Справа № 418/2297/21
2-о/418/78/21
іменем України
"30" липня 2021 р. Міловський районний суд Луганської області
у складі: головуючого судді: Гуцола М.П.
секретаря: Вороніної І.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Мілове цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Міловський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), про встановлення факту смерті, -
28.07.2021 року заявник ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту смерті своєї матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Сорокине (Краснодон) Луганської області.
Свої вимоги заявник мотивує тим, що померла доводиться їй матір'ю, і їй необхідно отримати свідоцтво про смерть встановленого зразку для реалізації своїх спадкових прав.
Заявником до суду не було надано відмови у проведенні державної реєстрації смерті Міловського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків). Під час розгляду судами справ про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України вимога щодо отримання письмової відмови органів реєстрації актів цивільного стану у здійсненні реєстрації таких фактів не ґрунтується на положеннях чинного законодавства (Лист-роз'яснення Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду (лист від 22.04.2021 №985/0/208-21).
Заявник у судове засідання не з'явилася, просила розглянути справу за її відсутності. Заявлені вимоги підтримує у повному обсязі та наполягає на їх задоволенні.
Представник заінтересованої особи Міловського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) у судове засідання не з'явилась, надавши на адресу суду заяву про розгляд справи за її відсутності, не заперечує проти задоволення заявлених вимог.
Суд, дослідивши письмові матеріали справи, приходить до висновку, про необхідність задоволення вимог виходячи з наступних підстав.
Свої вимоги заявник обґрунтовує тим, що відповідно до копії свідоцтва про народження НОМЕР_1 /а.с. 10/, заявниця є дочкою ОСОБА_2 .
З копії паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 /а.с. 4/, виданого Краснодонським МВ УМВС України в Луганській області 27 лютого 2008 року, слідує те, що заявник ОСОБА_1 є громадянкою України, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, заявниця зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
З копії паспорта громадянина України серії НОМЕР_3 /а.с. 7/, виданого Міловським РВ УМВС України в Луганській області, слідує те, що померла ОСОБА_2 є громадянкою України
Згідно довідки про смерть №259 /а.с.8/, виданої 01.06.2021 року, причина смерті ОСОБА_2 - двостороння полісегматорна пневмонія.
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 /а.с. 9 /, яке було видане так званим «отделом записи актов гражданского состояния Краснодонского горрайонного управления Министерства юстиции Луганской Народной Республики», ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Краснодон Луганської області.
Суд оцінює, довідку про причину смерті та свідоцтво про смерть як докази, на підставі яких можливо встановити наявність факту смерті не зважаючи на те, що документи не відповідають встановленому зразку, та видані на тимчасово окупованій території України.
Зазначене узгоджується із висновком Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі «Кіпр проти Туреччини», ЄСПЛ, зокрема, зазначив, що, виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.
Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
Відповідно до п.8 ч.1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Згідно ч.1 ст. 317 ЦПК України вбачається, що заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками або іншими законними представниками до суду за межами такої території України.
За змістом ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: 1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою, 2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою. Державна реєстрація смерті проводиться за останнім місцем проживання померлого, за місцем настання смерті чи виявлення трупа або за місцем поховання».
Відповідно п.10 Постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» зазначено, що суди можуть встановити факти реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, народження і смерті, якщо в органах реєстрації актів громадського стану не зберігся відповідний запис чи відмовлено у його відновленні або ж він може бути відновлений лише на підставі рішення суду про встановлення факту реєстрації акту громадського стану».
Згідно до п. 13 Постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд встановлює факт смерті за умовами підтвердження доказами, що ця подія мала місце у певний час та за певних обставин.
У зв'язку із викладеним, орган державної реєстрації актів цивільного стану не міг на час звернення заявника зареєструвати факт смерті її матері, адже вона померла на тимчасово окупованій території України, де була похована за місцем свого фактичного мешкання.
Керуючись п .8 ч.1 ст. 315, ст.ст. 317, 319 ЦПК України, ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», -
заяву ОСОБА_1 про встановлення факту смерті - задовольнити.
Встановити факт, що має юридичне значення, факт смерті - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки села Малий Жолудськ Володимирецького району Ровенської області громадянки України, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , причина смерті: двусторонння полісегматорна пневмонія.
Рішення підлягає негайному виконанню.
На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з дня його постановлення до Луганського апеляційного суду шляхом її направлення через Міловський районний суд Луганської області.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження.
У разі подання апеляційної скарги на рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: М.П. Гуцол