Справа № 22ц-3008 2009 р.
Головуючий у 1 інстанції Озерянська Ж.М.
Категорія 5
Доповідач Лисична Н.М.
02 липня 2009 p. Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
Головуючого Рудь В.В.
Суддів Повєткіна В.В., Лисичної'Н.М.
при секретарі Білоконь Н.В.
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 10 квітня 2009 р. по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, Кіровської селищної ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області про встановлення факту прийняття спадщини, встановлення факту права власності, про визнання угоди дійсною, про визнання права власності та про скасування свідоцтва про право на спадщину, -
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставиться питання про скасування рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 10 квітня 2009 p., яким задоволені позовні вимоги ОСОБА_2, на тій підставі, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.
Перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах апеляційної скарги і позовних вимог колегія суддів вважає необхідним скаргу задовольнити, рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким в задоволені позову ОСОБА_2 відмовити.
Як вбачається з матеріалів справи 13.05.2008 р. суд прийняв від ОСОБА_3 позов до Кіровської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області (третя особа-Державна нотаріальна контора Дніпропетровського району) про встановлення факту прийняття спадщини, про визнання права власності в порядку спадкування.
В обгрунтування вимог позивач посилався на те, що його матір"ю ОСОБА_4 було збудовано домоволодіння АДРЕСА_1. Мати померла ІНФОРМАЦІЯ_1 Після її смерті він постійно мешкав в домоволодінні, був прописаний за вказаною адресою. Домоволодіння не було зареєстровано на праві власності за матір"ю у встановленому законом порядку, тому в нотаріальну контору він не звертався з заявою про прийняття спадщини. Враховуючи, що він є спадкоємцем за законом після померлої ОСОБА_4, вступив в управління та володіння спадковим майном, що знаходиться в смт. Кіровське Дніпропетровського району Дніпропетровської області по АДРЕСА_1 (в технічному паспорті він зазначений як користувач вказаного домоволодіння), враховуючи, що самочинне будівництво, проведене на земельній ділянці, права третіх осіб не порушує, було збудовано в 1946-1975 p.p. і відповідало технічним нормам та правилам, які діяли на момент здійснення будівництва згідно доданого до позову звіту фахівця, то просив встановити факт прийняття спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 матері - ОСОБА_4; визнати за ним право власності в порядку спадкування на домоволодіння АДРЕСА_1 без додаткових актів вводу об"єкту в експлуатацію.
22.07.2008 р. в якості третьої особи, що заявляє самостійні вимоги, до суду звернувся ОСОБА_2 з позовом до ОСОБА_1, Кіровської селищної ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області (третя особа - Дніпропетровська районна державна нотаріальна контора) про встановлення факту прийняття спадщини, про визнання права власності, про визнання угоди дійсною, скасування свідоцтва про право на спадщину за законом.
В обгрунтування вимог посилався на те, що 24.11.2006 р. між ним та ОСОБА_3 було укладено в простій письмовій формі («домашня угода») договір купівлі-продажу домоволодіння АДРЕСА_1. В момент підписання договору він передав ОСОБА_3 в рахунок вартості домоволодіння 10.000 грн., а останній взяв на себе зобов"язання отримати документи, необхідні для нотаріального посвідчення угоди і 24.12.2006 р. нотаріально її зареєструвати. Вважає, що оскільки між сторонами у письмовій формі було досягнуто згоди про всі істотні умови правочину купівлі-продажу зазначеного майна, а саме договір було укладено в письмовій формі, підписаний сторонами, при цьому обома сторонами виконанг умови: про продаж майна, його оплата, але ОСОБА_3 ухилявся від нотаріального посвідчення укладеної та виконаної угоди, то просив суд визнати зазначений договір дійсним та визнати за ним -ОСОБА_2- право власності на спірне домоволодіння.
В травні 2007р. ОСОБА_3 помер. Спірне домоволодіння, в якому він постійно проживав та був прописаний, було побудоване його матір"ю ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, заповіт померлою не складався. У зв"язку з тим, що домоволодіння не було зареєстровано на праві власності за матір"ю у встановленому законом порядку, ОСОБА_3 не звертався в державну нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини та не отримував свідоцтва про право власності в порядку спадкування за законом. На момент смерті матері ОСОБА_3 мешкав разом з нею, здійснював за нею догляд. Таким чином, позивач вважає, ща ОСОБА_3 прийняв спадщину після померлої, тому просив встановити факт прийняття спадщини ОСОБА_3 після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_4. Крім того, просив встановити за ОСОБА_3 права власності на спірне домоволодіння без додаткових актів вводу об'єкту в експлуатацію.
Як стало відомо, на цей час, сестра ОСОБА_3- відповідачка ОСОБА_1 отримала 25.12.2007 р. свідоцтво про право на спадщину за законом після померлої матері. Відповідачка, яка є рідною сестрою померлого ОСОБА_3 не приймала спадщину після нього у встановленому порядку, хоча він і помер у травні 2007р., а прийняла спадщину у грудні 2007 р. після померлої матері ОСОБА_5, оскільки ОСОБА_3 своєчасно не оформив на себе право власності на спірне домоволодіння. Вважає свідоцтво про право на спадщину за законом від 25.12.07 p., яке видане ОСОБА_1 на спірне домоволодіння, необхідно скасувати, так як на момент його видачі власником домоволодіння була інша особа - ОСОБА_2
02.09.2008 р. ухвалою Дніпропетровського районного суду провадження у справі у частині позовних вимог за позовом ОСОБА_3 до Кіровської селищної ради про встановлення факту прийняття спадщини та про визнання права власності в порядку спадкування за законом на домоволодіння закрито у зв"язку з тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер і після його смерті ніхто не звертався з заявою до нотаріальної контори про прийняття спадщини.
12.09.2008 р. по справі було ухвалене заочне рішення, яким задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 21 січня 2009 р. ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області за заявою ОСОБА_1 вказане рішення було скасовано.
Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 10 квітня 2009 р. позовні вимоги ОСОБА_2 в частині визнання дійсною угоди - договір купівлі-продажу, визнання за ним права власності на спірне домоволодіння та визнання свідоцтва про право на спадщину за законом задоволені частково: - визнано дійсною у 1/2 ч. угоду -договір купівлі-продажу домоволодіння АДРЕСА_1, - визнано право власності на 1/2 частину вказаного домоволодіння, - визнано недійсним у 1/2 частині свідоцтва про право на спадщину за законом, видане 25.12.2007 р. Дніпропетровською районною державною нотаріальною конторою ОСОБА_1 В іншій частині позов задоволено в повному об"ємі.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 суд виходив з їх доведеності.
Проте з таким висновком суду погодитись не можна.
Відповідно до п.4 Пленуму Верховного суду «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № від 31.03.1995 р. (зі змінами, внесеними постановою № 15 від 25 травня 1998 р.) справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, можуть бути порушені в суді за заявами як безпосередньо заінтересованих у цьому осіб, так і інших громадян та організацій, коли за законом вони вправі звернутися до суду в інтересах інших осіб, а також за заявою прокурора. Розглядаючи позовні вимоги ОСОБА_2 суд не звернув уваги на те, що ОСОБА_2 не мав права ставити перед судом питання про встановлення факту прийняття спадщини та встановлення права власності на спірне домоволодіння за померлим ОСОБА_3, оскільки він не є особою безпосередньо заінтересованою саме в цих питаннях. Враховуючи зазначене визнати рішення суду в зазначеній частині законним не можна і воно підлягає скасуванню.
Що стосується рішення суду в іншій частині, то воно також підлягає скасуванню, так як без встановлення факту прийняття спадщини після померлої матері ОСОБА_3 та без визнання за ним права власності на спірне домоволодіння суд не міг вирішувати питання про визнання дійсною угоду про купівлю-продаж між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, оскільки це не відповідає вимогам ст..202 ЦК України, в якій зазначено, що правочин є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Статтею 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке воно здійснює відповідно до закону за своєю волею незалежно від волі інших осіб. В самому позові позивача зазначено, що ОСОБА_3 був лише користувачем спірного домоволодіння, а тому розпоряджатися майном, яке йому не належало на праві власності (на час укладання угоди) він не мі г. ОСОБА_3 при житті не звертався з цього питання до суду. Позовна заява від його імені надійшла до суду 13.05.2008 р. після його смерті (помер ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 149).
Крім того, договір купівлі-продажу житлового будинку згідно ст..657 ЦК України укладається в письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. При житті ОСОБА_3 своє право на визнання права власності на спірне домоволодіння не реалізував, правовстановлюючих документів на час укладання угоди не мав, у зв"язку з чим не мав правових підстав для укладання договору купівлі-продажу, а тому висновок суду про визнання угоди дійсною не можна вважати законним та обгрунтованим, як і висновок про визнання за ОСОБА_2 права власності на 1/2 ч. спірного домоволодіння і рішення суду в цій частині підлягає скасуванню. Оскільки визнання свідоцтва про право на спадщину за законом, яке видано ОСОБА_1, витікає із визнання права власності на спірне домоволодіння за ОСОБА_2, який не набув таке право з наведених мотивів, то і рішення суду в частині визнання недійсним у 34 частині свідоцтва про право на спадщину за законом, видане 25.12.2007 р. Дніпропетровською районною державною нотаріальною конторою ОСОБА_1 не можна вважати законним і воно підлягає скасуванню.
Враховуючи наведене, а саме, що рішення суду не відповідає вимогам чинного законодавства, а позовні вимоги ОСОБА_2 не грунтуються на законі, колегія суддів вважає необхідним рішення суду скасувати, а в задоволені позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.
Керуючись ст..ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 10 квітня 2009 р. скасувати. В задоволені позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту оголошення, але може бути оскаржене до Верховного Суду України протягом двох місяців.