 07 годині 40 хвилин. Разом з тим, відомості до ЄРДР за заявою ОСОБА_4 було внесено 08.02.2018 року о 10 годині 56 хвилин.
Згідно положень ст.214 КПК України слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення та внесення відомостей до ЄРДР.
Крім того, заява про залучення потерпілого є процесуальним документом, при цьому не є самостійним доказом у кримінальному провадженні, а також не є документом в розумінні ч.2 ст.99 КПК України, оскільки не містить зафіксованих та зібраних фактичних даних про протиправні діяння, тому не може визнаватися недопустимим доказом.
Решта зазначених у клопотанні доказів ( протоколи тимчасового вилучення майна від 17.07.2018 року, протоколи огляду предметів від 1.08.2018 року, постанови про визнання предметів речовими доказами) є належними та допустимими, оскільки при оформленні заяв про видачу мобільного телефону, жіночого велосипеда та розкладного ножа не встановлено порушення норм КПК України.
Так, відповідно до ст. 93 КПК України збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, потерпілим, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у порядку, передбаченому цим Кодексом. Сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб, речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.
В рамках кримінального провадження правом витребувати від будь-якої особи необхідні речі, документи, відомості, тощо, наділений слідчий.
Це право передбачено ст. 40 КПК України.
Стосовно обґрунтувань доводів захисника щодо доктрини "плодів отруйного дерева" слід зазначити, що вказана доктрина передбачає оцінку не лише кожного засобу доказування автономно, а і всього ланцюга безпосередньо пов'язаних між собою доказів, з яких одні випливають з інших та є похідними від них. Критерієм віднесення доказів до «плодів отруєного дерева» є наявність достатніх підстав вважати, що відповідні відомості не були б отримані за відсутності інформації, одержаної незаконним шляхом.
Отже, оскільки докази, які сторона захисту просить визнати недопустимими, було отримано на підставі Кримінального процесуального кодексу, доводи щодо «плодів отруйного дерева» не вказують на те, яким чином вони вплинули чи могли вплинути на недопустимість інших доказів у цьому кримінальному провадженні, тому відсутні підстави для застосування у даному випадку вказаної доктрини.
Твердження захисника про неправильну кваліфікацію дій ОСОБА_5 за ст.187 ч.2 КК України та наявність в діях останнього складу злочину, передбаченого ст.186 ч.2 КК України є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження і не спростовують встановлених обставин про вчинення обвинуваченим саме розбійного нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного з застосуванням насильства, небезпечного для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу.
Згідно роз'яснень, викладених в Постанові Пленуму Верховного Суду України №10 від 06.11.2009 року «Про судову практику у справах про злочини проти власності» - розбій як злочин проти власності - це напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства. Небезпечне для життя чи здоров'я насильство - це умисне заподіяння потерпілому легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я або незначну втрату працездатності, середньої тяжкості або тяжке тілесне ушкодження, а також інші насильницькі дії, які не призвели до вказаних наслідків, але були небезпечними для життя чи здоров'я в момент заподіяння (насильство, що призвело до втрати свідомості чи мало характер мордування, здушення шиї, скидання з висоти, застосування електроструму, зброї, спеціальних знарядь тощо).
Так, при проведенні слідчого експерименту ОСОБА_5 вказував на застосування ножа, якого він тримав в правій руці, під час нападу на потерпілу.
Потерпіла ОСОБА_4 в судовому засіданні з даного приводу надала чіткі, детальні та послідовні показання, які узгоджуються між собою, не викликають будь-якого сумніву у їх достовірності та у своїй сукупності вказують на вчинення ОСОБА_5 інкримінуємого злочину.
Таким чином позицію сторони захисту щодо наявності у діях ОСОБА_5 складу правопорушення, передбаченого ст.186 ч.2 КК України суд розцінює як обраний останнім спосіб захисту та спробу уникнути відповідальності за більш тяжкий злочин.
Показання ОСОБА_5 надані в ході судового слідства не відповідають показанням, які надавались ним під час слідчого експерименту, яким було зафіксовано не лише показання, а і демонстрація дій, які він вчиняв відносно потерпілої з застосуванням ножа.
Отже, проаналізовані судом докази в своїй сукупності, достатності та взаємозв'язку поза розумним сумнівом доводять причетність обвинуваченого до вчинення злочину, передбаченого ст. 187 ч.2 КК України.
Обираючи обвинуваченому покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання.
Як особа, обвинувачений ОСОБА_5 є працездатною особою, характеризується посередньо, на обліках у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, раніше судимий.
Обставиною, що пом'якшує покарання слід визнати часткове добровільне відшкодування шкоди, на підтвердження чого в судовому засіданні 04.08.2021 року подано квитанцію про переказ на ім'я потерпілої 745 гривень в рахунок відшкодування заподіяної шкоди.
Зазначені в обвинувальному акті, як пом'якшуючі обставини: щире каяття та активне сприяння в розкритті злочину не знайшли свого підтвердження при судового розгляді.
Так, щире каяття характеризується ставленням винної особи до вчиненого нею кримінального правопорушення та означає, що особа визнає свою вину, дає правдиві показання, щиро жалкує про вчинене, негативно оцінює вчинене правопорушення, бажає виправити ситуацію, що склалася, співчуває потерпілому, демонструє готовність понести заслужене покарання.
Натомість при розгляді кримінального провадження вищевказане прояву не мало, оскільки зазначення обвинуваченим про те, що він жалкує про вчинене мало місце лише в судових дебатах.
Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого, є рецидив злочинів.
Вчинене кримінальне правопорушення, згідно ст.12 КК України, відноситься до тяжких злочинів.
Статтею 50 КК України передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Отже, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, який раніше судимий, вчинив злочин під час умовно-дострокового звільнення від покарання, призначеного вироком Богунського районного суду м.Житомира від 24.01.2013 року, що свідчить про стійкість протиправної поведінки обвинуваченого, та неможливість виправлення ОСОБА_5 без ізоляції від суспільства, тому йому слід обрати покарання, відповідно до санкції частини статті, яка передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, у виді позбавлення волі.
Остаточне покарання підлягає призначенню за сукупністю вироків за правилами ст.71 КК України, оскільки інкримінований злочин ОСОБА_5 вчинив під час умовно-дострокового звільнення.
Так, при призначенні покарання за правилами ст.71 КК України до покарання за новим вироком повністю або частково приєднується невідбута частина покарання за попереднім вироком.
Невідбутою частиною покарання за попереднім вироком слід вважати частину покарання, від відбування якого особу звільнено умовно-достроково.
Невідбута частина покарання за вироком Богунського районного суду м.Житомира від 24.01.2013 року становить 1 рік 7 місяці 39 днів.
Призначене таким чином покарання буде справедливим, співмірним вчиненому, достатнім та необхідним для попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Цивільний позов в кримінальному провадженні не подавався.
Доля речових доказів підлягає вирішенню в порядку ст.100 КПК України.
Процесуальні витрати, відповідно до ч.2 ст.124 КПК України, підлягають стягненню з обвинуваченого.
Запобіжний захід обраний відносно ОСОБА_5 у даному кримінальному провадженні у виді домашнього арешту припинив свою дію 21.09.2018 року.
Керуючись ст.ст.368, 370, 373, 374 КПК України, -
ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ст.187 ч.2 КК України і призначити йому покарання у виді 7 років позбавлення волі з конфіскацією 1/2 частини майна, яке є власністю засудженого.
Остаточне покарання за сукупністю вироків призначити за правилами ст. 71 КК України, шляхом часткового приєднання невідбутого покарання, призначеного вироком Богунського районного суду м.Житомира від 24.01.2013 року у виді 7 років 6 місяців позбавлення волі, з конфіскацією 1/2 частини майна, яке є власністю засудженого.
Строк відбування покарання обчислювати з моменту фактичного затримання ОСОБА_5 в порядку виконання даного вироку.
Запобіжний захід обраний ОСОБА_5 у даному кримінальному провадженні у виді домашнього арешту припинив свою дію 21.09.2018 року.
Цивільний позов не подавався.
Речові докази: мобільний телефон марки " Samsung Duos" GT-ЕІ202і, чорного кольору ІМЕІ НОМЕР_2 та жіночий велосипед з рамою зеленого кольору, які зберігаються в кімнаті зберігання речових доказів Коростенського ВП на підставі квитанцій №1964 від 02.08.2018 року повернути за належністю; металевий предмет, схожий на ніж, який зберігається в кімнаті зберігання речових доказів Коростенського ВП на підставі квитанції №1963 від 02.08.2018 року знищити;
Арешт накладений на вищевказане майно ухвалою слідчого судді Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 19.07.2018 року скасувати.
Оптичний диск DVD- R з відеозаписом слідчого експерименту за участю ОСОБА_5 зберігати в матеріалах кримінального провадження.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави процесуальні витрати за проведення трасологічної експертизи в сумі 858 гривень.
Вирок може бути оскаржено в апеляційному порядку до Житомирського апеляційного суду через Коростенський міськрайонний суд Житомирської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляції, а в разі подачі апеляції - після розгляду справи апеляційною інстанцією, якщо його не скасовано.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору, не пізніше наступного дня після ухвалення - надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, може бути отримана в суді учасниками судового провадження.
Суддя: