№ 2-699/09р.
15 квітня 2009 року Залізничний районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого, судді - Уржумової Н.В.
при секретарі - Чертолясові А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Сімферополі цивільну справу за позовом Орендного підприємства “Кримтеплокомуненерго” в особі Сімферопольської філії “Променерговузел ОП “КТКЕ” до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надані послуги, -
Орендне підприємство “Кримтеплокомуненерго” в особі Сімферопольської філії “Променерговузел ОП “КТКЕ” (далі Кримтеплокомуненерго) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надані послуги з подачі теплової енергії та гаряче водопостачання у розмірі 5278 грн. 01 коп. Як зазначено у первісній позовній заяві, відповідачі є квартиронаймачами квартири АДРЕСА_1 та споживали надану позивачем теплову енергію для обогрева житлового приміщення та надавали послуги з гарячого водопостачання. Але ж не оплачували надані послуги, внаслідок чого склалася заборгованість у вище визначеному розмірі. Статтею 67 ЖК України передбачений обов'язок наймачів проводити оплату за комунальні послуги, у тому числі опалення та гаряче водопостачання, за тарифами, затвердженими у встановленому законом порядку. Як зазначено позивачем у позовній заяві, незважаючи на те, що договір між сторонами по справі не укладений, але ж виходячи з загальних засад та змісту цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, у відповідності з ч.2 ст. 642 ЦК України, якщо особа вчинила дію як то прийняла товар, послугу, що свідчать про її бажання прийняти пропозицію про укладення договору ё то ця дія є прийняттям пропозиції про укладення договору, тому у відповідачів виникли перед позивачем зобов'язання, які не були виконані належним чином. У відповідності зі ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та у відповідності з вимогами діючого законодавства. З наведених підстав позивач просив у солідарному порядку стягнути з відповідачів на користь Сімферопольської філії заборгованість у сумі 5278 гривень 01 копійка та судові витрати (а.с.4). Під час провадження справи у суді, позивач, користуючись правами, передбаченими ст.31 ЦПК України, збільшив позовні вимоги та просив стягнути з відповідачів солідарно на його користь заборгованість за надані послуги з теплопостачання та гарячого постачання у розмірі 5953 грн. 44 коп., яка склалася за період з 01.11.1996 по 31.12.2008 рр. (включно), надавши відповідний розрахунок заборгованості (а.с.33).
У судовому засіданні представники Кримтеплокомуненерго, діючі за довіреностями підтримали позовні вимоги свого довірителя та просили з відповідачів солідарно стягнути вищевказану заборгованість у розмірі 5953 грн.44 коп., додатково пояснивши, що просять стягнути цю заборгованість з відповідачів як зі співвласників квартири, що було з'ясовано під час провадження справи у суді, не заперечуючи того, що договір про надання послуг між сторонами по справі не укладений й на теперішній час. Разом з тим, додавши до матеріалів справи акт від 14 березня 2002 року про прийняття та введення до експлуатації на житловому будинку АДРЕСА_1 теплового вузла обліку, представники вважали, що, оскільки Кримтеплокомуненерго надає послуги з теплопостачання та гарячого постачання, а відповідачі, будучи з 1996 року наймачами, а з 1998 року співвласниками квартири 60 у вищевказаному будинку, їх приймають, то вони зобов'язані оплатити заборгованість, як склалася у визначений період у повному обсязі.
Відповідачі у судове засідання після перерви не з'явилися, повідомлені належним чином. У судовому засіданні не заперечували, що є співвласниками квартири за АДРЕСА_1. У своїх письмових запереченнях по суті заявлених Кримтеплокомуненерго вимог вважали, що у відповідності зі ст. 60 ЦПК України, позивач повинен доказати факт поставки ним з 1996 року теплової енергії та гарячої води до їх квартири, враховуючи те, що договір між сторонами по справі не укладений. Житловий будинок за АДРЕСА_1 перебував на балансі до липня 2007 року як об'єкт незвершеного будівництва і лише 16.07.2007 року відповідачами був укладений договір по утриманню цього будинку та прибудинкової території. Зазначали, що послуги з подачі теплової енергії почали отримувати з жовтня 2007 року, а з гарячого водопостачання з січня 2008 року, тому, з цього часу вони повинні оплачувати послуги. Також позивачі просили суд застосувати до спірних правовідносин строк позовної давності, який був пропущений позивачем без поважних причин.
Заслухавши пояснення представників позивача, заперечення у судовому засіданні відповідачів, вивчивши їх письмові заперечення проти позову, дослідивши та оцінивши усі наявні по справі докази у їх сукупності, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
Згідно з частиною 1 статті 11 ЦПК України, якою встановлений принцип диспозитивності цивільного судочинства, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Спір між сторонами по справі виник з 01.11.1996 року, що убачається з розрахунку заборгованості позивача на а.с. 35.
Як було встановлено судом при розгляді справи по суті, відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 12.05.1998 року є наймачами квартири АДРЕСА_1, а з 28.12.1999 року є її співвласниками квартири АДРЕСА_1, загальною площею 48,7 кв.м (а.с.7, 17).
Станом на листопад 1996 року (часу виникнення заборгованості) правовідносини щодо надання населенню послуг з тепло - водопостачання регулювалися Правилами надання населенню послуг з водо- теплопостачання та водовідведення, затвердженими постановою КМУ від 30 грудня 1997 р. за № N 1497, які втратили чинність згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року N 630.
Ці Правила регулювали відносини між споживачами і виконавцями у наданні послуг з централізованого холодного та гарячого водопостачання, теплопостачання (центральне опалення) та водовідведення. Згідно Правил споживачем був наймач (власник) квартири (приватного будинку), якому надаються послуги з централізованого холодного та гарячого водопостачання, теплопостачання та водовідведення у житловому фонді та підсобних приміщеннях; а виконавцем - житлово-експлуатаційні та водо-, теплопостачальні, каналізаційні або інші підприємства і організації, які безпосередньо надають споживачеві комунальні послуги.
Заявляючи позовні вимоги про стягнення з відповідачів заборгованості за вищевказані послуги, починаючи з 01.11.1996 року, позивач, усупереч вимогам ст. 60 ЦПК України не надав суду доказів надання цих послуг, а також не довів суду існування між сторонами по справі саме з цього часу договірних правовідносин щодо їх надання.
Відповідачі, у свою чергу, заперечували існування між ними та Кримтеплокомуненерго договірних відносин.
У матеріалах цивільної справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували прийняття з 1996 року відповідачами цих послуг, як, наприклад їх оплата останніми.
Тому у суду відсутні підстави вважати, що між сторонами по справі з 01.11.1996 року існували договірні правовідносини щодо надання послу теплопостачання та гарячого постачання.
Разом з тим, 14 березня 2002 року у будинку за АДРЕСА_1 був встановлений тепловий вузол обліку подачі теплової енергії у зазначений будинок, що підтверджується актом прийняття теплового вузла обліку, доданого представниками позивача до матеріалів цивільної справи. Та у подальшому, за участю представників позивача, складалися відповідні акти з обліку споживаної теплової енергії на вищевказаному тепловому пункті, розташованому у будинку за АДРЕСА_1, та знімалися показники поданої до будинку теплової енергії.
На думку суду, саме з цієї дати, позивач довів надання ним відповідачам послуг з подачі тепло - водопостачання, тому у задоволенні позовних вимог Кримтеплокомуненерго до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення суми заборгованості за надані послуги за період з 01.11.1996 року по 13.03.2002 року необхідно відмовити - за недоведеністю.
І хоча зі вказаного часу (14.03.2002 року) договір на надання спірних послуг між сторонами по справі не надавався і факт існування договірних правовідносин у цей час також спростовується відповідачами, але ж виходячи з того, що, починаючи з цієї дати згідно з актами з обліку споживаної теплової енергії на тепловому пункту по АДРЕСА_1 поставлялася теплова енергія та гаряча вода до житлового будинку, відповідачі, у свою чергу, приймали спірні послуги, що надавалися позивачем всім мешканцям житлового будинку, не відмовляючись від них та претензій щодо їхньої якості не надавали, суд дійшов до висновку, що з цього часу між сторонами по справі виникли фактичні договірні правовідносини.
Дійшовши до вказаного висновку, суд врахував й те, що вищенаведеними Правилами надання населенню послуг з водо- теплопостачання та водовідведення, ще діючими на той час, не була встановлена обов'язкова письмова форма такого договору, а цивільне законодавство визнає угоду укладеною, якщо з поведінки особи видно її волю укласти угоду (ч. 2 ст. 42 ЦК України).
Отже, матеріалами справи підтверджується наявність у діях відповідачів волевиявлення на встановлення правовідносин безпосередньо через поведінку, з якої можна зробити висновок про такий намір.
Заперечуючи проти позову, відповідачі, усупереч вимогам ст. 60 ЦПК України, як сторони по цивільній справі, не спростували факту надання ним Кримтеплокомуненерго послуг з 2002 року.
З 01.01.2004 року набрав чинності ЦК України.
За положеннями ч.2 ст. 205 ЦК України, правочин, для якого не встановлена обов'язкова письмова форма також вважається укладеним, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Оскільки у матеріалах справи відсутні докази припинення надання позивачем відповідачам послуг з водо-теплопостачання, суд дійшов до висновку про продовження існування між сторонами по справі фактичних договірних відносин й після набрання чинності ЦК України Законом України «Про житлово - комунальні послуги» й на теперішній час.
Також, дійшовши до вищевказаних висновків, суд врахував й те, що відповідачі у своїх письмових запереченнях, визнали факт отримання ними послуг з подачі теплової енергії - з жовтня 2007 року, а гарячої води - з січня 2008 року, хоча на той час, як і раніше й на час розгляду справи у суді, договір про надання послуг між сторонами по справі також не був укладений, тобто обставини, на які вони посилаються спростовуючи факт надання їм до цього часу послуг, ніяким чином не змінилися.
Що стосується заперечень відповідачів про те, що до липня 2007 року будинок за АДРЕСА_1 був об'єктом незавершеного будівництва, то ці ствердження не спростовують вищенаведених висновків суду про існування між сторонами по справі фактичних договірних відносин та надання відповідачам з березня 2002 року спірних послуг, крім того, з 1998 року відповідачі є власниками квартири, розташованої саме у житловому будинку, а не власниками об'єкта незавершеного будівництва.
Разом з тим, суд вважає такими, що заслуговують уваги доводи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у письмових запереченнях щодо застосування судом строку позовної давності .
До спірних правовідносин застосовується загальний строк позовної давності - 3 роки, визначений і на час дії ЦК Української РСР 1963 року та ЦК України 2003 року.
Представники позивача до суду з заявами про поновлення строку позовної давності не зверталися, та поважних причин, які перешкоджали Кримтеплоклмуненерго своєчасно звернутися до суду з вимогами до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надані їм послуги, судом при розгляді справи по суті, не встановлені.
Позивач з вимогами про стягнення з відповідачів заборгованості за надані послуги у загальному розмірі (з урахуванням доповнених під час провадження по справі у суді) - 5953 грн. 44 коп. за період з 01.11.1996 по 31.12.2008 рр. (включно) (а.с.33) первісно звернувся 10.06.2008 року.
За такими обставинами з відповідачів у солідарному порядку підлягає стягненню заборгованість за надані їм послуги з подачі теплової енергії та гарячого водопостачання, починаючи з 11.06.2005 року по 31.12.2008 року ( прикінцевий період визначений позивачем) у розмірі 3467,81 грн., розрахованому за розрахунком на а.с. 33.
Позивачеві у задоволенні решти позовних вимог: про стягнення з ОСОБА_1, ОСОБА_2 заборгованості за надані послуги за період з 01.11.1996 року по 13.03.2002 року необхідно відмовити - за недоведеністю, а з 14.03.2002 року по 10.06.2005 року - за перебігом строку позовної давності.
У відповідності зі ст. 214 ЦПК України, при ухваленні судового рішення, суд повинен, у тому числі, вирішити питання про розподіл судових витрат між сторонами по справі, оскільки позовні вимоги позивача були задоволені частково, суд, з урахуванням положень ст. 88 ЦПК України, вважає за необхідне стягнути з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь позивача понесені ним судові витрати у розмірі, пропорційному задоволеним позовним вимогам 52, 15 грн., у рівних частках з кожного, а саме по 26, 08 грн. з кожного.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 10, 11, 60, 88, 209, 212-215, 218, 294 ЦПК України, суд, -
Позов Орендного підприємства “Кримтеплокомуненерго” в особі Сімферопольської філії “Променерговузел ОП “КТКЕ” - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь Сімферопольської філії “Променерговузел ОП “КТКЕ” заборгованість з теплопостачання та гаряче водопостачання у розмірі 3467 (три тисячі чотириста шістдесят сім гривень) 81 копійку.
У задоволенні решти позовних вимог Орендному підприємству “Кримтеплокомуненерго” в особі Сімферопольської філії “Променерговузел ОП “КТКЕ”- відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь Сімферопольської філії “Променерговузел ОП “КТКЕ” судові витрати у розмірі по 26 (двадцять шість) гривень 08 копійок - з кожного.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Залізничний районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або у порядку, передбаченому ч.4 ст.295 ЦПК України.
Суддя