Іменем України
03 серпня 2021 року
м.Харків
справа №635/4797/20
провадження №22-ц/818/4376/21
Харківський апеляційний суд у складі:
Головуючого: Маміної О.В.
суддів: Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю.,
за участю секретаря: Сізонової О.О.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Харківського районного суду Харківської області від 28 квітня 2021 року, постановлене під головуванням судді Савченка Д.М., в залі суду в смт. Покотилівка, Харківської області, -
У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 28 квітня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено. Надано ОСОБА_1 додатковий строк терміном у три місяці з дня набрання рішенням суду законної сили для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати, ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права; вважає, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову та надання позивачу додаткового строку для прийняття спадщини. Позивачем не доведено поважності причин для визначення додаткового строку. Зазначає, що ОСОБА_1 ніколи не цікавилась станом здоров'я свого батька, не приділяла йому за життя ніякої уваги, їй не було відомо про смерть батька. Проте ОСОБА_3 , після смерті батька розшукав позивачку, повідомив про смерть батька та дату його поховання. Тобто, позивач була обізнана про дату смерті батька, була присутня на похованні, їй було відомо про наявність заповіту на її користь. У позивачки не було жодних перешкод звернутися із заявою про прийняття спадщини особисто під час перебування на території України, або надіслати таку заявою поштою або надати довіреність будь-якій особі для представництва її інтересів з метою реалізації своїх спадкових прав. Вважає, що суд першої інстанції зробив безпідставний висновок про задоволення позовних вимог, оскільки у позивача були відсутні об'єктивні, непереборні, істотні труднощі для своєчасного прийняття спадщини.
Відзиву на апеляційну скаргу не надано.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з наявності підстав для задоволення позовних вимог визначивши позивачу додатковий строк для прийняття спадщини.
Такі висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , є батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
За життя ОСОБА_4 склав заповіт, яким заповів по Ѕ частці житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , своїм дітям ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Заповіт посвідчено 30.02.2018 року приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Харківської області Шило І.В.
Згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 20.11.2019 року, виданого виконавчим комітетом Височанської селищної ради Харківського району Харківської області вбачається, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина на належне йому майно.
20.03.2020 року ОСОБА_1 склала заяву, посвідчену нотаріусом нотаріальної території «Єреван» Республіки Вірменії ОСОБА_5 , адресовану приватному нотаріусу Харківського районного нотаріального округу Шило І.В., в якій ОСОБА_1 заявила про намір отримати спадщину після смерті батька ОСОБА_4 , яку направила поштою на адресу нотаріуса Харківського районного нотаріального округу Шило І.В., але доставлена заява не була, у зв'язку із встановленням карантину та припиненням будь-якого сполучення між країнами. (а.с.9,11,12)
04.06.2020 року ОСОБА_1 склала довіреність, посвідчену нотаріусом нотаріальної території «Єреван» Республіки Вірменії ОСОБА_5 , якою уповноважила ОСОБА_6 бути її представником, зокрема з питань оформлення спадкових справ на майно ОСОБА_4 ..
Постановою приватного нотаріуса Харківського районного нотаріального округу Шило І.В. від 24.07.2020 року ОСОБА_1 відмовлено у реєстрації заяви про прийняття спадщини за заповітом після смерті її батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв'язку зі спливом шестимісячного строку для прийняття спадщини. Спадкова справа після смерті ОСОБА_4 відкрита на підставі заяви дружини спадкодавця ОСОБА_2 .. Крім того з заявою про прийняття спадщини звернувся ОСОБА_3 , син спадкодавця.
Як на підставу позовних вимог ОСОБА_1 посилалась на те, що 13.02.2018 року батько позивача ОСОБА_4 склав заповіт, заповівши всю належну йому частку житлового будинку з відповідною часткою надвірних будівель в АДРЕСА_1 , своїй дочці ОСОБА_1 та своєму сину ОСОБА_3 по Ѕ частці кожному. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер. Зазначає, що вона є громадянкою Російської Федерації та постійно проживає в Росії. В грудні 2019 року поїхала до Вірменії, але у зв'язку з запровадженням карантину позивач не могла покинути Вірменію. 20 березня 2020 року позивач перебуваючи у Вірменії, склала заяву на ім'я приватного нотаріуса Харківського районного нотаріального округу Харківської області Шило І.В. про прийняття спадщини за заповітом, яку було посвідчено нотаріусом Нотаріального округу Єреван Р.В. ОСОБА_7 , зареєстровано в реєстрі за № 0786. Проте, вказану заяву про прийняття спадщини направити приватному нотаріусу Харківського районного нотаріального округу Харківської області Шило І.В. позивач не змогла, у зв'язку з припиненням поштового сполучення між Вірменією та Україною. 24.07.2020 року представник позивача ОСОБА_6 звернувся до приватного нотаріуса Шило І.В. з заявою про прийняття спадщини ОСОБА_1 , але постановою від 24.07.2020 приватним нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв'язку зі впливом 19.05.2020 шестимісячного строку для прийняття спадщини. Вважає, що встановлений законодавством шестимісячний строк для прийняття спадщини вона пропустила з поважних причин, у зв'язку з цим вважає, що наявні підстави для визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини.
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України). Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина 2 статті 1220 ЦК України).
Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Статтями 1223, 1233 ЦК України передбачено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини; спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою; для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Відповідно до ч. 3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Правила частини третьої 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними».
Вирішуючи питання поважності причин пропуску шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України, для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Матеріали справи свідчать про те, що 30 лютого 2018 року ОСОБА_4 склав заповіт, відповідно до якого заповідав по Ѕ частці житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , своїм дітям ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (а.с.6)
ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ОСОБА_4 , після смерті якого відкрилась спадщина на належне йому на праві власності майно.
Постановою приватного нотаріуса Харківського районного нотаріального округу Шило І.В. від 24 липня 2020 року ОСОБА_1 відмовлено у реєстрації заяви про прийняття спадщини за заповітом після смерті її батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв'язку з пропущенням шестимісячного терміну для прийняття спадщини (а.с.10).
Правила частини третьої 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо:
1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви;
2) ці обставини суд визнав поважними.
Як свідчить тлумачення частини третьої статті 1272 ЦК України до поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини слід віднести причини, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця щодо подачі заяви про прийняття спадщини. Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не реалізував право на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то правові підстави для встановлення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.
Позивач на підтвердження поважності причин пропуску строку для звернення з відповідною заявою до нотаріальної контори задля прийняття спадщини після смерті батька посилалась на те, що на час, встановлений для прийняття спадщини, були запровадженні карантинні заходи, у зв'язку з всесвітньою пандемією, відсутність авіасполучення та іншого транспортного сполучення між Вірменією, Російською Федерацією, Україною, обмеження роботи поштових операторів протягом березня-травня 2020 року.
Позивачка не є громадянкою України, не має в Україні місця проживання, у зв'язку із всесвітньою пандемією COVID-19 та встановленням у світі суворих карантинних заходів, припиненням сполучення між державами, не мала можливості у визначений законом шестимісячний строк реалізувати свої спадкові права.
Оскільки позивачка зверталась до нотаріальних органів за місцем перебування та посвідчила відповідну заяву про намір прийняти спадщину після смерті батька, колегія суддів вважає висновок суду про наявність підстав для задоволення позову таким, що відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи.
При цьому колегія суддів враховує свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права, що відповідає практиці Верховного Суду у подібних правовідносинах, а саме: в постановах від 12 вересня 2018 року у справі № 484/3221/17 (провадження№ 61-22510св18), від 10 січня 2019 року у справі № 263/1221/17 (провадження № 61-18261св18), від 25 березня 2020 року у справі № 642/2539/18-ц (провадження № 61-5609св19).
Суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Згідно ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Неподання заяви про прийняття спадщини було зумовлено поважними причинами - впровадженням карантинних обмежень, припинення повітряного авіа та іншого транспортного сполучення.
Можливість подати заяву в строк особисто позивач не мала можливості, оскільки знаходилась у Вірменії.
Нотаріально посвідчена у Вірменії заява про прийняття спадщини від т20 березня 2020 року не була доставлена в Україну листом у зв'язку із закриттям кордонів та припиненням будь-якого сполучення між державами
Висновок суду першої інстанції про наявність підстав для визначення ОСОБА_1 додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини тривалістю в три місяці з моменту набрання судовим рішенням законної сили - відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку, що рішення суду ухвалене з додержанням вимог матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Рішення Харківського районного суду Харківської області від 28 квітня 2021 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Головуючий: О.В. Маміна
Судді: Н.П. Пилипчук
О.Ю. Тичкова
Повне судове рішення виготовлено 04.08.2021 року.