Справа № 372/2529/20
Провадження № 1-кп-82/21
іменем України
02 серпня 2021 року Обухівський районний суд Київської області в складі :
головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
представника потерпілої ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020110230000337 від 01.03.2020 року, за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець села Старі Безрадичі Обухівського району Київської області, українця, громадянина України, який має середню спеціальну освіту, офіційно не працює, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 286 Кримінального кодексу України,
29 лютого 2020 року, близько 20 години 30 хвилин, водій ОСОБА_6 , в темний час доби за сприятливих погодних умов, на сухому асфальтному покритті, керуючи технічно справним транспортним засобом, автомобілем марки «OPEL», модель «VECTRA», реєстраційний номер НОМЕР_1 , без посвідчення водія на право керувати транспортним засобом відповідної категорії, поблизу будинку №11 по вулиці Миру в місті Обухові, Київської області, проявив неуважність, не стежив за дорожніми умовами, не був уважним під час керування транспортним засобом та відповідно не реагував на їх зміну, діючи з необережності, проявляючи злочинну самовпевненість, легковажно розраховуючи на запобігання дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок чого своїми діями створив загрозу безпеці дорожнього руху, а також здоров'ю громадянина, а також порушуючи вимоги пунктів 10.1. та 10.9. Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 та введених в дію з 01.01.2002 (далі - ПДР України), згідно з якими передбачено, що:
- п. 10.1 ПДР України - «перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху»;
- п. 10.9 ПДР України - «під час руху транспортного засобу заднім ходом водій не повинен створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху. Для забезпечення безпеки руху він у разі потреби повинен звернутися за допомогою до інших осіб»;
при русі заднім ходом в напрямку до четвертого під'їзду будинку № 11 по вулиці Миру, допустив наїзд на пішохода ОСОБА_7 , яка на той час знаходилася позаду автомобіля та рухалася перпендикулярно його руху.
У результаті дорожньо-транспортної пригоди, пішоходу ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , спричинено середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 123 від 27.07.2020 року встановлено, що у ОСОБА_7 , 1961 року народження, згідно наданої медичної документації, виявлені тілесні ушкодження у вигляді струсу головного мозку, відкритого уламкового перелому обох кісток гомілки в верхній третині зі зміщенням уламків, стиснення м'яких тканин лівої гомілки з розвитком комплемент-синдрому. Виявлені тілесні ушкодження утворились від дії тупого (-их) твердого (-их) предмета (-ів) з обмеженою травмуючою поверхнею та за ступенем тяжкості відносяться: струс головного мозку - до легких тілесних ушкоджень, які призводять до короткочасного розладу здоров'я, комплекс ушкоджень в області лівої гомілки - до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості за критерієм тривалості розладу здоров'я понад 21 день за звичайного перебігу. Виявлені у ОСОБА_7 тілесні ушкодження могли утворитись за обставин вказаних в фабулі постанови від 16 липня 2020 року, тобто при ДТП яка мала місце 29.02.2020 року і можуть знаходитись в причинному зв'язку з вище вказаною ДТП. Виявлені у ОСОБА_7 тілесні ушкодження могли утворитись за обставин вказаних під час проведення слідчого експерименту 03.04.2020 року за участі свідка ОСОБА_8 .
Грубе порушення водієм ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , вимог пунктів 10.1. та 10.9. Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року та введених в дію з 01.01.2002 року, перебувають в прямому причинному зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди і настанням наслідків у вигляді спричинення потерпілій ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , середньої тяжкості тілесного ушкодження.
В судовому засіданні обвинувачений винуватим себе у вчиненні вказаного злочину визнав повністю, показав, що 29 лютого 2020 року приблизно о 20 год. 30 хв. він керував автомобілем «Опель Вектра» з іноземними номерами, який він купив без оформлення і реєстрації, у сутінках на вулиці Миру в м.Обухові він подивився назад і направо, але помилково не дивився наліво, бо сподівався, що зі сторони огорожі нікого бути не може, нікого не побачив та почав рух заднім ходом біля будинку, проїхавши приблизно 5 метрів він відчув удар ззаду, зупинився, вийшовши із автомобіля побачив жінку, яка лежала на асфальті позаду і зліва від автомобіля, зрозумів, що здійснив на неї наїзд, з місця події потерпілу відвезли швидкою, надалі він частково оплачував лікування, має намір оплачувати заподіяну шкоду по мірі можливості. Цивільний позов визнав частково, а саме на суму фактично сплачених коштів на лікування в розмірі 50 тис. грн., при визначенні розміру моральної шкоди поклався на розсуд суду, в іншій частині проти позову заперечив. Просив суворо не карати, висловив каяття.
Винуватість обвинуваченого у вчиненні вказаного злочину повністю доведена показами свідка, письмовими та речовими доказами.
Так, свідок ОСОБА_9 показала, що взимку минулого року приблизно о 21 год. вона була пасажиром у автомобілі, яким керував обвинувачений. Поблизу будинку №11 в м.Обухові автомобіль розпочав рух назад із невеликою швидкістю, коли почула крик чоловіків, виявилось, що автомобіль здійснив наїзд на потерпілу, обвинувачений намагався надати медичну допомогу, вона викликала швидку.
Представник потерпілої в судовому засіданні цивільний позов підтримав, посилався на думку потерпілої, яка вважала доцільним призначити обвинуваченому суворе покарання із реальним позбавленням волі.
Винуватість обвинуваченого у вчиненні вказаного кримінального правопорушення також підтверджується поданими суду письмовими та речовими доказами, зокрема:
-протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 29.02.2020 року, фототаблицею та схемою до протоколу, де зафіксована проїзна частина, її розміри, розташування автомобіля, сліди наїзду, інше (т.1 а.с.206-225);
-протоколом проведення слідчого експерименту від 03.04.2020 року за участю свідка ОСОБА_8 , якими підтверджуються обставини виникнення ДТП (т.1 а.с.234-242);
-протоколом проведення слідчого експерименту від 13.04.2020 року за участю ОСОБА_6 , з яких вбачається підтвердження обставин виникнення ДТП (т.2 а.с.1-12);
-висновком експерта № 12-1/768 від 28.04.2020 року, яким підтверджується відсутність несправностей автомобіля перед ДТП (т.2 а.с.14-17);
-висновком експерта № 12-1/1050 від 01.06.2020 року, яким підтверджується те, що в заданій дорожній ситуації водій автомобіля повинен був діяти відповідно до вимог п.п. 10.1, 10.9 Правил дорожнього руху України, за даних дорожніх умов він мав технічну можливість запобігти ДТП, за даних дорожніх обставин з технічної точки зору в діях цього водія вбачаються невідповідності у виконанні вимогам п.п. 10.1, 10.9 Правил дорожнього руху України, в заданій дорожньо-транспортній ситуації з технічної точки зору невиконання водієм вимог п.п. 10.1, 10.9 Правил дорожнього руху України знаходяться у причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди (т.2 а.с.22-24);
-довідкою митниці, з якої вбачається відсутність у обвинуваченого права на автомобіль та відсутність належної реєстрації автомобіля в Україні (т.2 а.с.35);
-висновком судово-медичної експертизи № 123 від 27.07.2020 року, яким підтверджується те, що у ОСОБА_7 , 1961 року народження, згідно наданої медичної документації, виявлені тілесні ушкодження у вигляді струсу головного мозку, відкритого уламкового перелому обох кісток гомілки в верхній третині зі зміщенням уламків, стиснення м'яких тканин лівої гомілки з розвитком комплемент-синдрому. Виявлені тілесні ушкодження утворились від дії тупого (-их) твердого (-их) предмета (-ів) з обмеженою травмуюючою поверхнею та за ступенем тяжкості відносяться: струс головного мозку - до легких тілесних ушкоджень, які призводять до короткочасного розладу здоров'я, комплекс ушкоджень в області лівої гомілки - до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості за критерієм тривалості розладу здоров'я понад 21 день за звичайного перебігу. Виявлені у ОСОБА_7 тілесні ушкодження могли утворитись за обставин вказаних в фабулі постанови від 16 липня 2020 року, тобто при ДТП яка мала місце 29.02.2020 року і можуть знаходитись в причинному зв'язку з вище вказаною ДТП. Виявлені у ОСОБА_7 тілесні ушкодження могли утворитись за обставин вказаних під час проведення слідчого експерименту 03.04.2020 року за участі свідка ОСОБА_8 (т.1 а.с.229-232);
-фототаблицями, якими підтверджується характер отриманих у ДТП тілесних ушкоджень та стан здоров'я потерпілої (т.1 а.с.60-64, т.2 а.с.37-50);
-медичною документацією, чеками, квитанціями, накладними та іншими документами, якими підтверджується стан здоров'я, перебіг лікування та розмір витрачених потерпілою коштів на лікування від наслідків отриманих у ДТП травм (т.1 а.с.65-124, 135-138);
-рентгензнімками, якими підтверджується стан здоров'я потерпілої після ДТП.
Крім того, винуватість ОСОБА_6 у вчиненні вказаного злочину узгоджується із його показами під час судового розгляду, оскільки з них вбачається, що він дійсно під час керування транспортним засобом рухався заднім ходом неповністю оглянувши дорожню обстановку, не зреагував на виниклу небезпеку для руху, що призвело до наїзду та травмування пішохода.
Всебічно, повно й неупереджено дослідивши всі обставини кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд вважає доведеним винність обвинуваченого у вчиненні вказаних вище діянь.
Суд вважає, що дії ОСОБА_6 вірно кваліфіковані за ч. 1 ст. 286 КК України, оскільки керуючи транспортним засобом він вчинив порушення правил безпеки дорожнього руху, що спричинило середньої тяжкості тілесне ушкодження потерпілій.
Призначаючи обвинуваченому покарання, суд враховує ступінь суспільної небезпеки кримінального правопорушення, його особу та відношення до скоєного, обставини справи, що пом'якшують та обтяжують покарання, а також досудову доповідь органу пробації.
Обставинами, що пом'якшують покарання, суд вважає часткове добровільне відшкодування заподіяної шкоди, щире каяття.
Обставин, що обтяжують покарання немає.
Відповідно до положень ст.ст. 50, 65 КК України, враховуючи тяжкість та характер кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, позитивно характеризується, має постійне місце проживання, офіційно не працює, враховуючи стан його здоров'я, вік, сімейний стан, думку потерпілої, яка наполягала на суворому покаранні, суд вважає необхідним призначити покарання у виді арешту, оскільки такий вид покарання є достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів.
Призначення покарання у виді штрафу суд вважає неможливим з огляду на відсутність у обвинуваченого офіційних джерел доходу та місця роботи.
Суд також вважає за необхідне застосувати відносно обвинуваченого додаткову міру покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами, оскільки даний злочин пов'язаний з експлуатацією транспортного засобу та грубим порушенням обвинуваченим Правил дорожнього руху України, крім того, станом на час судового розгляду він не має офіційного місця роботи, характер якої був би пов'язаний із необхідністю керуванням транспортними засобами, керував незареєстрованим в установленому законодавством України транспортним засобом без прав керування.
Запобіжний захід обвинуваченому не обирався.
При наданні правової оцінки цивільному позову, за вимогами якого з ОСОБА_6 пропонується стягнути на користь ОСОБА_7 відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 194 635 грн. 34 коп., додаткові витрати на лікування та реабілітацію в розмірі 673 591 грн. 95 коп., втрачений заробіток в розмірі 87 647 грн. 56 коп., відшкодування моральної шкоди в розмірі 300 000 грн., суд приймає до уваги наступне.
Суд вважає доведеними позовні вимоги про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі понесених потерпілою фактичних витрат, які підтверджені відповідними доказами. Так, суд вважає обґрунтованими вимоги потерпілої в частині обґрунтування розміру матеріальної шкоди на суму 194 635 грн. 34 коп., оскільки така сума витрат на придбання лікарських препаратів, матеріалів медичного призначення підтверджена чеками, квитанціями та іншими письмовими доказами. Однак при визначенні остаточної суми, яка підлягає стягненню слід вирахувати фактично сплачені обвинуваченим кошти в сумі 50 000 грн., тому з обвинуваченого слід стягнути на користь потерпілої відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 194 635 грн. 34 коп. - 50 000 грн. = 144 635 грн. 34 коп.
При вирішенні цивільного позову суд приймає до уваги положення Декларації основних принципів правосуддя для жертв злочинів і зловживання владою (прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 29 листопада 1985 р.) щодо необхідності дотримання балансу між правами підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, з одного боку, та інтересами жертви, - з іншого.
Під час судового розгляду було встановлено, що внаслідок винних дій обвинуваченого цивільному позивачеві - потерпілій було спричинено моральну шкоду, яка виразилась у душевних стражданнях, яких вона зазнала у зв'язку із протиправною поведінкою відносно неї самої, що призвело до ушкодження здоров'я, фізичного болю, порушення життєвих зв'язків, втраті душевного спокою, зміні звичного способу життя. За таких обставин, з врахуванням характеру правопорушення, матеріального стану обвинуваченого, ступіню його вини, глибини страждань потерпілої, інших обставин, які мають істотне значення, суд вважає, що виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відшкодуванню підлягає моральна шкода в розмірі 120 000 грн., що відповідає положенням ст.ст. 23, 1167 ЦК України та п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».
З матеріалів справи не вбачається достатньо переконливих доказів заподіяння такого розміру шкоди, який передбачений цивільним позовом, а також такого матеріального стану обвинуваченого, який би свідчив про його спроможність реально задовольнити вимоги цивільного позивача у заявленому нею розмірі грошового стягнення щодо моральної шкоди. Відтак, заначений вище розмір задоволених позовних вимог, на думку суду, відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості, а також не порушує баланс між правами обвинуваченого, з одного боку, та інтересами потерпілої, - з іншого.
Суд вважає необґрунтованими інші позовні вимоги щодо стягнення додаткових витрат на лікування та реабілітацію, а також втраченого заробітку, оскільки вони належними і допустимими доказами не підтверджені. Так, вимоги про стягнення додаткових витрат на лікування та реабілітацію ґрунтуються на необхідності певних медичних процедур у майбутньому, однак не враховують зміну стану здоров'я та відповідної потреби у лікуванні через ампутацію кінцівки. При цьому предмет та підстави позову не були змінені, що унеможливлює задоволення саме тих позовних вимог, які ґрунтуються на обставинах, які істотно змінились та не відповідають актуальному фактичному стану здоров'я потерпілої. Також в матеріалах справи відсутній висновок МСЕК чи інший належний і допустимий доказ втрати працездатності потерпілої, ступіню втрати працездатності та взаємозв'язку такої втрати саме із наслідками ДТП, тому відповідні припущення не можуть покладатись в основу судового рішення. За таких обставин, достатніх правових і фактичних підстав для задоволення цієї частини позовних вимог суд не вбачає. При цьому слід мати на увазі, що відмова у задоволенні цих вимог в межах кримінального провадження не перешкоджає можливості звернення потерпілої до суду в загальному порядку цивільного судочинства.
Таким чином, із урахуванням принципу диспозитивності кримінального судочинства цивільний позов підлягає задоволенню частково в межах доведених вимог.
Судові витрати за проведення експертиз слід стягнути з обвинуваченого в повному обсязі.
Згідно ст.100 КПК України речові докази - автомобіль марки «OPEL», модель «VECTRA», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який зберігається на майданчику тимчасового утримання транспортних засобів Обухівського ВП ГУНП в Київській області, автостоянка № 2, КП «Міське господарство» по вул. Київська, в м. Обухів, Київської області слід повернути власникові або законному володільцеві при їх встановленні, медичну карту стаціонарного хворого № 1175 на ім'я ОСОБА_7 яка зберігається в кімнаті зберігання речових доказів Обухівського ВП ГУ НП в Київській області, слід повернути потерпілій як законному володільцеві, 6 (шість) рентгенівських знімків слід повернути потерпілій ОСОБА_7 , ксерокопії чеків на придбання ліків потерпілій ОСОБА_7 та розписку доньки потерпілої ОСОБА_10 від 05.03.2020 року, всього на 14 аркушах, слід залишити в матеріалах кримінального провадження.
До вступу вироку у законну силу суд вважає недоцільним скасування накладеного ухвалою слідчого судді від 02.03.2020 року арешту транспортного засобу.
Керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України суд,
ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 286 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання у виді арешту строком на чотири місяці з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк три роки.
Строк відбуття покарання рахувати з моменту взяття під варту в порядку виконання вироку.
Цивільний позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 144 635 грн. 34 коп., відшкодування моральної шкоди у розмірі 120 000 грн., а всього 264 635 гривень 34 копійки.
В задоволенні іншої частини цивільного позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь держави судові витрати за проведення експертиз в розмірі 4 447 гривень 80 копійок.
Речові докази: автомобіль марки «OPEL», модель «VECTRA», реєстраційний номер НОМЕР_1 , повернути власникові або законному володільцеві при їх встановленні, медичну карту стаціонарного хворого № 1175 на ім'я ОСОБА_7 , 6 (шість) рентгенівських знімків повернути потерпілій ОСОБА_7 , ксерокопії чеків на придбання ліків потерпілій ОСОБА_7 та розписку доньки потерпілої ОСОБА_10 від 05.03.2020 року, залишити в матеріалах кримінального провадження.
Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Обухівський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Суддя ОСОБА_1