Справа № 372/1824/21
Провадження № 2-1244/21
02 серпня 2021 року Обухівський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді Зінченко О.М.
при секретарі Литвинюк Ю.М.,
розглянувши у приміщенні Обухівського районного суду Київської області у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс», третя особа Приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Тарас Володимирович, Приватний виконавець виконавчого округу Київської області Валявський Олександр Анатолійович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,
20.05.2021 року ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс», третя особа Приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Тарас Володимирович, Приватний виконавець виконавчого округу Київської області Валявський Олександр Анатолійович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Свої вимоги мотивує тим, що 29 серпня 2020 року приватним нотаріусом Івано - Франківського міського нотаріального округу Івано - Франківської області Личуком Тарасом Володимировичем було здійснено виконавчий напис №2924, яким стягнуто на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт фінанс» (правонаступника публічного акціонерного товариства «Дельта Банк») заборгованість, що виникла за кредитним договором №222/ПВ-06 від 07 липня 2006 року, який був укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» (правонаступником якого був ПАТ «Дельта Банк») та ОСОБА_1 за період з 23 червня 2020 року по 20 серпня 2020 року в розмірі 65 812 гривень 82 копійок, з яких: сума заборгованості за кредитом - 22 214 гривень 36 копійок; сума заборгованості за відсотками за користування кредитом - 29 653 гривень 02 копійки; сума заборгованості за штрафними санкціями - 13 645 гривень 44 копійки; суми заборгованості за комісією - 0 гривень 00 копійок; суми плати, що здійснена стягувачем за вчинення виконавчого напису - 300 гривень 00 копійок. Зазначений виконавчий документ було пред'явлено ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» до примусового виконання приватному виконавцеві виконавчого округу Київської області Валявському Олександру Анатолійовичу, яким 28 квітня 2021 року було відкрито виконавче провадження №65302322. Позивач стверджує, що не отримував від відповідача письмової вимоги про усунення порушень за кредитним договором. Окрім того, заборгованість за Кредитним договором №222/ПВ-06 від 07.07.2006 року вже була стягнута судом за виконавчим листом №2-629/13 від 22.05.2013 року в розмірі 39 013 гривень 97 копійок, яка була погашена 05 березня 2014 року, що підтверджується Постановою про закінчення виконавчого провадження 40654309 від 26.03.2014 року та Випискою по особовим рахунками по Кредитному договору №222/ПВ-06 від 07.07.2006 року.
Стягнення заборгованості здійснюється на підставі виконавчого напису №2924 від 29.08.2020 року виданого (вчиненого) приватним нотаріусом Івано - Франківського міського нотаріального округу Івано - Франківської області Личуком Т.В. за період з 23 червня 2020 року по 20 серпня 2020 року, тобто після фактичного виконання рішення суду та всіх зобов'язань за договором. Отже, в товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» відсутнє право на стягнення заборгованості за період з 23 червня 2020 по 20 серпня 2020 року за кредитним договором №222/ПВ-06 від 07 липня 2006 року.
Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 20.05.2021 року відкрито провадження по справі та призначено підготовче судове засідання за загальними правилами позовного провадження.
Ухвалою суду від 17 червня 2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
У судове засідання представник позивача не з'явився, подав до суду клопотання про розгляд справи у його відсутності, та відсутність позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Представник відповідача ТОВ «ФК ЕЛІТ ФІННС» у судовое засідання не з'явився, направив до суду відзив на позовну заяву, в силу обґрунтувань якого заперечив проти задоволення позовних вимог.
Треті особи в судове засідання не з'явились свого представника до суду не направили, хоча про дату час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи та оцінивши їх у сукупності, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.
Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , було укладено з товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк», код за ЄДРПОУ: 19357325 (правонаступник: публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», код за ЄДРПОУ: 34047020) Кредитний договір №222/ПВ-06 від 07 липня 2006 року.
З метою стягнення заборгованості за Кредитним договором №222/ПВ-06 від 07 липня 2006 року з ОСОБА_1 ПАТ «Дельта Банк» звернулося до суду про стягнення суми заборгованості та відсотків.
За результатами розгляду справи було видано виконавчий лист №2-629/13 від 22.05.2013 року про стягнення з ОСОБА_1 боргу в розмірі 39 013 гривень 97 копійок на користь ПАТ «Дельта Банк».
На підставі вказаного виконавчого листа старшим виконавцем відділу державної виконавчої служби Обухівського міськрайонного управління юстиції Колісником В.В. було відкрито виконавче провадження №40654309.
Вказане грошове зобов'язання позивачем було виконане в повному обсязі, що підтверджується Постановою про закінчення виконавчого провадження 40654309 від 26.03.2014 року.
Окрім того, листом №05-3311037 від 26.07.2016 року ПАТ «Дельта Банк», на запит позивача, надано Випуску по особовому рахунку по Кредитному договору №222/ПВ-06 укладеному 07.07.2006 року.
Відповідно до Виписки по особовому рахунку по Кредитному договору №222/ПВ-06 від 07.07.2006 року вбачається, що ОСОБА_1 , 05 березня 2014 року зобов'язання за Кредитним договором №222/ПВ-06 від 07.07.2006 року виконані в повному обсязі, грошові кошти за сплату відсотків згідно кредитного договору №222/ПВ-06 від 07.07.2006 року та грошові кошти за повернення кредиту за кредитним договором №222/ПВ-06 від 07.07.2006 року та виконавчим листом №2-629 від 22.05.2013 року прийняті банком та сплачені в повному обсязі.
Тобто, з 05 березня 2014 року в позивача припинились будь-які зобов'язання за Кредитним договором №222/ПВ-06 від 07 липня 2006 року у зв'язку з його фактичним виконанням.
29 серпня 2020 року приватним нотаріусом Івано - Франківського міського нотаріального округу Івано - Франківської області Личуком Тарасом Володимировичем було здійснено виконавчий напис №2924, яким стягнуто на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт фінанс» (правонаступника публічного акціонерного товариства «Дельта Банк») заборгованість, що виникла за кредитним договором №222/ПВ-06 від 07 липня 2006 року, який був укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» (правонаступником якого був ПАТ «Дельта Банк») та ОСОБА_1 за період з 23 червня 2020 року по 20 серпня 2020 року в розмірі 65 812 гривень 82 копійок, з яких: сума заборгованості за кредитом - 22 214 гривень 36 копійок; сума заборгованості за відсотками за користування кредитом - 29 653 гривень 02 копійки; сума заборгованості за штрафними санкціями - 13 645 гривень 44 копійки; суми заборгованості за комісією - 0 гривень 00 копійок; суми плати, що здійснена стягувачем за вчинення виконавчого напису - 300 гривень 00 копійок.
Зазначений виконавчий документ було пред'явлено ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» до примусового виконання приватному виконавцеві виконавчого округу Київської області Валявському Олександру Анатолійовичу, яким 28 квітня 2021 року було відкрито виконавче провадження №65302322.
За загальним правилом статей 15,16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України " Про нотаріат " та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону України "Про нотаріат"). Таким актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року N 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій).
Згідно зі статтею 87 Закону України "Про нотаріат " для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону України "Про нотаріат" визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій).
Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року N 1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України " Про нотаріат " та Порядку вчинення нотаріальних дій.
Аналізуючи вищенаведені норми Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 березня 2019 року у справі N 137/1666/16-ц дійшла таких висновків.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України "Про нотаріат"). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов'язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З урахуванням приписів статей 15,16,18 ЦК України, статей 50,87,88 Закону України "Про нотаріат " захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів.
Для правильного застосування положень статей 87,88 Закону України "Про нотаріат" у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1глави 71 "Позика. Кредит. Банківський вклад" ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
За змістом частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Такий правовий висновок викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі N 444/9519/12.
Відповідно до ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Згідно із ч. 1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Слід звернути увагу на правову позицію Верховного Суду України викладену у постанові №6-887цс17 від 05 липня 2017 року, де вказано, що з урахуванням приписів статей 15,16,18 ЦК України, статей 50,87,88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, а в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення напису, так із підстав неправомірних вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частин), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.
Суд вважає, що виконавчий напис є таким, що не підлягає виконанню, так як нотаріусу не було надано всі необхідні документи, що підтверджуються безспірність заборгованості, тому не було правових підстав для видачі виконавчого напису в силу вимог Закону України «Про нотаріат» та Порядку №296/5, а тому виконавчий напис №2924 вчинений 29.08.2020 року приватним нотаріусом Івано - Франківського міського нотаріального округу Івано - Франківської області Личуком Т.В. не підлягає виконанню, а заборгованість за Кредитним договором №222/ПВ-06 від 07.07.2006 року вже була стягнута судом за виконавчим листом №2-629/13 від 22.05.2013 року в розмірі 39 013 гривень 97 копійок, яка була погашена 05 березня 2014 року, що підтверджується Постановою про закінчення виконавчого провадження 40654309 від 26.03.2014 року та Випискою по особовим рахунками по Кредитному договору №222/ПВ-06 від 07.07.2006 року.
З огляду на це суд вважає, що виконавчий напис нотаріуса належить визнати таким, що не підлягає виконанню.
Відповідно до ч.1ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч.3ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до вимог ч. 1, 3ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Також діючим законодавством передбачено, що при визначенні розміру компенсації суду слід враховувати (а сторонам доводити) розумність витрат, тобто відповідність понесених стороною витрат складності, обсягу та характеру наданої адвокатом (іншим фахівцем) допомоги. На доведення обсягу наданої правової допомоги суду може бути надано як доказ докладний письмовий звіт адвоката у конкретній справі, адресований клієнту.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (наприклад, квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). При цьому недопустимими є документи, які не відповідають встановленим вимогам (наприклад, особисті розписки адвоката про одержання авансу).
Пунктом 3.2рішення Конституційного Суду від 30.09.2009 №23-рп/2009передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Отже, з викладеного випливає, що до правової допомоги належать й консультації та роз'яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво у судах тощо.
Згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. 1)складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2)часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3)обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4)ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частинами 2, 3, 8статті 141 ЦПК України визначено, що інші судові втирати витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:1)чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;2)чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Пунктом 48 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних прав «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах № 10 від 17.10.2014 визначено, що витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Європейським судом з прав людини висловлена правова позиція, згідно з якою при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим (остаточне рішення Європейського суду з прав людини від 10 січня 2010 року, №33210/07 і 41866/08) та «Гуриненко проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18 лютого 2010 року, №37246/04).
Вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить із фактично підтверджених та узгоджених з матеріалами справи наданих послуг, складності правовідносин між сторонами та їх правового регулювання, та виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості вважає за необхідне стягнути з відповідача понесені позивачем витрати на правову допомогу у розмірі 20000 грн.
Згідно ст.141 ЦПК України з відповідача слід стягнути сплачений позивачем при звернені до суду судовий збір в розмірі 908 грн. на користь позивача.
На підставі наведеного, ст.ст. 87, 88 Закону України "Про нотаріат", Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, ст.ст. 4, 12, 13, 19,76-81 , 141, 211, 247, 259, 263, 264, 273, 280-283 ЦПК України, суд-
Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Визнати виконавчий напис №2924, вчинений приватним нотаріусом Івано - Франківського міського нотаріального округу Івано - Франківської області Личуком Тарасом Володимировичем 29 серпня 2020 року про стягнення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» (код за ЄДРПОУ: 40340222) із ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) заборгованості, що виникла за Кредитним договором №222/ПВ-06 від 07 липня 2006 року в сумі 65 812 гривень 82 копійки, за період з 23 червня 2020 по 20 серпня 2020 року, таким що не підлягає виконанню.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» на користь ОСОБА_1 сплачений позивачем при зверненні до суду судовий збір в сумі 908 грн.00 коп. та витрати на правову допомогу в сумі 20000 грн., а всього 20908 грн. 00 коп..
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апелчційного суду через Обухівський районний суд Київської області шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.М.Зінченко