справа № 22ц-3322/2009.
категорія: 31
Головуючий у першій інстанції: Боженко Л. В.
Суддя-доповідач: Віхров В. В.
Другого липня 2009 року Судова палата у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області колегією суддів у складі:
Головуючого - Віхрова В. В.,
Суддів: Каліновського А. Б., Дерев 'янка О. Г.,
з секретарем Горобець К. В.,
за участі позивача ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про заміну відповідача за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від шостого квітня 2009 року, -
ОСОБА_3 пред'явила у лютому 2009 року через суд позов, посилаючись на досягнення ОСОБА_4 повноліття, внаслідок чого він має відповідати за завдану шкоду вчиненим ним злочином самостійно, у зв'язку з чим просила замінити відповідача за вироком Апеляційного суду Дніпропетровської області від 18.08.2006 у кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_4 за п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України з відшкодування майнової і моральної шкоди потерпілій ОСОБА_5
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від шостого квітня 2009 року позов ОСОБА_3 задоволений і замінено відповідача за вироком Апеляційного суду Дніпропетровської області від 18.08.2006 на ОСОБА_4
В апеляційній скарзі ОСОБА_5 вказує на отримання нею повістки про виклик до суду третьою особою у цій справі в попереднє судове засідання, але про час судового розгляду не повідомив, через що не врахував ухилення позивача від опису та реалізації майна в рахунок погашення боргу, у зв'язку з чим порушує питання про скасування рішення суду.
Заперечуючи проти задоволення апеляції, ОСОБА_3 пояснила письмово, що за час від набрання вироком законної сили до набуття відповідачем повноліття вона справно сплачувала кошти згідно з виконавчим листом з отримуваних доходів, на підтвердження чого надала відповідні довідки з місця роботи.
Суд, заслухавши суддю-доповідача, вислухавши доводи ОСОБА_3, яка вважала рішення місцевого суду законним, а скаргу безпідставною, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість судового рішення в межах заявлених в суді першої інстанції вимог, дійшов висновку, що судове рішення підлягає скасуванню з таких підстав.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що вироком апеляційного суду засуджено за вчинення особливо тяжкого злочину неповнолітнього відповідача і покладено обов'язок відшкодувати потерпілій шкоду на цивільного відповідача у кримінальній справі, яким була позивач, в частині чого вирок звернутий до виконання з видачею виконавчого листа, проте з досягненням повноліття згідно з ч. 3 ст. 1179 ЦК України такий обов'язок припиняється.
Визначаючи межі розгляду цієї справи за ст. ст. 11, 303 ЦПК України, суд апеляційної інстанції виходить з того, що підставою своїх вимог позивач визначила сумніви щодо подальшого існування в неї цивільного обов'язку нести відповідальність за завдану відповідачем шкоду, з огляду на що її вимога зводиться до визнання відсутнім в неї такого обов'язку з переведенням його на відповідача, а вимога відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 16 ЦК України щодо припинення зобов'язання з делікту за ст. ст. 1166, 1167, 1179 ЦК України між позивачем та апелятором у цій справі не заявлялася, відповідно, і ціна позову за п. 7 ч. 1 ст. 80 ЦПК України не визначалася.
З матеріалів справи вбачається, що попереднє судове засідання проведене за відсутності апелятора і без постановления передбаченим ст. ст. 36, 130 ЦПК України порядком ухвали про залучення до участі в справі апелятора третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору (а.с. 20-21), а так само відсутні будь-як належні докази виклику належним чином в судове засідання апелятора судовою повісткою після призначення справи до судового розгляду.
Звідси, належить дійти висновку про невиконання судом першої інстанції вимог ст. ст. 36, 130 ЦПК України про уточнення позовних вимог і з'ясування кола осіб, які мають брати участь у справі, внаслідок чого ухваленим рішенням вирішені питання про права потерпілої від злочину, яка судом з суворим дотриманням процесуальної форми дій до участі в розгляді справи не залучалася та про час розгляду справ не повідомлялася, на підставі чого згідно з п. 4 ч. 1 ст. 311 ЦПК України незаконне рішення місцевого суду підлягає обов'язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд.
Проте, з матеріалів справи вбачається, що стягнення сум з позивача провадилися на підставі виконавчого листа № 1-57, яким 08.12.2006 звернутий до виконання вирок Апеляційного суду Дніпропетровської області від 18.08.2006, що набрав законної сили 21.11.2006, за яким задоволений цивільний позов потерпілої ОСОБА_5 у частках до ОСОБА_6, ОСОБА_7 і ОСОБА_4 про відшкодування майнової і моральної шкоди та на її користь стягнуто з ОСОБА_3 субсидіарно за ОСОБА_4 1 500 гривень відшкодування майнової шкоди і 35 000 гривень відшкодування моральної шкоди. У зв'язку з цим належить звернути увагу суду першої інстанції, що після звернення до виконання вироку суду в частині майнових стягнень цивільний відповідач у кримінальної справі набуває процесуального статусу боржника у виконавчому провадженні, через що не може йти жодної мови про заміну відповідача.
З урахуванням того, що позивач порушує питання не про переведення боргу на відповідача, а майбутніх стягнень на виконання покладеного цивільного обов'язку, то за внутрішнім переконанням колегії суддів у цій справі фактично йдеться про заміну сторони боржника у виконавчому провадженні, що відноситься до процесуальних питань, що вирішуються у визначеному розділом V КПК України порядку, зокрема ст. ст. 409, 411 КПК України, судовою палатою у кримінальних справах апеляційного суду, яка постановила вирок, і у формі цивільного судочинства згідно з ст. ст. 15, 16 ЦПК України розв'язанню не підлягають, як і доводи апелятора про порушення державним виконавцем вимог черговості звернення стягнення на майно боржника за виконавчим листом, визначеного ст. ст. 50, 67 Закону України «Про виконавче провадження».
З наведених міркувань, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність процесуальних ускладнення, яке згідно з п. 1 ст. 205 ЦПК України виключає всяке подальше провадження у цій цивільній справі, на підставі чого зі скасуванням незаконного рішення суду згідно з ч: 1 ст. 310 ЦПК України належить ухвалити про закриття провадження у цивільній справі, роз'яснивши позивачу порядок вирішення заявлених нею вимог.
Керуючись ст. ст. 205, 209, 218, 291, 310, 313-315, 317 ЦПК України, судова палата, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити.
Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від шостого квітня 2009 року скасувати, а провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про заміну відповідача з акр йти за п. 1 ст. 205 ЦПК України.
Роз'яснити ОСОБА_3, що розгляд заявлених неї вимог підпадає під юрисдикцію загальних судів в порядку кримінального судочинства.
Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення і може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги, а так само на неї може бути внесене прокурором касаційне подання, протягом двох місяців безпосередньо до Верховного Суду України.