Провадження № 22-ц/803/40/21 Справа № 200/12595/18 Суддя у 1-й інстанції - Єлісєєва Т. Ю. Суддя у 2-й інстанції - Єлізаренко І. А.
03 серпня 2021 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді Єлізаренко І.А.
суддів Красвітної Т.П., Свистунової О.В.
за участю секретаря Нечепуренко А.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк “Приватбанк” на рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 20 лютого 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю, визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та його розподіл
У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю, визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та його розподіл.
В обґрунтування позовних вимог, які уточнювалися в ході судового розгляду справи, ОСОБА_1 посилався на те, що 29 листопада 1997 року він уклав шлюб з ОСОБА_2 . У шлюбі народився син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 19 квітня 2006 року шлюб між ним та відповідачем було розірвано. Після розлучення сторони зрозуміли, що рішення про розлучення було прийнято на емоціях, та починаючи з 21 грудня 2006 року продовжили спільно проживати однією сім'єю. Під час спільного проживання, шлюб повторно між сторонами не укладався та в шлюбних відносинах з іншими особами в цей період часу сторони не перебували. 15 червня 2007 року відповідач ОСОБА_2 , в інтересах родини, уклала договір купівлі-продажу нежитлового приміщення. 20 квітня 2010 року сторони фактично припинили разом проживати та припинили сімейні відносини. Зазначає, що у період з 21 грудня 2006 року по 20 квітня 2010 року сторони проживали однією сім'єю. На підставі викладеного ОСОБА_1 просив суд встановити факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у період з 21 грудня 2006 року до 20 квітня 2010 року однією сім'єю без реєстрації шлюбу; визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 нежитлове приміщення №1 загальною площею 54,8 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 ; здійснити поділ майна подружжя та визнати за ОСОБА_1 право власності на 3/4 частини нежитлового приміщення №1 загальною площею 54,8 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 ; за ОСОБА_2 право власності на 1/4 частини нежитлового приміщення №1 загальною площею 54,8 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішенням Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 20 лютого 2019 року, з урахуванням ухвали суду про виправлення описки від 10 червня 2020 року, задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 . Встановлено факт проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) у період з 21 грудня 2006 року до 20 квітня 2010 року однією сім'єю без реєстрації шлюбу. Визнано спільною сумісною власністю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) нежитлове приміщення №1 загальною площею 54,8 кв.м по адресу: АДРЕСА_1 . Здійснено поділ майна подружжя та визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) право власності на 3/4 частини нежитлового приміщення №1 загальною площею 54,8 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 ; за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) право власності на 1/4 частини нежитлового приміщення №1 загальною площею 54,8 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 . Стягнуто з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 704 грн. 80 коп. Повернуто ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову на підставі квитанції про сплату №51254 від 27 серпня 2018 року (сплату здійснено з порталу http://court.gov.ua/), що становить 704 грн. 80 коп.
В апеляційній скарзі АТ КБ “Приватбанк”, які не є учасниками справи, не приймали участі у справі просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 11 березня 2020 року залучено ОСОБА_3 до участі у справі за апеляційною скаргою АТ КБ “Приватбанк” на рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 20 лютого 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю, визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та його розподіл як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 просить апеляційну скаргу АТ КБ “Приватбанк” задовольнити, рішення суду скасувати.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково з наступних підстав.
Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ч.1 ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи, 29 листопада 1997 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено шлюб (т.1 а.с.8)
19 квітня 2006 року шлюб між сторонами було розірвано (т.1 а.с.10).
Від шлюбу сторони мають сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
15 червня 2007 року ОСОБА_2 , на підставі договору купівлі-продажу, придбала нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_2 (т.1 а.с.11-14).
Позивач ОСОБА_1 зазначав, що після розлучення, починаючи з 21 грудня 2006 року, із ОСОБА_2 продовжили спільно проживати однією сім'єю. Під час спільного проживання, шлюб повторно між сторонами не укладався та в шлюбних відносинах з іншими особами сторони не перебували. 20 квітня 2010 року сторони фактично припинили разом проживати та припинили сімейні відносини. Зазначав, що спірний об”єкт нерухомого майна було придбано відповідачем 15 червня 2007 року за їх спільні кошти та в період спільного проживання без реєстрації шлюбу.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 суд першої інстанції посилався на те, що є доведеним факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у період з 21 грудня 2006 року до 20 квітня 2010 року однією сім'єю без реєстрації шлюбу, спірне нерухоме майно придбано за час сумісного проживання сторін, у відповідності до ст.74 СК України, є спільної сумісною власністю, однак повністю погодитися з такими висновками суду неможливо, оскільки суд дійшов них за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильного застосування норм матеріального права, що відповідно до ст.376 ЦПК України є підставою для часткового скасування рішення суду та ухвалення нового рішення.
Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у період з 21 грудня 2006 року до 20 квітня 2010 року однією сім'єю без реєстрації шлюбу слід зазначити, рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 01 серпня 2019 року у справі №201/5161/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю, визнання майна спільною сумісною власністю та його розподіл, було задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 . Встановлено факт проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) у період з 21 грудня 2006 року до 20 квітня 2010 року однією сім'єю без реєстрації шлюбу. Визнано спільною сумісною власністю за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на транспортний засіб, автомобіль марки BMW X5, тип легковий універсал-В, номер шасі VIN- НОМЕР_3 , об'єм двигуна 2997, колір чорний, реєстраційний номер НОМЕР_4 , дата реєстрації 13 серпня 2008 року. В порядку поділу спільної сумісної власності подружжя визнати за ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) право власності на автомобіль марки BMW X5, тип Легковий універсал-В, номер шасі VIN- НОМЕР_3 , об'єм двигуна 2997, колір чорний, реєстраційний номер НОМЕР_4 , дата реєстрації 13 серпня 2008 року (т.2 а.с.83-86).
01 квітня 2021 року ОСОБА_3 , особа, яка не брала участі у справі, посилаючись на те, що суд вирішив питання про його права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, звернувся з апеляційної скаргою на вказане рішення суду, в якій просив скасувати рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 01 серпня 2019 року в частині встановлення факту проживання однією сім'єю та позов в частині встановлення факт проживання однією сім'єю залишити без розгляду.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 08 червня 2021 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 01 серпня 2019 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю, визнання майна спільною сумісною власністю та його розподіл закрито (т.2 а.с.123-127).
Отже, рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 01 серпня 2019 року у справі №201/5161/19, яким встановлено факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у період з 21 грудня 2006 року до 20 квітня 2010 року однією сім'єю без реєстрації шлюбу, набрало законної сили.
Відповідно до п.3 ч.1 ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.
Відповідно до ч.1 ст.377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.
Враховуючи, що рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 01 серпня 2019 року у справі №201/5161/19, яким встановлено факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у період з 21 грудня 2006 року до 20 квітня 2010 року однією сім'єю без реєстрації шлюбу, набрало законної сили, та рішення суду, у справі, що переглядається постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав про встановлення факту проживання однією сім'єю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у період з 21 грудня 2006 року до 20 квітня 2010 року однією сім'єю без реєстрації шлюбу, слід закрити провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу у період з 21 грудня 2006 року до 20 квітня 2010 року.
Стосовно позовних вимог ОСОБА_1 про визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 нежитлового приміщення №1 загальною площею 54,8 кв.м по адресу: АДРЕСА_1 та здійснення його поділу слід зазначити наступне.
Відповідно до статті 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.
Для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі статті 74 СК України, суд повинен встановити факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу в період, протягом якого було придбано спірне майно.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №554/8023/15-ц (провадження № 14-130цс19) зроблено висновок, що “вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти: спільного проживання однією сім'єю; спільний побут; взаємні права та обов'язки (статті 3, 74 СК України)”. Вирішуючи питання щодо правового режиму такого майна, суди мають встановити факти створення (придбання) сторонами майна внаслідок спільної праці, ведення спільного господарства, побуту, виконання взаємних прав та обов'язків, з'ясувати час придбання, джерело набуття (кошти, за які таке майно було набуте), а також мету придбання майна, що дозволяє надати йому правовий статус спільної сумісної власності.
Встановлено, 15 липня 2007 року між ОСОБА_2 та ПАТ КБ “Приватбанк” було укладено кредитний договір №2007-ПМ-67, відповідно до умов якого банк надав ОСОБА_2 кредит у розмірі 170 000 доларів США на строк до 15 червня 2022 року та ОСОБА_2 зобов'язалась повернути кредит, сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановленими кредитним договором (т.1 а.с.66-70).
15 червня 2007 року ОСОБА_2 уклала договір купівлі-продажу нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.11-14).
15 червня 2007 року на забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором між банком та ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки, предметом якого є нежитлове приміщення №1 загальною площею 54,8 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 (т.1 а.с.71-74).
Встановлено, заочним рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська
від 19 листопада 2015 року у справі за позовом ПАТ КБ “Приватбанк” до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості позовні вимоги ПАТ КБ “Приватбанк” задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ “Приватбанк” 2 082 799 грн. 60 коп. у рахунок повернення заборгованості за кредитним договором від 15 червня 2007 року №2007-ПМ-67, яка складається із заборгованості: за кредитом у розмірі 1 811 387 грн. 55 коп., за відсотками у розмірі 258 322 грн. 89 коп. та пені у розмірі 13 089 грн. 16 коп. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. У задоволенні позовних вимог ПАТ ПАТ КБ “Приватбанк” до ОСОБА_1 відмовлено (т.2 а.с.134-138).
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 25 лютого 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Заочне рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 19 листопада 2015 року залишено без змін (т.2 а.с.139-143).
Постановою Верховного суду від 11 листопада 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Заочне рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 19 листопада 2015 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 лютого 2020 року в частині позовних вимог ПАТ КБ “Приватбанк” до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишено без змін (т.2 а.с.144-153).
Вказане заочне рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська
від 19 листопада 2015 року було передано банком на виконання до Центрального ВДВС м.Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області.
06 вересня 2019 року ДП “Сетам” були проведені електроні торги з продажу нерухомого майна: “Іпотека. Нежитлове приміщення № 1 поз. 1-5 загальною площею 54,8 кв. м, ганок літ. В на першому поверсі житлового будинку літ. В-1 за адресою:
АДРЕСА_1 ” у рамках виконавчого провадження №54839440, відкритого на підставі виконавчого листа у справі № 203/7722/14-ц. За результатами проведених торгів від 06 вересня 2019 року приміщення було відчужено за 1 310 000 грн. на користь ОСОБА_3 (т.1 а.с.223, 224).
Згідно даних з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності ОСОБА_3 є власником вказаного приміщення, придбаного на аукціоні з реалізації заставленого майна. Дата державної реєстрації - 09 вересня 2019 року (т.2 а.с. 225, 226).
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 11 березня 2020 року залучено ОСОБА_3 до участі у справі за апеляційною скаргою АТ КБ “Приватбанк” на рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 20 лютого 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю, визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та його розподіл як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору (т.1 а.с.203, 204).
Статтею 1 Закону України “Про іпотеку” передбачено, що іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом
Згідно із частиною шостою статті 3 Закону України “Про іпотеку” іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.
Ухвалення рішення, яке стосується іпотечного майна, у будь-якому випадку стосується прав та обов'язків іпотекодержателя, оскільки безумовно впливає на можливість виконання уже ухваленого на користь іпотекодержателя рішення про стягнення з ОСОБА_2 кредитної заборгованості та впливає на можливість банку звернути стягнення на іпотечне майно.
У випадку визнання право власності на предмет іпотеки за одним із подружжям або за особою, яка проживає з іншою особою однією сім'єю без реєстрації шлюбу, то до нового набувача не переходить право власності на предмет іпотеки після укладення договору іпотеки, оскільки вважається, що така особа набула право на майно у період первинного придбання майна.
З матеріалів справи вбачається позивач ОСОБА_1 звернувся до суду позовом у цій справі у серпні 2018 року, тобто після ухвалення Кіровським районним судом м.Дніпропетровська заочного рішення від 19 листопада 2015 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ “Приватбанк” 2 082 799 грн. 60 коп. у рахунок повернення заборгованості за кредитним договором від 15 червня 2007 року №2007-ПМ-67 (т.1 а.с.1, 2).
Згідно частини третьої статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Поділ спільного майна подружжя не може використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу боржником або виконання судового рішення про стягнення боргу. Боржник, проти якого ухвалене судове рішення про стягнення боргу та накладено арешт на його майно, та його дружина, які здійснюють поділ майна, діють очевидно недобросовісно та зловживають правами стосовно кредитора, оскільки поділ майна порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.
Аналогічний по суті висновок викладено у постанові Верховного Суду від 22 жовтня 2018 року у справі № 654/1528/17, у постанові Верховного Суду від 06 березня 2019 року року у справі № 317/3272/16-ц.
Отже, враховуючи, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом у цій справі про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу у період з 21 грудня 2006 року до 20 квітня 2010 року та про визнання іпотечного нерухомого майна спільною сумісною власністю та його розподіл у серпні 2018 року, тобто після ухвалення Кіровським районним судом м.Дніпропетровська заочного рішення від 19 листопада 2015 року про стягнення з позичальника ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ “Приватбанк” 2 082 799 грн. 60 коп. у рахунок повернення заборгованості за кредитним договором від 15 червня 2007 року №2007-ПМ-67, та спірне нежиле приміщення було придбано ОСОБА_2 за кредитні кошти і є предметом іпотеки, такі дії можуть свідчити про зловживання правом стосовно кредитора.
Тому, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 нежитлового приміщення №1 загальною площею 54,8 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 та його поділу не підлягають задоволенню.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене апеляційну скаргу слід задовольнити частково, рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 20 лютого 2019 року скасувати, та ухвалити в цій частині нове рішення, про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та його розподіл.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк “Приватбанк” - задовольнити частково.
Рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 20 лютого 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю, визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та його розподіл - скасувати.
Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю, визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та його розподіл в частині позовних вимог встановлення факту проживання однією сім'єю - закрити.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та його розподіл - відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя І.А.Єлізаренко
Судді Т.П. Красвітна
О.В. Свистунова