Справа № 344/13178/19
Провадження № 2/344/592/21
14 липня 2021 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого-судді Бородовського С.О.,
за участі секретаря Герлан Н.В.,
позивача ОСОБА_1 , її представників ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
представника відповідача Солоп В.П. ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТзОВ «Дімекс» про визнання незаконними і скасування наказів та стягнення моральної шкоди,-
в позові вказано, що позивач є заступником директора відповідача та учасником відповідача з часткою в розмірі 50% корпоративних прав. Директор відповідача ОСОБА_5 є учасником відповідача з часткою в розмірі 50% корпоративних прав. 03/04/2019 директор відповідача видав наказ №32 спільно з позивачем розробити посадову інструкцію комерційного директора до 19/04/2019. Позивач вважає наказ незаконним, оскільки посадову інструкцію позивачу повинні затвердити збори товариства. 08/07/2019 директор відповідача видав наказ №58, яким затвердив посадову інструкцію комерційного директора відповідача і ввів її в дію з 08/07/2019. 09/07/2019 директор відповідача видав наказ №59, яким підпорядкував комерційному директору - позивачу з 09/07/2019 працівників виставкового залу, торгового відділу з постачання, торгового відділу зі збуту продукції та активних продажів. Накази суперечать розділу 7 Статуту відповідача. Згідно п. 7.2 Статуту відповідача до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства належить вирішення питання щодо затвердження правил процедури та інших внутрішніх документів товариства, визначення його структури. Тому позивач просила суд про визнання незаконними і скасування наказів директора ТОВ «Дімекс» №58 від 08.07.2019р. та №59 від 09.07.2019р. та стягнення моральної шкоди в сумі 5000 гривень.
В судовому засіданні позивач надала перед судом пояснення про те, що вона була ініціатором затвердження посадових інструкцій для всіх працівників відповідача, позивач не ухиляється від визнання своїх прав і обов?язків, загальні збори не можуть ухвалити рішення зі спірного питання, оскільки голоси учасників поділено 50/50; посада комерційного директора існує з часу заснування відповідача; 08/07/2019 видано наказ №58 без затвердження структури відповідача; штатний розпис містить назви посад і їх кількість; посадову інструкцію позивачки повинні затвердити загальні збори товариства; загальні збори товариства не затверджували посадову інструкцію позивача; 12/12/2019 ухвалено рішення апеляційного суду, в якому вказано, що затвердження посадової інструкції є частиною процесу, а до цього її треба розробити загальними зборами; інструкція порушує права позивача; позивач отримала стрес від затвердження її посадової інструкції; від затвердження посадової інструкції позивача страждає її сім?я; затвердження посадової інструкції позивачу дискредитує її перед партнерами; позивач змушена захищатись в суді, через що погіршились відносини в сім?ї; докладає зусиль для організації свого життя через затвердження позивачу посадової інструкції; директор не бажав розробляти посадові інструкції; комерційний директор є посадовою особою.
Представник позивача підтримав позов з підстав, що в ньому зазначені та надав перед судом пояснення про те, що раніше позивачем оскаржено наказ №32, але місцевим судом відмовлено в позові; підрозділи повинні відноситись в підпорядкування після їх створення; на час непрацездатності директор товариства не призначив виконувача обов?язків, а тому; коли немає директора невідомо, хто його заміщує; оскільки ситуація з частками учасників нетипова, тому і позивач діяла не по законодавству, а по ситуації; при покладенні на себе самостійно повноважень директора позивачка діяла не за правовими підставами, а за економічною доцільністю; накази не відповідають статуту, а тому незаконні; суду надано експертний висновок в галузі права; позивачу підпорядковано неіснуючі підрозділи, які ще не створено.
Представник позивача підтримала позов з підстав, що в ньому зазначені, надала пояснення, які повторювали пояснення, що надані позивачем, в наступному повідомила суд про те, що самостійно відключає відеоконференцію зі своєї сторони, після перерви підтримала пояснення позивача.
Отже підставою позову, з яким позивач звернулась до суду нею визначено неможливість для директора товариства ухвалити рішення про затвердження посадової інструкції працівника товариства, зокрема позивача з підстави належності такої компетенції виключно загальним зборам.
Представник відповідача заперечив позов та надав перед судом пояснення про те, що директор товариства перебував на лікарняному, що позивач використала для захоплення влади на підприємстві, самовільно видала наказ про прийняття повноважень директора, незаконно звільнила головного бухгалтера, неправомірно, поза межами повноважень уклала кілька господарських договорів, до відповідальності позивача не притягнуто, щоб не принижувати ділову репутацію товариства; посадова інструкція потрібна для запобігання привласнення позивачкою повноважень директора і недопущення повторного порушення прав працівників та самовільних втручань в діяльність товариства; позивач втручається в діяльність підрозділів, що не входять до її посадової компетенції; позивачу не належить компетенція на укладення договорів, що вона самовільно вже здійснила; в 2018 році ухвалено закон про товариства, в якому передбачено компетенцію учасників визначити, хто в товаристві належить до посадових осіб, а кого до них не віднесено; виконання адміністративних повноважень це підстава для віднесення особи до посадових; позивач ігнорувала всі підготовчі процеси зі створення інструкції, не відповідають дійсності пояснення позивача про те, що вона зацікавлена в ухваленні її посадової інструкції; зловживання позивача можливі саме за умови відсутності посадової інструкції для неї; посадова інструкція потрібна для недопущення в майбутньому самовільного захоплення управління товариством; право на працю і на відпочинок позивача не порушено; моральна шкода не підтверджена будь-якими доказами; позивач та її чоловік працюють в товаристві і саме їх дії спрямовані на виникнення конфліктів; за підписані позивачкою договори державна податкова інспекція застосувала штрафні санкції; постановою адміністративного суду встановлено, що санкції ДПІ правомірні, а це негативна відповідальність директора товариства; посадова інструкція для відповідача розроблена без позивача, оскільки вона жодного разу не з?явилась на загальні збори і не з?явилась для розроблення інструкції; статут товариства не передбачає затвердження посадових інструкцій загальними зборами; всі посадові інструкції на товаристві затверджено директором; товариство здійснює господарську діяльність з 1999 року; товариством виробляється продукція, незважаючи на те, що ця обставина не відома позивачу; з ключовими клієнтами товариства мільйонні обороти, а тому самовільні захоплення позивачкою управління негативно впливають на ділову репутацію товариства; на позивача не накладають дисциплінарні стягнення та не оскаржують до суду усі її правопорушення, оскільки розголошення поведінки позивача негативно би вплинуло на ділову репутацію товариства, а також і на бажання контрагентів вести справи з товариством, довіряти йому своє майно; товариство не бажає поширювати інформацію про триваюче протистояння учасників; на товаристві прийнято посадові інструкції для інших працівників, що не відомо позивачці, а тому нею заперечується; жодного разу товариство не затверджувало жодну посадову інструкцію рішенням загальних зборів; на будь-яких інших товариствах та підприємствах України не затверджуються посадові інструкції рішеннями загальних зборів; на час непрацездатності директора тільки загальні збори можуть визначити виконувача обов?язків, а не позивач може захоплювати повноваження директора самовільно тільки з тієї підстави, що їй належить 50% в статутному капіталі; частка позивача не дає їй право на одноосібне управління товариством як і не має такого права інший учасник з такою часткою; накладення позивачкою на себе повноважень директора без рішення загальних зборів це незаконне захоплення управління товариством; директор повторно перебував на лікарняному, після затвердження посадової інструкції позивачці і вона не повторила захоплення управління в товаристві, тому посадова інструкція убезпечує ситуацію самовільного захоплення позивачкою управління товариством; в штатному розписі не передбачається віднесення працівників в підпорядкування посадовим особам або належність до підрозділів товариства тому і в цій частині пояснення позивача необґрунтовані; позивач заявляла, що не належить до посадових осіб товариства, а в наступному намагалась довести, що належить до таких, тому її позов засновано на взаємних суперечностях; видача наказів не заподіяла будь-яку моральну шкоду позивачці, будь-які життєві зв?язки позивачки не змінились через прийняття наказів.
В судовому засіданні позивач та представник відповідача надали суду пояснення про те, що конфлікти і спори між позивачем та відповідачем тривають на протязі значного періоду часу та мають місце у зв?язку з тим, що позивачу та іншому учаснику належать частки в статутному капіталі товариства у співвідношенні 50% на 50%, генерального директора вже обрано, але позивач бажає керувати товариством на час відсутності директора.
Відповідно до змісту ст. 13 ЦПК України суд розглядає спори виключно в межах заявлених нею вимог.
При цьому в ст. 49 ЦПК України вказано, що судовий спір підлягає розгляду в межах підстав та предмету, що вказаний в письмовій заяві позивача.
Отже судовому розгляду підлягав спір, що визначений правовими підставами та предметом, що вказані в позові.
Тому позивачу не належить право на обґрунтування спору підставами і обставинами, що виходять за межі правових підстав і предмету спору, що вказані нею в позовній заяві.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 214 ЦПК України головуючий відповідно до завдання цивільного судочинства керує ходом судового засідання, усуваючи із судового розгляду все, що не має істотного значення для вирішення справи.
В ч. 4 ст. 77 ЦПК України вказано, що суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Отже суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Судом встановлено наступні обставини.
08.07.2019р. відповідачем прийнято наказ №58, яким затверджено посадову інструкцію комерційного директора відповідача, введено її в дію з 08/07/2019 та ознайомити позивача з наказом та її посадовою інструкцією.
Відповідно до посадової інструкції комерційного директора відповідача, такий працівник є посадовою особою товариства, а також в ній передбачено права та обов?язки комерційного директора.
09.07.2019 відповідачем прийнято наказ №59, яким підпорядковано позивачу працівників виставкового залу, торгового відділу з постачання, торгового відділу зі збуту продукції та активних продажів.
03/04/2019 відповідачем прийнято наказ №32, яким передбачено позивачу та директору відповідача спільно розробити посадову інструкцію позивача.
Протоколом загальних зборів відповідача від 14/02/2015 затверджено статут відповідача.
Відповідно до п. 3.1. статуту відповідача учасники товариства беруть участь в його діяльності, управління справами в порядку, визначеному в статуті.
Отже участь в управлінні товариством учасник здійснює саме в порядку та спосіб, що встановлені статутом, а не бажанням позивача на певний період в часі.
Відповідно до п. 3.2. статуту відповідача учасники товариства зобов?язані додержуватись вимог установчих документів, виконувати рішення органів управління.
Так генеральний директор товариства є виконавчим органом управління.
Отже на підставі п. 3.2. статуту відповідача позивач зобов?язана виконувати рішення органу управління - генерального директора. Саме за таку редакцію відповідної норми статуту відповідача проголосували загальні збори товариства, учасником якого є позивач з часткою 50% статутного капіталу.
Таким чином у виконанні трудових відносин усі працівники відповідача, в тому числі і позивач як комерційний директор відповідача зобов?язані виконувати рішення щодо діяльності товариства, ухвалені генеральним директором.
В п. 7.13 статуту відповідача вказано, що директор вирішує усі питання діяльності відповідача, крім тих, що належать до виключної компетенції загальних зборів відповідача.
В п.п. «з» п. 7.2 статуту відповідача вказано, що до виключної компетенції загальних зборів товариства належить затвердження правил процедури та інших внутрішніх документів товариства, визначення його структури.
Таким чином в змісті п.п. «з» п. 7.2 статуту не зазначено на складення і затвердження посадових інструкцій працівників загальними зборами товариства.
Незважаючи на те, що позивач належить до учасників товариства, вона також працює на умовах трудового договору та на неї поширюються правила внутрішнього трудового розпорядку в товаристві, що передбачає виконання працівником дорученої йому роботи особисто.
Позивачем не доведено обставину виключної компетенції загальних зборів відповідача на розроблення посадових інструкцій працівників товариства.
Затвердження посадової інструкції працівника не належить до «…правил процедури та інших внутрішніх документів» товариства, визначення структури товариства.
В ст. 6 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» вказано, що учасники товариства зобов'язані дотримуватися статуту.
Таким чином позивач, як учасник відповідача зобов?язана дотримуватись положення статуту відповідача, в якому вказано, що компетенція щодо вирішення питань діяльності товариства належить до повноважень генерального директора товариства.
Повноваження генерального директора відповідача визначено за принципом наділення його усіма повноваженнями, крім тих, що за змістом закону і статуту відповідача належать до компетенції загальних зборів.
Оскільки позивач не надала суду доказу обмеження прав генерального директора в затвердженні посадових інструкцій працівників тому позивачем і не доведено таку обставину перед судом.
Прийняття на роботу працівника, його звільнення, визначення, зміна його обов?язків, трудових функцій належить до компетенції виконавчого органу товариства.
Отже визначення посадових обов?язків працівника належить до компетенції генерального директора товариства.
В ст. 3 КЗпП України вказано, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Таким чином правове регулювання саме трудових відносин працівника на території України є єдиним.
В ст. 30 КЗпП України передбачено, що працівник повинен виконувати доручену йому роботу особисто і не має права передоручати її виконання іншій особі, за винятком випадків, передбачених законодавством.
Отже до обов?язків працівника належить виконання дорученої йому роботи.
В ст. 139 КЗпП України вказано, що працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.
Отже позивач як працівник відповідача зобов?язана виконувати трудові обов?язки за видом трудової функції, що обумовлена її посадою.
В ст. 140 КЗпП України вказано, що трудова дисципліна на підприємствах, в установах, організаціях забезпечується створенням необхідних організаційних та економічних умов для нормальної високопродуктивної роботи, свідомим ставленням до праці, методами переконання, виховання, а також заохоченням за сумлінну працю.
У трудових колективах створюється обстановка нетерпимості до порушень трудової дисципліни, суворої товариської вимогливості до працівників, які несумлінно виконують трудові обов'язки. Щодо окремих несумлінних працівників застосовуються в необхідних випадках заходи дисциплінарного і громадського впливу.
Отже працівник зобов?язаний виконувати розпорядження представника власника, що передбачені трудовими обов?язками працівника.
Так позивач погодилась виконувати трутові обов?язки в товаристві без затвердження її посадової інструкції на час її прийняття на роботу, отже позивач надала згоду на виконання трудових обов?язків за їх колом, що визначаються найвищим виконавчим органом товариства - генеральним директором.
Оскільки для позивачки не було затверджено посадову інструкцію на час її прийняття на роботу, тому її посадові трудові обов?язки визначаються саме виконавчим органом відповідача, в будь-якій формі: усній чи письмовій.
Будучи учасником товариства права і обов?язки позивача визначались статутом товариства і відповідним законодавством про товариства.
Однак, оскільки позивач також в ступила з відповідачем в трудові відносини, погодилась на виконання трудової функції за посадою та обов?язками комерційного директора і погодилась на працевлаштування, без прийняття посадової інструкції, тому вона зобов?язана виконувати завдання, що визначені вищим виконавчим органом товариства, незважаючи на те, що ним є інший учасник товариства з такою ж часткою в статутному капіталі.
Отже саме позивач добровільно і погодилась на роботу у відповідача на посаді комерційного директора з виконанням обов?язків, що визначаються виконавчим органом товариства.
В ст. 141 КЗпП України вказано, що власник або уповноважений ним орган повинен правильно організувати працю працівників, створювати умови для зростання продуктивності праці, забезпечувати трудову і виробничу дисципліну, неухильно додержувати законодавства про працю і правил охорони праці, уважно ставитися до потреб і запитів працівників, поліпшувати умови їх праці та побуту.
Таким чином організація праці працівників і забезпечення їх дисципліни - це повноваження виконавчого органу товариства, а не власний вибір позивача.
Також відповідно до Державного класифікатору управлінської документації ДК 010-98, чинного на час виникнення спірних відносин структура підприємства та штатна чисельність належить до державної управлінської документації та передбачає загальну чисельність та структуру штату працівників.
Отже визначення загальної структури та штату товариства не включає посадові інструкції працівників.
Таким чином тільки структура підприємства та штатна чисельність за змістом статуту відповідача визначається загальними зборами учасників відповідача.
Позивачем не доведено перед судом тієї обставини, що посадові інструкції працівників відповідача підлягають затвердженню виключно загальними зборами товариства.
Позивач приймала безпосередню участь в затвердженні статуту. Позивач надала свою згоду на роботу без затвердження посадової інструкції та на виконання завдань виконавчого органу. В судовому засіданні представник відповідача надав перед судом пояснення про те, що у всіх працівників відповідача затверджені посадові інструкції, а посадова інструкція відсутня тільки у позивача і це було обумовлено виключно її належністю до учасників товариства до того часу, поки позивач не почала перевищувати свої права, самовільно покладати на себе виконання повноважень директора, самовільно звільняти працівників, самовільно укладати контракти, присвоювати повноваження виконавчого органу.
При цьому в статуті відсутнє зазначення про посаду комерційного директора або про виконання учасником з часткою в 50% статутного капіталу посадових повноважень комерційного директора, або про можливість прийняття таким учасником за його самостійним рішенням повноважень генерального директора.
Посадова інструкція визначає організаційно-правове становище працівника в структурному підрозділі, що забезпечує умови для його ефективної праці. Посадова інструкція є кадровим документом. А управління працівниками належить виключно до компетенції генерального директора товариства, оскільки він є виконавчим органом, до його відання належить прийняття та звільнення працівників, притягнення їх до дисциплінарної відповідальності, визначення трудових обов?язків працівників.
Оскільки позивач є одночасно учасником товариства та його працівником вона не визнала посадову інструкцію для себе, виходячи з тієї обставини, що вона є учасником товариства, а не тому, що вона є працівником товариства і перебуває з товариством в трудовому зв?язку.
Таким чином позов подано не щодо захисту від порушення трудових прав працівника. Порушення відповідачем трудових прав позивача позивачем перед судом не доведено.
В ч. 3 ст. 12 ЦПК України вказано, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Отже обов?язок надання суду доказів на спростування позову процесуальним законом покладено безпосередньо на відповідача.
В ч. 2 ст. 13 ЦПК України вказано, що збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В ч. 5 ст. 81 ЦПК України вказано, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
В ч. 7 ст. 81 ЦПК України вказано, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Отже суд не збирає доказів на обґрунтування правових позицій сторін. Вказаний обов?язок покладено безпосередньо на сторін. Правові наслідки невиконання зазначеного обов?язку або його неналежного виконання покладено безпосередньо на відповідну сторону спору.
Таким чином саме на позивача на підставі принципу змагальності цивільних процесуальних відносин покладено обов?язок на спростування доводів відповідача щодо не порушення його прав.
Оскільки позивачем не доведено порушення її трудових прав, тому позивачем не доведено причинно-наслідковий зв?язок між відповідною дією та її переживанням. Переживання є наслідком спричинення конфліктів у формі невизнання і заперечення компетенції виконавчого органу товариства, але не є правовою підставою для їх компенсації за рахунок третіх осіб. Спричиняючи конфлікт позивач усвідомлює, що його наслідок буде її переживання. Відповідно до пояснень сторін позивач виконувала розпорядження і доручення виконавчого органу, а згодом перестала робити це і розпочала заперечення дій виконавчого органу, отже відповідний конфлікт розпочато позивачем, а тому її переживання є наслідок її дій.
Юридична оцінка обставин за іншими судовими рішеннями не має преюдиційного значення, тому такі пояснення позивача не засновано на правовому регулюванні цих відносин.
Усі інші пояснення сторін, їх докази і арґументи не спростовують висновків суду, зазначених в цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надала можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.
Відповідно до зазначеного суд,-
в позові ОСОБА_1 до ТзОВ «Дімекс» про визнання незаконними і скасування наказів №58 від 08/07/2019 та №59 від 09/07/2019 та стягнення 5000 гривень моральної шкоди, відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до апеляційного суду, з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Бородовський С.О.