ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
26.07.2021Справа № 910/7745/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., розглянувши матеріали господарської справи
За позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО"
про стягнення 86 828, 91 грн.
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО" (далі-відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 86 828, 91 грн, з яких: 66 651, 88 грн - основний борг, 11 671, 34 грн - пеня, 2 487, 76 грн - 3 % річних та 6 017, 93 грн - інфляційні втрати.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди нерухомого майна № 3 від 08.08.2011.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.05.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
02.06.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому, зокрема зазначає, що в доданих позивачем до позовної заяви актах приймання-передачі послуг не зазначено адресу, за якою надаються послуги з водопостачання та водовідведення, тож, на думку відповідача, позивачем не доведено понесення останнім витрат на сплату послуг з водопостачання та водовідведення у період з 04.08.2018 по 13.11.2019 саме на суму 66 651, 88 грн.
11.06.2021 позивач через відділ автоматизованого документообігу суду подав відповідь на відзив, в якій, зокрема зазначає, що протягом дії договору та після закінчення строку дії договору відповідач не укладав безпосередньо договір щодо водопостачання та водовідведення по об'єкту оренди, а тому повинен відшкодувати позивачу витрати за отримані послуги з водопостачання.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -
08.08.2011 року між Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (далі - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕКО" (далі - орендар) укладено договір оренди нерухомого майна № 3 (далі - договір), відповідно до умов якого, орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне користування окремо розташовану будівлю загальною площею 2013 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, просп. Повітрофлотський, буд 19 А.
Відповідно до п. 1.3 договору, об'єкт оренди передається орендарю для використання з метою організації орендарем магазину роздрібної торгівлі продовольчими та непродовольчими товарами, виробництва напівфабрикатів продовольчих товарів, продукції кулінарії та готової продовольчої продукції, оптової торгівлі продовольчими та непродовольчими товарами, упаковки товарів, організації підприємств громадського харчування, а також під розміщення підсобних, офісних і складських приміщень, здавання в суборенду відповідно до п. 3.4.6.
Даний договір набуває чинності з 02.07.2017 за умови, що договір оренди нерухомого майна № 2 від 08.08.2011 не припинив свою дію достроково та діє до 03.08.2018 включно (п. 2.1 договору).
У відповідності до п. 2.2 договору, строк оренди у відповідності до умов договору починається з дати підписання сторонами акта приймання-передачі об'єкта оренди і закінчується в момент підписання сторонами акта приймання-передачі (повернення) об'єкта оренди. При цьому:
- акт приймання-передачі об'єкта оренди підписується сторонами не пізніше 02 липня 2017 року. Обов'язок по підготовці вказаного в даному підпункті договору акта покладається на орендаря;
- акт приймання-передачі (повернення) об'єкта оренди повинен бути підписаний сторонами не пізніше останнього дня строку дії договору. Обов'язок по підготовці акта приймання-передачі (повернення) об'єкта оренди покладається на орендаря.
Згідно з п. 3.3.10 договору, орендар зобов'язаний при припиненні договору повернути орендодавцю об'єкт оренди у відповідності з умовами договору та відповідно до плану БТІ.
Пунктом 4.2 договору визначено, що орендар повертає орендодавцю об'єкт оренди в останній день дії договору. Передача об'єкту оренди орендодавцю оформлюється актом приймання-передачі (повернення) об'єкта оренди, який складається в двох примірниках та підписується уповноваженими представниками сторін.
Орендар зобов'язаний повернути орендодавцю об'єкт оренди в стані не гіршому за той, в якому об'єкт оренди був переданий орендарю по Акту приймання-передачі об'єкта оренди, з врахуванням нормального зносу, умов даного Договору, виконаних орендарем в об'єкті оренди поліпшень відповідно до Договору оренди № 1 від 08.08.2011 та положень чинного законодавства України, що стосуються поліпшень об'єкту оренди, а також у відповідності до плану БТІ. У випадку невідповідності об'єкту оренди плану БТІ, орендар зобов'язаний за власний кошт здійснити усі необхідні роботи для приведення об'єкту оренди у відповідності з планом БТІ. Перед поверненням об'єкта оренди, орендар обов'язаний за свій рахунок демонтувати всі зроблені ним поліпшення, які є віддільними без шкоди для об'єкту оренди (п. 4.3. договору).
За умовами п. 5.6. договору, орендар, до укладення договорів з постачальниками комунальних послуг, окрім платежів по орендній платі, повинен протягом 7-ми банківських днів з моменту отримання рахунків від орендодавця компенсувати витрати на комунальні послуги, які він фактично спожив (електроенергія, водопостачання, водовідведення, опалення) протягом календарного місяця цільового викорисання об'єкта оренди. Орендодавець зобов'язаний, по закінченню кожного календарного місяця разом із рахунками, надавати орендарю копії документів, що підтверджують такі витрати (належним чином завірені (підпис уповноваженої особи та печатка орендодаця) копії актів, рахунки та інше відповідних організацій - постачальників таких послуг), в іншому випадку орендар має право до отримання вказаних в даному пункті договору документів затримати сплату орендодавцю компенсації витрат на комунальні послуги. Сторони, після закінчення кожного календарного місяця, в якому споживалися комунальні послуги, складають акт на компенсацію витрат по оплаті комунальних послуг.
У випадку укладення орендарем прямих договорів з постачальниками електроенергії, водовідведення, водопостачання, опалення, орендар сплачує за електроенергію, водовідведення, водопостачання, опалення безпосередньо постачальникам, а не орендодавцю.
Відповідно до п. 9.5. договору, при простроченні сплати орендарем платежів згідно даного договору орендар сплачує на вимогу орендодавця, на користь останнього пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у відповідний період прострочення, від суми заборгованості, за кожен день прострочення.
Згідно з п. 9.6 договору, якщо орендодавець безпідставно ухиляється від підписання Акту прийому-передачі про повернення об'єкту оренди, передбаченого умовами даного Договору, та за умови належного виконання орендарем обов'язків, передбачених цим Договором, орендар звільняється від сплати будь-яких платежів по даному Договору за весь період з дня виникнення обов'язку орендодавця підписати Акт прийому-передачі про повернення об'єкту оренди до дня фактичного підписання відповідного Акту.
02.07.2017 сторонами складено та підписано Акт приймання-передачі нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Повітрофлотський, 19А, відповідно до якого, орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування нежитловий будинок, розташований за адресою: м. Київ, проспект Повітрофлотський, 19 "А".
Як зазначає позивач, після закінчення строку дії договору оренди (03.08.2018) відповідач в добровільному порядку не повернув позивачу об'єкт оренди і продовжував його використовувати до 13.11.2019.
При цьому, 04.09.2018 робочою групою позивача в присутності представників відповідача здійснено обстеження об'єкта оренди та встановлено, що станом на 04.09.2018 об'єкт оренди орендарем не звільнено та орендарем здійснюється фактичне користування майном. За результатами огляду складено Акт обстеження об'єкту нерухомості та фіксації знаходження ТОВ "ЕКО" в об'єкті нерухомості за адресою: м. Київ, просп. Повітрофлотський, 19 А, від 04.09.2018.
Так, 13.11.2019 сторонами складено та підписано Акт приймання-передачі (повернення) нежилого приміщення, що знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Повітрофлотський, 19А, відповідно до якого, орендар повернув, а орендодавець прийняв з оренди об'єкт оренди.
Вказані факти встановленні рішенням Господарського суду міста Києва від 21.01.2020 у справі № 910/15412/19, яке набрало законної сили та в силу вимог ст. 75 ГПК України зазначені обставини не потребують повторного доказування.
Як зазначає позивач, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕКО" користувалося орендованим приміщенням до 13.11.2019 та не укладало прямих договорів з постачальниками по водовідведенню та водопостачанню і фактично споживало комунальні послуги по об'єкту оренди, де був розташований магазин роздрібної торгівлі, а тому зобов'язано відшкодувати позивачу витрати за отримані послуги з водопостачання та водовідведення на загальну суму 66 651, 88 грн за період з 04.08.2018 по 16.10.2019 згідно виставлених рахунків-фактур № К7882 від 31.08.2018 на суму 470, 34 грн, № 360 від 30.01.2020 на суму 60 140, 96 грн, № 362 від 30.01.2020 на суму 6 040, 58 грн., які направлялися відповідачу, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та копією фіскального чеку від 31.01.2020.
Отже, обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає що відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання за договорами щодо сплати наданих комунальних послуг, внаслідок чого за Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕКО" утворилась заборгованість за надані комунальні послуги на суму 66 651, 88 грн.
Крім того, Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" просить суд стягнути з відповідача 11 671, 34 грн - пені за період з 13.02.2020 по 12.05.2021, 2 487, 76 грн - 3 % річних за період з 13.02.2020 по 12.05.2021 та 6 017, 93 грн - інфляційні втрати за період з 13.02.2020 по 12.05.2021.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Так, згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Положенням ч. 2 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Згідно зі ст. 902 Цивільного кодексу України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.
Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Житлово-комунальні послуги, відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Частиною 1 ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг.
Згідно ч. 2 ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», виконавцями комунальних послуг є, зорема: послуг з постачання гарячої води - суб'єкт господарювання, який є власником (або володіє і користується на інших законних підставах) теплової, тепловикористальної або теплогенеруючої установки, за допомогою якої виробляє гарячу воду, якщо споживачами не визначено іншого постачальника гарячої води; послуг з централізованого водопостачання - суб'єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання; послуг з централізованого водовідведення - суб'єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водовідведення;
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
Згідно ч. 1 ст. 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», надання комунальних послуг та надання послуги з управління багатоквартирним будинком здійснюються безперервно, крім часу перерв на: 1) проведення ремонтних і профілактичних робіт згідно з будівельними нормами і правилами, правилами технічної експлуатації і користування, положеннями про проведення поточного і капітального ремонтів та іншими нормативно-правовими актами; 2) міжопалювальний період для систем опалення виходячи з кліматичних умов згідно з нормативно-правовими актами; 3) ліквідацію наслідків аварії.
Статтею 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" передбачено, що послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору з: підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням; підприємствами, установами або організаціями, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких перебуває житловий фонд і до обов'язків яких належить надання споживачам послуг з питного водопостачання та водовідведення; об'єднаннями співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельними кооперативами та іншими об'єднаннями власників житла, яким передано право управління багатоквартирними будинками та забезпечення надання послуг з водопостачання та водовідведення на підставі укладених ними договорів; власниками будинків, що перебувають у приватній власності.
Договір про надання послуг з питного водопостачання укладається безпосередньо між підприємством питного водопостачання або уповноваженою ним юридичною чи фізичною особою і споживачем, визначеним у частині першій цієї статті. Порядок надання споживачам послуг з питного водопостачання встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.
За змістом ч. 2 ст. 22 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" споживачі питної води, зокрема зобов'язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ч. 2 ст. 193 Цивільного кодексу України).
Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Судом встановлено, що 02.07.2017 сторонами на виконання умов договору оренди нерухомого майна № 3 від 08.08.2011 було складено та підписано Акт приймання-передачі нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Повітрофлотський, 19А, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування нежитловий будинок, розташований за адресою: м. Київ, проспект Повітрофлотський, 19 "А".
При цьому, п. 2.1. договору визначено, що договір оренди нерухомого майна № 3 від 08.08.2011 діє до 03.08.2018 включно.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідач після закінчення строку договору оренди (03.08.2018) об'єкт оренди не повернув позивачу і продовжував його використовувати до 13.11.2019.
Так, 13.11.2019 сторонами складено та підписано Акт приймання-передачі (повернення) нежилого приміщення, що знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Повітрофлотський, 19А, відповідно до якого, орендар повернув, а орендодавець прийняв з оренди об'єкт оренди.
Оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕКО" користувалося орендованим приміщенням до 13.11.2019 і фактично споживало комунальні послуги по об'єкту оренди, останнє зобов'язане відшкодувати позивачу витрати за отримані послуги з водопостачання та водовідведення за період з 04.08.2018 по 16.10.2019 згідно виставлених рахунків-фактур № К7882 від 31.08.2018 на суму 470, 34 грн, № 360 від 30.01.2020 на суму 60 140, 96 грн, № 362 від 30.01.2020 на суму 6 040, 58 грн., які направлялися відповідачу, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та копією фіскального чеку від 31.01.2020.
Проте, відповідач за надані послуги не розрахувався, внаслідок чого, як вказує позивач, за Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕКО" утворилась заборгованість у розмірі 66 651, 88 грн.
В свою чергу, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач зазначає про наявність підстав для закриття провадження у справі з огляду на справу № 910/9733/20.
Проте, суд не погоджується з такими твердженнями відповідача, з огляду на наступне.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 частини першої статті 175 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною другою статті 175 цього Кодексу.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 175 Господарського процесуального кодексу України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.
Так, в провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа № 910/9733/20 за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО" про стягнення 71 931,43 грн., з яких 987,73 грн. боргу, 69,14 грн. пені, 11,74 грн. 3% річних, 15,86 грн. інфляційних збитків, а також 66 651,88 грн. безпідставно набутих коштів, 2 332,82 грн. процентів, 792,17 грн. 3% річних, 1 070,09 грн. інфляційних збитків за договором оренди нерухомого майна № 3 від 08.08.2011.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.12.2020 у справі № 910/9733/20, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2021, позов Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО" на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" 987 (дев'ятсот вісімдесят сім) грн. 73 коп. боргу, 69 (шістдесят дев'ять) грн. 14 коп. пені, 11 (одинадцять) грн. 74 коп. 3% річних, 15 (п'ятнадцять) грн. 86 коп. інфляційних збитків, 31 (тридцять одну) грн. 69 коп. судового збору.У позові в іншій частині відмовлено.
При цьому, судом в мотивувальній частині рішення у справі № 910/9733/20 зазначено, що відповідач починаючи з 04.08.2018 неправомірно володіє та користується належною на праві власності банку будівлею без належних правових підстав, оскільки договір оренди припинив свою дію 03.08.2018 та сплив строк повернення будівлі, визначений банком, у зв'язку з чим, позивач просить стягнути з відповідача відповідно до ст. 1212 ЦК України безпідставно збережені грошові кошти у розмірі 66 651,88 грн., які складаються з невідшкодованих йому витрат на водопостачання та водовідведення за період 04.08.2018 - 13.11.2019, а також нараховані на них проценти у розмірі 2 332,82 грн., 3% річних у розмірі 792,17 грн. та інфляційних збитків у розмірі 1 070,09 грн.
Також, судом у справі № 910/9733/20 вказано, що заявлений позивачем, на підставі ст. 1212 ЦК України, спосіб захисту не може застосовуватися до спірних правовідносин, оскільки неповернення майна з орендного користування у визначений договором оренди строк є підставою для застосування наслідків, передбачених частиною 2 статті 785 ЦК України. За таких обставин у позові в частині стягнення з відповідача 66 651,88 грн. безпідставно набутих коштів, а також нарахованих на них процентів у розмірі 2 332,82 грн., 3% річних у розмірі 792,17 грн. та інфляційних збитків у розмірі 1 070,09 грн. судом відмовлено.
Тобто, предметом спору у справі № 910/9733/20 було, зокрема, стягнення безпідставно збережених грошових коштів у розмірі 66 651, 88 грн на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України, в той час як у даній справі предметом є стягнення заборгованості у розмірі 66 651, 88 грн за надані послуги з водопостачання та водовідведення під час фактичного користування орендованим приміщенням після закінчення строку дії договору оренди нерухомого майна № 3 від 08.08.2011, тож предмет та підстави у справі № 910/9733/20 та у даній справі різні, а тому відсутні підстави для закриття провадження у даній справі.
Так, за умовами п. 5.6. договору, орендар, до укладення договорів з постачальниками комунальних послуг, окрім платежів по орендній платі, повинен протягом 7-ми банківських днів з моменту отримання рахунків від орендодавця компенсувати витрати на комунальні послуги, які він фактично спожив (електроенергія, водопостачання, водовідведення, опалення) протягом календарного місяця цільового викорисання об'єкта оренди. Орендодавець зобов'язаний, по закінченню кожного календарного місяця разом із рахунками, надавати орендарю копії документів, що підтверджують такі витрати (належним чином завірені (підпис уповноваженої особи та печатка орендодаця) копії актів, рахунки та інше відповідних організацій - постачальників таких послуг), в іншому випадку орендар має право до отримання вказаних в даному пункті договору документів затримати сплату орендодавцю компенсації витрат на комунальні послуги. Сторони, після закінчення кожного календарного місяця, в якому споживалися комунальні послуги, складають акт на компенсацію витрат по оплаті комунальних послуг.
У випадку укладення орендарем прямих договорів з постачальниками електроенергії, водовідведення, водопостачання, опалення, орендар сплачує за електроенергію, водовідведення, водопостачання, опалення безпосередньо постачальникам, а не орендодавцю.
Суд зазначає, що наявними у матеріалах справи договором на послуги водопостачання та водовідведення № 04006/5-05 від 17.12.1996, укладений між ДКО "Київводоканал" та позивачем, актами приймання-передачі послуг наданих за договором № 04006/5-05 від 17.12.1996, а саме: за серпень 2018 на суму 1215, 06 грн, за вересень 2018 на суму 1215, 06 грн, від 31.10.2018 на суму 3818, 76 грн, за листопад 2018 на суму 3078, 13 грн, від 31.12.2018 на суму 3602, 74 грн, від 31.01.2019 на суму 4572, 00 грн, за лютий 2019 на суму 4795, 92 грн, за березень 2019 на суму 5521, 90 грн, за квітень 2019 на суму 6072, 05 грн, від 31.05.2019 на суму 5358, 89 грн, від 30.06.2019 на суму 6499, 94 грн, за липень 2019 на суму 3321, 29 грн, від 31.08.2019 на суму 3097, 15 грн, від 30.09.2019 на суму 2261, 73 грн, від 31.10.2019 на суму 1935, 72 грн, підтверджується факт надання ПрАТ «АК «Київводоканал» до спірного об'єкта у м. Києві по просп. Повітрофлотському, 19 А послуг з водопостачання та водовідведення протягом періоду серпень 2018 - жовтень 2019.
При цьому, суд також не приймає до уваги решту заперечень відповідача викладених у відзиві на позовну заяву, оскільки Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕКО" не надано суду доказів на підтвердження укладення прямих договорів з постачальниками (електроенергії, водовідведення, водопостачання, опалення), як під час дії договору, так і під час фактичного користування орендованим приміщенням після закінчення строку дії договору, як і не надано доказів сплати за послуги водопостачання та водовідведення безпосередньо постачальнику таких послуг (відповідні квитанції, платіжні доручення, банківські виписки у матеріалах справи відсутні), як підставу для звільнення від оплати за надані послуги на користь позивача.
Крім того, суд також вважає безпідставними твердження відповідача щодо відсутності в актах приймання-передачі послуг наданих за договором № 04006/5-05 від 17.12.1996 посилання на адресу за якою надаються такі послуги, оскільки рішенням Господарського суду міста Києва від 04.12.2020 у справі № 910/9733/20, яке набрало законної сили, встановлено, що договір на послуги водопостачання та водовідведення № 04006/5-05 від 17.12.1996 укладений між ДКО "Київводоканал" та позивачем, підтверджує факт надання ДКО "Київводоканал" послуг з водопостачання та водовідведення за адресою: м. Києві по просп. Повітрофлотському, 19 А, в свою чергу акти приймання-передачі послуг містять посилання на договір № 04006/5-05 від 17.12.1996.
При цьому, заяви про відмову від користування послугами відповідач не подавав, скарг щодо обсягу та якості наданих послуг від відповідача не надходило, а отже, відповідно до частини 1 статті 8 Цивільного кодексу України, він зобов'язаний відшкодувати вартість отриманих послуг, що і є предметом позовної заяви, а тому вимоги позивача про відшкодування її вартості є правомірними.
В той же час, суд зазначає, що позивачем заявлено до стягнення заборгованість за надані послуги з водопостачання та водовідведення на загальну суму 66 651, 88 грн за період з 04.08.2018 по 16.10.2019 згідно виставлених рахунків-фактур № К7882 від 31.08.2018 на суму 470, 34 грн, № 360 від 30.01.2020 на суму 60 140, 96 грн, № 362 від 30.01.2020 на суму 6 040, 58 грн., які, в свою чергу, складені на підставі актів приймання-передачі послуг наданих за договором № 04006/5-05 від 17.12.1996, а саме: за серпень 2018 на суму 1215, 06 грн, за вересень 2018 на суму 1215, 06 грн, від 31.10.2018 на суму 3818, 76 грн, за листопад 2018 на суму 3078, 13 грн, від 31.12.2018 на суму 3602, 74 грн, від 31.01.2019 на суму 4572, 00 грн, за лютий 2019 на суму 4795, 92 грн, за березень 2019 на суму 5521, 90 грн, за квітень 2019 на суму 6072, 05 грн, від 31.05.2019 на суму 5358, 89 грн, від 30.06.2019 на суму 6499, 94 грн, за липень 2019 на суму 3321, 29 грн, від 31.08.2019 на суму 3097, 15 грн, від 30.09.2019 на суму 2261, 73 грн, від 31.10.2019 на суму 1935, 72 грн, як вказує позивач.
Проте, згідно вказаних актів загальна вартість наданих ПрАТ «АК «Київводоканал» до спірного об'єкта у м. Києві по просп. Повітрофлотському, 19 А послуг з водопостачання та водовідведення протягом періоду серпень 2018 - жовтень 2019 складає 56 366, 34 грн.
Тож, суд приходить до висновку про обгрунтованість вимог позивача саме в розмірі 56 366, 34 грн.
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Частиною 2 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Враховуючи положення ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, оскільки рахунки на оплату наданих послуг з водопостачання та водовідведення отримані відповідачем 03.02.2021, згідно відстеження пересилання поштових відправлень за штрихкодовим ідентифікатором: 0100175631180, що не заперечується відповідачем, останній зобов'язаний був оплатити надані послуги до 10.02.2020 включно, тож починаючи з 11.02.2020 відбулося прострочення виконання грошового зобов'язання.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи викладене, оскільки відповідач не надав суду доказів належного виконання свого зобов'язання щодо оплати наданих послуг, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості підлягають задоволенню частково у розмірі 56 366, 34 грн.
Крім того, Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" просить суд стягнути з відповідача 11 671, 34 грн - пені за період з 13.02.2020 по 12.05.2021, 2 487, 76 грн - 3 % річних за період з 13.02.2020 по 12.05.2021 та 6 017, 93 грн - інфляційні втрати за період з 13.02.2020 по 12.05.2021.
Так, статтею 611 Цивільного кодексу України зазначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до статті 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Крім зазначених у частині другій цієї статті господарських санкцій, до суб'єктів господарювання за порушення ними правил здійснення господарської діяльності застосовуються адміністративно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин, а адміністративно-господарські санкції - уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
У відповідності до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного Банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Згідно зі статтею 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. (стаття 547 Цивільного кодексу України)
Відповідно до вищезазначених норм чинного законодавства України, для застосування пені за порушення грошового зобов'язання договором мають бути визначені випадки, розмір та порядок їх застосування.
Тож, неустойка (пеня та штраф) є договірною санкцію, розмір якої визначається за домовленістю сторін, якщо інше не визначено законом.
В свою чергу, як встановлено судом вище строк дії договору оренди нерухомого майна № 3 від 08.08.2011 закінчився 03.08.2018 та наразі позивачем стягується заборгованість за надані послуги з водопостачання та водовідведення за час фактичного користування орендованим приміщенням після закінчення строку дії договору оренди нерухомого майна № 3 від 08.08.2011, тобто умови договору № 3 від 08.08.2011 в частині визначення розміру пені, до спірних правовідносин не застосовуються.
Таким чином, оскільки між сторонами угода щодо стягнення пені не укладена, а частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України передбачено обмеження нарахування пені за весь час користування чужими грошовими коштами обліковою ставкою НБУ, якщо вона передбачена умовами укладеного між сторонами договору, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 11 671, 34 грн - пені за період з 13.02.2020 по 12.05.2021, задоволенню не підлягають.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 2 487, 76 грн - 3 % річних за період з 13.02.2020 по 12.05.2021 та 6 017, 93 грн - інфляційні втрати за період з 13.02.2020 по 12.05.2021, суд відзначає наступне.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 року).
Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Суд перевірив наданий позивачем розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат і встановив, що у розрахунку допущені помилки у визначенні розміру нарахування 3 % річних та інфляційних втрат.
За розрахунком суду, обґрунтованою є сума 3 % річних у загальному розмірі 2 103, 86 грн., яка розрахована з моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 13.02.2020 по 12.05.2021, а також сума інфляційних втрат у розмірі 5 519, 45 грн., за період з 13.02.2020 по 12.05.2021, а тому вимога в цій частині підлягає частковому задоволенню.
Тож, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" підлягають задоволенню частково.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.
1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" - задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО" (проспект Науки, буд. 8, м. Київ, 03039, ідентифікаційний код - 32104254) на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (вул. Малопідвальна, буд. 8, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код - 00039002) 56 366 (п'ятдесят шість тисяч триста шістдесят шість) грн 34 коп. - заборгованості, 2 103 (дві тисячі сто три) грн 86 коп. - 3 % річних, 5 519 (п'ять тисяч п'ятсот дев'ятнадцять) грн 45 коп. - інфляційних втрат та 1 672 (одну тисячу шістсот сімдесят дві) грн 90 коп. - судового збору.
3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду або через відповідний місцевий господарський суд.
Суддя С. О. Щербаков