Справа №2-4217/09
2009 рік
22 лютого 2010 року Ворошиловський районний суд м. Донецька у складі:
Головуючого - судді Цукурова В.П.
при секретарі - Жуковій Н.В., Коноплянко А.О.,
за участю позивача ОСОБА_1, представника відповідача Магола І.В., представника третьої особи
Нємова Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Донецьку справу за позовом Донецької обласної громадської організації «Правовий захист» в інтересах ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора №1 Ворошиловського району м.Донецька», третя особа - Донецьке міське управління ГУ МВС України у Донецькій області, про усунення перешкод у користуванні нежитловим приміщенням - колясочною, суд -
30.10.2009 року позивач звернувся до суду із даним позовом, посилаючись на наступні обставини. ОСОБА_1 мешкає зі своєю родиною за адресою: АДРЕСА_1. На першому поверсі будинку, в якому мешкає родина ОСОБА_1, розміщена кімната колясочної.
Позивач зазначає, що раніше в цю кімнату незаконно працівники КП «ЖЕК №1 Ворошиловського р-ну м. Донецька» вселили громадянина, художника за професією, у віці близько 50 років, без певного місця проживання, що підтверджується листом ДМУ ГУ МВС України в Донецької області від 15.12.2006р. Після неодноразових заяв позивача в органи внутрішніх справ даного громадянина виселили, проте за різними надуманими обставинами, у тому числі шляхом обману посадові особи КП «ЖЕК №1 Ворошиловського р-ну м. Донецька», сім'ї ОСОБА_1 постійно відмовляли в користуванні цим приміщенням, не дивлячись на те, що, відповідно до Роз'яснення Конституційного суду України всі нежитлові вбудовані приміщення, розташовані в житлових будинках, є власністю мешканців, що проживають в будинку і можуть бути приватизовані лише з письмової згоди тих, хто проживає в будинку. Спочатку даною кімнатою користувалися мешканці будинку, поки посадові особи відповідача не здали кімнату вищезгаданому громадянинові. У зв'язку з діями відповідача сім'я ОСОБА_1 терпіла незручності. Крім того, в листопаді - грудні 2007 року, внаслідок ремонту ліфта в під'їзді, більше місяця члени сім'Ї ОСОБА_1 вимушені були носити дитячу коляску по сходинках на шостий поверх. Дружина ОСОБА_1 - ОСОБА_4 вимушена була нести коляску щодня у супроводі двох дітей. Також ліфт в будинку працює нерегулярно з різних причин, у зв'язку з чим ОСОБА_4 з чотирма дітьми з колясками, з сумками, вимушена була йти пішки на шостий поверх, через що члени сім'ї постійно страждали, переносили морально-психологічні стреси, діти на сходинках падали, травмувалися, плакали. А з боку посадових осіб і працівників відповідача сім'я ОСОБА_1 чула лише знущання, байдужість. Крім того, загальна площа квартири, де проживає сім'я ОСОБА_1, складає 67 кв.м., проживає в ній 9 чоловік, з них четверо малолітніх дітей, одна неповнолітня дитина. В квартирі доводиться зберігати дитячі велосипеди та дитячі коляски. У зв'язку з тісними умовами (2,6 кв.м. на 1 людину) їх взагалі ніде зберігати. Чотири рази ОСОБА_1 був на прийомі у голови виконкому Ворошиловського районної в м. Донецьку ради ОСОБА_5, яка дала вказівку відповідачеві не перешкоджати мешканцям будинку в користуванні колясосною. На прийомі була присутня в.о. начальника КП «ЖЕК №1 Ворошиловського р-ну м. Донецька» ОСОБА_6 Також в листопаді 2008 року комісія Управління житлового господарства виконкому Донецької міської ради проводила перевірку в під'їзді будинку, де проживає сім'я ОСОБА_1, і представник ГЖУ Воропаєва підтвердила, що колясочну необхідно привести в порядок, зробити поточний ремонт, вставити замок для належного її використання мешканцями будинку, у тому числі і сім'єю ОСОБА_1 Після цього члени сім'ї ОСОБА_1 почали користуватися цим приміщенням. І, оскільки працівники КП «ЖЕК №1 Ворошиловського р-ну м. Донецька» відмовилися проводити ремонтні роботи, а також роботи по установці замку, то сім'я ОСОБА_1 вимушена була сама провести невеликий косметичний ремонт в приміщенні колясочної, поставити новий замок. Після цього члени сім'ї ОСОБА_1 розмістили в колясочній дитячу коляску, санки, велосипед, манеж. До того, як сім'я ОСОБА_1 почала користуватися колясочною, невідомі особи регулярно зламували в ній замок, розпивали спиртні напої і вживали наркотичні речовини. По даному факту сім'я ОСОБА_1 неодноразово зверталася в органи внутрішніх справ з відповідними заявами. Працівники Ворошиловського РВ ДМУ ГУ МВС України в Донецької області неодноразово виїжджали на місце, складали протоколи огляду, робили фототаблиці, опитували свідків і мешканців будинку. У відповіді виконкому Донецької міської ради за № 01/27-32265 від 16.05.2008г. вказується, що дане приміщення є приміщенням домоуправління, також дана обставина підтверджується і копіями з інвентарної справи. Через деякий час з виконкому Ворошиловського районного в м. Донецьку ради надійшов лист за № 02-00086-3 від 18.12.2008г., в якому вказано, що дане приміщення нібито є службовим приміщенням КП «ЖЕК №1 Ворошиловського р-ну м. Донецька». Позивач вказує, що дійсно в під'їзді, де проживає сім'я ОСОБА_1, є службове приміщення КП «ЖЕК №1 Ворошиловського р-ну м. Донецька», яке знаходиться поряд з кв. № 3 і № 4 на першому поверсі.
У червні 2009 року працівники КП «ЖЕК №1 Ворошиловського р-ну м. Донецька», зламавши встановлений сім'єю ОСОБА_1 замок на спірному приміщенні, встановили інший замок, ключі не віддали. До теперішнього часу вони відмовляються надавати ключі сім'ї ОСОБА_1
У зв'язку з незаконними діями відповідача ОСОБА_1 довелося звертатися в юридичні фірми (ТОВ «Донбаська індустріальна компанія», ЮФ «Фарінник і партнери») за інформаційними послугами, за роз'ясненням чинного законодавства України, за складанням заяв, скарг, організацією комісійних обстежень приміщення, за підготовкою позовних заяв, у зв'язку з чим ОСОБА_1 поніс матеріальні витрати в сумі 1500 грн.
Позивач в судовому засіданні позов підтримав повністю. Зазначив, що відповідно до ст. 391 ЦК України він, як власник майна, має право вимагати усунення перешкод в здійсненні ним права користування і розпорядження своїм майном. Просив позов задовольнити.
Представник відповідача - КП «ЖЕК №1 Ворошиловського району м.Донецька», в судовому засіданні позов не визнав з наступних підстав. Відповідно до Рішення Конституційного Суду України у справі №1-2/2004 (справа про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків), всі суб'єкти права власності перед законом рівні. У багатоквартирних будинках, у яких не всі квартири приватизовані, або приватизовані повністю, в ласники неприватизованих квартир багатоквартирного будинку є співвласниками допоміжних приміщень нарівні з власниками приватизованих квартир. Ніхто із власників квартир не має пріоритетного права користування та розпорядження цими приміщеннями. Вважав, що прийняття рішення про задоволення позову порушить права інших мешканців дому. Зазначав, що відповідно до інвентарної справи на будинок АДРЕСА_1 спірне нежитлове приміщення площею 14,0 м.кв. значиться як кімната домоуправління та є службовим приміщенням, а не колясочною, та використовується відповідачем як побутове приміщення для двірників. Крім того, вважав, що позивачем не надано доказів понесених ним витрат на юридичні та інші послуги в сумі 1500 грн., які той просить стягнути з відповідача. Просив у задоволенні позову відмовити повністю.
Представник третьої особи - Донецького міського управління ГУ МВС України в Донецькій області у судовому засіданні позов не визнав. Пояснив, що згідно матеріалів справи, не існує правових підстав для задоволення позову. Просив у задоволенні позову відмовити повністю.
Свідок - ОСОБА_6, яка працює директором КП «ЖЕК №1 Ворошиловського району м.Донецька», пояснила суду, що спірне приміщення використовується для зберігання господарського інвентарю двірників. Домоуправління, як структурного підрозділу підприємства, не існує. Домоуправлінням раніше іменувалась організація, яка виконувала функції з обслуговування житлового фонду.
Позивач уточнив позовні вимоги, оскільки в судовому засіданні було встановлено, що згідно технічного паспорту правильне найменування спірного приміщення - кімната домоуправління, та просив прийняти рішення про усунення перешкод в користуванні кімнатою домоуправління, зобов'язати відповідача передати родині ОСОБА_1 ключі від кімнати домоуправління, стягнути з відповідача 1500 грн. витрат на юридичні та інші послуги.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 зі своєю родиною мешкає за адресою: АДРЕСА_1. Відповідно до інвентарної справи на зазначений будинок, спірне нежитлове приміщення площею 14,0 м.кв. значиться як кімната домоуправління, яка використовується відповідачем як побутове приміщення для двірників. Родина ОСОБА_1, як і інші мешканці цього будинку, не мають доступу до спірного приміщення. Зазначені обставини сторонами в судовому засіданні не оспорювались.
У той же час, правова оцінка відношенням, що склалися між сторонами цієї справи дана, зокрема, у Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням ОСОБА_7 та інших громадян про офіційне тлумачення положень пункту 2 статті 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" та за конституційним поданням 60 народних депутатів України про офіційне тлумачення положень статей 1, 10 цього Закону (справа про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків) по справі N 1-2/2004 від 2 березня 2004 року. У пункті 4.3. вказаного Рішення зазначено, що відповідно до Конституції України всі суб'єкти права власності рівні перед законом. У багатоквартирних будинках, де не всі квартири приватизовані чи приватизовані повністю, власник (власники) неприватизованих квартир (їх правонаступники) і власники приватизованих квартир багатоквартирного будинку є рівноправними співвласниками допоміжних приміщень. Вони є рівними у праві володіти, користуватися і розпоряджатися допоміжними приміщеннями. Ніхто з власників квартир не має пріоритетного права користуватися та розпоряджатися цими приміщеннями. Конституційний суд вирішив, що допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні та інші) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього. Власник (власники) неприватизованих квартир багатоквартирного будинку є співвласником (співвласниками) допоміжних приміщень нарівні з власниками приватизованих квартир.
Крім того, статтею 19 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» від 29.11.2001 року встановлено, що допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення).
Таким чином, суд приходить до висновку про те, що спірне приміщені по своїй правовій природі є допоміжним приміщенням, оскільки є нежитловим та призначено для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку. З огляду на вищезазначене Рішення Конституційного Суду України, ОСОБА_1, рівно як і інші власники квартир, є співвласником цього приміщення і відповідно має право на володіння, користування і у встановленому законодавством порядку розпорядження цим майном як спільним.
Відповідно до ч.1 ст.317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування, та розпорядження своїм майном. Статтею 391 ЦК України встановлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Суд вважає, що відсутність у ОСОБА_1 ключів від спірного приміщення є перешкодою у здійсненні ним права користування цим майном, а тому позов підлягає задоволенню у частині усунення перешкод у користуванні спірним приміщенням та зобов'язанні відповідача передати йому ключі від цього приміщення.
Що стосується вимог про стягнення з відповідача суми 1500 грн. за юридичні та інші послуги, то у задоволенні цих вимог слід відмовити, оскільки позивачем не надано жодних доказів того, що ці витрати були фактично понесені (а ні квитанції, а ні прибуткового касового ордеру, а ні інших платіжних документів).
В силу ч.3 ст.88 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача в дохід держави судовий збір в сумі 51,00 грн. Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача в дохід держави і витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 37,00 грн.
На підставі ст.317, ст.391 ЦК України, та керуючись ст.ст.213-215 ЦПК України, суд -
Позов Донецької обласної громадської організації «Правовий захист» в інтересах ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора №1 Ворошиловського району м.Донецька», третя особа - Донецьке міське управління ГУ МВС України у Донецькій області, про усунення перешкод у користуванні нежитловим приміщенням - задовольнити частково.
Усунути перешкоди в користуванні кімнатою домоуправління, а саме: зобов'язати Комунальне підприємство «Житлово-експлуатаційна контора №1 Ворошиловського району м.Донецька» передати ОСОБА_1 ключі від кімнати домоуправління, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора №1 Ворошиловського району м.Донецька» на користь держави судовий збір у сумі - 51,00 грн.
Стягнути з Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора №1 Ворошиловського району м.Донецька» на користь держави витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі - 37,00 грн.
Рішення може бути оскаржено наступним чином: з аява про апеляційне оскарження рішення може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення до Ворошиловського районного суду м.Донецька. Апеляційна скарга на рішення подається до Апеляційного суду Донецької області через Ворошиловський районний суд м. Донецька протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Рішення надруковано в нарадчій кімнаті в одному примірнику.
Суддя Ворошиловського районного суду
м. Донецька В.П. Цукуров