Справа № 03082021
2-о/418/77/21
Іменем України
03 серпня 2021 року Міловський районний суд Луганської області
у складі: головуючого судді: Гуцола М.П.
секретаря : Вороніної І.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Мілове цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Міловський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про встановлення факту смерті, -
заявник ОСОБА_2 , звернулась до Міловського районного суду Луганської області із заявою про встановлення факту смерті свого чоловіка ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Луганськ, Луганської області.
Свої вимоги заявник мотивує тим, що померлий, ОСОБА_3 , доводиться їй чоловіком.
При звернені до Міловського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) для отримання свідоцтва про смерть ОСОБА_3 , їй було відмовлено у його видачі, тому остання вимушена звернутися до суду із заявою про встановлення юридичного факту смерті чоловіка.
Заявник у судове засідання не з'явилась, просила розглянути справу за її відсутності. Заявлені вимоги підтримує у повному обсязі та наполягає на їх задоволенні.
Представник заінтересованої особи Міловського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) у судове засідання не з'явилась, надавши на адресу суду заяву про розгляд справи за її відсутності, не заперечує проти задоволення заявлених вимог.
Суд, дослідивши письмові матеріали справи, приходить до висновку, про необхідність задоволення вимог виходячи з наступних підстав.
Свої вимоги заявник обґрунтовує тим, що ОСОБА_3 є чоловіком, що підтверджується відміткою (штампом) у паспорті заявника.
З копії паспорта громадянина України НОМЕР_1 /а.с. 4/, виданого Артемівським РВ ЛМУ УМВС України в Луганській області від 16.12.1997 року, слідує те, що заявник, ОСОБА_2 , є громадянкою України, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до копії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи /а.с. 9/ заявник фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 .
З копії паспорта громадянина України НОМЕР_2 /а.с. 10/, виданого Артемівським РВ ЛМУ УМВС України в Луганській області в Луганській області від 24.01.1997 року, слідує те, що померлий, ОСОБА_3 є громадянином України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 /а.с. 11/, яке було видане так званим «Артемовским отделом записи актов гражданского состояния Луганского городского управления юстиции Министерства юстиции Луганской Народной Республики» ОСОБА_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Луганськ, Луганської області.
Факт смерті ОСОБА_3 підтверджується копією лікарського свідоцтва про смерть № 565 /а.с. 16/ виданого 30.04.2021.
Суд оцінює лікарського свідоцтва про смерть та свідоцтво про смерть як доказ, на підставі якого можливо встановити наявність факту смерті не зважаючи на те, що документ не відповідають встановленому зразку, та виданий на тимчасово окупованій території України.
Зазначене узгоджується із висновком Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі «Кіпр проти Туреччини», ЄСПЛ, зокрема, зазначив, що, виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.
Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
Відповідно до п.8 ч.1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Згідно ч.1 ст. 317 ЦПК України вбачається, що заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками або іншими законними представниками до суду за межами такої території України.
За змістом ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: 1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою, 2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою. Державна реєстрація смерті проводиться за останнім місцем проживання померлого, за місцем настання смерті чи виявлення трупа або за місцем поховання».
Відповідно п.10 Постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» зазначено, що суди можуть встановити факти реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, народження і смерті, якщо в органах реєстрації актів громадського стану не зберігся відповідний запис чи відмовлено у його відновленні або ж він може бути відновлений лише на підставі рішення суду про встановлення факту реєстрації акту громадського стану».
Згідно до п. 13 Постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд встановлює факт смерті за умовами підтвердження доказами, що ця подія мала місце у певний час та за певних обставин.
У зв'язку із викладеним, орган державної реєстрації актів цивільного стану не міг на час звернення заявника зареєструвати факт смерті її чоловіка, адже ОСОБА_3 помер на тимчасово окупованій території України, де був похований за місцем свого фактичного мешкання.
Керуючись п .8 ч.1 ст. 315, ст.ст. 317, 319 ЦПК України, ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», -
заяву ОСОБА_1 - задовольнити.
Встановити факт, що має юридичне значення, факт смерті - ОСОБА_3 , стать чоловіча, громадянина України, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце смерті: Україна, Луганська область, м. Луганськ, який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 Станіслав Білозерського району, Херсонської області . Місце проживання: АДРЕСА_1 .
Рішення підлягає негайному виконанню.
На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з дня його постановлення до Луганського апеляційного суду шляхом її направлення через Міловський районний суд Луганської області.
Суддя: М.П. Гуцол