Справа № 755/8065/21
Провадження №: 3/755/4752/21
"22" липня 2021 р. суддя Днiпровського районного суду м.Києва Марченко М.В., розглянувши справу про адмiнiстративне правопорушення, що надiйшла з управління патрульної поліції м.Києві про притягнення до адмiнiстративної вiдповiдальності
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Кизятин, громадянки України, працюючого водієм, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
- за ч.1 ст.44-3 КУпАП,-
встановив:
Згідно з даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ГП №551932 від 28.04.2021 року, складеного інспектором роти №3 батальйону 1 пункту 2 у м.Києві ДПП лейтенантом Степаненком О.А. « ОСОБА_1 , 28.04.2021 року о 06 годині 30 хвилин, за адресою: м.Київ, вул.Будівельників, 36 керуючи транспортним засобом "Ataman A-092H6", державний номерний знак НОМЕР_1 , здійснював регулярні перевезення на маршруті №511 в режимі маршрутного таксі, перевозив пасажирів понад 50% від кількості місць для сидіння передбаченого характеристикою транспортного засобу в період карантину, чим порушив вимоги п.п.4.1 п.4 протоколу №25 від 21.03.2021 року».
ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про день та час розгляду справи до суду не з'явився, причини неявки суду не повідомив.
Разом з тим, через відділ загальної канцелярії Дніпровського районного суду міста Києва надійшли пояснення адвоката Шерстюк О.Г., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , відповідно до яких, 28.04.2021 ОСОБА_1 керуючи автобусом, який належить автопідприємству, виконував перевезення пасажирів на міському автобусному маршруті загального користування №511. О 06 годині 40 хвилин, він був зупинений працівниками патрульної поліції перед зупинкою громадського транспорту. На момент зупинки автобусу в салоні знаходились пасажири в кількості 23 особи. При цьому, деякі пасажири готуючись до виходу на зупинці стояли біля дверей автобусу. Загальна кількість місць в автобусі згідно з технічною документацією становить 53. Під час складання протоколу, працівники поліції до салону автобусу не заходили та фактичну кількість пасажирів, які перебували в автобусі не рахували. При цьому, його повідомили, що зупинили автобус, тому що побачили в салоні пасажирів, які стоять і це є порушенням ст.44-3 КУпАП на підставі чого склали протокол. Разом з тим, адвокат у своїх письмових поясненнях зазначає, що працівниками патрульної поліції не проводився огляд транспортного засобу, та не складався протокол огляду, крім того, під час складання не було залучено свідків, які могли б засвідчити факт вчинення адміністративного правопорушення, разом з тим, з долученого відеозапису вбачається лише частина салону транспортного засобу, при цьому на відеозаписі не видно номерний знак авто, яке було зупинене, що унеможливлює його ідентифікацію. У зв'язку з наведеним ОСОБА_1 у своїх письмових поясненнях просив суд провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Вивчивши матеріали адміністративної справи, суд приходить до наступного.
Положеннями ч.1 ст. 44-3 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб", іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.
Так, відповідно до ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Разом з тим, ст.245 КУпАП визначає, що завданням адміністративного провадження в справах про адміністративні правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне, з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з вимогами ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а також іншими документами.
Положеннями ст. 252 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Разом з тим, з матеріалів адміністративної справи, вбачається, що уповноваженою на складання протоколу про адміністративне правопорушення особою не виконано, відповідно до вимог ст.255 КУпАП, обов'язок щодо збирання доказів, оскільки матеріали адміністративної справи не містять жодного об'єктивного доказу, в розумінні ст.251 КУпАП, зокрема до протоколу про адміністративне правопорушення, не долучено ні пояснень свідків про обставини події, ні відеоматеріалів на підтвердження обставин викладених в протоколі щодо ОСОБА_1 , які б свідчили та підтверджували факт, що дійсно мала місце подія адміністративного правопорушення.
Крім того, як вбачається з розділу 2 Протоколу постійної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій №25 від 24.03.2021 року яким були внесені зміни до підпункту 4.1 пункту 4 Протоколу постійної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій №21 від 22.03.2021 року наступного змісту: «4.1 забезпечити здійснення регулярних та нерегулярних перевезень пасажирів на міських автобусних маршрутах у режимі маршрутного таксі, в електричному (трамвай, тролейбус) транспорті в кількості 50 відсотків, що передбачена технічною характеристикою транспортного засобу і визначена в реєстраційних документах на такий транспортний засіб». Разом з тим, як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, в якому зазначено, що ОСОБА_1 перевозив пасажирів понад 50 відсотків від кількості місць для сидіння передбаченою характеристикою транспортного засобу, тобто при складанні протоколу про вчинення адміністративного правопорушення інспектор патрульної поліції Степаненко О.М. застосував норму, яка вже втратила чинність.
Інших доказів на обґрунтування обставин, зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення, суду не надано.
Системний аналіз положень КУпАП свідчить про те, що розгляд справи про адміністративне правопорушення проводиться лише в межах обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, при цьому суд не наділений повноваженнями самостійно змінювати фактичні обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення.
Вказані вимоги закону також узгоджуються з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка є частиною національного законодавства та яку національні суди повинні враховувати при розгляді справ (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 №3477-IV та ст. 19 Закону України від 29.06.2004 №1906-IV «Про міжнародні договори України»).
Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини («Малофеєв проти Росії» від 30.05.2013 та «Карелін проти Росії» від 20.09.2016), у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу. У такому випадку справа про адміністративне правопорушення має бути закрита у зв'язку з відсутністю складу правопорушення.
Відповідно до ст. 255 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення,
У рішенні по справі «Пол і Одрі Едвардс проти Об'єднаного Королівства» від 14.03.2002 ЄСПЛ зазначив, що компетентні органи завжди повинні докладати серйозних зусиль для з'ясування обставин справи і не повинні керуватись необдуманими або необґрунтованими висновками для розслідування, або в якості підстав для прийняття рішень.
У справі «Бербера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії» від 06.12.1998 ЄСПЛ встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Відповідно до правової позиції, викладеній у постанові Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 07.07.2020 у справі №463/1352/16-а (провадження №К/9901/21241/18) у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст.19 Конституції України). Вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь (ст.62 Конституції України).
На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що за відсутності у справі належних доказів на підтвердження вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.44-3 КУпАП, провадження по адміністративній справі щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.44-3 КУпАП підлягає закриттю на підставі п.1 ст.247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі наведеного, керуючись вимогами п.1 ст.247, ст.ст.251, 252, 283-285, 289 КУпАП, суддя, -
постановив:
Закрити провадження по справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.44-3 КУпАП на підставі ст.247 п.1 КУпАП, у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м.Києва протягом 10 днів з дня її винесення.
Суддя: