м. Вінниця
29 липня 2021 р. Справа № 120/4892/21-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Томчука А.В., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Віндор" до Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про визнання протиправними та скасування рішень
Товариство з обмеженою відповідальністю "Віндор" (далі - ТОВ "Віндор", позивач) звернулось в суд з позовною заявою Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування постанов.
В обґрунтування заявлених вимог позивач вказав, що відповідачем 05.05.2021 на підставі актів проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 05.04.2021 винесено постанови №229952 та №227556 про застосування адміністративно-господарського штрафу за порушення ТОВ статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт". Позивач не погоджується із винесеними постановами, вважає їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню, а тому звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Ухвалою від 24.05.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Даною ухвалою встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позовну заяву, з поясненнями по суті заявлених вимог, витребувано додаткові докази.
18.06.2021 представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву ТОВ "Віндор", в якому останній заперечив щодо задоволення заявлених вимог та вказав про наступне.
05.04.2021 у пункті габаритно-вагового контролю на а/д М-12 Стрий-Тернопіль-Кропивницький-Знам'янка 423 км+647 м, посадовими особами Подільського міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки було проведено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу марки МАЗ 6516С9 реєстраційний номер НОМЕР_1 , що використовувався перевізником ТОВ "Віндор", під час зважування якого було встановлено фактичне навантаження здвоєну вісь 24, 160 при нормативно допустимих 16 т.
За результатами проведеної перевірки посадовими особами було складено Акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 229952 від 05.04.2021, Акт про перевищення транспортних засобом нормативно вагових параметрів № 0017695 від 05.04.2021, Довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю №050695 від 05.04.2021 на підставі яких проведено розрахунок № 17695 від 05.04.2021плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування та нараховано плату за проїзд на 1075,35 євро.
Також 05.04.2021 у пункті габаритно-вагового контролю на а/д М- 12 Стрий-Тернопіль-Кропивницький-Знам'янка 423 км+647 м, посадовими особами Подільського міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки було проведено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу марки МАЗ 6516С9 реєстраційний номер НОМЕР_2 , що використовувався перевізником ТОВ "Віндор", під час зважування якого було встановлено фактичне навантаження здвоєну вісь 23, 020 т. при нормативно допустимих 16 т.
За результатами проведеної перевірки посадовими особами було складено Акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 229953 від 05.04.2021, Акт про перевищення транспортних засобом нормативно вагових параметрів №0017694 від 05.04.2021, Довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю №050694 від 05.04.2021 року на підставі яких проведено розрахунок № 17694 від 05.04.2021 плати за проїзд та нараховано плату за проїзд на 831,30 євро.
05.05.2021 проводився розгляд справи щодо порушення законодавства про автомобільний транспорт відносно актів № 229952 та 229953 від 05.04.2020 та матеріалів вагового контролю, на розгляд даної справи прибув представник ТОВ "Віндор" подав клопотання, яке не відповідає чинному законодавству тому за рішенням в.о. Заступника Подільського міжрегіонального Управління Укртранснбезпеки було прийняте рішення про винесення постанов про застосування адміністративно-господарського штрафу № 227556-227557 від 05.05.2021, за порушення ч. 1 абз. 16 ст. 60 ЗУ "Про автомобільний транспорт" перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових понад 20% включно при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
В спростування аргументів позивача, представник відповідача наголосив, що жодним законодавчим чи нормативним актом не визначено різниці між зважуванням транспортних засобів у разі перевезення подільних, неподільних або наливних вантажів.
Тому у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра який перевищує нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, більш як на 2 відсотки посадові особи Укртрансбезпеки зобов'язані скласти акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних або вагових параметрів та визначити в установленому порядку суму плати за проїзд.
Серед іншого звернув увагу суду на судову практику у справах № 120/4296/20-а, №620/2890/20, №120/4965/20-а та інші.
Що до відсутності методики на момент перевірки 05.04.2021 зазначив, що перевірка транспортного засобу та нарахування плати за проїзд проводилася відповідно до Постанови КМУ 879 від 27.06.2007 без визначення необхідності застосування затвердженою Мінекономрозвитку або іншою методикою.
Ваговий комплекс на якому проводилось зважування 05.04.2021 повірений та знаходився в справному стані заводський номер № 2127, відомість про вагове обладнання, на якому проводилась перевірка, вказано в кожному матеріалі перевірки та етикетці про зважування.
29.06.2021 на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач, спростовуючи мотиви наведені відповідачем у відзиві просив задовольнити заявлений позов повністю.
Відповідно до ч. 2 ст. 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).
Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань Товариство з обмеженою відповідальністю "Віндор" (код ЄДРПОУ 33448963) зареєстровано 04.03.2015, видами діяльності якого є: 42.11 Будівництво доріг і автострад (основний); 49.41 Вантажний автомобільний транспорт та інші.
05.04.2021 у пункті габаритно-вагового контролю на а/д М-12 Стрий-Тернопіль-Кропивницький-Знам'янка 423 км+647 м, посадовими особами Подільського міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки було проведено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу марки МАЗ 6516С9 реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить ТОВ "Віндор", водій ОСОБА_1 .
За результатами габаритно-вагового контролю посадовими особами Укртрансбезпеки встановлено факт перевезення вантажу транспортним марки МАЗ 6516С9 реєстраційний номер НОМЕР_1 із перевищенням габаритних обмежень, визначених п. 22.5 ПДР України. Зокрема, було встановлено фактичне перевищення габаритів, а саме перевищення габаритів на здвоєну вісь - 24,160 т. при допустимих - 16 т. Зважування проводилось на вагах серійний номер №2127. Також, 05.04.2021 складено довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю №050695, у якій зафіксовано навантаження на кожну вісь, а саме: навантаження на вісь 1 склало - 7,270 т., на вісь 2 - 7,400 т., на вісь 3 - 11,970 т., на вісь 4 - 12,190 т. Повна маса транспортного засобу склала - 38,830 т.
За результатами проведеної перевірки посадовими особами було складено Акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 229952 від 05.04.2021, Акт про перевищення транспортних засобом нормативно вагових параметрів № 0017695 від 05.04.2021, Довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю №050695 від 05.04.2021, Розрахунок № 17695 від 05.04.2021 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування та нараховано плату за проїзд на 1075,35 євро.
Також, 05.04.2021 у пункті габаритно-вагового контролю на а/д М- 12 Стрий-Тернопіль-Кропивницький-Знам'янка 423 км+647 м, посадовими особами Подільського міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки було проведено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу марки МАЗ 6516С9 реєстраційний номер НОМЕР_2 , що використовувався перевізником ТОВ "Віндор", водій ОСОБА_2 .
За результатами габаритно-вагового контролю посадовими особами Укртрансбезпеки встановлено факт перевезення вантажу транспортним марки МАЗ 6516С9 реєстраційний номер НОМЕР_2 із перевищенням габаритних обмежень, визначених п. 22.5 ПДР України. Зокрема, було встановлено фактичне перевищення габаритів, а саме перевищення габаритів на здвоєну вісь - 23,020 т. при допустимих - 16 т. Зважування проводилось на вагах серійний номер №2127. Також, 05.04.2021 складено довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю №050694, у якій зафіксовано навантаження на кожну вісь, а саме: навантаження на вісь 1 склало - 9,090 т., на вісь 2 - 8,060 т., на вісь 3 - 11, 410 т., на вісь 4 - 11,310 т. Повна маса транспортного засобу склала - 40170 т.
За результатами проведеної перевірки посадовими особами було складено Акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 229953 від 05.04.2021, Акт про перевищення транспортних засобом нормативно вагових параметрів № 0017694 від 05.04.2021, Довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю №050694 від 05.04.2021, Розрахунок № 17694 від 05.04.2021 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування та нараховано плату за проїзд на 831,30 євро.
Повідомленням від 12.04.2021 №26407/21.1/24-21 ТОВ "Віндор" повідомлено про розгляд справи щодо порушення законодавства про автомобільний транспорт 05.05.2021 з 10 до 16 години.
05.05.2021 представником відповідача подано заперечення на акти від 05.04.2021 №229953, №229952.
05.05.2021 за результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт Управлінням Укртрансбезпеки у Вінницькій області винесено постанови №227556 та №227557 про застосування до ТОВ "Віндор" адміністративно-господарського штрафу за порушення ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", згідно санкції абз. 16 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" в розмірі 34 000 грн.
Не погодившись із прийнятими постановами про застосування адміністративно-господарського штрафу, вказуючи, що відповідно до п. 22.5 рух транспортних засобів у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється взагалі, відповідно дозвіл на перевезення таких вантажів не видається, крім того з врахуванням того, що вантаж, що перевозився є сипучим та рухомим, а тому його маса не є сталою у різних точках автомобіля під час руху, що в свою чергу за відсутності відповідної методики не дає змоги встановити перевищення вагових обмежень на одну з осей; в актах не зазначено вид та найменування приладів, які використовувались для зважування вантажу; транспортні засоби не належать ТОВ "Віндор", а власником автомобілів є ТОВ "Промагролізинг", позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд враховує наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом України "Про автомобільний транспорт" від 5 квітня 2001 року № 2344-ІІІ (далі - Закон № 2344-ІІІ).
Вказаний закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами-суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень (ст. 3 Закону № 2344-ІІІ).
Відповідно до частини 4 статті 6 Закону № 2344-ІІІ реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.
Згідно з статтею 5 Закону № 2344-III основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.
Відповідно до статті 6 Закону № 2344-III державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі). Державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 р. № 1567(далі - Порядок №1567) визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами.
Згідно з пунктом 14 Порядку № 1567 рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об'єктах, що використовуються суб'єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.
Відповідно до абзацу 2 пункту 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.
Відповідно до частини 12 статті 6 Закону № 2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
Згідно частини 1 та 4 статті 48 Закону України від 05 квітня 2001 року №2344-III "Про автомобільний транспорт" автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.
Згідно із статтею 33 Закону України від 08 вересня 2005 року №2862-IV "Про автомобільні дороги" рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини 2 статті 29 Закону України від 30 червня 1993 року № 3353-XII "Про дорожній рух" з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
За приписами пункту 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30 (далі - Правила №30) транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.
Згідно з пунктом 4 Правил №30, рух великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові Державтоінспекцією, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів. Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.
Відповідно до пункту 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.
Відповідно до підпункту 2 пункту 2 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року № 879 (далі - Порядок №879) вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.
Відповідно до підпункту 4 пункту 2 Порядку №879 габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.
Згідно з пунктом 3 Порядку №879 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.
Відповідно до пункту 28 Порядку № 879 плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.
Методику розрахунку плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту визначено пунктом 30 Порядку № 879.
Пунктом 12 Порядку № 879 передбачено, що вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.
За приписами пункту 13 Порядку № 879 під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.
Що ж до посилань позивача на те, що під час здійснення габаритно-вагового контрою водію транспортного засобу зокрема у актах від 05.04.2021 №229952, №229953 не зазначено вид та найменування приладів, які використовувались для зважування вантажу, то суд зазначає наступне.
В актах від 05.04.2021 №229952, №229953 відповідачем вказано, що зважування проводилось на вагах з серійним номером №2127.
Разом з тим, вказані приписи Порядку № 879 визначають необхідність використання габаритно-вагового обладнання у справному стані та за умови проходження ним метрологічної атестації.
В той же час, приписи Порядку № 879 не містять обов'язку органу державного контролю на автомобільному транспорті щодо зазначення точного виду та найменування приладів для зважування в акті перевірки, або пред'явлення вказаних документів водію транспортного засобу, а позивачем, в свою чергу, не надано доказів про те, що вимога про надання таких документів була пред'явлена водієм.
У відповідності до пункту 18 Порядку № 879 за результатами точного габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка результатів здійснення контролю із зазначенням часу і місця його проведення, а на запит водія - міжнародний сертифікат зважування вантажних транспортних засобів, якщо пункт габаритно-вагового контролю уповноважений видавати такі сертифікати.
Суд, приймає до уваги надані відповідачем разом з відзивом копії сертифікату відповідності від 11.09.2020, декларації про відповідність №2127, сертифікат перевірки типу UA.TR.113-0076-18 ваг автомобільних 20ВА-Д-2-1WWW-0.9.
Як вбачається з матеріалів справи акт про перевищення т/з нормативних вагових параметрів від 05.04.2021 №229952 та акт від 05.04.2021 №228853 підписано водіями транспортних засобів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 без зауважень.
Відповідно до пункту 23 Порядку № 879 власник великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу або уповноважена ним особа має право привести габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами шляхом часткового розвантаження, перевантаження на інший транспортний засіб або у будь-який інший спосіб.
У відповідності з пунктом 21 Порядку № 879 у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування. Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.
За приписами абзацу 16 частини першої статті 60 Закону № 2344-III за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Щодо посилання позивача на відсутність затвердженої спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології методики виконання вимірювань по осьових навантажень та маси вантажних транспортних засобів, якою мали керуватися органи Укртрансбезпеки під час проведення габаритно-вагового контролю, суд зазначає наступне.
Дійсно, на час виникнення спірних правовідносин методика про яку йдеться мова у підпункті 2 пункту 2 Порядку № 879, на підставі якої проводиться процес вимірювання (зважування) габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології затверджена не була.
Однак, відсутність такої методики не є підставою для невнесення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та не звільняє перевізників від відповідальності за перевищення вагових та габаритних параметрів транспортного засобу.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 03.07.2019 у справі № 819/1381/16.
За змістом статей 4 і 29 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353-ХІІ, статті 33 Закону України «Про автомобільні дороги» від 08.09.2005 № 2862-IV визначення порядку здійснення габаритно-вагового контролю наразі віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України, і такий механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів визначено Порядком № 879, яким керувався відповідач.
Отже, відповідачем правомірно складено акти проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом та, в подальшому, винесено спірну постанову про застосування адміністративно-господарських санкцій у вигляді штрафу.
Даний висновок кореспондується з позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеною ним у постанові від 09.08.2019 у справі № 817/1051/16.
Наведене узгоджується з подальшим нормативним регулюванням спірних правовідносин, а саме скасуванням пункту 19 Порядку № 879, який до 08.09.2017 передбачав, що під час проведення габаритно-вагового контролю Укртрансбезпека або її територіальні органи керуються методикою, затвердженою Мінекономрозвитку.
Доводи представника позивача про те, що вантаж, який перевозився (відсів) є сипучим (подільним) і його маса не є сталою у різних точках автомобіля під час руху (як свідчення помилковості результатів зважування), суд також не приймає до уваги, як підставу для скасування оскаржуваної постанови.
Наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.2014 "Про затвердження Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні" (далі також - Правил перевезення) на водія та перевізника покладено ряд обов'язків щодо навантаження, розміщення, закріплення та перевезення сипучого вантажу.
Відповідно до підпунктів 8.14-8.15 розділу 8 Правил перевезення, навантажені предмети слід розміщувати і закріпляти так, щоб запобігти їх падінню, волочінню, травмуванню ними супровідних осіб чи створенню перешкод для руху.
Вантаж повинен бути належним чином закріплений засобами кріплення (ременями, ланцями, розтяжками, тросами, розпірними перекладинами, якірними рейками (балками), сітками тощо) відповідно до національних стандартів щодо правил безпечного закріплення вантажів і засобів кріплення. Кількість засобів кріплення вантажу повинна бути достатньою для здійснення його безпечного перевезення.
Згідно з пунктом 12.1 розділу 12 Правил перевезення, при транспортуванні вантажів слід дотримувати вимог Правил дорожнього руху України.
Пунктом 12.5 розділу 12 вказаних Правил перевезення передбачено, що для транспортування вантаж треба рівномірно розміщувати в кузові таким чином, щоб не була порушена стійкість автомобіля і не утруднювалося керування ним. Вантаж не повинен зміщуватися під час руху, випадати з кузова, волочитися і створювати небезпеку для пішоходів та інших учасників дорожнього руху.
Згідно з приписами пункту 8.20 розділу 8 зазначених Правил водій зобов'язаний перевірити відповідність кріплення і складання вантажу на рухомому складі умовам безпеки руху та забезпечення цілості рухомого складу.
Отже, водій, який здійснює вантажні перевезення, зокрема сипучого вантажу великоваговим автомобільним транспортом, зобов'язаний дотримуватись встановлених правил, з метою уникнення порушень законодавства про автомобільний транспорт та створення небезпеки для пішоходів та інших учасників дорожнього руху, а тому доводи позивача щодо сипучості вантажу і, як наслідок, неможливості забезпечення його сталості в різних точках автомобіля, є безпідставними.
Переміщення ватажу під час руху не є припустимим, оскільки його переміщення спричиняє збільшення динамічної маси транспортного засобу при гальмуванні, а також порушує стійкість транспортного засобу. Вказані негативні переміщення вантажу під час руху можуть призвести до непередбачуваних катастрофічних наслідків та є загрозою для безпеки дорожнього руху.
Завантажуючи вантажний автомобіль в межах дозволеної фактичної маси, перевізник зобов'язаний враховувати дозволені навантаження на осі транспортного засобу, нерівномірний розподіл маси вантажу на осі, зміну маси транспортного засобу та можливе перевищення вагових параметрів після здійснення заправки автомобіля пальним, та використовувати, в таких випадках, транспортний засіб з відповідними технічними параметрами.
Відповідно до абз. 16 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20 % при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Таким чином, в ході встановлених обставин справи суд погоджується з висновком перевірки про перевищення вагових обмежень на здвоєну вісь - 24,160 т при допустимих 16 т (що складає перевищення параметрів від нормативу на 51%) та про перевищення вагових обмежень на здвоєну вісь - 23,020 т при допустимих 16 т (що складає перевищення параметрів від нормативу на 43,9%), тобто перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20% транспортним засобом, який використовувався перевізником ТОВ "Віндор".
Що ж до посилань позивача на відсутність у перевізника обов'язку отримувати дозвіл на перевезення подільного вантажу, то суд зазначає, що урахуванням ч. 4 ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" перевезення такого вантажу може здійснюватися на підставі документа про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, тому доводи про те, що чинним законодавством не передбачено оформлення дозволів на перевезення подільного вантажу, є необґрунтованими та не звільняють позивача від обов'язку здійснити плату за проїзд великовагового транспортного засобу.
При цьому, згідно з пунктом 22.5 Правил дорожнього руху визначення вантажу як подільного передбачає організацію перевезення такого вантажу з дотриманням встановлених законом вимог щодо допустимого навантаження на здвоєні осі - 16 т.
Подібна правова позиція висловлена Сьомим апеляційним адміністративним судом у постанові від 15.03.2021 по справі №120/4965/20-а, Другим апеляційним адміністративним судом у постанові від 12.01.2021 по справі №440/2650/20.
Аналіз наведених вище норм свідчить про те, що участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові параметри яких перевищують хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, зокрема, навантаження на вісі транспортного засобу, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів, а при перевезенні вантажу без відповідного дозволу настає адміністративно-господарська відповідальність, яка залежить від відсоткового перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм, як загальної маси так і навантаження на певну вісь транспортного засобу.
За таких обставин, на переконання суду позивачем ТОВ "Віндор" як автомобільним перевізником допущено порушення статті 48 ЗУ "Про автомобільний транспорт".
Разом з тим, надаючи оцінку аргументам представника позивача, щодо невідповідності актів перевірки від 05.04.2021 №229953, №№229952 встановленим вимогам, щодо відсутності графи, в яких зазначено номер дорожнього листа, а також номерного знаку, зазначення ТОВ "Віндор" власником транспортних засобів (в той час як останні належать ТОВ "Промагролізинг", суд вказує про наступне.
Суд погоджується з доводами представника позивача про наявність певних недоліків акта перевірки, проте в контексті даної спірної ситуації наголошує на наступному.
У постанові від 22 травня 2020 року (справа № 825/2328/16) Верховний Суд зазначив: "Порушення процедури прийняття рішення суб'єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення.
Певні дефекти адміністративного акта можуть не пов'язуватись з його змістом, а стосуватися процедури його ухвалення. У такому разі можливі дві ситуації: внаслідок процедурного порушення такий акт суперечитиме закону (тоді акт є нікчемним), або допущене порушення не вплинуло на зміст акта (тоді наслідків для його дійсності не повинно наставати взагалі).
Отже, саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.
Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб'єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття.
Так, дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків (ultra vires action - invalid act). Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.
Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.
Суд наголошує, що, у відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.
Таким чином, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб'єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення».
Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб'єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.04.2020 у справа №813/1790/18.
Крім того, певні недоліки актів перевірки від 05.04.2021 не спростовують допущених позивачем як перевізником порушень нормативно-вагових параметрів автомобіля під час перевезення вантажу дорогами України.
Таким чином, відповідачем правомірно притягнуто позивача до адміністративної відповідальності за порушення абз. 16 ч.1 ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт", через що відсутні правові підстави для скасування спірних постанов від 05.05.2021 №227556 та від 05.05.2021 №227557.
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до пункту 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994, серія A, N 303-A, п.29).
В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бендерський проти України» від 15.11.2007, заява №22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази надані суб'єктом владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що встановлені у справі обставини не підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а відтак, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
З урахуванням положень статті 139 КАС України підстави для відшкодування витрат зі сплати судового збору відсутні.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Віндор" (провулок Грибоєдова, 10, м.Вінниця, 21032, код ЄДРПОУ 33448963)
Відповідач: Подільське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки (Хмельницьке шосе, 23, м.Вінниця, код ЄДРПОУ 39816845)
Повний текст рішення складено та підписано суддею 29.07.2021
Суддя Томчук Андрій Валерійович