03.08.2021 Справа № 920/521/21
м. Суми
Господарський суд Сумської області у складі судді Котельницької В.Л., розглянувши матеріали справи № 920/521/21 у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін
за позовом Комунального підприємства “Міськводоканал” Сумської міської ради (40009, вул. Білопільський шлях, 9, м. Суми, код ЄДРПОУ 03352455),
до відповідача Акціонерного товариства “Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання” (40004, м. Суми, вул. Горького, 58, код ЄДРПОУ 05747991),
про стягнення 205829,92 грн
Встановив:
17.05.2021 позивач звернувся до суду з позовною заявою, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача заборгованість за послуги з централізованого водопостачання у розмірі - 203839,28 грн, 693,10 грн - 3% річних, 1297,54 грн - інфляційні втрати, а також 3087,45 грн - судового збору.
Ухвалою суду від 24.05.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №920/521/21 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами; установлено учасникам справи строки для надання заяв по суті справи.
Копія зазначеної ухвали надіслана учасникам справи. Відповідно до рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення сторони повідомлені належним чином про розгляд судом справи №920/521/21.
23.06.2021 відповідач подав пояснення (вх №5936/21), в яких зазначає, що позивач в обґрунтування позову посилається на наявність договірних відносин з АТ «Сумське НВО» за договором на централізоване водопостачання №3906/2 від 27.12.2019. Водночас, відповідач зазначає, що даний договір не містить таких істотних умов як “режим надання послуг” та “обсяги питного водопостачання за нормативами питного водопостачання”, обов'язковість яких передбачена Законом України “Про питну воду та питне водопостачання”. А також у договорі не зроблені посилання на нормативні документи, на підставі яких здійснюватиметься питне водопостачання та/або водовідведення. У зв'язку з чим, відповідач вважає, що відповідно до ст. 638 ЦК України, договір на централізоване водопостачання від 27.12.2019 №3906/2 фактично є неукладеним, а тому і строки оплати послуг, на які посилається позивач є недійсними. Крім того, відповідач наголошує, що вимоги виконання зобов'язань в порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України від позивача ТОВ «Сумське НВО» не надходило, а тому, на думку відповідача, у останнього відсутній обов'язок щодо сплати коштів КП «Міськводоканал» СМР. Таким чином, у поданих додаткових поясненнях відповідач просить суд залучити зазначені пояснення до матеріалів справи та відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Судом додаткові пояснення відповідача (вх№5936/21 від 23.06.2021) долучено до матеріалів справи.
08.07.2021 позивачем подані додаткові пояснення (вх№6347/21 від 08.07.2021), відповідно до яких позивач зазначає про необґрунтованість заперечень відповідача щодо неукладення договору на централізоване водопостачання від 27.12.2019 №3906/2 та просить суд позов задовольнити.
Згідно із статтею 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими Господарським процесуальним кодексом України для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
За приписами статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
За змістом статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Відповідно до частини четвертої статті 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
В силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам були створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами.
Судовий процес на виконання ч.3 ст. 222 ГПК України не фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Відповідно до статті 233 ГПК України рішення у цій справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне:
27.12.2019 між Комунальним підприємством «Міськводоканал» Сумської міської ради (далі - позивач, виконавець) та Акціонерним товариством «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» (далі - відповідач, споживач) укладено договір на централізоване водопостачання (далі - договір).
15.01.2020 сторонами підписано протокол розбіжностей до договору №3906/2 від 27.12.2019, а 30.01.2020 - протокол узгодження розбіжностей до договору від 27.12.2019 №3906/2.
29.10.2020 між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду №1 до договору на централізоване водопостачання від 27.12.2019 №3906/2 та 09.11.2020 протокол розбіжностей до додаткової угоди №1 від 29.10.2020 до договору №3906/2 від 27.12.2019.
Відповідно до укладеного між сторонами договору позивач зобов'язується своєчасно надавати споживачеві відповідної якості послуги з централізованого водопостачання, а відповідач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені договором (п. 1.1. договору).
Відповідно до п. 1.2. договору суб'єкт користування послугами з централізованого водопостачання: Акціонерне товариство “Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання”, яке згідно з рішенням виконавчого комітету Сумської міської ради від 18.06.2019 №322 “Про визначення виробників та виконавців комунальних послуг з постачання теплової енергії, гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення”, визначено виробником та виконавцем послуг з постачання теплової енергії та гарячої води в межах території обслуговування в місті Суми.
Характеристики об'єкта надання послуг погоджені сторонами у п. 1.3. договору. Об'єктами надання послуг з централізованого водопостачання холодної води за цим договором є житлові будинки, в яких здійснюється передача послуг від виконавця споживачу, розташовані за адресами, зазначеними у додатку № 1, який є невід'ємною частиною договору. Постачання виконавцем обсягів холодної води здійснюється централізованими водопровідними мережами виконавця до Точок розподілу, визначених сторонами за адресами договору.
Отриманий від виконавця обсяг холодної води в подальшому використовується споживачем для виробництва гарячої води та надання послуг з централізованого постачання гарячої води мешканцям м. Суми (далі - кінцеві споживачі) за адресами об'єктів водопостачання, зазначених у додатку № 1 (п. 1.4. договору).
Згідно з п. 1.5. договору, тимчасово, до моменту встановлення та введення в експлуатацію вузлів комерційного обліку гарячої води у житлових будинках кінцевих споживачів за переліком, наведеним у додатку № 1 до договору, загальний об'єм поставленої виконавцем споживачу холодної води (загальний обсяг наданої споживачу послуги) за цим договором визначається сторонами за інформацією споживача про фактичний обсяг поставленої ним кінцевим споживачам гарячої води у звітному періоді згідно показань вузлів розподільного обліку гарячої води, встановлених в квартирах кінцевих споживачів, та/або за відповідними нормами споживання, встановленими для кінцевих споживачів. З моменту встановлення та введення в експлуатацію вузлів комерційного обліку гарячої води у житлових будинках кінцевих споживачів за переліком, наведеним у додатку № 1 до даного договору, загальний об'єм поставленої виконавцем споживачу холодної води (фактичний обсяг наданої споживачу послуги) за цим договором визначається сторонами за показаннями вузлів комерційного обліку гарячої води, встановлених у житлових будинках кінцевих споживачів за переліком, наведеним у додатку № 1 до договору.
Відповідно до п. 2.2. договору, розмір щомісячної плати за надані послуги з централізованого водопостачання визначається сторонами, виходячи із встановлених уповноваженими органами тарифів на послуги централізованого водопостачання та загального об'єму поставленої виконавцем споживачу холодної води (загального обсягу фактично наданих споживачу послуг), що визначається сторонами згідно з п. 1.5. договору.
Згідно з пунктами 3.1.-3.3. договору розрахунковим періодом за договором є календарний місяць з 01 по 31 (30) число. Між сторонами застосовується щомісячна система оплати послуг з централізованого водопостачання, платежі вносяться споживачем не пізніше 20-го числа місяця, що настає за розрахунковим. Послуги оплачуються у безготівковій формі на банківський рахунок виконавця.
Порядок визначення обсягу наданої споживачу послуги погоджений сторонами у розділі 4 договору (з урахуванням протоколу узгодження розбіжностей від 30.01.2020).
Загальний обсяг фактично наданої споживачу послуги (загальний об'єм поставленої виконавцем споживачу холодної води) визначається сторонами згідно з п. 1.5. договору.
Пунктом 4.2. договору визначено, що зняття показань вузлів розподільного обліку гарячої води, встановлених у квартирах кінцевих споживачів, та визначення фактичного обсягу поставленої у звітному періоді кінцевим споживачам гарячої води здійснюється щомісячно споживачем самостійно, виходячи з показань вузлів розподільного обліку гарячої води кінцевих споживачів та/або відповідних норм споживання, встановлених для кінцевих споживачів. Інформація про фактичний обсяг поставленої у звітному періоді кінцевим споживачам гарячої води щомісячно передається споживачем на адресу виконавця у строк до 23 числа поточного місяця в електронному та письмовому вигляді. Зазначена інформація є підставою для складання виконавцем та підписання сторонами актів приймання-передачі наданих у розрахунковому періоді послуг з централізованого водопостачання та подальшого проведення між сторонами розрахунків за цим договором; нарахування кінцевим споживачам плати за послуги з централізованого водовідведення.
Відповідно до п. 4.3. договору, зняття показань вузлів комерційного обліку гарячої води, з моменту встановлення їх у житлових будинках кінцевих споживачів за переліком, наведеним у додатку № 1 до даного договору, здійснюється споживачем щомісячно.
Виконавець на підставі наданої споживачем інформації про зняті у звітному періоді показання вузлів комерційного обліку гарячої води та/або інформації про фактичний обсяг гарячої води, поставленої кінцевим споживачам у звітному періоді, не пізніше 3-го числа місяця, наступного за розрахунковим, складає двосторонній акт приймання-передачі обсягів поставленої за цим договором холодної води, який є підставою для проведення розрахунків за договором. Споживач протягом 5-ти робочих днів з моменту одержання акту підписує надані примірники акту та повертає виконавцю один примірник акту або ж надає обґрунтовані письмові заперечення до акту, у разі незгоди з кількістю (обсягом) та вартістю наданих послуг (п. 4.4. договору).
Згідно з п. 5.2.1. договору споживач зобов'язаний оплачувати послуги з централізованого водопостачання в установлений договором строк.
У разі несвоєчасного внесення плати за послуги з централізованого водопостачання споживач зобов'язаний сплачувати пеню в установленому законом та цим договором розмірі, а також сплачувати суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних від суми заборгованості (п. 5.2.4.).
Відповідальність сторін визначена в розділі 6 договору.
Відповідно до п. 6.1.2. договору споживач несе відповідальність згідно із законодавством і цим договором за несвоєчасне внесення платежів за послуги - шляхом сплати пені у розмірі, встановленому договором, сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від суми заборгованості.
29.01.2021 на виконання умов договору сторонами підписано акт приймання-передачі послуг на централізоване водопостачання від 29.01.2021 №3906/2 на суму 76326,07 грн. На підставі зазначеного акту приймання-передачі позивачем виставлено відповідачу рахунок від 29.01.2020 № 3906/2 на суму 76326,07 грн.
04.02.2021 супровідним листом №24/953 дані рахунок та акт приймання-передачі послуг надіслані відповідачу та отримані останнім 05.02.2021 за вх. №218.
26.02.2021 сторонами підписано акт приймання-передачі послуг на централізоване водопостачання № 3906/2 на суму 59443,15 грн. На підставі зазначеного акту приймання-передачі позивачем виставлено відповідачу рахунок від 26.02.2021 № 3906/2 на суму 59443,15 грн.
03.03.2021 супровідним листом №24/1518 дані рахунок та акт приймання-передачі послуг надіслані відповідачу та отримані останнім 03.03.2021 за вх. №407.
31.03.2021 позивачем та відповідачем підписано акт приймання-передачі послуг на централізоване водопостачання №3906/2 на суму 68070,06 грн. 06.04.2021 супровідним листом №24/2361 дані рахунок та акт приймання-передачі послуг надіслані відповідачу та отримані останнім 07.04.2021 за вх. №508.
Листами від 01.02.2021 № 21/204, від 03.03.2021 № 21/72, від 01.04.2021 № 21/545 відповідач надав позивачу інформацію про фактичний обсяг поставленої кінцевим споживачам гарячої води у звітному періоді (січень, лютий та березень 2021 року).
Оскільки , на думку позивача, відповідач порушив договірні зобов'язання щодо оплати послуг наданих йому позивачем у період з 01.01.2021 по 31.03.2021 за договором від 27.12.2019 №3906/2 на централізоване водопостачання, укладеним між сторонами спору, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 203839,28 грн. Зазначене стало підставою звернення позивача до суду з даним позовом.
У поданих відповідачем поясненнях останній вважає, що договір на централізоване водопостачання від 27.12.2019 №3906/2 відповідно до ст. 638 ЦК України фактично є неукладеним, так як даний договір не містить таких істотних умов як “режим надання послуг” та “обсяги питного водопостачання за нормативами питного водопостачання”, обов'язковість яких передбачена Законом України “Про питну воду та питне водопостачання”, а також у договорі не зроблені посилання на нормативні документи, на підставі яких здійснюватиметься питне водопостачання та/або водовідведення. Також відповідач зазначає про відсутність з боку позивача вимоги до ТОВ «Сумське НВО» щодо виконання зобов'язань в порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України, у зв'язку з чим, на думку відповідача, у нього відсутній обов'язок щодо сплати коштів КП «Міськводоканал» СМР.
Суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (частини перша та друга статті 640 ЦК України).
Згідно з частиною другою статті 642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна зі сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами ЦК України (частина восьма статті 181 ГК України).
З огляду на вказані приписи не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону (зазначена правова позиція наведена у постанові Великої Палати Верховного суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17).
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Рішенням Господарського суду від 12.01.2021 у справі №920/470/20 за первісним позовом Комунального підприємства “Міськводоканал” Сумської міської ради до відповідача Акціонерного товариства “Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання” про стягнення 202566,20 грн. та за зустрічним позовом Акціонерного товариства “Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання” до відповідача Комунального підприємства “Міськводоканал” Сумської міської, про визнання недійсним договору на централізоване водопостачання від 27.12.2019 №3906/2, встановлено наступне:
В обґрунтування зустрічного позову та заперечень проти первісного позову відповідач у справі №920/470/20, крім іншого, вказував на те, що договір на централізоване водопостачання від 27.12.2019 №3906/2 не містить таких істотних умов як “режим надання послуг” та “обсяги питного водопостачання за нормативами питного водопостачання”, обов'язковість яких передбачена Законом України “Про питну воду та питне водопостачання”. У договорі не зроблені посилання на нормативні документи, на підставі яких здійснюватиметься питне водопостачання та/або водовідведення, у зв'язку з чим, у відповідності до статті 638 Цивільного кодексу України, договір не вважається укладеним. Умови договору на централізоване водопостачання від 27.12.2019 № 3906/2 не відповідають умовам типового договору з індивідуальним споживачем у будівлі, приміщення якої є самостійними об'єктами нерухомого майна, про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 5 липня 2019 року № 690.
Судом у справі №920/470/20 встановлено, що у договорі сторонами досягнуто згоди щодо його істотних умов, зокрема предмету договору, об'єкта надання послуг, оплати послуг, визначення обсягу послуг, прав та обов'язків сторін, відповідальності сторін, точок розподілу, в яких здійснюється передача послуг від виконавця споживачу, порядку встановлення факту неналежного надання або ненадання послуг, розв'язання спорів, строку дії договору. Також судом встановлено, що договір виконується. Таким чином, підстави для кваліфікації як неукладеного договору № 3906/2, що виконується сторонами, відсутні.
Отже, рішенням Господарського суду Сумської області від 12.01.2021 у справі №920/470/20, яке набрало законної сили, встановлено, що договір на централізоване водопостачання від 27.12.2019 №3906/2, неналежне виконання якого стало підставою звернення позивача до суду з даним позовом у справі №920/521/21, є укладеним та виконується сторонами, а тому заперечення відповідача щодо відсутності підстав стягнення з АТ «Сумське НВО» заборгованості за договором №3906/2 від 27.12.2019 є незаконними та необгрутованими та не приймаються судом до уваги.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Статтею 174 ГК України визначено, що підставою виникнення господарських зобов'язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.
Відповідно до вимог частини першої статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Статтею 193 ГК України встановлено обов'язок суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Виходячи з правової природи укладеного правочину суд дійшов висновку, що між сторонами склались відносини з надання послуг, що регулюються Главою 63 ЦК України.
Статтею 901 ЦК України визначено, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Відповідно до ст. 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 903 ЦК України).
Відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг регулює Закон України “Про житлово-комунальні послуги” (далі - Закон).
Предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.
Відповідно до ст. 1 Закону, житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг; гаряча вода - вода, призначена для задоволення санітарно-гігієнічних та господарсько-побутових потреб споживачів, якісні та температурні характеристики якої відповідають нормативним вимогам; індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
За приписами статті 5 Закону України “Про житлово-комунальні послуги”, до житлово-комунальних послуг належать комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Згідно зі ст.ст. 526, 629 Цивільного кодексу України, п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання не допускається; договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 530 цього ж Кодексу, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною першою статті 222 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин, які порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.
Судом встановлено, що факт надання позивачем відповідачу послуг за договором на загальну суму 203839,28 грн за період з 01.01.2021 по 31.03.2021 підтверджується наявними в матеріалах справи копіями актів приймання-передачі послуг на централізованого водопостачання від 29.01.2021, від 26.02.2021, від 31.03.2021, що підписані сторонами, підписи скріплені печатками; виставленими рахунками за водопостачання від 29.01.2021, від 26.02.2021, від 31.03.2021. Відповідач не обґрунтував підстави для сумнівів щодо відповідності копій вказаних документів оригіналам, а у суду такі сумніви відсутні.
Відповідач доказів сплати заборгованості за надані послуги не надав, зобов'язання за договором щодо оплати наданих позивачем послуг не виконав, чим порушив права та охоронювані законом інтереси позивача.
Враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань в частині оплати наданих послуг, суд вважає правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 203839,28 грн заборгованості за період з 01.01.2021 по 31.03.2021 за надані послуги відповідно до укладеного між сторонами договору на централізоване водопостачання від 27.12.2019 №3906/2 з протоколом узгодження розбіжностей від 30.01.2020.
Щодо стягнення з відповідача 693,10 грн 3% річних та 1297,54 грн інфляційних втрат суд зазначає наступне:
Відповідно до поданих розрахунків позивач просить суд стягнути з відповідача 1297,54 грн інфляційних збитків та 693,10 грн 3% річних.
Положеннями статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до п. 6.1 договору, споживач несе відповідальність за несвоєчасне внесення платежів за послуги - шляхом сплати пені у розмірі, встановленому договором; сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від суми заборгованості.
Судом перевірено розрахунок інфляційних збитків та 3% річних за допомогою інструменту «Калькулятори» системи інформаційно-правового забезпечення «ЛІГА:ЗАКОН», можливість використання якого визнано Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 14 лютого 2018 року у справі №917/1622/16.
На підставі викладеного, враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем умов договору щодо несвоєчасної оплати наданих послуг, суд вважає правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 693,10 грн та інфляційних збитків в сумі 1297,54 грн.
Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно із ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Відповідно до ст. 78 даного Кодексу достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Статтею 79 ГПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Наявними у справі доказами, поданими позивачем, підтверджується факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором .
Таким чином, на підставі досліджених матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 203839,28 грн заборгованісті за послуги з централізованого водопостачання, 693,10 грн 3% річних, 1297,54 грн інфляційних втрат за неналежне виконання відповідачем умов договору від 27.12.2019 №3906/2 на централізоване водопостачання є правомірними, обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
При ухваленні рішення в справі, суд, у тому числі, вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.
Так, позивачем при зверненні до суду з позовною заявою відповідно до платіжного доручення №2890 від 14.05.2021 сплачено судовий збір в розмірі 3087,45 грн.
Нормою статті 129 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст.129 ГПК України позивачу за рахунок відповідача відшкодовується 3087,45 грн судового збору.
Керуючись ст. ст. 2, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
На підставі викладеного, керуючись статтями 123, 129, 194-220, 233, 236-238, 240, 241, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Акціонерного товариства “Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання” (40004, м. Суми, вул. Горького, 58, код ЄДРПОУ 05747991) на користь Комунального підприємства “Міськводоканал” Сумської міської ради (40009, вул. Білопільський шлях, 9, м. Суми, код ЄДРПОУ 03352455) 203839,28 грн (двісті три тисячі вісімсот тридцять дев'ять грн 28 коп.) заборгованість за послуги з централізованого водопостачання за договором від 27.12.2019 №3906/2 на централізоване водопостачання, 693,10 грн (шістсот дев'яносто три грн 10 коп.) 3% річних, 1297,54 грн (одна тисяча двісті дев'яносто сім грн 54 коп.) інфляційних втрат, а також 3087,45 грн (три тисячі вісімдесят сім грн 45 коп.) судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
Повний текст рішення в зв'язку з відпусткою судді Котельницької В.Л. складено та підписано 03.08.2021
Суддя В.Л. Котельницька