ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/14714/21
провадження № 2-о/753/464/21
"29" липня 2021 р. . суддя Дарницького районного суду м. Києва Шаповалова К.В., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Д.М.В.» про встановлення факту, що має юридичне значення,
ОСОБА_1 звернувся до Дарницького районного суду міста Києва із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме припинення трудових відносин із ТОВ «Д.М.В.».
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 липня 2021 року, справу № 753/14714/21 передано судді Шаповаловій К.В. Фактично матеріали справи були передані судді 26 липня 2021 року.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Звертаючись із заявою про встановлення факту припинення трудових відносин, ОСОБА_1 зазначає, що працювала у ТОВ «Д.М.В.» з 11 травня 2010 року на посаді менеджера зі збуту (наказ № 18-К від 11 травня 2010 року».
У період з 7 грудня 2012 року по квітень 2021 року вона перебувала у декретній відпустці по догляду за дітьми, 2012 та 2017 року народження. У квітні 2021 року вона ознайомившись із записом в своїй трудовій книжці, побачила, що в ній відсутній запис про її звільнення з посади менеджера ТОВ «Д.М.В.». Оскільки вона не може вирішити це питання із керівництвом товариства, просить суд встановити факт припинення трудових відносин з 23 квітня 2021 року на підставі частини першої статті 38 КЗпП (за власним бажанням). встановлення юридичного факту припинення трудових правовідносин між нею та ТОВ «Д.М.В.» їй потрібне для подальшого вирішення питання працевлаштування у встановленому чинним законодавством України порядку, але через відсутність запису у її трудовій книжці про звільнення з попереднього місця роботи, остання не має можливості працевлаштуватися за новим місцем роботи.
Відповідно до частини першої та пункту 5 частини другої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення такого факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 761/16799/15-ц).
Так, у порядку окремого провадження суд може вирішити спір про факт, про стан, але не спір про право цивільне, так як метою такого судового розгляду є лише встановлення наявності або відсутності самого факту, і факт, що встановлюється судом у порядку окремого провадження, повинен мати юридичне значення, і мати безспірний характер, оскільки якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд повинен залишити заяву без розгляду і роз'яснити заявнику право подачі позову на загальних підставах.
Підставами припинення трудового договору є такі обставини, які визначаються законом як юридичні факти для припинення трудового договору.
Трудове законодавство України передбачає єдині загальні підстави припинення трудового договору (ст. 36 КЗпП). Для деяких категорій працівників у законодавстві встановлений і ряд додаткових підстав (статті 37, 41 КЗпП та інші законодавчі акти).
При звільненні працівника в трудову книжку повинні вноситися записи про причини (підстави) звільнення відповідно до формулювання їх у законодавстві і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону. Всі підстави припинення трудового договору можна класифікувати в залежності від двох критеріїв: 1) виду юридичного факту, який є причиною припинення; 2) волевиявлення яких саме суб'єктів спричинило припинення трудового договору.
За першим критерієм розрізняється припинення трудового договору в зв'язку з певними подіями (закінчення строку договору, смерть працівника), а за другим - у зв'язку з певними юридичними діями: - взаємне волевиявлення сторін; - ініціатива працівника;- ініціатива власника або уповноваженого ним органу; - ініціатива третіх осіб, які не є стороною трудового договору; - порушення правил прийому на роботу.
Таким чином, припинення трудових відносин має виражатись у певній юридичній формі.
Як вбачається із позовної заяви ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, зазначила, що встановлення факту припинення трудових відносин між нею та ТОВ «Д.М.В.» необхідне їй для подальшого вирішення питання працевлаштування у встановленому законодавством України порядку.
Слід звернути увагу на те, що законодавством встановлено певний порядок щодо факту, який заявник просить встановити, а тому існує спір про право заявника.
Так, факт припинення трудових відносин підлягає встановленню в іншому порядку, зокрема, встановленому ст. 38-39 КЗпП України.
Факт припинення трудових правовідносин між заявницею та роботодавцем обумовлює існування спору про право.
Суд вважає за необхідне зазначити, що припинення трудових відносин породжує права та обов'язки, як для працівника, так і роботодавця, зокрема в частині проведення з працівником усіх необхідних розрахунків.
Таким чином, унаслідок припинення трудових відносин між сторонами матиме місце спір щодо дати такого припинення, проведення розрахунків тощо.
В даному випадку, звернувшись до суду із заявою про встановлення факту припинення трудових відносин, заявниця зазначила, що вона не може належним чином оформити припинення трудових відносин, а відтак із заяви вбачається, що між заявником та заінтересованою особою існує спір щодо припинення трудових відносин, тобто трудовий спір.
Крім того, у зверненні до Державної служби України з питань праці, копія якого долучена до заяви, ОСОБА_1 вказувала, що станом на квітень 2021 року в компанії відмовляються належним чином оформити її документи та повертають трудову книжку без відмітки про припинення трудових відносин.
Згідно із частиною четвертою статті 315 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.
Враховуючи викладене, вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що вказаний факт не може бути встановлений в порядку окремого провадження, оскільки між сторонами існує спір про право, а тому у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 слід відмовити на підставі частини четвертої статті 315 ЦПК України.
На підставі викладеного та керуючись статтями, 19, 186, 260, 315, 352 ЦПК України суд,-
відмовити у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Д.М.В.» про встановлення факту, що має юридичне значення.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Дарницький районний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: К.В. Шаповалова