про відмову у видачі судового наказу
"02" серпня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/2202/21
Господарський суд Одеської області у складі судді Желєзної С.П., розглянувши заяву товариства з обмеженою відповідальністю „ДДС+” про видачу судового наказу (вх. №2286/21 від 27.07.2021р.) про стягнення заборгованості із боржника - товариства з обмеженою відповідальністю „АРИН-БЕРД”, -
Товариство з обмеженою відповідальністю „ДДС+” звернулось до господарського суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення із боржника - товариства з обмеженою відповідальністю „АРИН-БЕРД” суми основного боргу у загальному розмірі 22 341,43 грн., яка складається із суми основного боргу у розмірі 20 806,69 грн., процентів у загальному розмірі 800,01 грн., збитків від інфляції у розмірі 142,38 грн., пені у розмірі 365,35 грн. Подану до господарського суду заяву про видачу судового наказу заявник обґрунтовує фактом неналежного виконанням боржником прийнятих на себе зобов'язань за договором поставки №01-444 від 01.03.2021р. в частині оплати вартості товару, поставленого згідно наступних накладних №44-002012 від 14.05.2021р. на суму 20 952,34 грн., №44-0002372 від 03.06.2021р. на суму 9854,35 грн.
Товариством з обмеженою відповідальністю „ДДС+” на підтвердження правомірності заявлених вимог було надано суду договір поставки №01-444 від 01.03.2021р., накладні №44-002012 від 14.05.2021р., №44-0002372 від 03.06.2021р., товарно-транспортні накладні, платіжне доручення від 01.06.2021р. на суму 10 000,00 грн. - на підтвердження часткової оплати боржником суми основного боргу.
З поданої до господарського суду заяви про видачу судового наказу вбачається, що заявником на виконання умов договору поставки №01-444 від 01.03.2021р. було передано у власність боржника товар на загальну суму 30 806,69 грн., який був оплачений товариством з обмеженою відповідальністю „АРИН-БЕРД” часткового у розмірі 10 000,00 грн., що і стало підставою для звернення заявника до суду із даною заявою.
Розглянувши заяву товариства з обмеженою відповідальністю „ДДС+” про видачу судового наказу, господарський суд дійшов наступного висновку.
Приписами ч. 1 ст. 147 ГПК України врегульовано, що судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу.
Згідно з ч.1 ст.1 48 ГПК України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до п. 3-4 ч. 3 ст. 150 ГПК України до заяви про видачу судового наказу додається, зокрема, копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
Відповідно до п. 8 ч.1 ст. 152 ГПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.
Наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у господарському судочинстві, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.
Наявність спору про право, яке є підставою для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу, вирішується суддею у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви. Наявність спору можна встановити відсутністю документів, що підтверджують наявність суб'єктивного права у заявника; документів, що підтверджують порушення суб'єктивного права або документів, що підтверджують виникнення права вимоги. Крім того, мають враховуватися обставини, якщо із доданих документів вбачається, що боржник заперечує, не визнає або оспорює свій обов'язок перед заявником (кредитором).
Господарський суд зазначає, що з наданих заявником доказів вбачається, що на видатковій накладній №44-002012 від 14.05.2021р. на суму 20 952,34 грн., а також товарно-транспортній накладній до неї міститься підпис та печатка про отримання боржником товару.
Натомість, видаткова накладна №44-0002372 від 03.06.2021р. на суму 9854,35 грн. та товарно-транспортна накладна до неї не містять печатки товариства з обмеженою відповідальністю „АРИН-БЕРД”, наявність якої на документах, які підтверджують приймання товару, є обов'язковою згідно розділу 5 договору поставки №01-444 від 01.03.2021р.
При цьому, з наданого товариством з обмеженою відповідальністю „ДДС+” платіжного доручення від 01.06.2021р. на суму 10 000,00 грн. вбачається, що боржник оплачував товар, отриманий на підставі накладної №44-0001865 від 07.05.2021р., вимога про стягнення заборгованості за якою заявником заявлена не була.
Приймаючи до уваги вищевикладене, господарський суд доходить висновку, що під час розгляду заяви товариства з обмеженою відповідальністю „ДДС+” у порядку наказного провадження не вбачається за можливе встановити факт отримання товару боржником за накладною №44-0002372 від 03.06.2021р., а також перевірити правомірність зарахування заявником грошових коштів у розмірі 10 000,00 грн. в рахунок оплати товару за вказаною накладною, а, отже, вказані вимоги повинні бути предметом розгляду суду в порядку позовного провадження.
З викладених обставин, господарський суд доходить висновку, що з поданої заяви не вбачається порушення права грошової вимоги за видатковою накладною №44-0002372 від 03.06.2021р., що, в тому числі, має наслідком неможливість визначитися із правильним розміром нарахованих стягувачем процентів, пені та витрат від інфляції, що, відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 152 ГПК України, є підставою для відмови у видачі судового наказу.
Відповідно до ст. 153 ГПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків. Відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.
Судові витрати зі сплати судового збору, а також заявлені до стягнення витрати на правову допомогу, покладаються судом на заявника відповідно до приписів ст. 129, 151 ГПК України, у зв'язку з відмовою у видачі судового наказу.
Керуючись ст. ст. 147, 148, 151- 154, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Відмовити товариству з обмеженою відповідальністю „ДДС+” у задоволенні заяви про видачу судового наказу (вх. №2286/21 від 27.07.2021р.) про стягнення із товариства з обмеженою відповідальністю „АРИН-БЕРД” заборгованості за договором поставки №01-444 від 01.03.2021р. у загальному розмірі 22 341,43 грн.
Ухвала набирає законної сили в порядку ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її підписання.
Суддя С.П. Желєзна