Провадження № 22-ц/803/6861/21 Справа № 213/1197/21 Суддя у 1-й інстанції - Алексєєв О. В. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.
04 серпня 2021 року м.Кривий Ріг
Справа № 213/1197/21
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Зубакової В.П.
суддів - Барильської А.П., Бондар Я.М.
сторони:
позивачка - ОСОБА_1 ,
відповідач - Акціонерне товариство «Південний гірничо-збагачувальний комбінат»,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, апеляційні скарги позивачки ОСОБА_1 та відповідача Акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» на рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 червня 2021 року, яке ухвалене суддею Алексєєвим О.В. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 04 червня 2021 року,-
У квітні 2021 року позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат», на теперішній час Акціонерне товариство «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» (надалі - АТ «ПІВДГЗК»), про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'ю.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що вона, працюючи у відповідача в шкідливих умовах праці, отримала професійне захворювання, у зв'язку із чим, висновком МСЕК від 13.03.2015 року, при повторному переогляді, їй встановлено втрату професійної працездатності у розмірі 25 % з 01 квітня 2015 року на безстроковий термін.
Вважаючи причиною отриманого професійного захворювання тривалу роботу у відповідача в шкідливих умовах праці, просила суд стягнути з відповідача на свою користь моральну шкоду у розмірі 204 000, 00 грн.
Рішенням Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 червня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з АТ «ПІВДГЗК» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, завдану в зв'язку з ушкодженням здоров'я, у розмірі 60 000,00 грн., без утримання податку з доходу фізичних осіб.
Стягнуто з АТ «ПІВДГЗК» на користь держави судові витрати у розмірі 600,00 грн.
В апеляційній скарзі позивачка ОСОБА_1 ставить питання про зміну рішення суду в частині розміру моральної шкоди, стягнутої на її користь, просить збільшити її розмір до заявленого нею у позові, оскільки він значно занижений та не відповідає глибині моральних страждань позивачки та принципу розумності, виваженості і справедливості. Внаслідок втрати професійної працездатності позивачка не має змоги вести звичне життя, вимушена постійно проходити курси лікування, не має можливості приділяти належної уваги своїй родині. Судом першої інстанції не повністю враховано, що позивачка, внаслідок отриманого професійного захворювання, втратила 25 % професійної працездатності, а неодноразові курси лікування їй не допомагають.
В апеляційній скарзі відповідач АТ «ПІВДГЗК» ставить питання про зміну рішення суду, просить зменшити суму, присуджену до стягнення, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповноту рішення, необ'єктивне з'ясування обставин справи, що мають значення для справи.
Вказує, що, відсутня вина та причинно-наслідковий зв'язок між діями відповідача та отриманням позивачкою професійного захворювання, проте, наявнийпричинно-наслідковий зв'язок між діями самої позивачки, які виразились у тривалому продовженні роботи з власної волі у шкідливих умовах праці на підприємстві відповідача
На думку відповідача, саме безвідповідальне ставлення позивачки до свого здоров'я у результаті призвело до встановлення їй професійного захворювання, прогресування її хвороби, погіршення самопочуття та встановлення 25% втрати працездатності.
Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більше, аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.
Розмір моральної шкоди, що визначений судом до стягнення, є необґрунтованим та значно завищеним, не відповідає засадам виваженості, розумності і справедливості, а також характеру і тривалості фізичних та моральних страждань позивачки.
Факт заподіяння моральних страждань не підтверджений достовірними доказами, зокрема в справі відсутні докази, які підтверджують психологічний стан потерпілої.
У відзиві на апеляційну скаргу позивачки, до якого додано докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи, відповідач АТ «ПІВДГЗК» просить апеляційну скаргу відповідача задовольнити, апеляційну скаргу позивачки залишити без задоволення, як необґрунтовану, рішення суду залишити без змін.
Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційних скарг та відзиву відповідача на апеляційну скаргу позивачки, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивачки ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню з наступних підстав
Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 з 22 травня 1995 року по 04 березня 2013 року працювала учнем машиніста конвеєра дробильної фабрики, машиністом конвеєра дробильної фабрики, машиністом конвеєра у Відкрите акціонерне товариство «Південний гірничо-збагачувальний комбінат», правонаступником якого є відповідач.
04 березня 2013 року - позивачка звільнена за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію (а.с.6).
Відповідно до Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 25 лютого 2014 року, ОСОБА_1 встановлено професійне захворювання: вібраційна хвороба другої ступеню: синдром церебрально-периферичної ангіодистонії, ускладненої дисциркулярною енцефалопатією з вестибулопатією та антено-іпохондричними розладами; синдромом полірадикулоневропатії з вираженими статико-динамічними та м'язово-тонічними порушеннями на шийному та поперековому рівнях, стійким больовим компонентом, нейродистрофією у вигляді двостороннього плечолопаткового і ліктьового періартрозу (ПФС другого ст.), яке встановлено Українським НДІ промислової медицини 06 лютого 2014 року.
Згідно пунктів 16,17 вищевказаного Акту, професійне захворювання у позивачки виникло за таких обставин: працюючи машиністом конвеєра ДФ 1 на ВАТ «ПівдГЗК» ОСОБА_1 , внаслідок недосконалості робочих місць, виконувала роботи пов'язані з впливом вібрації, рівень якої перевищував ГДР. Причиною професійного захворювання визнано: робоче місце машиніста конвеєра ДФ №1, вібрація (загальна) рівень в дБ: 95-97 при гранично допустимому 92. Умови праці машиніста конвеєра за рівнем вібрації відносяться до ІІІ класу 1-2 ступеня шкідливості (а.с. 7-10).
Висновком МСЕК від 13.03.2015 року, при повторному переогляді, їй встановлено втрату професійної працездатності у розмірі 25 % з 01 квітня 2015 року на безстроковий термін.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції керувався вимогами ч.2 ст. 153, ст. 173, ч.1 ст. 237-1 КЗпП України й виходив з обов'язку відповідача відшкодувати на користь позивача моральну шкоду у зв'язку з отриманим ним на виробництві професійним захворюванням.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України, забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Згідно ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.
Статтею 237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Як вбачається з Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 25 лютого 2014 року, причиною професійного захворювання позивачки є робоче місце машиніста конвеєра ДФ № 1, вібрація (загальна) рівень в дБ: 95-97, при гранично допустимому 92. Умови праці машиніста конвеєра за рівнем вібрації відносяться до ІІІ класу 1-2 ступеня шкідливості.
Отже, роботодавець АТ «ПІВДГЗК», під час роботи позивачки, допустив перевищення гранично допустимого рівня концентрації небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища, що є порушенням ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці».
Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що професійне захворювання позивачки, яке завдає їй фізичного болю та душевних страждань, виникло з вини АТ «ПІВДГЗК», яким не було виконано вимоги законодавства щодо створення на робочому місці працівника умов праці, відповідно до нормативно-правових актів.
Суд, на підставі медичних документів про лікування позивачки у зв'язку з отриманим професійним захворюванням, правильно визнав, що позивачці була заподіяна моральна шкода, так як порушено та порушуються її нормальні життєві зв'язки, вона позбавлена можливості реалізовувати свої звички та бажання, оскільки відчуває біль в шийно-грудному і поперековому відділах хребта, який особливо посилюється при ходьбі, біль у колінних і тазостегнових суглобах, оніміння кінцівок, слабкість кистей рук. Позивачка постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, розпачу. Лікарями виявлений відсутній стабілізаційний процес у її здоров'ї, що підтверджується виписними епікризами, що містяться в матеріалах справи, в яких зафіксований стійкий дистабілізаційний стан її здоров'я, внаслідок чого позивачка переносить моральні страждання.
У зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів вважає безпідставними посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що факт заподіяння моральних страждань не підтверджений достовірними доказами, зокрема в справі відсутні докази, які підтверджують психологічний стан потерпілої.
Матеріали справи містять достатньо доказів щодо спричинення позивачці в результаті ушкодження здоров'я, моральної шкоди.
Посилання представника відповідача в апеляційній скарзі на те, що позивачка добровільно працювала тривалий час у шкідливих умовах праці та саме її дії стали причиною професійного захворювання безпідставні та суперечать вищевикладеному, оскільки згідно Акту розслідування хронічного професійного захворювання від 25 лютого 2014 року, причиною професійного захворювання позивачки є її на підприємстві відповідача, в умовах впливу шкідливих виробничих факторів.
Зазначений висновок суду першої інстанції є обґрунтованим, відповідає вимогам діючого законодавства, обставинам справи та узгоджується з роз'ясненнями, наданими Пленумом Верховного Суду України в п. 13 Постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 з подальшими змінами та доповненнями.
Виходячи із наведених вище обставин, колегія суддів вважає, що позивачці ОСОБА_1 заподіяно моральну шкоду, і вона має право на її відшкодування.
Суд першої інстанції при постановленні рішення встановив обставини справи, дав їм належну оцінку і відповідно до норм процесуального та матеріального закону обґрунтовано дійшов висновку, що позивачці заподіяна моральна шкода під час її роботи на підприємстві відповідача, у шкідливих умовах, що стало причиною її професійного захворювання, яке потягло за собою втрату працездатності та необхідності подальшого тривалого лікування у медичних закладах.
Разом з тим, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги позивачки щодо необґрунтованого розміру моральної шкоди, визначеного судом до стягнення з відповідача на користь позивачки та вважає, що він визначений без повного урахування роз'яснень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 р. (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до якого розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин.
Так, в судовому засіданні встановлено, що у зв'язку з професійним захворюванням позивачці заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що вона втратила професійну працездатність у розмірі, на теперішній час, 25 %, безстроково. Після втрати працездатності, у позивачки змінилися умови життя, вона позбавлена можливості реалізовувати свої звички та бажання, оскільки відчуває біль в шийно-грудному і поперековому відділах хребта, який особливо посилюється при ходьбі, біль у колінних і тазостегнових суглобах, оніміння кінцівок, слабкість кистей рук. Позивачка постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, розпачу. Періодично проходить лікування, незважаючи на постійні курси лікування покращення в стані здоров'я не спостерігається. Врахововано тяжкість вимушених змін у її життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану та взагалі можливість такого відновлення., зважаючи на встановлення втрати працездатності та групи інвалідності безстроково.
Виходячи з цих обставин, колегія суддів, беручи до уваги характер і тривалість фізичних і моральних страждань позивачки істотність вимушених змін у її життєвих стосунках, внаслідок отриманого професійного захворювання, що потягло втрату працездатності, розмір втрати професійної працездатності -25%, який встановлено безстроково, тривалості праці позивачки в шкідливих умовах, що перевищували нормативи на АТ «ПІВДГЗК»(15 років 01 місяць), що потягло втрату працездатності, вважає за необхідне, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, змінити рішення суду в частині визначеного судом розміру моральної шкоди і збільшити її з 60 000,00 грн. до 80 000,00 грн.
Згідно положення закріпленого в п.2 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року №3674 в редакції, чинній на момент постановлення рішення судом першої інстанції, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також смертю фізичної особи.
Як видно з матеріалів справи, при зверненні до суду із позовом позивачка звільнена від сплати судового збору на підставі положення п.2 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».
Зі змісту положень п.3 ч. 3 ст. 175, п.1.ч.1 ст. 176 ЦПК України ціна позову визначається сумою грошових коштів, якщо позов підлягає грошовій оцінці.
Позивачка подала позов про стягнення моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров'я та визначила її у грошовому вимірі, тому позовна вимога є майновою.
Відповідно до ч.13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
У зв'язку з чим, колегія суддів змінює рішення суду першої інстанції в частині розміру судового збору, стягнутого з відповідача АТ «ПІВДГЗК»на користь держави та збільшує цей розмірі з 600 грн. до 908,00 грн. Крім того, з відповідача на користь держави, підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1362,00 грн. за подання позивачкою апеляційної скарги (908 грн. х 150%).
В іншій частині рішення суду відповідає нормам матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 367, ст. 374, п. 2 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу позивачки ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» - залишити без задоволення.
Рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 червня 2021 року, змінити, збільшити розмір моральної шкоди, стягнутої з відповідача Акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 з 60 000,00 гривень до 80 000 (вісімдесят тисяч) гривень 00 (нуль) копійок.
Рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 червня 2021 року змінити, збільшивши розмір стягнутого з Акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь держави судового збору з 600 гривень 00 копійок до 908 (дев'ятсот вісім) гривень 00 (нуль) копійок.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Стягнути з Акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» за подання апеляційної скарги позивачкою, на користь держави, судовий збір у розмірі 1362 (одна тисяча триста шістдесят два ) гривень 00 (нуль) копійок.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повне судове рішення складено 04 серпня 2021 року.
Головуючий:
Судді: