"21" липня 2021 р.м. Одеса Справа № 910/3762/21
Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Ю.С.
при секретарі судового засідання Кожухарь Є.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «ДНІПРО» (30030, Хмельницька обл., Славутський р-н, с. Ганнопіль, вул. Миру, буд. 16, код ЄДРПОУ 30929334)
до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Місто Банк» (65009, Одеська обл., м. Одеса, Фонтанська дорога, буд. 11, код ЄДРПОУ 20966466)
про визнання договору поруки недійсним, -
за участю представників сторін:
від позивача: Андрієць І.І., адвокат, діє на підставі ордеру
від відповідача: Слобода О.М., адвокат, довіреність №56 від 30.06.2021
Товариство з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «ДНІПРО» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Місто Банк» про визнання договору поруки недійсним.
Позовні вимоги ТОВ «СП «ДНІПРО» обґрунтовані відсутністю у колишнього директора ТОВ «СП «Дніпро» повноважень на підписання договору поруки №09/Ю-П-7 від 07.10.2019.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.03.2021 позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «ДНІПРО» до Публічного акціонерного товариства «Місто Банк» про визнання договору поруки недійсним з доданими до неї матеріалами передана за підсудністю до Господарського суду Одеської області, до якого надійшла 16.04.2021.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.04.2021 справу №910/3762/21 розподілено судді Бездолі Ю.С.
Ухвалою суду від 21.04.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; визначено здійснювати розгляд справи у порядку загального позовного провадження; призначено підготовче засідання у справі №910/3762/21 на 18.05.2021 о 14:45. У зв'язку із перебуванням судді Бездолі Ю.С. на лікарняному з 11.05.2021, підготовче засідання 18.05.2021 о 14:45 не відбулось. Після виходу судді Бездолі Ю.С. з лікарняного, ухвалою суду від 24.05.2021 призначено підготовче засідання у справі №910/3762/21 на 15.06.2021 об 11:45.
13.05.2021 за вх.№12915/21 до суду від позивача надійшло клопотання про витребування у відповідача оригіналу договору поруки №09/Ю-П-7 від 07.10.2019 та додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи.
17.05.2021 за вх.№13293/21 до суду від позивача надійшли додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи.
18.05.2021 за вх.№13489/21 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву та додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи. У поданому відзиві відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на наступне:
- відповідач вказує, що відповідно до Статуту ТОВ «СП «Дніпро», затвердженого рішенням №70 від 18.07.2019, статтею №3 передбачено, що вищим органом Товариства є Загальні збори учасників Товариства, виконавчим органом товариства є Генеральний директор; пунктом 3.2 статті 3 Статуту затверджені повноваження загальних зборів учасників, у тому числі і на обрання одноосібного виконавчого органу товариства; пунктом 3.17 статті 3 Статуту затверджені повноваження Генерального директора, у тому числі (п.3.17.4) право діяти від імені Товариства для керівництва діяльністю Товариства, представництва Товариства в господарських стосунках з третіми особами, проведення переговорів та укладання договорів від імені Товариства;
- відповідач зазначає, що при укладенні договору поруки №09/Ю-П-7 від 07.10.2019, представником ТОВ «СП «Дніпро» були надані документи, що підтвердили його цивільну дієздатність: Статут ТОВ «СП «Дніпро», затверджений рішенням загальних зборів №70 від 18.07.2019; рішення загальних зборів №71 від 25.09.2019 про призначення на посаду Генерального директора ТОВ «СП «Дніпро» ОСОБА_1; наказ №69 від 27.09.2019 про прийняття на посаду Генерального директора ТОВ «СП «Дніпро» ОСОБА_1. на підставі рішення загальний зборів №71 від 25.09.2019;
- відповідач посилається, що вчинення правочину між сторонами підтверджується наявністю не лише підписів на договорі, але і наявністю відтисків печаток як юридичної особи позивача, так і відповідача.
01.06.2021 за вх.№14823/21 до суду від позивача надійшли додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи.
У підготовчому засіданні 15.06.2021 судом у протокольній формі винесено ухвалу в порядку ст. 177 ГПК України про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 29.06.2021 о 14:40. У підготовчому засіданні 29.06.2021 судом у протокольній формі винесено ухвалу в порядку ст. 185 ГПК України про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 06.07.2021 о 12:40.
02.07.2021 за вх.№17784/21 до суду від позивача надійшли пояснення, в яких позивач посилається на наступне:
- позивач вказує, що він не стверджує, що печатку було використано проти волі директора чи те, що її було викрадено; позивач зазначає, що директор перевищив повноваження, перебуваючи на посаді та маючи доступ до печатки, та підписав договір, що є істотним правочином відповідно до Статуту товариства та Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», не маючи на це відповідних повноважень;
- позивач посилається, що рішення про укладення договору поруки №09/Ю-П-7 від 07.10.2019 могло бути прийнято виключно загальними зборами учасників товариства;
- позивач зазначає, що ТОВ «СП «Дніпро» не вчинило жодних дій, спрямованих на прийняття до виконання спірного договору, а відповідачем не надано жодних доказів на їх підтвердження. За посиланнями позивача, згідно наданого позивачем рішення одноосібного учасника - власника ТОВ «СП «Дніпро» («ТЕКНО ФАРМУОРЛД C.A.T (TECHNO FARMWORLD S.A.L) №97 від 21.12.2020 дії колишнього директора ТОВ «СП «Дніпро» ОСОБА_1 щодо підписання договору поруки №09/Ю-П-7 від 07.10.2019 визнано такими, що не відповідають п.3.1 ст. 3 Статуту Товариства та вчинені з порушенням частини другої ст. 44 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», та прийнято рішення не схвалювати підписання договору поруки №09/Ю-П-7 від 07.10.2019.
У судовому засіданні 06.07.2021 судом у протокольній формі оголошено перерву до 21.07.2021 о 17:00.
Представник позивача у судовому засіданні 21.07.2021 підтримав позовні вимоги, просив суд їх задовольнити в повному обсязі.
Справа №910/3762/21 розглядалась судом в період оголошеного загальнодержавного карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Жодних заяв та/або клопотань пов'язаних з неможливістю вчинення якихось процесуальних дій у зв'язку з оголошеним загальнодержавним карантином та про намір вчинити такі дії до суду від сторін не надійшло.
Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд встановив:
07.10.2019 між Публічним акціонерним товариством «Місто Банк» (кредитор, відповідач у справі), Товариством з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «ДНІПРО» (поручитель, позивач у справі) та Приватним акціонерним товариством «Авіакомпанія «Буковина» (боржник) укладений договір поруки №09/Ю-П-7, відповідно до якого поручитель зобов'язався відповідати перед кредитором солідарно в повному обсязі за своєчасне виконання боржником усіх його зобов'язань за договором №09/Ю про надання кредиту на умовах кредитної лінії від 30.06.2017 та додатковими угодами до нього (кредитний договір), як існуючих на момент укладення договору, так тих, що виникнуть на його підставі в майбутньому.
З боку позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «ДНІПРО» (поручитель) договір підписаний генеральним директором в особі ОСОБА_1. Відповідно до п.п. 3.2, 3.17.4 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «ДНІПРО» органами управління товариства є: вищим органом товариства є загальні збори учасників товариства; виконавчим органом товариства є генеральний директор. Генеральний директор має виключне право діяти від імені товариства для керівництва діяльністю товариства, представництва товариства в господарських стосунках з третіми особами, проведення переговорів та укладання договорів від імені товариства, а також організації звітності товариства; відкривати та закривати в банківських установах необхідні рахунки для товариства; визначати склад і обсяг відомостей, шо є комерційною таємницею, а також порядок їх захисту.
З боку відповідача - Публічного акціонерного товариства «Місто Банк» (кредитор) договір підписаний заступником директора Київської філії в особі О.В. Дегтярьова, повноваження якого визначались довіреністю від 31.03.2016, посвідченої приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Корой І.Ф. та зареєстрованої в реєстрі за №107.
У відповідності до умов договору сторони уклали договір на наступних умовах.
Пунктом 1.2 договору передбачено, що поручителю добре відомі усі умови вищезгаданого кредитного договору.
Згідно з п.п. 1.3, 1.4 договору зобов'язання боржника за кредитним договором включають, зокрема, обов'язкові грошові зобов'язання: - з повернення основної суми заборгованості (кредиту) у розмірі 2059234,91 дол. США (два мільйона п'ятдесят дев'ять тисяч двісті тридцять чотири долара США 91 цент) з кінцевим строком погашення до « 01» вересня 2020 року; - зі сплати процентів за користування кредитом у розмірі 12% (дванадцять) відсотків річних; та зобов'язання, які можуть виникнути: - зі сплати пені і штрафів у разі виникнення обставин, відповідно до кредитного договору та/або чинного законодавства, термін платежу за якими настав на момент пред'явлення кредитором вимоги про виконання поручителем зобов'язань відповідно до цього договору. Максимальна сума зобов'язань боржника за кредитним договором, за своєчасне виконання яких поручитель солідарно відповідає перед кредитором, складає 2500000 (два мільйони п'ятсот тисяч) доларів США. Поручитель повідомлений та згоден з тим, що права вимоги за кредитним договором та всіма додатковими угодами до нього можуть бути переуступлені на користь третьої особи. У разі переуступлення прав вимоги за кредитним договором та всіма додатковими угодами до нього на користь третьої особи, так само як і у разі зворотного переуступлення третьою особою прав вимоги за кредитним договором та всіма додатковими угодами до нього на користь кредитора, зобов'язання поручителя зазначені у цьому договорі зберігають чинність.
У відповідності до розділу 2 договору кредитор має право: 2.1.1) у разі невиконання боржником своїх зобов'язань за кредитним договором, протягом 5 (п'яти) робочих днів з дня невиконання пред'явити свої вимоги безпосередньо до поручителя. Ці вимоги є обов'язковими для виконання протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту отримання поручителем від кредитора письмового повідомлення про невиконання боржником зобов'язань за кредитним договором; 2.1.2) здійснити відступлення права вимоги за кредитним договором та додатковими угодами до нього на користь третьої особи; 2.1.3) отримувати інформацію про поручителя, в тому числі щодо кредитів поручителя в інших банках та наданих ними порук (гарантій) за третіх осіб, на дату укладення та протягом дії цього договору; 2.1.4) здійснювати перевірку платоспроможності, фінансового стану поручителя, тощо; 2.1.5) звернути стягнення на майно поручителя відповідно до норм чинного законодавства, якщо вимога про погашення заборгованості за кредитним договором до поручителя не буде задоволена у строк, зазначений у п.2.1. цього договору. Кредитор зобов'язується: 2.2.1) після виконання поручителем зобов'язань за кредитним договором надати поручителю документи, які підтверджують зобов'язання боржника за кредитним договором; 2.2.2) у разі виконання боржником зобов'язань (після пред'явлення вимог безпосередньо до поручителя за кредитним договором, забезпечений порукою, негайно повідомити про це поручителя. Поручитель має право: 2.3.1) здійснювати всі необхідні заходи щодо забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором; 2.3.2) у разі виконання поручителем зобов'язань боржника за кредитним договором, поручитель має право зворотної вимоги до боржника; 2.3.3) у разі виконання поручителем зобов'язань боржника за кредитним договором, він має право отримати від кредитора всі документи, які підтверджують зобов'язання боржника за кредитним договором. Поручитель зобов'язується: 2.4.1) виконати за боржника зобов'язання за кредитним договором шляхом перерахування суми заборгованості боржника, указаної кредитором, в рахунок погашення такої заборгованості, за реквізитами, вказаними в кредитному договорі, у строки, зазначені в п.2.1.1 цього договору, з моменту отримання від кредитора письмового повідомлення про невиконання боржником зобов'язань за кредитним договором; 2.4.2) у разі одержання вищевказаної вимоги кредитора повідомити про це боржника; 2.4.3) розуміючи необхідність здійснення кредитором контролю за фінансовим станом та кредитоспроможністю поручителя, останній зобов'язується протягом дії цього договору надавати кредитору інформацію щодо свого фінансового стану. Застереження: 2.4.4) протягом дії цього договору отримувати кредити в інших банках та надавати поруки (гарантії) за третіх осіб тільки за попередньою письмовою згодою кредитора; 2.4.5) у тридцятиденний строк повідомити кредитора про зміну місця знаходження та інших обставин, що можуть вплинути на виконання зобов'язань за цим договором. Боржник має право: 2.5.1) достроково виконати зобов'язання за кредитним договором на умовах, визначених у самому кредитному договорі; 2.5.2) у разі, якщо поручитель не повідомить боржника про вимогу кредитора і сам виконає зобов'язання, висунути проти вимоги поручителя всі заперечення, які боржник мав проти вимоги кредитора. Боржник зобов'язується: 2.6.1) якщо боржник не в змозі вчасно здійснити платіж у відповідності із кредитним договором, письмово повідомити про це поручителя та кредитора не пізніше ніж за три дні до моменту настання строку платежу; 2.6.2) боржник, який виконав зобов'язання за кредитним договором, повинен негайно повідомити про це поручителя. Кредитор та боржник мають право вносити будь-які зміни та доповнення до кредитного договору. У випадку внесення змін до кредитного договору, які збільшують відповідальність поручителя (зокрема: збільшення розміру кредиту, процентної ставки, комісійних, штрафних санкцій, продовження строків та зміна порядку погашення заборгованості за кредитним договором) сторони укладають додаткову угоду до цього договору.
Відповідно до п.п. 3.1-3.5 договору поручитель відповідає за зобов'язаннями згідно з кредитним договором перед кредитором в тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків тощо. Відповідальність поручителя і боржника є солідарною. Причини невиконання боржником своїх зобов'язань за кредитним договором жодним чином не можуть впливати на виконання поручителем зобов'язань за цим договором. Поручитель та боржник залишаються зобов'язаними перед кредитором до того моменту, поки всі зобов'язання за кредитним договором не будуть виконані повністю. В разі невиконання або неналежного виконання поручителем зобов'язань згідно з цим договором, поручитель сплачує кредитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від суми несплаченого платежу. За кожне порушення зобов'язань, зазначених у п.п. 2.4.3-2.4.5 цього договору, поручитель сплачує кредитору штраф у розмірі 1 (один)% від суми кредиту за кредитним договором.
Згідно з п.п. 4.1-4.3 договору цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами (уповноваженими представниками сторін). Порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання за кредитним договором. Не допускається припинення поруки без припинення забезпеченого нею зобов'язання.
За розділом 5 договору у разі виникнення між сторонами спорів та суперечок за цим договором або у зв'язку з ним, сторони зроблять все необхідне для врегулювання вказаних спорів та суперечок шляхом переговорів. Спори та суперечки в рамках цього договору, врегулювання яких неможливо досягнути шляхом переговорів, вирішуються у встановленому чинним законодавством України порядку. Відносини, що виникають при укладенні та виконанні цього договору та не врегульовані в ньому, регулюються чинним законодавством України.
Відповідно до розділу 6 договору підписанням цього договору поручитель підтверджує: свою здатність виконувати умови цього договору; що цей договір не суперечить будь-яким обмеженням, що є обов'язковими для поручителя; що відсутні будь-які перешкоди для виконання цього договору на день його підписання; що на день підписання договору відсутні будь-як судові спори, що можуть істотно та/або негативно впливати на фінансовий стан та кредитоспроможність поручителя; що надані поручителем кредитору документи не містять будь-яких недостовірних відомостей, складені та/або отримані в порядку, передбаченому чинним законодавством України; що поручитель повністю розуміє всі умови цього договору, свої права та обов'язки за цим договором і погоджується з ними; що на день підписання цього договору він не має невиконаних грошових обов'язків та майнових зобов'язань перед третіми особами, в тому числі перед Державою, про які він не повідомив кредитора, належне йому на праві власності майно не перебуває в податковій заставі; поручитель має усі повноваження на укладення цього договору. Поручитель та боржник підтверджують, що всі зобов'язання, представлені в цьому договорі, є дійсними на день укладення цього договору. Поручитель та боржник розуміють, що будь-яка недійсність зобов'язань буде розцінюватись як надання кредитору завідомо неправдивої інформації з метою отримання кредиту та тягне за собою відповідальність поручителя та боржника у відповідності до чинного законодавства України. Будь-які повідомлення, які направляються сторонами одна одній в рамках цього договору, повинні бути здійснені в письмовій формі та будуть вважатися наданими належним чином, якщо вони надіслані рекомендованим листом або доставлені особисто на адресу другої сторони, яка вказана в договорі (або листі про останню зміну адреси). Повідомлення можуть також направлятись факсом чи засобами електронного зв'язку, при цьому такі повідомлення мають попередній характер і повинні бути підтверджені належним чином відповідно до положень цього пункту договору. Цей договір укладено українською мовою в трьох примірниках по одному для кожної із сторін, всі примірники мають однакову юридичну силу. Сторони, укладаючи цей договір, керуючись відповідними принципами свободи договору, домовились про наступну форму укладання цього договору, яка є обов'язковою для сторін і погодженою сторонами, а саме: кожен аркуш, на якому викладено цей договір, містить підпис кожної сторони (уповноважених представників сторін, що підписали цей договір) та печатку сторони, якщо стороною є юридична особа. Доповнення та зміни умов договору вносяться за згодою сторін і оформляються додатковими угодами. Цей договір сторонами прочитаний, відповідає їхнім намірам та досягнутим домовленостям, що засвідчується власними підписами сторін, які діють з повним розумінням предмету та змісту договору.
В матеріалах справи наявний Статут Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Дніпро», затверджений рішенням №70 від 18.07.2019 одноособового учасника компанії «ТЕКНО ФАРМУОРЛД С.А.Л.».
Відповідно до п.1.3 Статуту позивача установчим документом товариства є цій Статут товариства.
Згідно з п.2.1 Статуту позивача товариство с юридичною особою, яка має круглі печатки та штампи зі своїм найменуванням, емблему, товарний знак, виробничу марку продукції, фірмові бланки, інші реквізити, самостійний баланс, може відкривати розрахунковий та інші рахунки у банках, в тому числі валютні, володіє на праві власності відособленим майном, що знаходиться на його самостійному балансі, набуває майно і власні майнові і немайнові права, несе обов'язки, виступає від свого імені позивачем і відповідачем в суді, в господарському та третейському суді.
У відповідності до п.п. 3.1-3.3 Статуту позивача органами управління товариства є: вищим органом товариства є загальні збори учасників товариства (далі - загальні збори). Виконавчим органом товариства є генеральний директор. До компетенції загальних зборів учасників належить: визначення основних напрямів діяльності товариства; внесення змін до статуту товариства, прийняття рішення про здійснення діяльності товариством на підставі модельного статуту; зміна розміру статутного капіталу товариства; .затвердження грошової оцінки негрошового вкладу учасника; перерозподіл часток між учасниками товариства у випадках, передбачених законом; обрання одноосібного виконавчого органу товариства або членів колегіального виконавчого органу (всіх чи окремо одного або декількох з них), встановлення розміру винагороди членам виконавчого органу товариства; визначення форм контролю та нагляду за діяльністю виконавчого органу товариства; створення інших органів товариства, визначення порядку їх діяльності; прийняття рішення про придбання товариством частки (частини частки) учасника; затвердження результатів діяльності товариства за рік або інший період; розподіл чистого прибутку товариства, прийняття рішення про виплату дивідендів; прийняття рішень про виділ, злиття, поділ, приєднання, ліквідацію та перетворення товариства, обрання комісії з припинення (ліквідаційної комісії), затвердження порядку припинення товариства, порядку розподілу між учасниками товариства у разі його ліквідації майна, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, затвердження ліквідаційного балансу товариства; прийняття інших рішень, віднесених до компетенції загальних зборів учасників. Питання, передбачені п.3.2, та інші питання, віднесені до компетенції вищого органу товариства, не можуть бути віднесені до компетенції інших органів товариства.
За п.п. 3.16.1-3.16.2 Статуту позивача у товаристві, що має одного учасника, рішення з питань, що належать до компетенції загальних зборів учасників, приймаються таким учасником товариства одноособово та оформлюються письмовим рішенням такого учасника, та приймаються в місті Києві. До товариства з одним учасником не застосовуються п.3.12-п.3.15.12 цього Статуту.
Відповідно до п.п. 3.17.1-3.17.10 Статуту позивача виконавчий орган товариства є одноосібний - генеральний директор. Виконавчий орган товариства здійснює управління поточною діяльністю товариства. До компетенції виконавчого органу товариства належить вирішення всіх питань, пов'язаних з управлінням поточною діяльністю товариства, крім питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників. Генеральний директор має виключне право діяти від імені товариства для керівництва діяльністю товариства, представництва товариства в господарських стосунках з третіми особами, проведення переговорів та укладання договорів від імені товариства, а також організації звітності товариства; відкривати та закривати в банківських установах необхідні рахунки для товариства; визначати склад і обсяг відомостей, шо є комерційною таємницею, а також порядок їх захисту. Генеральний директор може затверджувати правила внутрішнього трудового розпорядку та інші внутрішні документи, видавати розпорядження та інші документи стосовно організаційної структури та поточної діяльності товариства. Генеральний директор вирішує всі питання щодо прийняття на роботу та звільнення робітників товариства. Генеральний директор та особи ним уповноважені, представляють товариство по відношенню до третіх осіб в судах та в державних органах, установах усіх форм власності і т.д. Контроль за фінансовою та господарською діяльністю генерального директора здійснюють учасники товариства з власної ініціативи, подальшим розглядом питань на загальних зборах учасників. Виконавчий орган товариства підзвітний загальним зборам учасників та організовує виконання їх рішень.
Матеріали справи містять рішення №71 одноособового учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Дніпро» від 25.09.2019 У вказаному рішенні зазначено наступне:
«Присутні: Одноособовий Учасник Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Дніпро» (надалі товариство), компанія, що володіє часткою у розмірі 100% статутного капіталу товариства, «ТЕКНО ФАРМУОРЛД C.A.T (TECHNO FARMWORLD S.A.L) (надалі - компанія), є юридичною особою, яка створена та діє на підставі законодавства Ліванської Республіки, зареєстрована 27.11.2012 року в спеціальному торгівельному реєстрі Бейрута за №1806413, в особі представника громадянки Шабаш Наталії Миколаївни, яка діє на підставі довіреності від 04.01.2018, посвідченої нотаріусом міста Бейрут Усама Абдалла Гатімі.
Запрошений: ОСОБА_1. Рішення одноособового учасника товариства є правомочними та чинними, у зв'язку з чим було вирішено: 1.Звільнити генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Дніпро», ОСОБА_2 з 26.09.2019 та призначити на посаду генерального директора товариства ОСОБА_1 з 27.09.2019, на підставі його заяви. 2.У зв'язку з прийнятим рішенням, проведення державної реєстрації змін до відомостей, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, доручити ОСОБА_1».
Також матеріали справи містять наказ Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Дніпро» №69 від 27.09.2019 про прийняття на роботу ОСОБА_1 .
В матеріалах справи наявне рішення №97 одноосібного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Дніпро» від 21.12.2020. У вказаному рішенні зазначено наступне:
«Присутні: Одноосібний Учасник Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Дніпро» (надалі товариство), компанія, що володіє часткою у розмірі 100% статутного капіталу товариства, «ТЕКНО ФАРМУОРЛД C.A.T (TECHNO FARMWORLD S.A.L) (надалі - компанія), є юридичною особою, яка створена та діє на підставі законодавства Ліванської Республіки, зареєстрована 27.11.2012 року в спеціальному торгівельному реєстрі Бейрута за №1806413, в особі представника громадянки Шабаш Наталії Миколаївни, яка діє на підставі довіреності від 04.01.2018, посвідченої нотаріусом міста Бейрут Усама Абдалла Гатімі.
Запрошений: ОСОБА_1 - колишній генеральний директор товариства. Рішення одноосібного учасника товариства є правомочними на підставі статті 3 статуту товариства та статті 37 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю».
Порядок денний: Вирішення питання схвалення правочину щодо підписання колишнім генеральним директором товариства - ОСОБА_1 , від імені товариства договору поруки №09/Ю-П-7 від 07.10.2019 за результатами проведення службового розслідування на предмет відповідності дій колишнього генерального директора товариства - ОСОБА_1 щодо підписання від імені товариства договору поруки №09/Ю-П-7 від 07.10.2019 повноваженням, що передбачені статутом товариства та Законом України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю».
Виступав: ОСОБА_1 , який повідомив, шо підписав договір поруки №09/Ю-П-7 від 07.10.2019 від імені Товариства за відсутності погодження вищого органу управління товариства.
Вирішено: 1.Визнати дії колишнього генерального директора товариства - ОСОБА_1. щодо підписання від імені товариства договору поруки №09/Ю-П-7 від 07.10.2019 такими, що не відповідають п.3.1 статті 3 Статуту товариства, та вчинені з порушенням частини другої статті 44 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю. 2.Не схвалювати підписання колишнім генеральним директором товариства ОСОБА_1 від імені товариства договору поруки №09/Ю-П-7 від 07.10.2019».
Позивач звернувся до суду з відповідним позовом про визнання недійсним договору поруки №09/Ю-П-7 від 07.10.2019, посилаючись на відсутність у колишнього директора ТОВ «СП «Дніпро» повноважень щодо підписання договору поруки, що є підставою для визнання правочину недійсним на підставі ст.ст. 203, 215 ЦК України.
Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Статтею 4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочин.
За умовами ч.ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
У відповідності до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, порукою і заставою. Відповідно до ч.1 ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу.
За ч.ч.1-3, 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Частиною 1 ст. 2 ЦК України передбачено, що юридична особа є учасником цивільних відносин.
Відповідно до ч.2 ст. 80 ЦК України юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю.
Згідно зі ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов'язків і здійснювати їх через своїх учасників. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження. Якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов'язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.
Статтею 237 ЦК України передбачено, що представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Не є представником особа, яка хоч і діє в чужих інтересах, але від власного імені, а також особа, уповноважена на ведення переговорів щодо можливих у майбутньому правочинів. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
Правочини юридична особа вчиняє через свої органи, що з огляду на приписи ст. 237 ЦК України утворює правовідношення представництва, в якому орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана або має право вчинити правочин від імені цієї юридичної особи, в тому числі вступаючи в правовідносини з третіми особами.
Відповідно до ст. 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Не є представником особа, яка хоч і діє в чужих інтересах, але від власного імені, а також особа, уповноважена на ведення переговорів щодо можливих у майбутньому правочинів. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 238 ЦК України Представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин, який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особисто тією особою, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.
У відповідності до ст. 239 ЦК України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Обов'язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За ч.1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Салов проти України» від 06.09.2005).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Надточий проти України» від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), №37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Як встановлено судом, між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «ДНІПРО» (поручитель), відповідачем - Публічним акціонерним товариством «Місто Банк» (кредитор) та Приватним акціонерним товариством «Авіакомпанія «Буковина» (боржник) укладений договір поруки №09/Ю-П-7, в порядку та на умовах якого поручитель зобов'язався відповідати перед кредитором солідарно в повному обсязі за своєчасне виконання боржником усіх його зобов'язань за договором №09/Ю про надання кредиту на умовах кредитної лінії від 30.06.2017 та додатковими угодами до нього (кредитний договір), як існуючим на момент укладення договору, так і тими, що виникнуть на його підставі в майбутньому.
Договір підписано керівниками сторін та скріплено печатками сторін. При цьому суд встановлює факт підписання генеральним директором позивача оспорюваного договору на умовах, передбачених Статутом позивача.
Господарський суд вважає, що позивачем не доведено заявлені позовні вимоги про відсутність у директора позивача ОСОБА_1. повноважень на підписання договору, оскільки при визначенні повноважень генерального директора (виконавчий орган товариства) в Статуті ТОВ «СП «Дніпро» чітко передбачено виключне право діяти від імені товариства для керівництва діяльністю товариства, представництва товариства в господарських стосунках з третіми особами, проведення переговорів та укладання договорів від імені товариства.
При цьому, господарський суд не приймає до уваги посилання позивача на те, що при укладення договору поруки порушено п.3.2.13 Статуту (до компетенції загальних зборів учасників належить, зокрема, прийняття інших рішень, віднесених до компетенції загальних зборів учасників), оскільки, на думку суду, положення Статуту товариства не обмежують повноваження генерального директора та мають загальний порядок.
Господарський суд не приймає до уваги посилання позивача на правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31.07.2019 у справі №910/2030/18, оскільки у справі №910/2030/18, на яку посилається позивач, інші обставини та інші положення Статуту товариства, який напряму відносить до виключної компетенції загальних зборів попереднє затвердження певних правочинів, на відміну від Статуту позивача у справі №916/501/21, затвердження якого в конкретній діючій на момент укладення оспорюваного у даній справі договору редакції було відповідальністю одноосібного учасника товариства.
За таких обставин, господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «ДНІПРО» про визнання договору поруки №09/Ю-П-7 від 07.10.2019 недійсним.
Іншого позивачем не доведено.
Інші наявні в матеріалах справи документи вищевикладених висновків суду не спростовують.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати по справі покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «ДНІПРО» відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.
Повне рішення складено 02 серпня 2021 р.
Суддя Ю.С. Бездоля