Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про залишення позовної заяви без руху
02 серпня 2021 р. Справа №200/9317/21
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Бабіч С.І., ознайомившись з позовною заявою ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії Артемівського міського відділу (з обслуговування міста Артемівська та Артемівського району) ГУ МВС України в Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Ліквідаційної комісії Артемівського міського відділу (з обслуговування міста Артемівська та Артемівського району) ГУ МВС України в Донецькій області (далі - відповідач), відповідно до якого, серед іншого, просить суд:
“1.Визнати протиправною бездіяльність відповідача в не здійсненні нарахування і виплати надбавки за відпрацьовані 56 годин нічного часу у жовтні 2004 року.
2. Зобов'язати відповідача нарахувати і виплатити на мою користь надбавку за відпрацьовані 56 годин нічного часу у жовтні 2004 року... ”
Відповідно до ч.1 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Дана позовна заява не відповідає вимогам ст. 161 КАС України.
Так, відповідно до ч.6 ст. 161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Частинами першою, абзацом першим частини другої та частиною третьою статті 122 КАС України, визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суд зазначає, що спірні правовідносини щодо виплати надбавки за роботи у нічний час пов'язані з проходженням позивачем публічної служби у органах внутрішніх справ України.
Частина 5 статті 122 КАС України встановлює, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Строк звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом - проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Строк може і має бути поновленим судом, але лише у разі наявності достатніх на те поважних причин.
Разом з тим, за змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує відповідне рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Суд зазначає, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Строки звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними, після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011).
Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
У пункті 45 рішення Європейського суду з прав людини Перез де Рада Каванілес проти Іспанії, зазначено про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (AFFAIRE PЙREZ DE RADA CAVANILLES c. ESPAGNE № 116/1997/900/1112).
У пункті 44 рішення Європейського суду з прав людини "Осман проти Сполученого королівства" та пункті 54 рішення "Круз проти Польщі" зазначено, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (CASO OSMAN CONTRA REINO UNIDO № 23452/94; KREUZ v. POLAND № 28249/95).
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Позивачем заявлені позовні вимоги щодо невиплаченої йому надбавки за жовтень 2004 року, тобто, більш ніж 16 років тому.
Судом не виявлено чинних станом на момент виникнення спірних правовідносин (жовтень-листопад 2004 року) чи станом на момент прийняття даної ухвали, нормативно-правових актів, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України, які б включали доплату за роботу міліціонера у нічний час до складу його грошового забезпечення.
Вищенаведена позиція суду також відповідає нормативному регулюванню цієї доплати щодо поліцейських, що існує, станом на момент прийняття даної ухвали.
Так, положенням абз. 7-8 пункту 11 розділу II Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ № 260 від 06.04.2016 року, зазначено про те, що облік фактичного часу служби в нічний час для нарахування доплати здійснюється керівником підрозділу, у якому проходить службу поліцейський, шляхом оформлення довідки обліку несення поліцейськими служби в нічний час за формою, визначеною в додатку 1 до цього Порядку та умов, яка до 15 числа місяця, наступного після залучення поліцейських до несення служби в нічний час, подається до фінансового підрозділу.
Доплата за службу в нічний час не має постійного характеру та виплачується поліцейським, залучення яких до служби в нічний час, підтверджене вказаними вище документами, за минулий місяць одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць.
Верховним судом неодноразово висловлювалась позиція, згідно з якою висновки судів про відсутність підстав для включення до складу грошового забезпечення , з якого обчислюється пенсія, отриманих позивачами виплат за роботу у нічний час є обґрунтованими, оскільки такі виплати мають компенсаційний характер, пов'язані, як правило, з виконанням додаткових обов'язків. Тобто, ці виплати не є щомісячними і не мають систематичного характеру, їх розмір не є фіксованим, а тому вони не є складовою грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія.
Зазначений висновок, щодо невключення до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія доплати за роботу у нічний час, узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 24 квітня 2019 року у справі № 266/2322/16-а, від 14 травня 2019 року у справі № 639/2222/17, від 21 серпня 2019 року у справі № 295/2765/17, від 12 вересня 2019 року у справі № 235/6160/16-а та від 16 вересня 2020 року у справі № 612/402/17.
Враховуючи викладене, на дані позовні вимоги не може бути розповсюджено положення ч.2 ст. 233 Кодексу законів про працю України, а, отже, на них розповсюджуються загальні положення щодо місячного строку звернення до адміністративного суду, встановлені ч.5 ст 122 КАС України
Слід зазначити, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли вона дізналась про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення її прав, свобод чи інтересів.
Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому “повинна” слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав.
Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду, у зв'язку з цим посилання на необізнаність з чинним законодавством не є підставою для поновлення строку.
Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.
Винятком з цього правила був би випадок звернення позивачем без зайвих зволікань, в розумний строк після опублікування вищевказаного рішення суду до уповноваженого органу із заявою про надання позивачу відповідної інформації щодо перерахунку пенсії.
Відповідно, у такому випадку позивач вважався б таким, що дізнався про порушення своїх прав після отриманні відповіді на свою заяву, чи після закінчення встановлених Законом України “Про звернення громадян” строку надання відповіді на таку заяву.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 31.03.2021 року у справі № 240/12017/19.
Суд зазначає про те, що позивач, отримавши грошове забезпечення за жовтень - листопад 2004 року у меншому розмірі (без доплати, яка становить 35% від його окладу), мав дізнатись про порушення його права, а саме, про те, що йому не було виплачено відповідну доплату за роботу у нічний час у жовтні 2004 року.
Проте, з даним позовом позивач звернувся до суду лише у липні 2021 року (конкретна дата на поштову штампі на конверті, у якому позовна заява надійшла до суду не читається, а позовну заяву зареєстровано 27.07.2021 року), тобто, більш ніж через 16 років, з моменту, коли повинен був дізнатись про порушення його прав.
Отже, позивачем пропущено місячний строк звернення до суду з даними вимогами, встановлений ч.5 ст. 122 КАС України та ,у порушення вимоги ч.6 ст. 161 КАС України не додано до позовної заяви заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Статтею 123 КАС України визначено наслідки пропуску строків звернення до адміністративного суду.
Так, частиною першої зазначеної статті передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею в заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (частина друга статті 123 КАС України).
З огляду на викладене, суд вважає за необхідне залишити даний позов без руху та надати позивачу строк для усунення вказаного недоліку позовної заяви, шляхом подання до суду:
- обґрунтованої заяви про поновлення пропуску строку звернення до адміністративного суду та доказів поважності причин його пропуску.
Керуючись Кодексом адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії Артемівського міського відділу (з обслуговування міста Артемівська та Артемівського району) ГУ МВС України в Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - 10 днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху, шляхом надання суду:
- обґрунтованої заяви про поновлення пропуску строку звернення до адміністративного суду та доказів поважності причин його пропуску.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя С.І. Бабіч