61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002
іменем України
04.06.2021 Справа №905/554/21
Господарський суд Донецької області у складі судді Шилової О.М.
розглянув у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейл Лоджистікс», м.Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК СХІДЕНЕРГО», м.Курахове Мар'їнського району Донецької області
про: стягнення 58003,71грн - 3% річних, 86050,98грн інфляційних.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Рейл Лоджистікс», м.Київ, звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК СХІДЕНЕРГО», м.Курахове Мар'їнського району Донецької області, про стягнення 58003,71грн - 3% річних, 86050,98грн інфляційних.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК СХІДЕНЕРГО» рішенням господарського суду Донецької області від 11.08.2020 у справі №905/1714/19 на підставі договору №07/17-ВЭ-ДТЛ від 03.08.2017 стягнутий борг в сумі 1530792,03грн, який існував у період від дати відкриття провадження у справі №905/1714/19 до дати примусового списання коштів на виконання рішення суду в названій справі, а також на приписи ст.625 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України.
Після відкриття провадження у справі позивач не надав суду будь-яких документів.
Після відкриття провадження у справі відповідач надав суду відзив від 05.05.2021 на позов (з додатками, вх.№9851/21 від 11.05.2021; а.с.60-66), в якому просить відмовити у задоволенні позову, посилаючись на відсутність підстав для застосування приписів ст.625 ЦК України, постанову Верховного Суду України від 20.01.2016 у справі №6-2759цс15, а також те, що до моменту звернення позивача з позовом в цій справі відповідач виконав рішення суду у справі №905/1714/19, сплативши 1530792,03грн - тобто правовідносини сторін за договором припинилися; не погоджуючись з позовними вимогами в цілому, зауважує, що позивач мав нарахувати річні та інфляційні з моменту набрання законної сили рішенням у справі №905/1714/19 (26.11.2020), а не з моменту відкриття провадження у ній, коли обов'язок виконати рішення у відповідача ще не виник; правом надати контррозрахунок позовних вимог відповідач не скористався.
Відповідно до п.п.1, 3 ч.1 ст.129 Конституції України, ст.ст.2, 7, 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Розглянувши наявні у матеріалах справи документи, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням докази, які мають значення для вирішення спору, суд
Відповідно до ч.4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Рішенням господарського суду Донецької області від 11.08.2020 у справі №905/1714/19, у якій брали участь ті самі особи, що й у справі №905/554/21 (а.с.37-45), встановлені такі обставини:
- 03.08.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю «Рейл Лоджистікс» (Орендодавець) та Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК СХІДЕНЕРГО» (Орендар) уклали договір оренди залізничного рухомого складу №07/17-ВЭ-ДТЛ, за умовами якого Орендодавець зобов'язався передати, а Орендар - прийняти в оренду у технічно справному та комерційно придатному стані для перевезення вугільної продукції залізничні люкові напіввагони зі строком наступного планового ремонту не раніше, ніж березень 2018 року, або з залишковим пробігом не менш, ніж 40000км кількістю до 500 одиниць;
- Орендар свій обов'язок оплатити послуги з оренди вагонів, організації ремонту та організації оплати перевізних платежів здійснив несвоєчасно та частково: заборгованість складає 1530792,03грн.
Рішенням від 11.08.2020 у справі №905/1714/19 з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК СХІДЕНЕРГО» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейл Лоджистікс» стягнуто 1530792,03грн заборгованості, 22961,89грн судового збору.
Згідно з даними програми «Діловодство спеціалізованого суду» вказане рішення набрало законної сили 26.11.2020 і на його виконання 15.12.2020 виданий відповідний наказ.
28.12.2020 в перебігу виконавчого провадження №64006974 приватний виконавець стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК СХІДЕНЕРГО» заборгованість за наказом від 15.12.2020 у справі №905/1714/19, що підтверджується платіжним дорученням №64006974/1 від 28.12.2020 (а.с.22). Стягнуті в примусовому порядку кошти фактично надійшли на рахунок позивача 29.12.2020, що підтверджується платіжним дорученням №1155 від 29.12.2020 та карткою рахунку 361 за 29.12.2020 (а.с.23, 24).
Позивач наполягає, що станом на дату відкриття провадження у справі №905/1714/19 присуджена до стягнення рішенням суду заборгованість в сумі 1530792,03грн вже існувала та відповідач вже прострочив виконання грошового зобов'язання за договором №07/17-ВЭ-ДТЛ від 03.08.2017, фактичною датою виконання якого є 28.12.2020 - отже, відповідач має сплатити 86050,98грн інфляційних та 58003,71грн - 3% річних за період 23.09.2019 - 27.12.2020.
Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч.2 ст.625 ЦК України).
Під час розгляду цього спору суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні від 25.07.2002 у справі «Совтрансавто Холдинг проти України», згідно з якою одним із основних елементів права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, що набрало законної сили, не може бути поставлене під сумнів.
Суд також враховує правову позицію, викладену у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18, відповідно до якої нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові; інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов'язання.
Суд перевірив здійснені позивачем розрахунки інфляційних та 3% річних (а.с.3) і встановив, що розрахунки відповідають приписам чинного законодавства та є арифметично вірними.
На підставі викладеного стягненню на користь позивача підлягають 3% річних у розмірі 58003,71грн, нараховані за період 23.09.2019 - 27.12.2020, та інфляційні у розмірі 86050,98грн, нараховані за період жовтень 2019 року - грудень 2020 року на стягнуту рішенням суду у справі №905/1714/19 заборгованість в сумі 1530792,03грн.
Щодо аргументів відзиву.
Суд не бере до уваги викладені у відзиві від 05.05.2021 (а.с.60-61) твердження відповідача про: відсутність підстав для застосування ст.625 ЦК України до правовідносин сторін, припинення правовідносин за договором №07/17-ВЭ-ДТЛ від 03.08.2017 на момент розгляду цієї справи та виникнення у відповідача обов'язку виконати рішення у справі №905/1714/19 з моменту набрання ним законної сили, з якого позивач і мав нарахувати річні та інфляційні - виходячи з такого.
За змістом постанови Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18 чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових рішень про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених ч.2 ст.625 ЦК України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов'язання та підстав виникнення відповідного боргу.
Отже, кредитор вправі вимагати стягнення з боржника в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних за весь період існування боргу аж до повного, в тому числі й примусового, виконання грошового зобов'язання.
Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (зокрема, сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). За приписами ч.7 ст.180 Господарського Кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору; закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору (аналогічні приписи містяться у ч.ч.1, 4 ст.631 ЦК України).
Отже, ані закінчення строку дії господарського договору, ані закінчення визначених ним зобов'язань (фактичне повне виконання договору), що відбулось із простроченням, не звільняє сторону від відповідальності за порушення господарського договору, що мало місце під час дії договору та/або існування визначених ним зобов'язальних правовідносин сторін, які не були виконані своєчасно.
Що ж до посилань відповідача на постанову Верховного Суду України від 20.01.2016 у справі №6-2759цс15, то суд не бере їх до уваги, оскільки названа постанова прийнята у правовідносинах, що не є подібними до правовідносин у справі, що розглядається. При
цьому суд зауважує, що подібність правовідносин визначається за їхніми елементами - зокрема, суб'єктами, об'єктами та змістом (правами й обов'язками суб'єктів правовідносин) у конкретній справі.
Так, Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб'єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов'язки сторін спору) та об'єкт (предмет).
Відповідно до приписів п.2 ч.1 ст.129 ГПК України на відповідача покладається судовий збір в сумі 2270,00грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 7, 13, 14, 74-78, 80, 86, 129, 210, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейл Лоджистікс», м.Київ, до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК СХІДЕНЕРГО», м.Курахове Мар'їнського району Донецької області, про стягнення 58003,71грн - 3% річних, 86050,98грн інфляційних - задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК СХІДЕНЕРГО» (85612, Донецька обл., Мар'їнський р-н, м.Курахове, вул.Енергетиків, буд.34; ідентифікаційний код 31831942) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейл Лоджистікс» (03150, м.Київ, вул.Ділова, буд.5, корп.2; ідентифікаційний код 40637393) 86050,98грн інфляційних, 58003,71грн - 3% річних, 2270грн судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому ст.ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням приписів підп.17.5 п.17 ч.1 розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складений 09.06.2021.
Суддя О.М. Шилова
надруковано 3 прим.:
1 - у справу, 2 - сторонам