23 липня 2021
м.Харків
Справа № 639/6281/20
провадження 2/639/549/21
Жовтневий районний суд м.Харкова
у складі: головуючого - судді Єрмоленко В.Б.
за участю секретаря-Міжиріцької А.В.
учасники справи:
позивач- ОСОБА_1
відповідач- ОСОБА_2
представник позивача- ОСОБА_3
представники відповідача- ОСОБА_4 , ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , 3 особа-Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради про визначення місця проживання дитини з матір'ю і стягнення аліментів та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа-Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів, -
У квітні 2020 ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/3 з усіх видів доходу щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
В подальшому ОСОБА_1 уточнила свої позовні вимоги та просила також визначити
місце проживання дитини з матір'ю, вказавши, що до прийняття рішення про розлучення вона разом з дитиною проживала у чоловіка в кв. АДРЕСА_1 .Після припинення шлюбних відносин мешкає і зареєстрована у своїх батьків.За цією адресою зареєстрована дитини. Після звернення з позовом до суду, приїхала до відповідача забрати дитину та виявила, що замки змінені, потрапити до квартири вона не може. Відповідач утримує у себе дитину, перешкоджає забрати, після неодноразових викликів поліції став пускати до дитини не частіше одного разу на тиждень, постійно переносить зустрічі, ігнорує дзвінки, знущаючись та здійснюючи психологічний примус, маніпулюючи почуттями маленької дитини Впевнена, що проживання з батьком негативно впливає на поведінку дитини, оскільки чоловік намагається налаштувати дитину проти матері та повністю обмежити його спілкування с нею ( а.с. 59-63).
ОСОБА_2 у травні 2020 пред'явив зустрічну позовну заяву до ОСОБА_1 , 3 особа-Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради про визначення місця проживання дитини з батьком та стягнення аліментів, посилаючись на те, що 16.04.2020 у вечірній час, дружина залишила сім'ю і пішла з дому. Наступного дня, під час відсутності ОСОБА_2 з дитиною дома, забрала свої особисті речі та вивезла їх, а ввечері повернулась і повідомила про звернення до суду із заявою про розірвання шлюбу. Оскільки дитина відмовилася йти з матір'ю, ОСОБА_1 навідалася наступного дня, зібрала деякі речі і коли дитина повторно не погодилася піти з матір'ю, залишила ключі від квартири і переїхала до своїх батьків. Як зазначає ОСОБА_2 , дитина знаходиться повністю на його утриманні, відповідач не приймає участі у вихованні сина, його розвитку, матеріально не забезпечує, приходить рідко. Дитина прив'язана до батька, звикла до свого місця проживання. Позивач за зустрічним позовом вказує, що працює головним бухгалтером, має дохід та всі умови , необхідні для життя та гармонійного розвитку дитини, добросовісно виконує свої батьківські обов'язки ( а.с. 14-19).
3 особа-Департамент служб у справах дітей виконавчого комітету Харківської міської ради надав письмові пояснення про підтримання позовних вимог ОСОБА_2 та вважає за недоцільне змінювати звичне місце проживання дитини. Хлопчик бажає проживати разом з батьком, який виконує свої батьківські обов'язки, створив належні умови для проживання та розвитку дитини. Разом з поясненнями Департамент служб у справах дітей надав письмовий висновок щодо розв'язання спору, акти обстеження умов проживання батьків та висновок психолога. Просить розглядати справу без участі представника органу опіки та піклування ( а.с. 97).
Ухвалою Жовтневого районного суду м.Харкова від 01.10.2020 роз'єднані об'єднані в одному провадженні позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу у самостійне провадження.
11.05.2021 ухвалою суду відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про проведення повторного додаткового психологічного дослідження малолітньої дитини ОСОБА_6 , 2015 року народження.
Суд, вислухавши вступне слово та пояснення сторін та їх представників сторін, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, приходить до наступного.
ОСОБА_2 і ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі з 25 квітня 2015, мають малолітню дитину ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Сім'я проживала в кв. АДРЕСА_1 разом з матір'ю ОСОБА_2 - ОСОБА_7 . Позивач ОСОБА_1 з сином ОСОБА_6 зареєстровані в кв. АДРЕСА_2 ( а.с. 7,8).
Рішенням Жовтневого районного суду м.Харкова від 14.12.2020 шлюб між сторонами розірвано.
Після припинення шлюбно-сімейних відносин у квітні 2020, як пояснила позивач,вона через конфлікт 16.04.2020 ввечері, зібрала свої речі та поїхала до своїх батьків, але наступного дня, приїхавши після роботи за дитиною, повідомивши про звернення до суду з позовом про розірвання шлюбу. Відповідач сина не віддав, двері не відчинив,після цього всіма способами став перешкоджати бачитися з дитиною, показувати у присутності сина свою перевагу, нешанобливо ставитися до жінки та матері, не дозволяти близько підійти до дитини, обійняти, поцілувати. Спілкування могло проходити тільки у його присутності або в коридорі квартирі, або в тамбурі. Крім того, позивач став налаштовувати п'ятирічну дитини проти матері, внаслідок чого син від неї почав ховатися, не підходити, кричати, щоб вона йшла, агресивно налаштований, що нею фіксувалося на відео. ОСОБА_2 створив обстановку, при якій мати не може побачити свою дитину і в дитячому садку, оскільки відповідач без її згоди перевів дитини в інший дитячий дошкільний заклад і приховує в якій саме.
Такі відомості позивача знайшли своє підтвердження, оскільки і на запитання суду про найменування дитячого садка, який відвідує дитина, відповідач відмовився відповідати. ОСОБА_1 позбавлена можливості вільно спілкуватися з дитиною, побачитися, погуляти з нею, у зв'язку з чим неодноразово викликала поліція.
За фактом перешкод з боку ОСОБА_2 бачитися та спілкуватися з сином позивач зверталась до Немишлянського ВП ГУ НП України в Харківській ( а.с. 47).
Свідок ОСОБА_9 -мати позивача пояснила , що відповідач дійсно перешкоджає дочці бачитися з дитиною, психологічно тисне на сина, налаштовує проти матері, переконав, що нібито мати його кинула і йому вона не потрібна. Так позивачці під час шлюбу він також забороняв бачитися з батьками, подругами. Відповідач не приймає подарунки для дитини і викидає їх, навмисно зводить наклеп на бабусю і дідуся, проявляючи психологічне насильство над дитиною, маніпулює її свідомістю. Неодноразово дочка домовлялася з ОСОБА_2 про відвідання до дитини, але він до призначеного часу уходить з дитиною, як приклад, в парк, а потім повідомляє, що нібито так захотів син.
Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_10 - подруга, ОСОБА_11 надали позитивну характеристику позивачці та зазначили, що вона спокійна, сумлінна матір, весь час проводила з дитиною та займалась його вихованням, але після розлучення сина їй не дали забрати та забороняють спілкуватися з дитиною сином. Таке ж ставлення відповідача було до подруг та батьків ОСОБА_1 під час спільного проживання, коли відповідач не дозволяв дружині спілкуватися з ними. На даний час позивач щотижня приїжджає на зустрічі з дитиною, узгоджує їх з відповідачем, а по приїзду ОСОБА_2 змінює свою думку і скасовує зустріч, демонстративно ігнорує мати дитини,навчив сина не брати подарунки від позивача або відразу демонстративно їх викидати.
Свідок ОСОБА_12 підтвердила, що до розлучення дитиною займалась виключно мати ОСОБА_1 .На теперішній час іноді дитину зустрічають або з бабусею, або з татом.Позивач не може поспілкуватися з сином та щоб вона не сказала син не реагує, шепоче батькові, а тато за нього відповідає. Складається враження, що дитина боїться говорити з матір'ю, весь час дивиться на батька, не відповідає, заляканий, подарунки від матері не бере, з іншими дітьми на дитячому майданчику проявляє агресію, але ніхто йому зауважень не робить. Коли на вулиці підходить позивач, ОСОБА_2 ходить за дитиною та не діє можливості матері наблизитися до своєї дитини.
ОСОБА_13 - тато позивача ОСОБА_1 стверджував, що ОСОБА_2 завжди обмежував права баби та діда бачитися з дитиною, з донькою, а зараз забороняє сину спілкуватися з рідною матір'ю, перешкоджає приймати участь у його вихованні. ОСОБА_13 , як діду, ОСОБА_2 взагалі відмовляє у зустрічі з внуком. Враховуючи вік дитини- шість років, ОСОБА_6 копіює поведінку батька та повторює його дії. Свідок пояснює, що за місцем реєстрації дитини, матері дитини створені всі необхідні умови для життя та виховання, ОСОБА_6 має свою кімнату та все необхідне.
Доводи ОСОБА_2 про те, що він нібито кожного тижня телефонує позивачу та запрошує поспілкуватися з дитиною, а ОСОБА_1 не бажає, після чого він надсилає повідомлення Департаменту служб у справах дітей про відмову матері бачитися з дитиною суд вважає хибними та маніпулятивними і направлені на бажання представити позивача як безвідповідальну людину, яка не цікавиться дитиною, не приділяє їй увагу, не проявляє інтересу і не приймає участі у вихованні, хоча їй перешкоджають це здійснювати. До припинення шлюбно-сімейних відносин позивач весь час займалась вихованням дитини, водила на різні розвиваючі гуртки і заняття ( а.с. 73,74), що відповідач не заперечував, а тому не могла змінити за один день ставлення до дитини через подання заяви про розірвання шлюбу, стягнення аліментів, визначення місця проживання дитини з матір'ю , як це намагається довести відповідач.
Показання свідків ОСОБА_15 , ОСОБА_16 про те, що з дитиною завжди виходила на прогулянки мати ОСОБА_1 , а з 2020 дитину зустрічають з батьком не впливає на доведеність будь-яких обставин. Не підтверджує незаінтересованість матері у спілкуванні з дитиною показання ОСОБА_17 , а також ОСОБА_7 про те, що ОСОБА_1 приїжджала до дитини на декілька хвилин, дитина не завжди бажала спілкуватися з нею, ховалася, не хотіла йти з нею та кричала , щоб мати уходила і навіть не телефонувала.
Адміністрація КЗ «Дошкільний навчальний заклад ( Ясла-садок) № 429 Харківської міської ради, який раніше відвідував ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , повідомив листом від 05.05.2020, що протягом відвідування закладу дошкільної освіти ОСОБА_6 зазвичай супроводжувала мама ОСОБА_1 та бабуся ОСОБА_7 . Батьки відвідували дитячі свята, приймали участь у соціальному житті закладу освіти, цікавились розвитком сина. Позитивно характеризуються ( а.с. 27,28).
Інформація про відвідування ОСОБА_6 дитячого садку на теперішній час не відома.
За відомостями КНП «Міська дитяча поліклініка № 15» від 07.05.2020 з лікарем-педіатром Декларацію про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу ОСОБА_6 укладала мати дитини ОСОБА_1 і під час хвороби виклики лікаря педіатра здійснювались за адресою АДРЕСА_3 .Під час візиту лікаря з дитиною була присутня мати ОСОБА_1 , яка доглядала дитину під час хвороби та виконувала рекомендації щодо лікування. Зазвичай хлопчика до лікаря супроводжувала мати ( а.с. 29).
З батьком ОСОБА_2 дитина проживає у трикімнатній квартирі АДРЕСА_1 , де для нього створені належні матеріально-побутові умови, дитина має спальне місце, місце для занять та зберігання речей.Малолітній за даною адресою мешкає з народження.Відвідує ДНЗ № 429, але на час карантину відвідує приватний дитячий садок ( без назви). В квартирі проживає бабуся ОСОБА_6 - ОСОБА_7 ( а.с. 101-102).
Відповідно до акту обстеження умов проживання від 06.08.2020 мати дитини ОСОБА_1 проживає у чотирикімнатній квартирі АДРЕСА_2 . Дитині визначена окрема кімната . В квартирі проживає також бабуся та дідусь дитини ОСОБА_9 , ОСОБА_13 . Зареєстрований малолітній ОСОБА_6 , 2015 року народження ( а.с. 100).
Батько і мати мають постійне місце роботи , стабільний заробіток, за місцем роботи та місцем проживання характеризуються позитивно ( а.с. 30-31,65).
19.09.2020 орган опіки та піклування виконкому Харківської міської ради надали суду висновок № 459 щодо доцільності визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з батьком ОСОБА_2 ( а.с. 98-99).
З висновку вбачається, що Департаментом служб у справах дітей встановлено, що батьки дитини матеріально забезпечені, працюють, за місцем роботи характеризуються позитивно, на обліку в психоневрологічному та наркологічному диспансерах не перебувають. Батьки піклуються про стан здоров'я дитини, цікавляться розвитком свого сина, створюють умови для отримання дитиною дошкільної освіти .
З метою з'ясування емоційного стану малолітнього ОСОБА_6 та його ставлення до обох батьків, за їх згодою, проведено психологічне дослідження дитини психологом. Дослідження проводилось в присутності батька ( мати не з'явилась) методиками МКВ Люшер та проективними тестами «Малюнок родини» та «Малюнок людини). Виявлена мінливість настрою в залежності від реакції людей, які знаходяться поруч, бажання встановлювати дружні контакти з оточуючими. Самооцінка залежить від думок людей, які важливі, тенденція скрити свою невпевненість. Батька малює першим, поруч з батьком себе. Обидві фігури тримаються за руки, на деякій відстані від батька-бабуся. Між бабою та татом малює свою улюблену собаку. Маленька фігура мами біля бабусі, в куточку. Зазначає,що є мама, але «вона пішла від мене, сказала що їй тут погано, але тут дуже добре, де ми всі живемо. Я не дуже зараз люблю розмовляти з мамою, адже вона мене кинула». Такі дослідження, як вказує психолог, свідчать про задовільний стан дитини, проявів невротизації та тривожності не виявлено на момент дослідження. Відзначається близький контакт з батьком. Під час спілкування з мамою можуть відзначатися реакції протесту (а.с. 103).
Рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 17.03.2021 № 153 встановлено порядок участі ОСОБА_1 у вихованні малолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визначивши час щонеділі з 12:00 до 16:00, щовівторка та щочетверга з 18:00 до 20:00.Усі зустрічі за згодою дитини. Попереджено батька ОСОБА_2 , що перешкоджаючи зустрічам ОСОБА_1 з малолітнім сином ОСОБА_6 , 2015 року народження, він порушує права дитини та матері.
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 двічі звертався до органу опіки та піклування із заявами про те, що мати дитини не виконує рішення та не з'являється на зустрічі. Разом з тим, судом встановлено, що така інформація не відповідає дійсності.Так, позивач домовилась про зустріч в парку, на яку ОСОБА_2 з дитиною не з'явився, а телефоном повідомив, що він знаходиться дома. Коли позивач поверталась, то побачила по ходу руху ОСОБА_2 з дитиною, які побачивши позивача стали тікати, посміювались над нею, сіли в автомобіль та поїхали. Відповідач не оспорював ці обставини, але для створення негативного відношення позивача до своїх батьківських обов'язків, подав заяву до органу опіки та піклування про нібито порушення ОСОБА_1 встановленого графіку. Такою поведінкою батько тим самим принижує гідність матері в очах сина, який в силу свого віку не може реально оцінити ситуацію та її наслідки.
Статтею 51 Конституції України визначено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини, визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Стаття 9 Конвенції про права дитини зобов'язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Згідно з частинами другою, восьмою, дев'ятою та десятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками.Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Отже, при розгляді справ щодо визначення місця проживання дитини суди, насамперед, суди мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов'язком батьків діяти в її інтересах.
Базові положення принципу забезпечення найкращих інтересів дитини покладені в основу багатьох рішень Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), які стосуються застосування статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР.
При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», рішення від 11липня 2017 року у справі «М. С. проти України»).
Окрім прав батьків щодо дітей, діти теж мають рівні права та обов'язки щодо батьків (стаття 142 СК України), у тому числі й на рівне виховання батьками. У § 54 рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Olsson v. Sweden» (№ 2) від 27 листопада 1992 року, Серія A, № 250, ст. 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини (рішення у справі «Johansen v. Norway» від 07 серпня 1996 року, § 78).
Аналіз практики ЄСПЛ дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а вже тільки потім - права батьків.
Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.
Відповідно до статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Частиною першою статті 14 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили.
Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою, чи розірвано шлюб і чи проживають вони разом чи окремо.
Статтею 157 СК України передбачено, що той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвитку дитини.
Згідно зі статтею 158 СК України за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Рішення органу опіки та піклування є обов'язковим до виконання. Особа, яка ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, зобов'язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини.
Відповідно до статті 159 СК України, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема, якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування, з урахуванням віку, стану здоров'я дитини, поведінки батьків, а також інших обставин, що мають істотне значення. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.
За вимогами статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватись органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов'язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.
Такий правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 14 лютого 2019 року в справі № 377/128/18 (провадження № 61-44680св18).
Визначаючи місце проживання дитини , розуміючи, що спір стосується вкрай чутливої сфери правовідносин, а дитина потребує уваги, підтримки і любові обох батьків, суд при вирішенні спору надає першочергове значення саме найкращими інтересами дитини.
Вивчивши матеріали справи, надаючи належну оцінку усім обставинам справи, а саме: добросовісне виконання як матір'ю, так і батьком дитини батьківських обов'язків, створення для дитини необхідних умов для проживання та розвитку, забезпечення усім необхідним, а також відсутність виключних обставин, які б унеможливлювали проживання дитини з одним із сторін, суд враховуючи інтереси дитини,які переважають над інтересами батьків, приймаючи до уваги тривалість проживання малолітнього дитини ОСОБА_6 в квартирі батька з народження, де для нього звичні умови, спокійне та стійке середовище, погоджуючись з висновком органу опіки та піклування про доцільність проживання дитини разом із батьком, суд приходить до висновку про визначення місця проживання з батьком, приймаючи до уваги, що на даний час саме батько користується у малолітнього сина повагою та авторитетом, а під час спілкування з мамою можуть відзначатися реакції протесту.
При цьому суд зазначено, що питання про розлучення матері та дитини не вирішується оскільки мати дитини у разі визначення місця проживання дитини з батьком не може бути обмежена у своєму праві на спілкування з дитиною, турботу відносно дитини та участь у вихованні дитини.
Більше того, виходячи з положень статей 157, 181 СК України, той з батьків, хто проживає окремо, зобов'язаний так само брати учать у вихованні та утриманні дитини, як і той, хто проживає з дітьми, останній до того ж не має права перешкоджати у такому спілкуванні. А отже, при визначенні місця проживання дитини з батьком мати не позбавляється можливості спілкування з дитиною та приймати участь у її вихованні та утриманні.
У разі зміни обставин у відносинах сторін спору, в першу чергу, відносин між батьками, а також встановлення можливості їхнього спільного спілкування та проведення часу з дитиною, визначене у цій справі місце проживання дитини може бути змінено як за згодою батьків, так і в судовому порядку.
Виходячи з вимог ст. ст.180, 181 Сімейного Кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Статтями 182, 183 СК України передбачено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом з урахуванням: стану здоров'я та матеріального становища дитини і платника аліментів; наявності у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;інших обставин, що мають істотне значення. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
При визначенні розміру аліментного платежу суд враховую, що ОСОБА_1 працює, отримує дохід, не має зобов'язань щодо сплати аліментів на утримання інших дітей або непрацездатних членів сім'ї. Виходячи із стану здоров'я та матеріального становища дитини та відповідача за зустрічним позовом, суд вважає за можливе стягувати з ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно.
Відповідно з п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення.
За вимогами ч. 6 ст. 141 ЦПК України , якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли.
Приймаючи до уваги, що позивач за зустрічним позовом звільнений від сплати судового збору на користь держави, передбачений пп.1п.1 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" в сумі 840 грн. 80 коп. підлягає стягненню з відповідача на користь держави.
За правилами п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 12, 19, 81, 133, 141, 259, 264, 265 ЦПК України,-
Первісний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа-Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради про визначення місця проживання малолітньої дитини та стягнення аліментів-залишити без задоволення.
Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа-Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради -задовольнити.
Визначити місце проживання неповнолітньої дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з батьком ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_3 .
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на неповнолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісяця, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 13.05.2020 р. до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в дохід держави в сумі 840 грн. 80 коп.
Згідно зі ст. 430 ЦПК України рішення суду в частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню у межах суми платежу за один місяць.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Сторони: Позивач- ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 );
Відповідач- ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 );
3 особа-Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради ( ЄДРПОУ 26489104, м.Харків, вул.Чернишевська, 55).
Повне судове рішення складено 04.08.2021.
СУДДЯ -