Провадження № 33/803/1202/21 Справа № 175/2101/21 Суддя у 1-й інстанції - Ребров С. О. Суддя у 2-й інстанції - Коваленко Н. В.
27 липня 2021 року м. Дніпро
Суддя-доповідач Дніпровського апеляційного суду Коваленко Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , прокурора Мануйленка І.М., апеляційну скаргу ОСОБА_1 , на постанову Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 16 червня 2021 року, якою
ОСОБА_1 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, зареєстровану та проживаючу за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, -
Постановою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 16 червня 2021 року ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 454 гривні.
Згідно оскаржуваної постанови, ОСОБА_1 , припинивши 27.11.2020 діяльність депутата Індустріальної районної у місті Дніпрі ради, згідно з п. п. «б» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» суб'єктом декларування, а також, відповідно до примітки до статті 172-6 КУпАП будучи суб'єктом правопорушення, несвоєчасно 15.05.2021 о 11 годині 49 хвилині без поважних причин подала декларацію особи уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за період, не охоплений раніше поданими деклараціями, тобто поза межами 20-ти денного строку встановленого законодавством, чим вчинила адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, відповідальність за яке передбачене частиною 1 статті 172-6 КУпАП - «Порушення вимог фінансового контролю».
Не погоджуючись з винесеною постановою ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати та закрити справу за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування доводів поданої апеляційної скарги ОСОБА_1 посилається на те, що оскаржувана постанова є необґрунтованою, винесена без врахування обставин справи, з порушенням норм матеріального та процесуального закону. Звертається увага на те, що у протоколі не вказано яким законом чи нормативно-правовим актом передбачено термін подачі такої декларації. При цьому, на думку апелянта, оскільки Закон України “Про запобігання корупції” не містить встановленого терміну для подачі для декларації, визначеної ч. 2 ст. 45 цього Закону, то ця обставина виключає в її діях наявність вини у вчиненні правопорушення, пов'язаного з корупцією.
В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 підтримала подану апеляційну скаргу, просила її задовольнити.
Прокурор Мануйленко І.М. просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, як безпідставну, а постанову суду першої інстанції - без змін, оскільки, на його переконання, вона є законною та обґрунтованою.
Суд апеляційної інстанції, вислухавши учасників судового провадження, вивчивши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови в межах апеляційної скарги, дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з таких підстав.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про відсутність законодавчо встановленого двадцятиденного строку на подачу декларації в спеціальному закону, є обґрунтованими.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Аналіз матеріалів справи свідчить, що в порушення зазначених вимог закону, районним судом належним чином не були з'ясовані обставини, щодо вчинення ОСОБА_1 корупційного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, оскільки висновки суду, викладені в постанові, не відповідають фактичним обставинам справи та вимогам законодавства.
Вирішуючи справи цієї категорії місцевий суд повинен був керуватися Конституцією України, Конвенцією ООН проти корупції (Нью-Йорк, 31 жовтня 2003 року), Кримінальною конвенцією Ради Європи про боротьбу з корупцією (Страсбург, 27 січня 1999 року), додатковим протоколом до Кримінальної конвенції Ради Європи про боротьбу з корупцією (Страсбург, 15 травня 2003 року), Законом України від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII «Про запобігання корупції» (далі - Закон), Кодексом України про адміністративні правопорушення, іншими нормативно-правовими актами України, а також практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Згідно рішення ЄСПЛ від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» визначено концепцію якості закону, зокрема, з вимогою, щоб він був доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні. Відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності порушує вимогу «якості закону». В разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов'язків осіб національні органи зобов'язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.
Так, для кваліфікації діяння за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП необхідним є встановлення несвоєчасності подання декларації, тобто подання поза строком, визначеним законом.
Частиною 1 ст. 45 Закону України “Про запобігання корупції” визначено кінцевий термін (часові межі), коли уповноважені на те особи зобов'язані подати декларацію, зокрема є формулювання «щорічно до 1 квітня». Разом з тим у випадках, передбачених ч. 2 ст. 45 Закону, тобто в разі припинення здійснення діяльності, цей термін не визначено взагалі.
Отже, відсутність законодавчо визначеного терміну подання декларації в разі припинення особою діяльності, пов'язаної з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, унеможливлює безумовну констатацію несвоєчасності такого подання, тому доводи апеляційної скарги в цій частині є обґрунтованими.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 несвоєчасно 15.05.2021 о 11 годині 49 хвилині без поважних причин подала декларацію особи уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за період, не охоплений раніше поданими деклараціями, тобто поза межами 20-ти денного строку встановленого законодавством. Однак, відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 45 Закону України, особи, зазначені у пункті 1, підпунктах "а" і "в" пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, які припиняють діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, подають декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями.
Отже, Законом України “Про запобігання корупції” не встановлено 20 - денного строку, в який особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, повинна подати декларацію за період, не охоплений раніше поданими деклараціями.
Разом з цим, цей строк міститься в Роз'ясненнях Національного агентства з питань запобігання корупції № 1 від 03 лютого 2021 року щодо застосування окремих положень Закону України “Про запобігання корупції” стосовно заходів фінансового контролю (подання декларації та повідомлень про суттєві зміни в майновому стані.
Одночасно з цим, слід зазначити, що відповідно до п. 15 ч. 1 ст. 11 Закону України "Про запобігання корупції" Національне агентство з питань запобігання корупції надає роз'яснення, методичну та консультаційну допомогу, зокрема щодо застосування положень Закону та прийнятих на його виконання нормативно-правових актів. Ці Роз'яснення мають рекомендаційний характер та не містить нових правових норм. Отже, Національне агентство з питань запобігання корупції не має повноважень на видання нормативно-правових актів, які встановлюють нові чи додаткові норми в порівнянні із положеннями Закону України “Про запобігання корупції”, зокрема, і щодо визначення терміну подання декларації згідно з ч. 2 ст. 45 цього Закону, який визначення такого строку не містить.
Враховуючи викладене, в справі підлягають застосуванню положення ст. 62 Конституції України, відповідно до якої обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
З огляду на вищенаведене, апеляційний суд приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закриттю відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 247, 294 КУпАП, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , задовольнити.
Постанову Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 16 червня 2021 року, якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, скасувати.
Винести нову постанову, якою провадження у справі про адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, передбачене ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, щодо ОСОБА_1 , закрити, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку із відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Дніпровського
апеляційного суду Коваленко Н.В.