ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
02.08.2021Справа № 910/5502/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Алєєвої І.В., за участю секретаря судового засідання Голуба О.М. розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче об'єднання «Енергомашкомплект»
до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Южно-Українська атомна електрична станція»
про стягнення 1 173 236, 63 грн.
Представники сторін в судове засідання 02.08.2021 не з'явились.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробниче об'єднання «Енергомашкомплект» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Южно-Українська атомна електрична станція» про стягнення 1 173 236, 63 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем передбаченого договором обов'язку з оплати вартості отриманого товару за договором поставки від 06.04.2020 № 53-123-01-20-06274.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.04.2021 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче провадження у справі призначено на 17.05.2021.
14.05.2021 та 17.05.2021 від відповідача через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просив позовну заяву в частині стягнення 3 % річних та інфляційних втрат залишити без задоволення.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.05.2021 відкладено підготовче засідання на 07.06.2021.
24.05.2021 від позивача через канцелярію суду надійшли письмові заперечення на відзив, в яких просив він позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.06.2021 продовжено строк підготовчого провадження у справі та відкладено судове засідання на 05.07.2021.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.07.2021 відкладено підготовче засідання на 19.07.2021.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.07.2021 закрито підготовче провадження по справі та призначено розгляд справи по суті на 02.08.2021.
29.07.2021 від позивача та відповідача надійшли клопотання про розгляд справи за відсутності їх представників.
Представники сторін у судове засідання 02.08.2021 не з'явились.
Дослідивши матеріали справи, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,
06.04.2020 між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено договір поставки товару № 53-123-01-20-06274.
Відповідно до п. 1.1. Договору постачальник зобов'язується передати покупцю, а покупець приймає на себе зобов'язання прийняти і оплатити товар - код CPV 31160000-5 по ДК 021:2015 - частини електродвигунів, генераторів і трансформаторів (ЗІП до електродвигуна), (далі товар), у кількості, асортименті і цінам, зазначеним у специфікації № 1 (Додаток до договору № 1), що є невід'ємною частиною цього договору. Рік виготовлення товару - не раніше 2019 року.
Згідно п. 2.1. Договору загальна вартість товару є твердою та з урахуванням ПДВ складає 1 126 800, 00 грн.
Пунктом 2.2. Договору сторони визначили, що оплата відбувається на протязі 45 робочих днів після постачання ТМЦ згідно специфікації № І (Додаток до договору № 1) та виконання постачальником умов п.п. 3.2., 5.1 цього Договору. Пеня за несвоєчасну оплату не нараховується.
Додатковою Угодою № 1 до договору поставки, яка була укладена між сторонами 04.09.2020, п. 3.1. Договору викладено в наступній редакції - «Постачання здійснюється на протязі 150 днів з дати публікації договору в системі ProZorro, але не пізніше 06.10.2020 на умовах DDP м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, Южноукраїнське відділення ВП «Складське господарство» відповідно до Правил Інкотермс-2010, з обов'язкового присутністю представника постачальника».
Позивачем на виконання умов договору згідно видаткової накладної від 08.10.2020 № 210 поставлено відповідачу товар з урахуванням ПДВ на загальну суму 1 126 800, 00 грн. Вказана видаткова накладна підписана відповідачем без зауважень щодо кількості та якості товару.
Поставлений позивачем відповідачу товар оплачений не був, що і стало підставою для звернення до Господарського суду з даним позовом.
Згідно із ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 ЦК України).
Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У відповідності до ст. 509 ЦК України та ст. 173 ГК України в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частина 1 ст. 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 ст. 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір є обов'язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Згідно ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
За приписами п. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Отже, змістом взаємних договірних зобов'язань сторін є обов'язок позивача поставити відповідачу обумовлений договором товар належної якості та кількості, який породжує обов'язок відповідача прийняти зазначений товар та оплатити за нього встановлену договором вартість у встановлений договором строк.
Враховуючи, що строк оплати за поставлений товар настав, ненадання відповідачем контрозрахунку заборгованості, враховуючи відсутність доказів оплати, а також враховуючи, що відповідач у відзиві на позовну заяву не заперечує наявність основної заборгованості за договором, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 1 126 800, 00 грн визнається судом обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення 9997, 98 грн 3% річних за період з 15.12.2020 по 01.04.2021 та 36 438, 65 грн інфляційних втрат за період грудень 2020 - лютий 2021.
Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується порушення відповідачем зобов'язань за Договором, а отже відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання за Договором.
Відповідальність за порушення грошового зобов'язання передбачена статтею 625 ЦК України.
Так, за приписами ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).
Відтак, враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3 % річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19 роз'яснила, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та статті 236 Господарського процесуального кодексу України, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Перевіривши розрахунок позивача по інфляційним втратам та періоди по яким заявлено інфляційне нарахуванням з урахуванням зазначеної практики Об'єднаної палати Касаційного господарського суду, господарський суд вважає, що вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню в сумі 36 438, 65 грн.
Дослідивши здійснений позивачем розрахунок заявленої до стягнення суми 3 %, суд вважає його обґрунтованим, арифметично вірним та таким, що не суперечить нормам чинного законодавства, у зв'язку з чим вимоги в цій частині підлягають задоволенню в розмірі 9997, 98 грн.
Відповідач у відзиві на позовну заяву не погоджується з періодами нарахування 3 % річних та інфляційних втрат, зазначає, що згідно п. 2.2. договору оплата відбувається протягом 45 робочих днів після постачання ТМЦ та виконання постачальником умов п.п. 3.2., 5.1. Договору, тому останньою подією за якою настає строк оплати за договором згідно по 5.1. договору є проходження вхідного контролю продукції, а це є 02.11.2020, отже датою, з якої починається відлік строку оплати товару за договором 03.11.2020, граничний термін, щодо якого товар мав бути оплачений відповідачем 06.01.2021 включно. З вказаних підстав просить позовну заяву в частині стягнення інфляційних втрат та 3 % річних залишити без задоволення.
Господарський суд не погоджується з вказаними твердженнями відповідача з огляду на наступне.
Відповідно до п. 2.2. Договору оплата відбувається на протязі 45 робочих днів після постачання ТМЦ згідно специфікації № І (Додаток до договору № 1) та виконання постачальником умов п.п. 3.2., 5.1 цього Договору.
Пунктом 3.2. Договору сторони визначили, що з товаром постачальник надає покупцю видаткову накладну, електронну податкову накладну, оформлену та зареєстровану в ЄРПН у встановлену чинним законодавством порядку в електронній формі з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про довірчі послуги» у строки, визначені для реєстрації податкової накладної в ЄРПН, документи, що підтверджують якість продукції та сертифікат держави походження товару (у разі, якщо товар виготовляється за межами України).
Згідно п. 5.1. Договору приймання товару по кількості і якості здійснюється відповідно до інструкцій П-6 «Про порядок приймання продукції по кількості» і П-7 «Про порядок приймання продукції по якості», СОУ НАЕК 038:2017 «Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції АЕС».
Відповідач у відзиві вказує, що позивачем вніс відомості до Єдиного реєстру податкових накладних лише 28.10.2020.
Господарський суд зазначає, що оформлення податкової накладної у встановленому законом поряду є підставою для нарахування сум податку та не є відкладальною умовою щодо строку оплати за поставлений товар.
Згідно п. 3.3 Договору датою постачання є дата отримання товару на складі вантажоодержувача з відміткою в накладній на відвантаження товару.
Прийом відповідачем продукції по видатковій накладній від 08.10.2020 № 210 відбувся 09.10.2020, що засвідчено штампом на вказаній накладній групи вхідного контролю складського господарства ВП «Южно-Українська АЕС» ДП «НАЕК «Енергоатом».
Отже, відповідач своїми діями підтвердив факт проходження вхідного контролю та поставки продукції по видатковій накладній № 210 від 08.10.2020, саме 09.10.2020. Зауважень щодо кількості та якості поставленої продукції від відповідача не надходило.
Крім того, згідно п. 5.7 Стандарту відповідача СОУ НАЕК 038:2017, вхідний контроль продукції, що надходить для потреб ВП компанії, проводиться комісією, до складу якої можуть залучатись представники: закупника, замовника, зберігача, ПВК, інших підрозділів ВП компанії. За необхідності, до робіт із вхідного контролю можливе залучення представника постачальника (або виробника).
Отже, обов'язки, передбачені п. 5.1 договору, виникають у постачальника (позивача) лише за умови його залучення до процесу вхідного контролю (прийняття поставленого товару) відповідачем. Проте, представники позивача (постачальника) до таких робіт відповідачем не залучалися, а тому у позивача відсутні будь-які зобов'язання за п. 5.1. договору.
З урахуванням викладеного доводи відповідача є безпідставними, а строк оплати за договором починається з дати постачання, яка визначається згідно п. 3.3 договору, отже позивач вірно розрахував граничні терміни оплати за умовами договору.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За таких обставин, суд оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору у відповідності до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Керуючись ст. 86, 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд,
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА «НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ «ЕНЕРГОАТОМ» (01032, місто Київ, ВУЛИЦЯ НАЗАРІВСЬКА, будинок 3, ідентифікаційний код 24584661) в особі ВІДОКРЕМЛЕНОГО ПІДРОЗДІЛУ «ЮЖНО-УКРАЇНСЬКА АТОМНА ЕЛЕКТРИЧНА СТАНЦІЯ» (55001, Миколаївська обл., місто Южноукраїнськ, ідентифікаційний код 20915546) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВИРОБНИЧЕ ОБ'ЄДНАННЯ «ЕНЕРГОМАШКОМПЛЕКТ» (61082, Харківська обл., місто Харків, ПРОСПЕКТ МОСКОВСЬКИЙ, будинок 220, квартира 1, ідентифікаційний код 30141755) заборгованість у розмірі 1 126 800 (один мільйони сто двадцять шість тисяч вісімсот) грн 00 коп., 3 % річних у розмірі 9997 (дев'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто сім) грн 98 коп. інфляційні втрати у розмірі 36438 (тридцять шість тисяч чотириста тридцять вісім) грн 65 коп. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 17 598 (сімнадцять тисяч п'ятсот дев'яносто вісім) грн 55 коп.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення підписано 03.08.2021.
Суддя І.В. Алєєва