ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа №2- 217/2010
(повне)
8 червня 2010р. Вінницький районний суд Вінницької області
в складі головуючого: Ганкіної І.А.
при секретарі : Волощук І.О.
представника позивача ОСОБА_1
представника відповідача та третьої особи ОСОБА_2
представників відповідача Мартинюк А.П., Зінченко А.А.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Вінниця справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», КП ВОБТІ, за участю третьої особи ОСОБА_8 про визнання недійсним договору купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки, визнання недійсним договору іпотеки, визнання права власності на житловий будинок та земельну ділянку, скасування реєстраційного посвідчення та державного акту на право власності на землю, -
Встановив:
ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_6, ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», КП ВОБТІ, за участю третьої особи ОСОБА_8 про визнання недійсним договору купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки, визнання недійсним договору іпотеки, визнання права власності на житловий будинок та земельну ділянку, скасування реєстраційного посвідчення та державного акту на право власності на землю.
В позові ОСОБА_5 зазначила, що восени 2007 року до її чоловіка ОСОБА_9 звернувся ОСОБА_8, який є директором та засновником ТОВ «УТ-Санлайн» з проханням позичити йому грошей для розвитку підприємства. Він мав закупити за кордоном побутову техніку для продажу її підприємством. ОСОБА_8 вмовляв дати йому грошей, мотивуючи тим, що він дуже добре заробить на побутовій техніці, яку купує за кордоном і поверне гроші з процентами. Грошей на той час у її сім'ї не було, але були два побудовані будинки, які належали позивачці та її синові на праві приватної власності. Знаючи про це, ОСОБА_8 попросив укласти договір купівлі-продажу цих будинків (один на нього, другий на його племінника) з тим розрахунком, щоб отримати під них кредит в банку, розрахуватись з нами, а решту коштів направити на розвиток підприємства. При цьому відповідач запевнив, що після отримання кредиту відразу поверне кошти за будинок. 30 листопада 2007 року ОСОБА_5 уклала з ОСОБА_6 договір купівлі-продажу житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами і земельною ділянкою 0,1651 га, кадастровий номер 0520680203:03:002:0060, які розташовані в АДРЕСА_1. Даний договір 30.11.07р. був нотаріально посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_10 Земельна ділянка належала позивачці на підставі відповідного Державного акту на право власності, виданого 7 квітня 2006 року. Житловий будинок з господарськими будівлями та спорудам належав прозивачці на підставі свідоцтва про право власності №422, виданого виконавчим комітетом Агрономічної сільської ради 26.11.07р. В договорі вказано, що земельна ділянка та будинок продані за 888 000 грн. і з них 50 000 грн. позивач отримала при посвідченні договору. В договорі була вказана тільки балансова вартість, яка не відповідає реальній вартості будинку та земельної ділянки, за яку він був проданий відповідачу. На справді ціна будинку була погоджена окремо і становила 300 000 доларів США. Жодних грошей при посвідченні договору відповідач позивачці не надавав. Зазначені обставини підтверджуються власноручно написаною в грудні 2007 року ОСОБА_8 розпискою, в якій він зобов'язувався розрахуватись за будинок на протязі року з дня продажу, тобто до 30 листопада 2008 року. В квітні 2008 року ОСОБА_8, мотивуючи тим, що йому не дають кредит в банку звернувся до позивачки з проханням написати заяву до банку про те, що його племінник ОСОБА_6 (на ім'я якого було укладено даний договір купівлі-продажу) розрахувався з позивачкою за будинок в повному обсязі. Оскільки ОСОБА_8 запевняв сім'ю позивачки, що отримання кредиту від банку під заставу будинку та земельної ділянки дасть йому можливість скоріше розрахуватись за будинок, позивачка на це погодились і підписала заяву в банк про те, що розрахунок з нею проведений. З моменту укладення договору купівлі-продажу пройшло більше півтора року, але ні ОСОБА_8, ні відповідач так і не розрахувались за проданий будинок та земельну ділянку. На протязі півтора року ОСОБА_8 постійно запевняв позивачку та її сім'ю, що найближчим часом розрахується, але до цього часу гроші так і не сплатив. Враховуючи викладене, позивач вважає, що ОСОБА_8 навмисно ввів її та її сім'ю в оману, таким чином змусивши продати йому будинок, за який, він розраховуватись не збирався та умовив обманом оформити договір на ім'я його племінника ОСОБА_6 В зв»язку з вказаним позивачка була змушена звернутися до суду за визнанням недійсними вищевказаного договору купівлі-продажу та інших правочинів, що виникли на підставі даного договору.
В судовому засіданні позивачка ОСОБА_5 та її представник ОСОБА_1 позов підтримали. Позивачка суду окрім зазначеного в позові додала, що будинок, АДРЕСА_1 був побудований під час її шлюбу з ОСОБА_11 Вказаний будинок є спільною власністю її сім»ї, а тому питанням його реалізації та подальшого намагання її сім»ї повернути майно або гроші за нього займався її чоловік. При укладанні договору купівлі-продажу покупець будинку, племінник ОСОБА_8 - ОСОБА_6 будинку, який був придбаний на його ім»я не бачив, у будинку ніколи не був і не мав фінансової можливості придбати вказаний будинок та земельну ділянку за власний кошт. Угода була оплочена коштами чоловіка позивачки і пятьдесять тисяч вона при підписанні договору ні після не отримувала. Вказаний пункт договору купівлі-продажу вона при читанні тексту договору не побачила і його дійсність заперечила. Нотаріальну заяву від 21.12.2007р. позивачкою було підписано за власним проханням ОСОБА_8, який пояснив їй та її чоловікові, що не може отримати кредит для оплати будинку та земельної ділянки без надання вказаної заяви банку.Тому, позивачка довірившись йому пішла на підписанна вказаної заяви. Після вчинення правочину купівлі-продажу ні відповідач, ні третя особа грошей за будинок та земельну ділянку їм не сплатили, вчинивши обман щодо дійсності свого наміру оплатити вартість придбаних будинку та земельної ділянки, в зв»язку з чим позивач та її представник просять позов задоволити, визнавши недійсними договора купівлі-продажу, іпотеки, та інші провочини, що виникли на підставі договору купівлі-продажу та відновити право позивачки на належне їй майно.
Представник відповідача ОСОБА_6 та третьої особи ОСОБА_8 - ОСОБА_2 позов не визнав та суду показав, що договір купівлі-продажу було вчинено за спільною волею сторін правочину і був виконаний обома сторонами в повному обсязі. Факт того, що покупець будинку та земельної ділянки розрахувався за придбане ним майно посвідчує нотаріальна заява продавця вищевказаного майна ОСОБА_5 про повний розрахунок за договором від 21.12.2007р. В зв»язку з вказаним просить в задоволенні позову відмовити.
Відповідач ОСОБА_6 позов не визнав та суду додав, що купити будинок та земельну ділянку по АДРЕСА_1 йому запропонував його дядько ОСОБА_8 Коштів на придбання даного об»єкту нерухомості у нього не було, але дядько запевнив, що укладе для нього договір кредиту та допоможе виплатити кредит за будинок та землю. Мати відповідача надала йому частину грошей на придбання даного майна і він вирішив вчинити його купівлю. Будинку та земельної ділянки до укладення договору купівлі-продажу він не бачив, ключів від будинку ніколи не мав. Ключі зберігав у себе його дядько. В будинок відповідач ніколи не заселявся, так як там треба було закінчити ремонт. При укладанні угоди особисто відповідач ніяких грошей продавцу не передавав. Знає зі слів дядьки, що саме він розрахувався за оформлення договору і в подальшому саме ОСОБА_8 повністю розрахувався за придбане на його ім»я майно. Після оформлення договору купівлі-продажу було двічі оформлено кредит на будинок та землю за рахунок чого його дядько розрахувався за правочином купівлі-продажу.
Представники відповідача ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» Зінченко А.А., Мартинюк А.П. позов не визнали та суду показали, що при укладанні договору кредитування від 25.04.2008р. від боржника було витребувано пакет документів та було поставлено вимогу щодо надання банку нотаріально завіренної заяви попереднього власника майна про повну виплату коштів за договором куплі-продажу укладеним щодо будинку та земельної ділянки по АДРЕСА_1 Така заява була представлена отримувачем кредиту ОСОБА_6 і кредит було надано. За кредитним договором між банком та ОСОБА_6 було укладено договір іпотеки від 25.04.2008р. на вищевказаний будинок з погосподарськими спорудами та земельну ділянку, який був завірений в нотраіальному порядку відповідно до вимог закону. В подальшому в зв»язку з припиненням виплат по кредитному договору заборгованість була стягнута в судовому порядку за рішенням суду 25.08.2009р. В зв»зку з тим, що неправомірності своїх дій по укладанню договору іпотеки банк не вбачає, в задоволенні позовних вимог представники відповідача просять відмовити.
Відповідач КП ВОБТІ за листом просят слухати справу у їй відсутність. Увирішенні судового спору покладаються на думку суду.
Заслухавши пояснення сторін, свідків, вивчивши матеріали справи, суд встановив наступне:
30.11.2007р. між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 було укладено договір купівлі-продажу за умовами якого ОСОБА_5 продала належний їй житловий будинок по АДРЕСА_1, Вінницького району та області та земельну ділянку площею 0,1651 га, що розташована за тією ж адресою (кадастровий номер 0520680203:03:002:0060) ОСОБА_6 (а.с.7).
Право власності ОСОБА_5 на вищевказане майно підтверджує відповідне свідоцтво про право власності на будинок за №422 від 26.11.2007р. та Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №399348 від 7.04.2006р.
За п.2.1. за домовленістю сторін продаж вчинено за 888 000 грн., при цьому варість будинку з погосподарськими спорудами згідно відомостей довідки-характеристики складає 517 763 грн., земельної ділянки за оцінкою ПП «Глобус» 369 384 грн.
За умовами вказаного договору (п.2.1) покупец вищевказаного майна повинен розрахуватися за вчинений продаж в строк до 15.12.2007р.
13.12.2007р. ОСОБА_6 було отримано реєстраційне посідчення на право власності на вищевказаний будинок з погосподарськими спорудами за №458 (а.с.54), а 20.12.2007р. отримано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД №412984 кадастровий номер 0520680203:03:002:0060 (а.с.59).
25.04.2008р. ВАТ «Райфайзен Банк Аваль» ( на тепершній час ПАТ «Райфайзен Банк Аваль») уклало провочин - договір кредиту за №014/035-43/60201 за яким, ОСОБА_6 було надано кредит в сумі 198 000 доларів США строком на 120 місяців по 25.04.2008р. зі сплатою 14 процентів річних.
25.04.2008р. ВАТ «Райфайзен Банк Аваль» ( на тепершній час ПАТ «Райфайзен Банк Аваль») уклало провочин - договір іпотеки за яким новий власник спірного будинку з господарськими спорудами та земельної ділянки ОСОБА_6 забезпечив виконання договору кредиту від 25.04.2008р. шляхом встановлення іпотеки на вищевказані об»єкти нерухомості (а.с.48-53).
Вищезазначений кредит належним чином не виконувався, в зв»язку з чим ВАТ «Райфайзен Банк Аваль» було подано позов до суду щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_6 за дововором кредиту. Рішенням Ленінського районного суду від 25.08.2009р. з ОСОБА_6 було стягнено заборгованість за кредитним договором в сумі 187 258 дол.19 ц. США та судові витрати (а.с.42,43).
Визначаючись щодо заявлених вимог, суд виходить з того, що відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або забов»язується передати майно (товар)у власність другої сторони (покупцеві), а покупець приймає або забов»язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Тобто, аналізуючи вказане нормативне положення основними умовами вчинення (дійсності) договору купівлі-продажу є для сторони покупця - передача або забов»язання передати майно (товар) у власність покупця, а для покупця - обов»язок прийняти або забов»язатися прийняти придбане майно та сплатити за нього певну грошову суму.
За ст.328 ЦК Украіни право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинов.
За ч.2 вказаної статті право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ст.334 ЦК України право власності у набувача за договором виникає з момунту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.
Аналізуючи договір купівлі-продажу укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в частині виконання основних обов»язків покупця та продавця суд виходить з того, що судом було встановлено, що продавець майна не втратив можливість володіння будинком з погосподарськими спорудами, має ключи від будинку, що підтвердив свідок ОСОБА_11, а тому в повне володіння продане майно не передав.
Оцінюючи виконання основних обов»язків та прав покупця, суд встановив, що покупець до вчинення договору купівлі-продажу придбане майно не бачив, у володіння будинковолодінням, земельною ділянкою ніколи особисто не вступав, ключі від будинку не має та придбанним майном фактично не розпоряджається.
Крім того, як вбачається з наданої суду розписки від грудня 2007р. ОСОБА_8, якого сам відповідач ОСОБА_6 визначив за власними показами як посередника між ним та ОСОБА_11, який діяв від імені своєї дружини ОСОБА_13 (будинок та земельна ділянка придбані у шлюбі позивача та ОСОБА_11.) надав ОСОБА_11 розписку за якою особисто вказав, що два будинки ( АДРЕСА_1) с.Агрономічне були оформленні для отримання кредиту для фірми «УТ Санлайн», що належить ОСОБА_8 за розтаможення товару за суму 300 тис. доларів та 400 тис. доларів. За вказаною розпискою, яка виконана власноруч ОСОБА_8, що сторонами не оспорено, вказана особа забов»язалася сплатити в строк до 1.07.2008р. за будинок по АДРЕСА_1 відповідно 300 та 400 тис. доларів.
За показами свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_15, ОСОБА_11 встановлено, що вказана розписка була написана в присутності вказаних свідків 25 грудня 2007р.
Обставини того, що вказана розписка була написана ОСОБА_8 під примусом суду є недоведеною та нічим не підтвердженою.
Тому, виходячи з вказаного суд критично відноситься до тексту нотаріальної заяви від 21.12.2007р. згідно якої ОСОБА_13 підтвердила, що отримала повний розрахунок за договором купівлі-продажу будинку за АДРЕСА_1 від ОСОБА_6 (а.с.44).
Факт написання вказаної розписки підтверджує, що під час написання нотаріальної заяви від 21.12.2007р. повного розрахунку за придбаний житловий будинок та земельну ділянку покупцем даного майна проведено не було.
При цьому, суд враховує, що з показів допитаних в судовому засіданні свідків ОСОБА_15, ОСОБА_14, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18 відповідач ОСОБА_6 особисто не мав наміру придбати будинок та земельну ділянку та не мав коштів на придбання у власність будинку та земельної ділянки. Свідки ОСОБА_16, ОСОБА_19, ОСОБА_20 та ОСОБА_21 також показали, що ОСОБА_6 лише рахувався працівником фірми «УТ Санлайн» і будь яких робіт на фірмі не виконував.
Свідки ОСОБА_15, ОСОБА_14, ОСОБА_16 та ОСОБА_17, допитані в судовому засіданні показали, що обидва зазначені вище будинки були придбані ОСОБА_8 для подальшого отримання кредитів для фірми, ОСОБА_8 планував продати один з будинків партнеру с Турції, а інший залишити собі. За будинки ОСОБА_8 з продавцем не розрахувався і свідки ОСОБА_16, ОСОБА_17, та ОСОБА_21 не одноразово були свідками того, як ОСОБА_11 дзвонив чи приходив для особистих переговорів до ОСОБА_8 з вимогою щодо оплати будинків, однак оплата получена так і не була. При цьому, ОСОБА_8 факту того, що плату за придбане майно не провів не заперечував та обіцяв розплатитися в найближчий час. Отримані в подальшому за кредитним договором кошти були використаны ОСОБА_8 на інші цілі.
Факт того, що гроші за кредитним договором за №014/035-43/60201 були отриманы саме ОСОБА_8 підтверджує у власних показах сам ОСОБА_6
Відповідно до постанови прокурора Ленінського району м.Вінниця від 3.09.2009р. було порушено кримінальну справу за ч.4 ст.190 КК України відносно ОСОБА_8
За мотивувальною частиною постанови кримінальна справа була порушена по факту заволодінням ОСОБА_8 шахрайським шляхом грошовими коштами ОСОБА_11 на суму 2021600 грн.(а.с.86).
Вказана кримінальна справа була порушена за спільною заявою ОСОБА_11, ОСОБА_13 та ОСОБА_22 від 3.08.2009р. за якою заявники просять порушити кримінальну справу відносно ОСОБА_8 який незаконним шляхом заволодів належними їм житловими будинками (а.с.87-88).
3.10.2009р. ОСОБА_11 був визнаний потерпілим по кримінальній справі за №09270716 (а.с.89) по факту заволодіння шахрайським шляхом житловими будинками та земельними ділянками.
Ст. 203 Цивільного кодексу України передбачає загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, при цьому ч.З вказує, що волевиявлення учасника правочину має бути вільнии та відповідати його внутрішній волі.
Відповідно до ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статі 203 цього Кодексу.
Наявність правочину свідчить про єдність внутрішній волі і волевиявлення суб'єкта правочину, тому у випадку, коли воля суб'єкта правочину формувалася не вільно і не відповідала волевиявленню суб'єкта (особа знаходилася під впливом обману), такі правочини визнаються недійсними.
Стаття 230 ЦК України передбачає наслідки правочинів, укладених з так званим «вадами волі», тобто за умов, що перешкоджають вільному формуванню волі сторони, яка вчинила правочин, як наслідок виникає невідповідність волі і волевиявлення.
Відповідно до ст.230 Цивільного кодексу України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин визнається судом недійсним.
Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину. або якщо вона замовчує їх існування. Відповідач та ОСОБА_8 знали, що не будуть розраховуватись за будинок та земельну ділянку, але свідомо це замовчували і запевнили позивача, що гроші будуть сплочені.
Тому, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що при укладенні договору купівлі-продажу від 30.11.2007р. мали місце невідповідність волі і волевиявлення сторін, та обман щодо наміру покупця виконати покладені на нього права та обов»язкі за договором, що тягне за собою недійснить даного договору через судове рішення.
За ст.236 ЦК України правочин визнаний недійсним є недійсним з моменту його вчинення, що припиняє також права та обов»язки що передбачалися за умовами правочину.
Враховуючи недійснить договору, суд вважає за необхідне визнати недійсними як наслідок і отриманні ОСОБА_6 на підставі вказаного правочину реєстраційне свідоцтво на право власності видане КП «ВОБТІ» за реєстровим номером 458 від 13.12.2007р. та Державний акт на земельну ділянку серії ЯД №412984.
Визначаючись щодо договору іпотеки укладеного між ОСОБА_6 та ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» від 25.04.2008р. суд виходить з того, що визнання недійсним договору купівлі-продажу від 30.11.2007р. в наслідок якого ОСОБА_6 було набуто право власності на предмет іпотеки тягне за собою визнання недійсним інших правочинів, предметом яких є вищевказані об»єкти нерухомості.
За ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов»язані з його недійсностю. Зокрема, до таких наслідків належить поновлення власника у правах на майно.
Тому, суд вважає за необхідне поновити власника у праві приватної власності на житловий будинок з господарськими спорудами та земельну ділянку площею 0,1651 га, що знаходяться за адресою с.Агрономічне, АДРЕСА_1 та області.
Щодо стягнення судових витрат, суд виходить з того, що відповідно до ст. 79 ЦПК України до судових витрат відносяться:судовий збір та витрати пов"язані з розглядом справи.
До витрат пов"язаних з розглядом судової справи,належать витрати на інформаційно-технічне забезпечення,витрати на правову допомогу,витрати пов"язані з явкою до суду,витрати пов"язані з залученням свідків,спеціалістів,перекладачів,та проведення судових експертиз, а також вирати пов"язані з проведенням огляду доказів та вчиненням інших дій.
Як встановлено по справі, позивачем було понесено витрати на сплату державного мита та послуг ІТЗ в сумі 1811 грн.50 коп., що підтверджують відповідні квітанції(а.с.1,2,19,20).
За ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Тому, враховуючи доведеність позивачем понесених ним витрат документально, суд вважає,що судові витрати слід відшкодувати за рахунок відповідачів ОСОБА_6, ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в рівних частках в сумі 905 грн. з кожного.
Керуючись ст.ст.203,215,216,230,236,572,583,655,656,658, ЦК України, ст.ст.15,30,60,61,214,215,223 ЦПК України,суд, -
Вирішив:
Позов задоволити.
Визнати недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку з господарськими спорудами та земельної ділянки площею 0,1651 га (кадастровий номер 0520680203:03:002:0060), що знаходяться за адресою с.Агрономічне, АДРЕСА_1 та області укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 30.11.2007р. та посвідчений приватним нотаріусом Вінницького районного нотаріального округу ОСОБА_10 та зареєстрований в реєстрі за №7123.
Скасувати реєстраційне посвідчення на право власності видане КП «ВОБТІ» на ім»я ОСОБА_6 за реєстровим номером 458 від 13.12.2007р. на цілий житловий будинок з господарськими спорудами за АДРЕСА_1
Скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку, що знаходяться за адресою с.Агрономічне, АДРЕСА_1 та області, розміром 0,1651 га , серії ЯД №412984 виданий на ім»я ОСОБА_6 20.12.2007р. та зареєстрований в книзі записів реєстрації державний актів за №010780200455.
Визнати недійсним договір іпотеки житлового будинку з господарськими спорудами та земельної ділянки площею 0,1651 га (кадастровий номер 0520680203:03:002:0060), що знаходяться за адресою с.Агрономічне, АДРЕСА_1 та області укладений між ОСОБА_6 та ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» (на тепер ПАТ « «Райффайзен Банк Аваль») від 25.04.2008р.
Визнати за ОСОБА_5 в наслідок визнання недійсним договору купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки площею 0,1651 га, що знаходяться за адресою с.Агрономічне, АДРЕСА_1 та області від 30.11.2007р. право власності на житловий будинок з господарськими спорудами та земельну ділянку площею 0,1651 га, що знаходяться за адресою с.Агрономічне, АДРЕСА_1 та області.
Стягнути з ОСОБА_6, ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», судові витрати в загальній сумі 1811 грн.50 коп. в рівних частках по 905 грн.75 коп.
Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Вінницької області через Вінницький районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня винесення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України шляхом подачі апеляційної скарги в строк передбачений для подачі заяви про апеляційне оскарження.
Суддя: