02 серпня 2021 року м. ПолтаваСправа № 440/1818/21
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Сич С.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Полтавської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ОСОБА_2 , про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
04 березня 2021 року до Полтавського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач; ОСОБА_1 ) до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Полтавської області (надалі - відповідач; КДКА Полтавської області), у якій, з урахуванням уточненої позовної заяви /а.с. 14-17/, позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Полтавської області від 22 січня 2021 року про відмову у порушенні дисциплінарної справи відносно адвоката ОСОБА_2 ; зобов'язати Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури Полтавської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про притягнення адвоката ОСОБА_2 до відповідальності.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що адвокатом ОСОБА_2 допущено порушення прав позивача, Правил адвокатської етики, Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", Закону України "Про безоплатну правову допомогу", які полягають у порушенні порядку призначення адвоката для здійснення правової допомоги та ненаданні правової допомоги, у зв'язку з чим позивач звернувся до відповідача зі скаргою про притягнення адвоката до відповідальності, за результатами розгляду якої Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури Полтавської області прийнято рішення про відмову у порушенні дисциплінарної справи від 22.01.2021. Позивач вважає вказане рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Полтавської області від 22.01.2021 необґрунтованим та неповним, посилаючись на те, що воно не охоплює всіх питань, поставлених скаржником у скарзі, яка розглядалася відповідачем.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 09 березня 2021 року позовну заяву залишено без руху /а.с. 4-6/.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2021 року клопотання позивача ОСОБА_1 про звільнення від оплати судових витрат задоволено. Звільнено ОСОБА_1 від оплати судових витрат у справі №440/1818/21. Визнано поважними причини пропуску строку звернення ОСОБА_1 до адміністративного суду та поновлено ОСОБА_1 пропущений строк звернення до суду у справі №440/1818/21. Прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/1818/21 за позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Полтавської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії. Клопотання позивача про залучення третьої особи - задоволено. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ОСОБА_2 . У задоволенні клопотання позивача про розряд справи за правилами загального позовного провадження відмовлено. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Надано відповідачу строк п'ять днів з дня вручення ухвали для подання заперечень проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження. Запропоновано відповідачу у п'ятнадцятиденний строкз дня отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі надати до суду відзив на позов разом з усіма доказами, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем, та документами, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього документів іншим учасникам справи одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду. Запропоновано третій особі у п'ятиденний строк з дня отримання копії позовної заяви з додатками надати до суду пояснення до позову за правилами, встановленими частинами 2-4 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України. Встановлено позивачу трьохденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив, яка повинна відповідати статті 163 Кодексу адміністративного судочинства України. Встановлено відповідачу трьохденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення, яке повинно відповідати статті 164 Кодексу адміністративного судочинства України. Клопотання позивача про витребування доказів задоволено. Витребувано від відповідача Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Полтавської області засвідчені належним чином копії матеріалів перевірки за скаргою ОСОБА_1 на дії адвоката ОСОБА_2, у тому числі, засвідчені належним чином копії: скарги ОСОБА_1 на дії адвоката ОСОБА_2 з усіма додатками до неї, доручення про проведення перевірки відомостей, викладених у скарзі, в порядку пункту 2 статті 38 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", листів, запитів, письмових пояснень адвоката ОСОБА_2 з усіма додатками до них, довідки члена дисциплінарної палати КДКА Полтавської області за результатами розгляду скарги, рішення про відмову у порушенні дисциплінарної справи від 22 січня 2021 року, всіх інших документів, на підставі яких прийняте оскаржуване рішення від 22 січня 2021 року та які містяться безпосередньо у матеріалах перевірки /а.с. 33-39/.
12 квітня 2021 року до суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву /а.с. 44-49/, у якому представник відповідача КДКА Полтавської області просить відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 , посилаючись на те, що 23.10.2012 Диканським районним судом Полтавської області ухвалено постанову про призначення обвинуваченому ОСОБА_1 захисника за рахунок держави в порядку, встановленому ст. 47 КПК України у редакції від 28.12.1960, який втратив чинність 19.11.2012, оскільки в силу п. 4 ч. 1 ст. 45 КПК України участь захисника у справі була обов'язковою. 02.11.2012 заступником голови Полтавського обласного відділення спілки адвокатів України повідомлено суд про призначення адвоката ОСОБА_2. для здійснення захисту ОСОБА_1 , яка здійснювала захист обвинуваченого ОСОБА_1 з 02.11.2012 до 29.01.2013. Вказує, що адвокат ОСОБА_2. призначена відповідно до вимог порядку призначення адвоката, який був чинний на момент її призначення, та надаючи правову допомогу ОСОБА_1 , адвокат ОСОБА_2 здійснила всі необхідні дії, передбачені законодавством України, а сам ОСОБА_1 не відмовлявся від послуг адвоката ОСОБА_2. та із заявою про зміну адвоката не звертався. Зазначає, що з листопада 2012 року до грудня 2020 року ОСОБА_1 не подавав скарг на дії адвоката ОСОБА_2. Вказує, що скарга та матеріали, які додані до скарги позивача, не містять будь-яких відомостей про неналежне виконання адвокатом ОСОБА_2. своїх професійних обов'язків в суді першої чи апеляційної інстанції. У своїй заяві до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ відносно перегляду вироку Диканського районного суду Полтавської області та ухвали Апеляційного суду Полтавської області ОСОБА_1 зазначив про розгляд справи без участі захисника ОСОБА_2.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ОСОБА_2 копію ухвали суду від 05 квітня 2021 року отримала 12 квітня 2021 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення /а.с. 88/, проте правом на подання до суду пояснень щодо позову не скористалася.
22 квітня 2021 року до суду надійшла заява позивача про продовження процесуального строку для подання відповіді на відзив /а.с. 87-88/.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2021 року продовжено процесуальний строк для подання позивачем ОСОБА_1 відповіді на відзив у справі №440/1818/21 до 12 травня 2021 року /а.с. 91-92/.
18 травня 2021 року засобами поштового зв'язку до суду надійшло клопотання позивача, у якому ОСОБА_1 просив доручити відповідному органу (установі), уповноваженому на надання безоплатної правової допомоги, призначити (надати) ОСОБА_1 захисника (адвоката) за призначенням для написання (складення) належним чином відповіді на відзив у справі №440/1818/21 в спрощеному позовному провадженні (в письмовому провадженні) та зобов'язати виконати необхідну процесуальну дію у визначений ухвалою суду строк /а.с. 103-104/.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 20 травня 2021 року доручено Полтавському місцевому центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги забезпечити здійснення представництва інтересів ОСОБА_1 в суді в справі № 440/1818/21 та складення документів процесуального характеру в справі № 440/1818/21, в тому числі, відповіді на відзив шляхом призначення адвоката. Продовжено процесуальний строк для подання позивачем ОСОБА_1 відповіді на відзив у справі №440/1818/21 до 14 червня 2021 року. Копію ухвали надіслано учасникам справи та до Полтавського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги /а.с. 106-109/.
Копія ухвали суду від 20 травня 2021 року вручена Полтавському місцевому центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги 21 травня 2021 року, що підтверджується наявною у матеріалах справи розпискою /а.с. 111/.
15 червня 2021 року Полтавським окружним адміністративним судом постановлено окрему ухвалу, якою доведено до відома директора Полтавського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги про виявлені під час розгляду справи порушення вимог статей 14, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, пункту 7 частини 1 статті 14 Закону України "Про безоплатну правову допомогу" для вжиття заходів реагування та з метою усунення причин та умов, що сприяли вчиненню вказаних порушень законодавства. Зобов'язано про вжиті заходи повідомити Полтавський окружний адміністративний суд не пізніше п'ятнадцяти днів з дня отримання копії окремої ухвали /а.с. 123-128/.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 15 червня 2021 року продовжено процесуальний строк для подання позивачем ОСОБА_1 відповіді на відзив у справі №440/1818/21 до 15 липня 2021 року /а.с. 129-130/.
25 червня 2021 року до суду по пошті надійшов лист Полтавського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, яким суд повідомлено, що дорученням від 22.06.2021 №423 призначено адвоката Корнієнко Наталію Юріївну для надання безоплатної вторинної правової допомоги ОСОБА_1 . До цього листа додано копію доручення про надання безоплатної вторинної правової допомоги, виданого адвокату Корнієнко Наталії Юріївні, для надання безоплатної вторинної правової допомоги: здійснення представництва інтересів в суді та складення документів процесуального характеру у справі №440/1818/21 ОСОБА_1 /а.с. 136-138/.
15 липня 2021 року до суду по пошті надійшла відповідь позивача на відзив /а.с. 147-148/, у якій зазначено про те, що відповідачем фактично не перевірено наведених у скарзі фактів та документів, адвокатом ОСОБА_2. не було надано ОСОБА_1 дієвої правової допомоги, внаслідок чого, на думку ОСОБА_1 , йому було за скоєний злочин призначено найвищу міру покарання у вигляді довічного позбавлення волі. Вважає, що адвокат ОСОБА_2., отримавши доручення, не виходила з переваг інтересів ОСОБА_1 та взагалі не виконувала свій професійний обов'язок, не надала якісну правничу допомогу ОСОБА_1 . Позивач просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.
Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини та спірні правовідносини.
Адвокат ОСОБА_2 здійснювала адвокатську діяльність на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №416, виданого Полтавською обласною КДКА 19.01.2005, з 28.12.2019 на підставі заяви адвоката від 28.12.2019 право на заняття адвокатською діяльністю зупинено згідно п. 1 ч. 1 ст. 31 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», що підтверджується відомостями Єдиного реєстру адвокатів України /а.с. 32/.
Постановою Диканського районного суду Полтавської області від 23.10.2012 «Про призначення справи до судового розгляду» по кримінальній справі №1631/1094/12 постановлено призначити через Полтавське обласне відділення спілки адвокатів України з числа адвокатів, для захисту прав та законних інтересів підсудного ОСОБА_1 , який обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 115 ч. 2 п. 4, ст.. 263 ч. 2 КК України, захисника, якого необхідно направити для розгляду кримінальної справи, та 02.11.2012 за допомогою факсимільного зв'язку до суду надійшов лист заступника голови Полтавського відділення Спілки адвокатів України Воротінцевої Т.П. від 02.11.2012 №18, яким визначено захисником підсудного ОСОБА_1 адвоката ОСОБА_2 що підтверджується листом Диканського районного суду Полтавської області від 02.10.2020 №01-13/66/2020-вих /а.с. 53/.
Вироком Диканського районного суду Полтавської області від 21.11.2012 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ст. 115 ч. 2 п.4 та ст. 263 ч. 2 КК України, та призначено йому покарання: за ст. 115 ч. 2 п. 4 КК України у виді довічного позбавлення волі; за ст. 263 ч. 2 КК України у виді трьох років позбавлення волі. Відповідно до ст. 70 ч. 1 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим покаранням остаточне покарання засудженому ОСОБА_1 визначено у виді довічного позбавлення волі (номер рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 27640100) /а.с. 58-63/.
Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 29.01.2013 у справі №11/1690/1219/2012 апеляції засудженого ОСОБА_1 та в його інтересах адвоката ОСОБА_2. залишено - без задоволення, а вирок Диканського районного суду Полтавської області від 21 листопада 2012 року стосовно ОСОБА_1 - без змін (номер рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 32382411) /а.с. 64-68/.
Ухвалою Колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22.10.2013 вирок Диканського районного суду Полтавської області від 21 листопада 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 29 січня 2013 року щодо ОСОБА_1 залишено без зміни, а касаційну скаргу засудженого без задоволення (номер рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 34640900) /а.с. 69-70/.
24.12.2020 до КДКА Полтавської області надійшла скарга гр. ОСОБА_1 від 22.12.2020 (вих. №В-56 від 22.12.2020), у якій скаржник просив провести перевірку по викладеним ним доводам та притягнути адвоката ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності із наступним позбавленням права на заняття адвокатською діяльністю та виключенням із єдиного реєстру адвокатів /а.с. 50-52/.
24.12.2020 Головою дисциплінарної палати КДКА Полтавської області видано члену дисциплінарної палати Клименку О.Ю. доручення в порядку пункту 2 статті 38 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" про проведення перевірки відомостей, викладених у скарзі ОСОБА_1 про притягнення до дисциплінарної відповідальності адвоката ОСОБА_2 (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №416, видане КДКА Полтавської області 19.01.2005, право на заняття адвокатською діяльністю зупинено згідно п. 1 ч. 1 ст. 31 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" з 28.12.2019) у зв'язку з порушенням вимог Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" /а.с. 57/.
Листом КДКА Полтавської області №420/4-20 від 28.12.2020 адвоката ОСОБА_2 зобов'язано у термін до 13.01.2021 надати письмові пояснення та докази на спростування фактів, викладених у скарзі /а.с. 55/.
Адвокатом ОСОБА_2 надано до дисциплінарної палати КДКА Полтавської області пояснення, копія яких наявна у матеріалах справи /а.с. 71/.
22.01.2021 скарга ОСОБА_1 була розглянута на засіданні дисциплінарної палати КДКА Полтавської області та за результатами розгляду матеріалів перевірки за скаргою ОСОБА_1 на дії адвоката ОСОБА_2 прийнято рішення про відмову в порушенні дисциплінарної справи стосовно адвоката ОСОБА_2 (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №416, видане КДКА Полтавської області 19.01.2005, право на заняття адвокатською діяльністю зупинено згідно п. 1 ч. 1 ст. 31 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" з 28.12.2019) /а.с. 19-21, 75-79/.
В обґрунтування цього рішення зазначено, що враховуючи фактичні обставини справи дисциплінарна палата КДКА Полтавської області дійшла висновку про не доведеність в діях адвоката ОСОБА_2 ознак дисциплінарного проступку, передбаченого ч. 2 ст. 34 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та порушення Правил адвокатської етики.
Вказане рішення дисциплінарної палати КДКА Полтавської області про відмову в порушенні дисциплінарної справи від 22.01.2021 надіслано відповідачем ОСОБА_1 та адвокату ОСОБА_2., що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень, копії яких наявні у матеріалах справи /а.с. 80-81/.
Не погодившись з рішенням дисциплінарної палати КДКА Полтавської області про відмову в порушенні дисциплінарної справи щодо адвоката ОСОБА_2 від 22.01.2021, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку оскаржуваному рішенню дисциплінарної палати КДКА Полтавської області про відмову в порушенні дисциплінарної справи щодо адвоката ОСОБА_2 від 22.01.2021, суд дійшов наступних висновків.
Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначено Законом України від 05 липня 2012 року №5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (надалі - Закон №5076-VI, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до приписів статті 4 Закону №5076-VI адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Згідно зі статтею 20 Закону №5076-VI під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги.
Професійні обов'язки адвоката визначені статтею 21 Закону №5076-VI, відповідно до частини 1 якої під час здійснення адвокатської діяльності адвокат зобов'язаний: 1) дотримуватися присяги адвоката України та правил адвокатської етики; 2) на вимогу клієнта надати звіт про виконання договору про надання правової допомоги; 3) невідкладно повідомляти клієнта про виникнення конфлікту інтересів; 4) підвищувати свій професійний рівень; 5) виконувати рішення органів адвокатського самоврядування; 6) виконувати інші обов'язки, передбачені законодавством та договором про надання правової допомоги.
Згідно з частиною 1 статті 7 Правил адвокатської етики, затверджених Установчим З'їздом адвокатів України 17.11.2012, у своїй професійній діяльності адвокат (адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язаний використовувати всі свої знання та професійну майстерність для належного захисту й представництва прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, дотримуючись чинного законодавства України, сприяти утвердженню та практичній реалізації принципів верховенства права та законності.
Статтею 42 Правил адвокатської етики, затверджених Установчим З'їздом адвокатів України 17.11.2012, передбачено, що здійснення захисту за дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги, або в разі залучення захисника для проведення окремої процесуальної дії в порядку, передбаченому чинним кримінальним процесуальним законодавством, а також законодавством про надання безоплатної правової допомоги, є важливим професійним обов'язком адвоката. Необґрунтована відмова від прийняття на себе захисту або участі у проведенні окремої процесуальної дії за цих умов є неприпустимою.
Частиною 2 статті 21 Закону №5076-VI передбачено, що адвокату забороняється: 1) використовувати свої права всупереч правам, свободам та законним інтересам клієнта; 2) без згоди клієнта розголошувати відомості, що становлять адвокатську таємницю, використовувати їх у своїх інтересах або інтересах третіх осіб; 3) займати у справі позицію всупереч волі клієнта, крім випадків, якщо адвокат впевнений у самообмові клієнта; 4) відмовлятися від надання правової допомоги, крім випадків, установлених законом.
Статтею 25 Закону №5076-VI визначено, що порядок та умови залучення адвокатів до надання безоплатної правової допомоги встановлюються законом.
Оцінка якості, повноти та своєчасності надання адвокатами безоплатної первинної правової допомоги здійснюється за зверненням органів місцевого самоврядування, а безоплатної вторинної правової допомоги - за зверненням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги, комісіями, утвореними для цієї мети радами адвокатів регіонів.
Зміст права на безоплатну правову допомогу, порядок реалізації цього права, підстави та порядок надання безоплатної правової допомоги, державні гарантії щодо надання безоплатної правової допомоги визначає Закон України від 2 червня 2011 року № 3460-VI "Про безоплатну правову допомогу" (надалі - Закон № 3460-VI у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до статті 1 Закону № 3460-VI безоплатна правова допомога - правова допомога, що гарантується державою та повністю або частково надається за рахунок коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів та інших джерел; правова допомога - надання правових послуг, спрямованих на забезпечення реалізації прав і свобод людини і громадянина, захисту цих прав і свобод, їх відновлення у разі порушення ; правові послуги - надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; здійснення представництва інтересів особи в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами; забезпечення захисту особи від обвинувачення; надання особі допомоги в забезпеченні доступу особи до вторинної правової допомоги та медіації.
Згідно із статтею 13 Закону № 3460-VI безоплатна вторинна правова допомога - вид державної гарантії, що полягає у створенні рівних можливостей для доступу осіб до правосуддя. Безоплатна вторинна правова допомога включає такі види правових послуг: 1) захист від обвинувачення; 2) здійснення представництва інтересів осіб, що мають право на безоплатну вторинну правову допомогу, в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами; 3) складення документів процесуального характеру.
Суб'єкти права на безоплатну вторинну правову допомогу визначені статтею 14 Закону №3460-VI.
Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 14 Закону №3460-VI право на безоплатну вторинну правову допомогу згідно з цим Законом та іншими законами України мають такі категорії осіб, зокрема, особи, у справах яких відповідно до положень Кримінально-процесуального кодексу України (1001-05, 1002-05, 1003-05) участь захисника є обов'язковою, - на правову послугу, передбачену пунктами 1 і 3 частини другої статті 13 цього Закону.
Пунктами 3, 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону №3460-VI визначено, що Центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги з 1 січня 2013 року забезпечують надання правової допомоги особам, зазначеним у пунктах 3-7 частини першої статті 14 цього Закону.
До початку надання центрами з надання безоплатної вторинної правової допомоги такої допомоги особа, яка провадить дізнання, слідчий чи суд призначають захисника через адвокатські об'єднання, а на території адміністративно-територіальних одиниць, на якій центри розпочали надання такої допомоги, - через зазначені центри.
Пунктом 4 частини 1 статті 45 Кримінально-процесуального кодексу України від 28.12.1960 встановлено, що участь захисника при провадженні дізнання, досудового слідства і в розгляді кримінальної справи в суді першої інстанції є обов'язковою, коли санкція статті, за якою кваліфікується злочин, передбачає довічне ув'язнення - з моменту затримання особи чи пред'явлення їй обвинувачення.
Частиною 3 статті 47 Кримінально-процесуального кодексу України від 28.12.1960 передбачено, що особа, яка провадить дізнання, слідчий чи суд можуть призначити захисника у встановленому законом порядку через адвокатське об'єднання. Вимога особи, яка провадить дізнання, слідчого, суду про призначення захисника, є обов'язковою для керівника адвокатського об'єднання.
Таким чином, на час призначення ОСОБА_1 захисника, законом було передбачено право суду призначити захисника у встановленому законом порядку через адвокатське об'єднання та вимога суду про призначення захисника в силу закону була обов'язковою для керівника адвокатського об'єднання.
Постановою Диканського районного суду Полтавської області від 23.10.2012 «Про призначення справи до судового розгляду» по кримінальній справі №1631/1094/12 постановлено призначити через Полтавське обласне відділення спілки адвокатів України з числа адвокатів, для захисту прав та законних інтересів підсудного ОСОБА_1 , який обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 115 ч. 2 п. 4, ст. 263 ч. 2 КК України, захисника, якого необхідно направити для розгляду кримінальної справи, що підтверджується листом Диканського районного суду Полтавської області від 02.10.2020 №01-13/66/2020-вих /а.с. 53/.
Доказів оскарження та скасування цієї постанови до суду не надано.
02.11.2012 заступником голови Полтавського обласного відділення Спілки адвокатів України повідомлено суд про призначення адвоката ОСОБА_2 для здійснення захисту ОСОБА_1 , яка здійснювала захист обвинувачуваного з 02.11.2012, що не заперечується позивачем.
Отже, у відповідності до вимог Кримінально-процесуального кодексу України від 28.12.1960 судом призначено захисника через Полтавське обласне відділення спілки адвокатів України з числа адвокатів для захисту прав та законних інтересів підсудного ОСОБА_1 , який обвинувачувався у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 115 ч. 2 п. 4, ст. 263 ч. 2 КК України, та захисником ОСОБА_1. визначено адвоката ОСОБА_2.
У спірному рішенні від 22.01.2021 відповідачем досліджено обставини призначення ОСОБА_1 захисника адвоката ОСОБА_2. та надано цим фактам відповідну оцінку.
Суд також зазначає, що у скарзі від 22.12.2020 ОСОБА_1 взагалі не скаржився на порушення порядку призначення адвоката ОСОБА_2. для надання йому безоплатної правової допомоги у кримінальній справі.
Підсумовуючи вищевикладене, суд відхиляє доводи позивача про неповноту та протиправність оскаржуваного рішення з посиланням на не дослідження відповідачем питання призначення ОСОБА_1 захисника у кримінальній справі.
Матеріалами справи підтверджено, що 24.12.2020 до КДКА Полтавської області надійшла скарга гр. ОСОБА_1 від 22.12.2020 (вих. №В-56 від 22.12.2020), у якій скаржник просив провести перевірку по викладеним ним доводам та притягнути адвоката ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності із наступним позбавленням права на заняття адвокатською діяльністю та виключенням із єдиного реєстру адвокатів /а.с. 50-52/.
Вказана скарга ОСОБА_1 обґрунтована тим, що адвокат ОСОБА_2 не узгодила зі скаржником правову позицію по кримінальній справі №1631/1094/12, не провела жодного конфіденційного побачення в належних умовах, не відвідувала ОСОБА_1 в СІЗО м. Полтави, під час судових засідань в суді першої інстанції адвокат вела себе пасивно, здійснюючи захист формально, після ухвалення вироку судом першої інстанції не відвідувала ОСОБА_1 та не узгодила з ним правову позицію, а також доводи та мотиви апеляційної скарги, не роз'яснила права прийняти участь в апеляційному оскарженні, що, на думку ОСОБА_1 , вплинуло на рішення суду апеляційної інстанції. Також у скарзі позивача вказано, що в суді касаційної інстанції адвокат ОСОБА_2 була відсутня та завчасно не попередила про свою відсутність. За твердженням скаржника, вказаними діями та бездіяльністю адвокат ОСОБА_2 порушила право ОСОБА_1 на захист та вимоги Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" і Правила адвокатської етики.
Згідно зі статтею 36 Закону №5076-VI право на звернення до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури із заявою (скаргою) щодо поведінки адвоката, яка може бути підставою для дисциплінарної відповідальності, має кожен, кому відомі факти такої поведінки.
Не допускається зловживання правом на звернення до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, у тому числі ініціювання питання про дисциплінарну відповідальність адвоката без достатніх підстав, і використання зазначеного права як засобу тиску на адвоката у зв'язку із здійсненням ним адвокатської діяльності.
Дисциплінарну справу стосовно адвоката не може бути порушено за заявою (скаргою), що не містить відомостей про наявність ознак дисциплінарного проступку адвоката, а також за анонімною заявою (скаргою).
Відповідно до п.п. 3 п. 14 Положення про порядок прийняття та розгляду скарг щодо неналежної поведінки адвоката, яка може мати наслідком його дисциплінарну відповідальність, затвердженого рішенням Ради адвокатів України 30.08.2014 № 120, на підтвердження обставин, якими обґрунтовується заява (скарга), заявник (скаржник) надає докази, а в разі неможливості - зазначає докази, надання яких самостійно є неможливим, із обов'язковим зазначенням причин та прохання до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури про їх витребування.
Згідно з частиною 2 статті 35 Закону №5076-VI адвокат може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності протягом року з дня вчинення дисциплінарного проступку.
Статтею 37 Закону №5076-VI встановлено, що дисциплінарне провадження складається з таких стадій: 1) проведення перевірки відомостей про дисциплінарний проступок адвоката; 2) порушення дисциплінарної справи; 3) розгляд дисциплінарної справи; 4) прийняття рішення у дисциплінарній справі.
Порядок розгляду скарг на дії адвоката передбачений статтями 38, 39 Закону №5076-VI.
Відповідно до приписів частини 2 статті 38 Закону №5076-VI член дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури за дорученням голови палати проводить перевірку відомостей, викладених у заяві (скарзі), та звертається до адвоката для отримання письмового пояснення по суті порушених питань.
За результатами перевірки відомостей членом дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури складається довідка, яка має містити викладення обставин, виявлених під час перевірки, висновки та пропозиції щодо наявності підстав для порушення дисциплінарної справи.
Згідно з частиною 3 статті 38 Закону №5076-VI заява (скарга) про дисциплінарний проступок адвоката, довідка та всі матеріали перевірки подаються на розгляд дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури.
Відповідно до статті 33 Закону №5076-VI адвоката може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з підстав, передбачених цим Законом.
Дисциплінарне провадження - процедура розгляду письмової скарги, яка містить відомості про наявність у діях адвоката ознак дисциплінарного проступку.
Дисциплінарне провадження стосовно адвоката здійснюється кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури за адресою робочого місця адвоката, зазначеною в Єдиному реєстрі адвокатів України.
Статтею 34 Закону №5076-VI (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що підставою для притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку.
Дисциплінарним проступком адвоката є: 1) порушення вимог несумісності; 2) порушення присяги адвоката України; 3) порушення правил адвокатської етики; 4) розголошення адвокатської таємниці або вчинення дій, що призвели до її розголошення; 5) невиконання або неналежне виконання своїх професійних обов'язків; 6) невиконання рішень органів адвокатського самоврядування; 7) порушення інших обов'язків адвоката, передбачених законом.
Не є підставою для притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності винесення судом або іншим органом рішення не на користь його клієнта, скасування або зміна судового рішення або рішення іншого органу, винесеного у справі, в якій адвокат здійснював захист, представництво або надавав інші види правової допомоги, якщо при цьому не було вчинено дисциплінарного проступку.
Судом встановлено, що на виконання своїх професійних обов'язків 02.11.2012 захисник ОСОБА_2. ознайомилась з матеріалами кримінальної справи у Диканському районному суді Полтавської області, а 21.11.2012 приймала участь у судовому засіданні в якості захисника ОСОБА_1., що підтверджується листом Диканського районного суду Полтавської області від 02.10.2020 №01-13/66/2020-вих та вироком Диканського районного суду Полтавської області від 21.11.2012 у справі №1631/1094/12.
ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_1 підготувала та подала апеляційну скаргу на вирок суду першої інстанції та брала участь у судовому засіданні 29.01.2013 в Апеляційному суді Полтавської області, що підтверджено змістом ухвали Апеляційного суду Полтавської області від 29.01.2013 у справі №11/1690/1219/2012.
В ухвалі Апеляційного суду Полтавської області від 29.01.2013 у справі №11/1690/1219/2012 зазначено, що в апеляції адвокат ОСОБА_2. в інтересах засудженого ОСОБА_1 просить змінити вирок суду та пом'якшити покарання засудженому, посилаючись на те, що суд безпідставно не взяв до уваги такі пом'якшуючі обставини як явку з повинною, позитивні характеристики, сприяння органам слідства, злочин вчинив вперше, щире каяття та повне визнання вини, молодий вік засудженого.
Проведеною відповідачем перевіркою встановлено, що на досудовому слідстві, досудовому розгляді справи в суді першої інстанції ОСОБА_1 надав суду покази про свою винуватість у вчиненні навмисного вбивства з особливою жорстокістю. Фактичні обставини справи засудженим заперечувалися в частині кількості ударів ножем, які були нанесені потерпілій. Як на досудовому слідстві, так і у суді першої інстанції, обвинувачений визнав свою провину частково. Цієї правової позиції дотримувався ОСОБА_1 при розгляді справи в Апеляційному суді Полтавської області.
В ухвалі Колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22.10.2013 зазначено, що у касаційній скарзі, за її змістом, засуджений порушує питання про скасування судових рішень та направлення справи на новий судовий розгляд у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та даним про його особу внаслідок суворості. Вважає, що суди першої та апеляційної інстанції не в повній мірі врахували всі пом'якшуючі обставини, які давали можливість призначити більш м'яке покарання.
Отже, наведене вище дає підстави для висновку, що обрана ОСОБА_1 правова позиція у справі ґрунтувалася на наявних, досліджених судом фактичних обставинах справи та була послідовною та незмінною протягом усього часу розгляду кримінальної справи судами, що свідчить про узгодженість правової позиції.
У своїй скарзі ОСОБА_1 не зазначає, у чому саме полягала неузгодженість його правової позиції з конкретними діями чи бездіяльністю адвоката ОСОБА_2.
22.10.2013 засуджений ОСОБА_1 звернувся з письмовою заявою до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ про перегляд вироку Диканського районного суду від 21.11.2012 та ухвали Апеляційного суду Полтавської області від 29.01.2013 без захисника ОСОБА_2. У цій же заяві він просив не призначати йому іншого захисника, а також повідомив, що в порядку ст. 47 КПК (1960 року) поважних причин для відмови від захисника він не має, що підтверджується листом Диканського районного суду Полтавської області від 02.10.2020 №01-13/66/2020-вих /а.с. 53/.
Суд зазначає, що право ОСОБА_1 самостійно скласти та подати касаційну скаргу не обмежено законом та саме по собі не свідчить про неналежне виконання захисником ОСОБА_1 своїх обов'язків.
Колегією суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у своїй ухвалі по кримінальній справі вказано, що перевіркою матеріалів справи встановлено, що висновок суду про винність засудженого у вчиненні злочинів за обставин, встановлених судом і викладених у вироку, підтверджується зібраними органами досудового слідства та дослідженими у судовому засіданні доказами, які отримали належну правову оцінку і фактично у касаційній скарзі не оскаржується. Суд касаційної інстанції дійшов висновку, що за встановлених судом фактичних обставин дії ОСОБА_1 за п. 4 ч.2 ст. 115, ч. 2 ст. 263 КК кваліфіковано правильно.
Адвокат ОСОБА_2. у письмових поясненнях зазначила, що з ОСОБА_1 проводилися конфіденційні зустрічі, захист в суді проводився згідно узгодженої позиції. Щодо розгляду справи відносно ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції, адвокат ОСОБА_2. пояснює, що її дії були узгоджені з засудженим ОСОБА_1 , який вину у скоєному злочині визнав повністю /а.с. 71/.
У своїй скарзі ОСОБА_1 не заперечує проти того, що він мав побачення з адвокатом ОСОБА_2 , стверджуючи, що побачення проводилося в неналежних умовах, які не забезпечили конфіденційність побачення.
Проте, які саме умови, на думку скаржника були неналежними, та в чому саме полягала не конфіденційність у скарзі не конкретизовано.
Стосовно доводів позивача щодо не відвідування ОСОБА_1 в установі, де він утримувався, підтверджених листом Державної установи «Полтавська установа виконання покарань (№23)» від 06.10.2020 /а.с. 51/, суд зазначає, що за умови сукупності дій, які вчинила адвокат ОСОБА_2 як захисник ОСОБА_1 у кримінальній справі, не відвідування його в умовах державної установи «Полтавська установа виконання покарань (№23)» саме по собі не свідчить про вчинення дисциплінарного проступку, враховуючи, що матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 звертався до адвоката із заявою про необхідність побачення.
Слід зазначити, що відповідно до пункту 1 Стандарту якості надання безоплатної вторинної правової допомоги у цивільному, адміністративному процесах та представництва у кримінальному процесі, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 21.12.2017 №4125/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 грудня 2017 р. за № 1554/31422, ці Стандарти є комплексом основних характеристик моделі гарантованого державою захисту, передбачених міжнародними правовими актами, законодавством України, у межах яких та з урахуванням узгодженої правової позиції із суб'єктом права на безоплатну вторинну правову допомогу (далі - клієнт) адвокат є незалежним в обранні правової позиції для здійснення активного та розумного захисту прав, свобод та законних інтересів всіма не забороненими законом способами.
Разом з тим, ОСОБА_1 у своїй скарзі оскаржує дії та бездіяльність адвоката, які за твердженням скаржника були вчинені адвокатом, починаючи з листопада 2012 року до дня ухвалення судом касаційної інстанції ухвали від 22.10.2013, натомість, наведені вище Стандарти були прийняті лише у грудні 2017 року, тому вказані вище Стандарти не підлягають застосуванню до вказаних правовідносин.
У своїй скарзі ОСОБА_1 також зазначив про те, що адвокат здійснювала захист формально, не відстоюючи його позицію у суді.
Відповідач, перевірючи це твердження скаржника, у оскаржуваному рішенні зазначив, що 19.11.2012 набув чинності Кримінально процесуальний кодекс України. Як за Кримінально-процесуальним кодексом України у редакції 1960 року, так і за п. 3 ч. 3 ст. 42 КПК України від 19.11.2012, підозрюваний у будь-який момент має право відмовитися від захисника. Відмова приймається лише за ініціативою підозрюваного. Наявні у матеріалах перевірки судові рішення у справі не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 відмовився від послуг адвоката ОСОБА_2., оскільки з заявою про заміну адвоката не звертався.
Отже, ОСОБА_1 у період з дня призначення захисника, у тому числі, після постановлення судом апеляційної інстанції ухвали, а також під час розгляду касаційної скарги судом касаційної інстанції та безпосередньо після постановлення судом касаційної інстанції ухвали у кримінальній справі у 2013 році до грудня 2020 року не звертався із скаргами на дії чи бездіяльність свого захисника адвоката ОСОБА_2. Під час розгляду кримінальної справи судом ОСОБА_1 із заявами про необхідність заміни захисника внаслідок неналежного виконання ним обов'язків також не звертався.
Позивачем не спростовано того факту, що з листопада 2012 року по грудень 2020 року до дисциплінарних органів адвокатури він не звертався зі скаргами на дії адвоката ОСОБА_2., а також того, що у апеляційній та касаційній скаргах він не зазначав про свою незгоду з діями захисника.
Натомість, 22.10.2013 засуджений ОСОБА_1 звернувся до письмовою заявою до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ про перегляд вироку Диканського районного суду від 21.11.2012 та ухвали Апеляційного суду Полтавської області від 29.01.2013 без захисника ОСОБА_2 . У цій же заяві він просив не призначати йому іншого захисника, а також повідомив, що в порядку ст. 47 КПК (1960 року) поважних причин для відмови від захисника він не має, що підтверджується листом Диканського районного суду Полтавської області від 02.10.2020 №01-13/66/2020-вих /а.с. 53/.
Судом касаційної інстанції у своєму судовому рішенні у кримінальній справі надано оцінку доводам ОСОБА_1 про те, що призначене йому покарання є несправедливим внаслідок суворості, та колегія суддів дійшла висновку про безпідставність цих доводів.
В ухвалі Колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22.10.2013 також вказано, що доводи касаційної скарги щодо порушення права ОСОБА_1 на захист в суді апеляційної інстанції є безпідставними, оскільки в апеляціях не ставилось питання про погіршення становища засудженого, судове слідство не проводилось, а у матеріалах справи не міститься його клопотання про виклик в апеляційний суд. Крім того, як убачається з ухвали, в судовому засіданні була присутня захисник засудженого адвокат ОСОБА_2 .
Підсумовуючи вищевикладене, суд критично оцінює доводи позивача про те, що внаслідок дій чи бездіяльності адвоката ОСОБА_2 . ОСОБА_1 за скоєний злочин призначено найвищу міру покарання у вигляді довічного позбавлення волі.
ОСОБА_1 не навів жодних доказів на підтвердження порушення адвокатом ОСОБА_2 заборон, встановлених Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та Правилами адвокатської етики, які б могли вплинути на судові рішення у кримінальній справі.
Позивачем не надано до КДКА Полтавської області та до суду належних доказів на підтвердження використання адвокатом ОСОБА_2 своїх прав усупереч правам, свободам та законним інтересам ОСОБА_1 , розголошення без згоди ОСОБА_1 відомостей, що становлять адвокатську таємницю чи використання їх у своїх інтересах або інтересах третіх осіб. ОСОБА_1 не обґрунтовано та не зазначено доказів того, що адвокат ОСОБА_2. займала у кримінальній справі позицію всупереч волі ОСОБА_1 чи відмовлялася від надання йому правової допомоги, та/або порушила вимоги несумісності або присягу адвоката України чи правила адвокатської етики та/або не виконала або неналежно виконала свої професійні обов'язки чи порушила інші обов'язки адвоката, передбачені законом.
Натомість, виходячи з наявних у матеріалах справи документів, можна дійти висновку про те, що адвокат ОСОБА_2. здійснила необхідні та належні дії щодо здійснення захисту ОСОБА_1 в суді першої інстанції та в Апеляційному суді Полтавської області.
У своїй заяві до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відносно перегляду вироку Диканського районного суду Полтавської області та ухвали Апеляційного суду Полтавської області ОСОБА_1 зазначив про розгляд справи без участі захисника ОСОБА_2. /зворот а.с. 53/, тому суд відхиляє доводи ОСОБА_1 про протиправність дій адвоката, що полягають у тому, що в суді касаційної інстанції адвокат ОСОБА_2. була відсутня та завчасно не попередила про свою відсутність.
Досліджуючи зміст оскаржуваного рішення від 22.01.2021, суд встановив, що вказане рішення містить оцінку всіх доводів скарги ОСОБА_1 , тому суд відхиляє твердження позивача про неповноту та необґрунтованість спірного рішення.
Підсумовуючи вищевикладене, суд погоджується з висновками відповідача про те, що ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого частиною 2 статті 34 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та Правил адвокатської етики, в діях адвоката ОСОБА_2 відсутні.
При цьому суд враховує, що статтею 70 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з'їздом адвокатів України 09 червня 2017 р. (чинних на час звернення ОСОБА_1 зі скаргою та прийняття спірного рішення), передбачено, що адвокат не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні дисциплінарного проступку. Обов'язок доказування вини адвоката у вчиненні дисциплінарного проступку покладається на особу, яка ініціює питання дисциплінарної відповідальності відносно адвоката. Звинувачення адвоката не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини адвоката тлумачаться на його користь. Щодо відносин дисциплінарної відповідальності адвокатів діє презумпція невинуватості.
Отже, зважаючи на встановлені в ході розгляду справи обставин справи та наведені вище норми законодавства, яками врегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення про відмову в порушенні дисциплінарної справи щодо адвоката ОСОБА_2 від 22.01.2021 прийнято дисциплінарною палатою кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Полтавської області на підставі, у межах повноважень, у спосіб, що визначені законодавством України, та обґрунтовано.
Відтак, позовна вимога ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Полтавської області від 22 січня 2021 року про відмову у порушенні дисциплінарної справи відносно адвоката ОСОБА_2 , а також похідна від неї вимога про зобов'язання Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Полтавської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про притягнення адвоката ОСОБА_2 до відповідальності, - необґрунтовані та задоволенню не підлягають.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 2, 3, 6-10, 139, 229, 241-245, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , Державна установа "Полтавська установа виконання покарань № 23", вул. Пушкіна, 91, м. Полтава, 36014) до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Полтавської області (ідентифікаційний код 22543623, вул. Котляревського, 6, офіс 2, м. Полтава, 36020), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ), про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Другого апеляційного адміністративного суду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII.
Суддя С.С. Сич