ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
03.08.2021Справа № 910/9307/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С. О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЙТ"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПП СТАРК"
про стягнення 169512,31 грн
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Товариство з обмеженою відповідальністю "ВАЙТ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПП СТАРК" про стягнення 169512,31 грн. заборгованості, з яких: 145482,00 грн. - сума основного боргу, 10329,22 грн - інфляційні втрати, 2592,64 грн - проценти за користування коштами, 11108,45 грн - пеня.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором про надання послуг №28/09-Ф від 28.09.2020.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 14.06.2021 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/9307/21, визнав справу малозначною та розгляд справи постановив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).
13.07.2021 на електронну пошту суду від позивача надійшли пояснення щодо реквізитів договору зазначеного в актах здачі-приймання робіт (надання послуг) №1156 від 16.10.2020, 1157 від 16.10.2020.
23.07.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшла довідка про стан заборгованості, згідно із якою відповідачем 20.07.2021 здійснено часткову оплату заборгованості у сумі 65482,00 грн.
З метою повідомлення відповідача про розгляд справи ухвала суду від 14.06.2021 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Згідно із ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Ухвала суду про відкриття провадження у справі отримана відповідачем 14.06.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0105480120228.
Отже, за змістом пункту 3 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, вказана ухвала вручена відповідачу та відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи.
Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічні положення містяться у ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України.
Судом враховано, що частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
З огляду на вказані приписи Господарського процесуального кодексу України, оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, суд приходить до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до приписів ч.9 ст.165 та ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд
28.09.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВАЙТ" (виконавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПП СТАРК" (замовник, відповідач) укладений договір №28/09-Ф про надання послуг (надалі - договір), відповідно до умов якого виконавець зобов'язується надати замовнику послуги фрезерування асфальтобетонного покриття, та послуги спецтехнікою (далі - техніка), а також, зобов'язується забезпечувати своїми силами його керування та технічну експлуатацію, а замовник зобов'язується прийняти і своєчасно сплатити надані виконавцем послуги (п.1.1. договору).
Доставку та повернення (спецтехніки), техніки та механізмів, транспортом замовника, або власним за умови обов'язкового узгодження ціни, та маршруту доставки (п.1.2. договору).
Відповідно до п.3.1. договору ціна договору остаточно визначається сумами всіх Актів приймання - передачі наданих послуг підписаних сторонами протягом дії цього договору.
Згідно із п.3.2. договору вартість послуги, вказана у Додатку № 1 до цього договору. Ціна подачі техніки включається у вартість послуги та окремо не враховується і не підлягає сплаті.
У Протоколі узгодження договірної ціни (додаток №1 до договору) сторони погодили вартість послуги (фрезерування асфальтобетонного покриття та послуги трала).
Пунктом 3.3. договору сторонами погоджено, що в Актах приймання - передачі наданих послуг обов'язково зазначаються кількість з опрацьованого часу кожною одиницею техніки. З метою деталізації повного переліку наданих послуг виконавець складає, а замовник затверджує Довідку про вартість виконаних робіт (за узгодженням Сторін).
Розрахунки за послуги здійснюються шляхом перерахування замовником грошових коштів на поточний рахунок виконавця у строк 7 (сім) банківських днів, на підставі рахунку, який надається виконавцем разом з Актом приймання - передачі наданих послуг.
У пункті 4.3. договору встановлено обов'язок замовника перевірити та підписати Акт приймання-передачі наданих послуг протягом 3-х робочих днів за відсутності зауважень або направити мотивовану відмову в підписанні в той же період. Послуги вважаються наданими після підписання Акту приймання-передачі наданих послуг або спливу строку передбаченого договором для підписання Акту приймання-передачі наданих послуг (пп.4.3.3.). також замовник зобов'язаний прийняти і своєчасно сплатити надані виконавцем послуги (пп.4.3.4.).
Відповідно до п.5.5. договору, у разі порушення строків оплати, передбачених п.3.4. цього договору, замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми, оплату якої прострочено, за кожен день такого прострочення. Сторони узгодили, що строк нарахування пені становить роки.
Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2021 року, але у будь-якому випадку, до повного виконання сторонами зобов'язань за цим договором (п.7.1. договору).
Згідно із матеріалами справи на підставі рахунку № 849 від 28.09.2020 відповідач здійснив передплату за послуги фрезерування асфальтобетонного покриття на суму 100000,00 грн на підтвердження чого позивач надав платіжне доручення № 49 від 29.09.2020.
Позивач в обґрунтування заявленого позову зазначає, що на виконання взятих на себе зобов'язань за договором надав послуги на загальну суму 245482,00 грн на підтвердження чого надав у матеріали справи акти здачі-приймання робіт (наданих послуг): № 1156 від 16 жовтня 2020 року на суму 223482,00 грн та № 1157 від 16 жовтня 2020 року на суму 22000,00 грн.
Оскільки відповідач оплату наданих позивачем послуг у повному обсязі не здійснив, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача заборгованості за договором №28/09-Ф про надання послуг від 28.09.2020 у сумі 145482,00 грн, а також нарахованих у зв'язку із простроченням виконання грошового зобов'язання інфляційних втрат у сумі 10329,22 грн, процентів за користування коштами у сумі 2592,64 грн та пені у сумі 11108,45 грн.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наступне.
Відповідно до ч.1, 2 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно із ст.6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 ЦК України).
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Спір у справі виник у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором №28/09-Ф про надання послуг від 28.09.2020 в частині оплати послуг.
Відповідно до ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Договір, відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У відповідності до ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно із актами здачі-приймання робіт (наданих послуг): № 1156 від 16 жовтня 2020 року на суму 223482,00 грн та № 1157 від 16 жовтня 2020 року на суму 22000,00 грн позивачем надано відповідачу послуги з фрезерування асфальтобетонного покриття та послуги трала на загальну суму 245482,00 грн.
Акти здачі-приймання робіт (наданих послуг): № 1156 від 16.10.2020 та № 1157 від 16.10.2020 підписані представником відповідача без заперечень на зауважень.
Згідно із ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами як письмові, речові та електронні докази.
За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У відповідності до ч.3 ст.13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Акти № 1156 від 16.10.2020 та № 1157 від 16.10.2020 є належними документами, що підтверджують факт надання позивачем відповідачу послуг з фрезерування асфальтобетонного покриття та послуги трала.
Водночас судом враховані пояснення позивача щодо помилкового зазначення в актах здачі-приймання робіт (надання послуг) №1156 від 16.10.2020, №1157 від 16.10.2020 номера договору.
З огляду на пояснення позивача, враховуючи, що матеріали справи не містять доказів укладення між сторонами іншого договору, окрім договору №28/09-Ф про надання послуг від 28.09.2020, та оскільки рахунок на оплату №849 від 28.09.2020, згідно із яким відповідач здійснював часткову оплату містить посилання на договір №28/09-Ф від 28.09.2020, суд вважає підтвердженим, що послуги визначені у актах № 1156 від 16.10.2020 та № 1157 від 16.10.2020 надані на виконання договору №28/09-Ф про надання послуг від 28.09.2020.
Згідно з ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У договорі №28/09-Ф про надання послуг від 28.09.2020 сторони погодили, що розрахунки за послуги здійснюються шляхом перерахування замовником грошових коштів на поточний рахунок виконавця у строк 7 (сім) банківських днів, на підставі рахунку, який надається виконавцем разом з Актом приймання - передачі наданих послуг.
Згідно із матеріалами справи на підставі рахунку № 849 від 28.09.2020 відповідач здійснив передплату за послуги фрезерування асфальтобетонного покриття на суму 100000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 49 від 29.09.2020.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Згідно з ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як підтверджено матеріалами справи відповідач, у порушення взятих на себе зобов'язань за договором, наданих позивачем послуг у повному обсязі не здійснив, у зв'язку із чим, заборгованість відповідача перед позивачем станом на час звернення до суду із позовом становила 145482,00 грн.
Під час розгляду справи, позивачем надано у матеріали справи платіжне доручення №98 від 20.07.2021, згідно із яким відповідачем у період здійснено часткову оплату заборгованості на суму 65482,00 грн.
У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.
Відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами.
Ураховуючи, що предмет спору в частині позовних вимог про стягнення суми заборгованості у сумі 65482,00 грн припинив своє існування після звернення позивача з цим позовом та відкриття провадження у справі, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі у частині позовних вимог про стягнення заборгованості у сумі 65482,00 грн, згідно із п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України.
Водночас матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів на підтвердження сплати заборгованості у сумі 80000,00 грн (145482,00 грн - 65482,00 грн).
Матеріалами справи підтверджено, що відповідач не виконав зобов'язання по сплаті у повному обсязі наданих позивачем послуг, в результаті чого виникла заборгованість перед позивачем, яка не спростована відповідачем та становить 80000,00 грн.
Ураховуючи вище викладене, з огляду на те, що факт порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині своєчасної та повної оплати наданих позивачем послуг відповідачем не спростований, доказів оплати заборгованості у сумі 80000,00 грн відповідач суду не надав, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення заборгованості у сумі 80000,00 грн.
Згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
У зв'язку із порушенням відповідачем зобов'язання за договором в частині оплати за поставлений товар позивачем нараховані та заявлені до стягнення інфляційні втрати у сумі 10329,22 грн, процентів за користування коштами у сумі 2592,64 грн та пені у сумі 11108,45 грн.
Нарахування пені та 3% річних здійснено позивачем за період з 28.10.2020 по 01.06.2021.
За змістом ч.2 ст.217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).
За приписами ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).
Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідальність у вигляді пені за порушення строків оплати за надані послуги передбачена у п.5.5. договору, відповідно до умов якого у разі порушення строків оплати, передбачених п.3.4. цього договору, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми, оплату якої прострочено, за кожен день такого прострочення. Сторони узгодили, що строк нарахування пені становить роки.
За змістом п.5.2. договору сторони встановили інший строк нарахування штрафних санкцій, ніж передбачений частиною 6 статті 232 ГК України.
Згідно із ч.6 ст.231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Перевіривши розрахунок пені, судом встановлено, що сума пені становить 11097,21 грн, а тому позовні вимоги у цій частині підлягають частковому задоволенню.
Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").
Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).
При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Невиконання грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року по справі № 910/13071/19 роз'яснив, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Перевіривши розрахунки 3% річних судом встановлено, що розрахунок 3% річних є арифметично правильним, здійснений відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору.
Враховуючи наведене, позовні вимоги щодо процентів за користування коштами у сумі 2592,64 грн суд задовольняє повністю.
Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, нарахованих за листопад 2020 року по квітень 2021 року, судом встановлено, що сума інфляційних втрат становить 10326,49 грн, а тому позовні вимоги у цій частині підлягають частковому задоволенню.
Приписами ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст.78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на вище наведене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі №910/9307/21 в частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЙТ" про стягнення заборгованості у сумі 65482,00 та часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості у сумі 80000,00 грн, пені у сумі 11097,21 грн, інфляційних втрат у сумі 10326,49 грн та 3% річних у сумі 2592,64 грн.
Щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного.
Згідно з ч.ч.1, 3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до п.9 ч. 1ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Згідно із п.6 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
Статтею 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що видами адвокатської діяльності є:
1) надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
3) захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення;
4) надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні;
5) представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні;
6) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами;
7) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;
8) надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань;
9) захист прав, свобод і законних інтересів викривача у зв'язку з повідомленням ним інформації про корупційне або пов'язане з корупцією правопорушення.
На підтвердження понесення витрат на правову допомогу позивачем надано у матеріали справи: договір №01-02/21 про надання правової допомоги від 01.02.2021, укладений з адвокатом Скоком А.В., акт №2 виконаних робіт від 31.05.2021, рахунок-фактуру №2 від 31.05.2021, платіжне доручення №7732 від 02.06.2021, ордер серії АЕ №1075011 виданий 07.06.2021.
За змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Дослідивши подані позивачем докази, суд прийшов до висновку, що позивачем належними та достатніми доказами доведено розмір витрат на правничу допомогу по справі №910/9307/21.
З огляду на спірні правовідносини, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду позивачем документів, їх значення для вирішення спору, суд дійшов висновку, що у даному випадку розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідає критеріям реальності таких витрат, обґрунтованості та пропорційності до предмета спору з урахуванням ціни позову та заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним із складністю справи, ціною позову та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та з обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.
Суд зазначає, що у розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт
У відповідності до наведеної норми Господарського процесуального кодексу України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Однак, відповідачем не надано суду доказів з метою доведення надмірності понесених позивачем витрат на правову допомогу та не надано доказів на їх спростування.
Ураховуючи надані адвокатом послуги, ціну позову, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, суд приходить до висновку про обґрунтованість понесених позивачем витрат на правничу допомогу адвоката у сумі 9540,00 грн.
За приписами ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи (у даному випадку - витрати на правничу допомогу), у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Також за змістом ч.4 ст.231 Господарського процесуального кодексу України у разі закриття провадження у справі суд вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат.
З урахуванням наведеного, з відповідача підлягають стягненню витрати позивача на оплату правничої допомоги пропорційно розміру задоволених вимог, а саме у сумі 9539,21 грн.
Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
Закрити провадження у справі №910/9307/21 в частині позовних вимог про стягнення заборгованості у сумі 65482,00 грн.
В іншій частині позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПП СТАРК" (03150, місто Київ, ВУЛИЦЯ АНТОНОВИЧА, будинок 51, КАБІНЕТ 1405, ідентифікаційний код 42554691) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЙТ" (50019, Дніпропетровська обл., місто Кривий Ріг, вул.Купріна, будинок 128, ідентифікаційний код 37215550) заборгованість у сумі 80000,00 грн, пеню у сумі 11097,21 грн, інфляційні втрати у сумі 10326,49 грн, 3% річних у сумі 2592,64 грн, витрати зі сплати судового збору у сумі 1560,25 грн та витрати на правову допомогу у сумі 9539,21 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано: 03.08.2021.
Суддя С.О. Турчин