ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
03.08.2021Справа № 910/8559/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., розглянувши у порядку письмового провадження матеріали господарської справи
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" (03056, м. Київ, вул. Борщагівська, буд. 154)
до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26)
про стягнення страхового відшкодування у розмірі 37 292,16 грн
Представники сторін: не викликались
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Арсенал страхування" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" про стягнення страхового відшкодування у розмірі 37 292,16 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Арсенал страхування" на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту № 899/19-Т/Дп/04 від 10.07.2019 внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля "Toyota Camry" державний номер НОМЕР_1 , а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Цивільна відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля "Hyundai Tucson", державний номер НОМЕР_2 , водій якого визнаний винним у скоєнні ДТП, була застрахована Товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант". З метою досудового врегулювання спору позивач 15.07.2020 звернувся до відповідача з претензією про відшкодування збитків на суму 53 233,40 грн, яка була частково задоволена останнім на суму 13 941,24 грн. Інша частина страхового відшкодування у розмірі 37 292,16 грн була залишена відповідачем без оплати, що стало наслідком звернення позивача з позовом до суду про стягнення вищевказаної суми.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.06.2021 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/8559/21 та вирішив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
23.06.2021 через загальний відділ діловодства суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечуючи проти позову зазначає, що ним було виплачено страхове відшкодування на підставі висновку товарознавчого дослідження №40-D/76/9 від 26.01.2021, згідно якого було встановлено, що вартість відновлювального ремонту транспортного засобу "Toyota Camry", державний номер НОМЕР_1 , становить 17042,69 грн. Доказів, які б спростовували вищевказаний висновок позивачем не надано.
Цією ж датою до канцелярії суду надійшла заява позивача про надання доказів на підтвердження розміру судових витрат, у якій останній просить суд вирішити питання про судові витрати понесені Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Арсенал страхування" та стягнути з відповідача 3 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
24.06.2021 на електронну адресу суду надійшло клопотання відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.
02.07.2021 до канцелярії суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивач надав Акт виконаних робіт АМ27738 від 29.07.2020, з якого вбачається, що при здійсненні ремонтних робіт автомобіля "Toyota Camry", державний номер НОМЕР_1 , було проведено саме заміну деталей.
Відповідач своїм правом на подання заперечень на відповідь на відзив не скористався.
За приписами ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.
10 липня 2019 року на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту № 899/19-Т/Дп/04 Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Арсенал страхування" (надалі - позивач, страховик) було застраховано автомобіль марки "Toyota Camry" державний номер НОМЕР_1 , страхувальником та вигодонабувачем за яким є Товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг".
29 травня 2020 року в м. Дніпрі по вул. В. Моссаковського сталась дорожньо-транспортна пригода, за участю транспортного засобу "Toyota Camry" державний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , та транспортного засобу "Hyundai Tucson", державний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2
ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_2 вимог п. 2.3б, 10.1 Правил дорожнього руху України, якого визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст.124 КУпАП України постановою Жовтневого районного суму м. Дніпропетровська від 19.06.2020 у справі № 201/5360/20 (провадження №3/201/2737/2020).
29 травня 2020 року страхувальник звернувся до позивача з повідомленням про подію, що має ознаки страхової та з заявою щодо напрямку виплат та/або доплати страхового відшкодування.
Згідно Звіту №63331 від 18.06.2020, наданого СПД ОСОБА_3 , вартість відновлювального ремонту транспортного засобу "Toyota Camry" державний номер НОМЕР_1 , з урахуванням коефіцієнту судового збору, склала 55 513,75 грн.
Відповідно до рахунку №АМ27738 від 30.05.2020 та Акту наданих послуг №АМ27738 від 29.07.2020 вартість ремонтних робіт транспортного засобу "Toyota Camry" державний номер НОМЕР_1 , склала 53 233,40 грн.
У відповідності до умов договору страхування Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Арсенал страхування" було виплачено страхове відшкодування за відновлювальний ремонт транспортного засобу "Toyota Camry" державний номер НОМЕР_1 , у розмірі 53 233,40 грн, що підтверджується страховим актом №006.01640820-1 від 07.07.2020 та платіжним дорученням №20096 від 25.06.2020.
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Частиною другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Вина водія ОСОБА_2 , який керував автомобілем "Hyundai Tucson", державний номер НОМЕР_2 , підтверджується постановою Жовтневого районного суму м. Дніпропетровська від 19.06.2020 у справі № 201/5360/20 (провадження №3/201/2737/2020).
Пунктом 36.4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів" передбачено, що виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
З матеріалів справи вбачається, що станом на момент вчинення ДТП автомобіль "Hyundai Tucson", державний номер НОМЕР_2 , був застрахований згідно договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (Поліс ЕР/125008001) у Товариства з додатковою відповідальністю "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "Ю.ЕС.АЙ.", з лімітом відповідальності за заподіяну шкоду майну у розмірі 130 000,00 грн та з франшизою у розмірі 2000,00 грн.
Таким чином, відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля "Toyota Camry" державний номер НОМЕР_1 , відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, а до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором страхування наземного транспорту № 899/19-Т/Дп/04 від 10.07.2019.
За чинним законодавством України окрім особи, винної у завданні шкоди, потерпілий у ДТП має також право одержати майнове відшкодування або за рахунок страхової організації, якою застраховане його майно, за правилами і в порядку, встановленому Цивільним кодексом України та Законом України "Про страхування", або за рахунок страховика, яким застраховано відповідальність особи, що володіє транспортним засобом, водія якого визнано винним у ДТП, за правилами та у порядку, встановленому ЦК України та Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Право потерпілого обрати той чи інший спосіб захисту чинним законодавством не обмежене. В даному випадку потерпілий звернувся за відшкодуванням майнової шкоди до позивача, який застрахував його майно - автомобіль "Toyota Camry" державний номер НОМЕР_1 .
В розумінні положень Закону "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" позивач набув (в порядку регресу) право на виплату страхового відшкодування від страховика винної особи.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.
За договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс ЕР/125008001) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну становить 130 000,00 грн., франшиза - 2 000,00 грн, тобто, відповідач зобов'язаний сплатити на користь позивача суму страхового відшкодування за мінусом франшизи у розмірі 51 233,40 грн (53 233,40 грн - 2 000,00 грн).
Як вбачається із матеріалів справи, позивач звертався до відповідача з претензією вих. №159720-61004/к від 15.07.2020, у якій просив останнього сплатити страхове відшкодування в добровільному порядку.
З наявного у матеріалах платіжного доручення №15032 від 10.02.2021 вбачається, що відповідачем було частково задоволено претензію позивача та сплачено на рахунок останнього лише суму страхового відшкодування у розмірі 13 941,24 грн.
У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що позивачем не було надано доказів на підтвердження дійсної вартості ремонту автомобіля "Toyota Camry", державний номер НОМЕР_1 , а тому виплата була проведена у розмірі 13 941,24 грн на підставі висновку товарознавчого дослідження №40-D/76/9 від 26.01.2021.
Однак, суд не може погодитись з вищенаведеними доводами відповідача, оскільки у матеріалах справи міститься Звіт №63331 від 18.06.2020, складений суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_3 , рахункок ТОВ фірма "Алмаз Мотор Лтд" №АМ27738 від 30.05.2020 та Акт наданих послуг №АМ27738 від 29.07.2020, які належним чином підтверджують вартість ремонту пошкодженого транспортного засобу "Toyota Camry", державний номер НОМЕР_1 , на загальну суму 53 233,40 грн.
Отже, за мінусом часткової сплати відповідачем страхового відшкодування у розмірі 13 941,24 грн, за останнім рахується невідшкодована частина завданого збитку у розмірі 37 292,16 грн (51 233,40 грн - 13 941,24 грн), яка підлягає стягненню на користь позивача.
Відповідальність страховика винної особи регламентована положеннями Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та обмежується укладеним договором страхування, в свою чергу зазначеним законом випадки, коли шкода не відшкодовується страховиком (або МТСБУ) визначені у ст. 32 і доказів наявності таких суду не представлено.
Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, такими засобами як письмові, речові і електронні докази.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" в повному обсязі, з покладенням на відповідача судових витрат у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Що стосується заявлених позивачем витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн, суд зазначає наступне.
Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України визначено види судових витрат. Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з вимогами п.п. 1-2 ст. 126 ГПК України розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Крім того, ч. 4-5 зазначеної статті передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" було долучено Договір №110119 про надання правової допомоги від 11.01.2019, укладений між адвокатом Даниловим А.Г. та позивачем (клієнт), у відповідності до п. 1.1 якого адвокат бере на себе зобов'язання надати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а довіритель зобов'язаний оплатити замовлення у порядку та у строки обумовлені сторонами.
Також до матеріалів справи було надано акт виконаних робіт №910/8559/21 від 08.06.2021 на суму 3 000,00 грн, рахунок №910/8559/21 від 08.06.2021 та платіжне доручення №31404888 від 09.06.2021.
Відповідно до ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У поданому клопотанні про зменшення витрат на оплату правничої допомоги відповідач зазначає, що оскільки справа є малозначною, то витрати на правову допомогу у розмірі 3 000,00 грн порівняно з сумою позовних вимог є не спів розмірними та достатньо завищеними.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Суд зазначає, що заявлений позивачем розмір судових витрат доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про необхідність покладення зазначених витрат на відповідача, стягнувши з останнього на користь позивача 3 000,00 грн.
Керуючись ст. 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, ідентифікаційний код 32382598) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" (03056, м. Київ, вул. Борщагівська, буд. 154, ідентифікаційний код 33908322) страхове відшкодування у розмірі 37 292 грн 16 коп., судовий збір у розмірі 2 270 грн 00 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн 00 коп.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 03.08.2021
Суддя Л. Г. Пукшин