Постанова
Іменем України
28 липня 2021 року
м. Київ
справа № 607/12729/15-ц
провадження № 61-11748св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),
суддів: Бурлакова С. Ю., Жданової В. С., Зайцева А. Ю., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохілс Веста»,
відповідачі (позивачі за зустрічними позовами): ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (третя особа за зустрічним позовом), публічне акціонерне товариство «Банк Форум» (відповідач за зустрічними позовами)
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , подані їх представником - адвокатом Сагайдак Володимиром Васильовичем, на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області в складі судді Ромазана В. В. від 30 січня 2020 року та постанову Тернопільського апеляційного суду в складі колегії суддів: Дикун С. І., Парандюк Т. С., Щавурської Н. Б. від 10 липня 2020 року,
1.Описова частина
Короткий зміст заяви
У липні 2015 року публічне акціонерне товариство «Банк Форум» (далі - ПАТ «Банк Форум») звернулося до суду з позовом про стягнення солідарно із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором від 17 червня 2008 року, в розмірі 21 557,52 дол. США, 8 924,45 грн пені, 5 000 грн штрафу.
Свої вимоги позивач мотивував тим, що 17 червня 2008 року між банком та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит в розмірі 45 000 дол. США для придбання садового будинку, а останній зобов'язувався належним чином виконувати умови кредитного договору, в тому числі повернути кредит, сплатити проценти за його користування та інші платежі.
В якості забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором 17 червня 2008 року між позивачем та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 129/26/03 згідно з пунктом 1.1. якого, поручитель поручається перед кредитором за виконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором. Пунктом 3.1 зазначеного договору поруки передбачено, що у випадку невиконання зобов'язань по кредитному договору, боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.
У зв'язку із невиконанням позичальником зобов'язань за кредитним договором, у нього утворилась заборгованість. 01 квітня 2015 року ПАТ «Банк Форум» на адресу позичальника та поручителя направлено вимогу про дострокове погашення заборгованості, яка їм вручена, однак дана вимога залишилась без виконання.
Станом на 12 травня 2015 року за ОСОБА_1 обліковується наступна заборгованість: поточна заборгованість по поверненню кредитних коштів у розмірі 19 552,26 дол. США, що еквівалентно 402 578,35 грн, прострочена заборгованість по процентам у розмірі 1 715,77 дол. США, що еквівалентно 35 327,47 грн, поточна сума заборгованості за нарахованими процентами 289,49 дол. США, що еквівалентно 5 960,56 грн, сума пені в розмірі 433,44 дол. США, що еквівалентно 8 924,45 грн, штраф у розмірі 5 000 грн, загальний розмір заборгованості у гривнях складає 457 790,84 грн, яку позивач просить стягнути з відповідачів в солідарному порядку.
У листопаді 2015 року ОСОБА_2 звернулася із зустрічним позовом до ПАТ «Банк Форум» про визнання договору поруки припиненим, посилаючись на те, що згідно із пунктом 1.1 укладеного між нею та банком договору поруки від 17 червня 2008 року, вона, як поручитель поручилась перед кредитором за виконання відповідачем ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором. У кредитному договорі строк виконання основного визначений строком погашення кредиту, яким є 15 червня 2033 року. Позивач вважає, що у банку виникло право пред'явити вимогу до поручителя ОСОБА_2 , про виконання порушеного зобов'язання боржника ОСОБА_1 щодо повернення кредиту, починаючи з листопада 2014 року протягом наступних шести місяців, а банк звернувся із позовом лише 18 травня 2015 року, тобто після спливу встановленого частиною четвертою статті 559 ЦК України шестимісячного строку. Таким чином, ураховуючи наведене, просить визнати припиненим договір поруки № 129/26/03 від 17 червня 2008 року, укладений між ОСОБА_2 та ПАТ «Банк Форум».
У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся із зустрічним позовом до ПАТ «Банк Форум», третя особа - ОСОБА_2 , про захист порушеного права споживача фінансових послуг, визнання кредитного договору недійсним, укладеним під впливом обману.
Свої вимоги позивач мотивував тим, що відповідач при укладенні спірного кредитного договору з позичальником не здійснив належно детальний, достовірний та об'єктивний розпис сукупної вартості кредиту для споживача (у процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача, тощо), пов'язаних з одержанням, обслуговуванням, погашенням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту згідно вимог пункту 2 частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», пункту 3 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України № 168 від 10 травня 2007 року. ОСОБА_1 був введений в оману відповідачем щодо істотних умов договору, ціни, відсоткової ставки, загальної сукупної вартості та абсолютного значення подорожчання кредиту. Позивач вважає, що спірний кредитний договір укладений під впливом обману зі сторони банку, що у відповідності до статті 19 Закону України «Про захист прав споживачів», розцінюється як елемент нечесної підприємницької практики, використання якої заборонено законом.
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду від 26 червня 2019 року, на підставі статті 55 ЦПК України, до участі у справі залучено ТОВ «ФК «Веста» у якості правонаступника ПАТ «Банк Форум».
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду від 14 січня 2020 року, судом на підставі статті 55 ЦПК України, залучено ТОВ «ФК «Ігвестохіллс Веста» в якості правонаступника ТОВ «ФК «Веста».
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 січня 2020 року позов ТОВ «ФК Інвестохілс Веста» задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ «ФК «Інвестохілс Веста» заборгованість за кредитним договором від 17 червня 2008 року в розмірі 21 557,52 дол. США, що еквівалентно 535 682,81 грн, з яких: 19 552,26 дол. США, що еквівалентно 485 854,10 грн основна заборгованість; 289,29 дол. США, що еквівалентно 7 193,54 грн заборгованість за поточними відсотками; 1 715,77 дол. США, що еквівалентно 42 635,17 грн заборгованість за простроченими відсотками. У решті позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про судовий збір.
У задоволенні зустрічних позовів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відмовлено.
Задовольняючи частково позовні вимоги ТОВ «ФК Інвестохілс Веста» та стягуючи на його користь солідарно із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором від 17 червня 2008 року станом на 11 травня 2015 року у розмірі 21 557,52 дол. США, що еквівалентно 535 682,81 грн, суд першої інстанції виходив з тих обставин, що внаслідок неналежного виконання зобов'язань позичальником за договором кредиту утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню із позичальника та поручителя у солідарному порядку.
Відмовляючи у позові ОСОБА_2 про визнання договору поруки припиненим, місцевий суд мотивував тим, що у зв'язку із порушенням боржником ОСОБА_1 виконання зобов'язання за спірним кредитним договором від 17 червня 2008 року, банк відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, використав право достроково стягнути із позичальника та поручителя заборгованість за кредитним договором, надіславши їм 01 квітня 2015 року вимоги за № 4855/12 та за № 4857/123 про дострокове виконання зобов'язань, які було отримано останніми 10 квітня 2015 року, відповідно до яких вимагав у них протягом семи робочих днів сплатити заборгованість за кредитним договором в розмірі 19 552,20 дол. США. Отже, пред'явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплату відсотків за користування кредитом та пені, кредитор відповідно до частини другої статті 1050 змінив строк виконання основного зобов'язання й протягом шести місяців, починаючи від цієї дати зобовязаний був пред'явити позов до поручителя, який ним і було пред'явлено в строк, а саме 27 липня 2015 року.
Відмовляючи в зустрічному позові ОСОБА_1 до ПАТ «Банк Форум», ТОВ «ФК «Інвестохілс Веста», третя особа - ОСОБА_2 , про захист прав споживачів, визнання кредитного договору недійсним, місцевий суд виходив із того, що ОСОБА_1 як позичальник за спірним кредитним договором від 17 червня 2008 року, фактично отримавши грошові кошти у розмірі та на умовах передбачених ним, приступив до їх виконання та на протязі тривалого часу виконував взяті на себе зобов'язання. Спірну кредитну угоду було підписано ОСОБА_1 та уповноваженим представником ПАТ «Банк Форум», які досягли згоди з усіх істотних умов договору, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їх внутрішній волі. ПАТ «Банк «Форум» надав ОСОБА_1 інформацію, яка передувала укладенню кредитного договору, у тому числі щодо сукупної вартості кредиту, процентної ставки та у графіку погашення кредиту міститься повна інформація стосовно умов кредитування, який є невід'ємною частиною зазначеного договору.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Тернопільського апеляційного суду від 10 липня 2020 року апеляційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 січня 2020 року залишено без змін.
Апеляційний суд, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, зазначив про те, що висновки місцевого суду зроблені на підставі повного та всебічного дослідження обставин справи, відповідають вимогам матеріального та процесуального права.
Аргументи учасників справи
Узагальнені доводи вимог касаційних скарг
05 серпня 2020 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до Верховного Суду із касаційними скаргами, поданими їх представником - адвокатом Сагайдак В. В., на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 січня 2020 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 10 липня 2020 року.
Підставами касаційного оскарження судових рішень представник ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - адвокат Сагайдак В. В. зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постановах Верховного Суду України від 05 червня 2013 року у справі № 6-43цс13, від 19 вересня 2015 року у справі № 6-70цс14 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Також заявники вказують на порушення судами норм процесуального права, що унеможливлює встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Узагальнені доводи відзиву на касаційні скарги
25 вересня 2020 року ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» подало до Верховного Суду відзив на касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в якому просить зазначені касаційні скарги залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін. Зазначає, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для їх скасування немає.
Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 01 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано справу з Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області.
Зазначена справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду
від 16 червня 2021 року вказану справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
17 червня 2008 року між ПАТ «Банк Форум» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого банк надає позичальнику кредит в сумі 45 000 дол. США на придбання садового будинку загальною площею 155,4 кв.м. та земельної ділянки площею 0,05 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на строк до 15 червня 2033 року. Пунктом 1.3 зазначеного договору передбачено, що за користування кредитними коштами встановлюється плата у розмірі 13% річних.
17 червня 2008 року між ОСОБА_2 та ПАТ «Банк Форум» укладено договір поруки відповідно до пункту 1.1 якого поручитель поручається перед кредитором за виконання ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором від 17 червня 2008 року.
Суд установив, що ОСОБА_1 здійснював виконання умов кредитного договору від 17 серпня 2008 року неналежним чином, унаслідок чого в останнього утворилась заборгованість.
01 квітня 2015 року на адресу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 банком було надіслано вимогу про дострокове виконання за № 4855/12 та 4857/12, які були отримані останніми 10 квітня 2015 року, що підтверджується відомостями зазначеному у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення, відповідно до яких банк вимагав протягом семи робочих днів сплатити заборгованість за кредитним договором, а саме: повернути основну суму кредиту в розмірі 19 552,26 дол. США, сплатити заборгованість за простроченими процентами, що станом на 19 березня 2015 року становить 1 299,19 дол. США, сплатити заборгованість за строковими процентами, що станом на 19 березня 2015 року становить 324,79 дол. США. сплатити пеню за несвоєчасну сплату процентів, що станом на 19 березня 2015 року становить 264,16 дол. США.
2.Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України.
Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення чергової частини позикодавець має право дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.
Статтею 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.
Відповідно до статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
За змістом частини першої, другої статті 554 ЦК України уразі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою. Боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що й боржник
Відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.
Отже, порука - це строкове зобов'язання, і незалежно від того. Встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб'єктивне право кредитора.
Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України).
Разом із тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (статті 251, 252 ЦК України).
Таким чином, умови договору поруки про його дію до повного припинення зобов'язань боржника не свідчать про те, що цим договором установлено строк припинення поруки в розумінні статті 251, частини четвертої статті 559 ЦК України, тому в цьому випадку підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 ЦК України проте, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.
Пунктом 2.3 кредитного договору передбачено, що позичальник здійснює повернення кредиту частинами щомісячно, починаючи з липня 2009 року в сумі не менше 157 дол. США.
У разі неналежного виконання боржником зобов'язань за кредитним договором передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України строк пред'явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначене періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.
Отже, саме з часу прострочення несплаченої заборгованості починається обчислення встановленого частиною четвертою статті 559 цього Кодексу шестимісячного строку пред'явлення вимог до поручителя щодо окремих зобов'язань за кредитом.
Тобто банк повинен був протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання пред'явити вимоги до поручителя.
У разі пред'явлення банком вимог до поручителя більш ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов'язання в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов'язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.
Разом із тим правовідносини поруки за договором не можна вважати припиненими в іншій частині, яка стосується відповідальності поручителя за невиконання боржником окремих зобов'язань за кредитним договором про погашення кредиту до збігу шестимісячного строку з моменту виникнення права вимоги про виконання відповідної частини зобов'язань (на час виникнення спірних правовідносин).
Аналогічна правова позиція, викладена Верховним Судом України у постановах від 17 вересня 2014 року у справі № 6-53цс14, від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2662цс15, від 29 березня 2017 року у справі № 6-3087цс16.
Крім того, правильне застосування частини четвертої статті 559 ЦК України було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі № 408/8040/12 (провадження № 14-145цс18), яка у постанові від 13 червня 2018 року виклала висновок про відсутність підстав для відступлення від сталої практики Верховного Суду України й Верховного Суду та вказала, що з огляду на положення другого речення частини четвертої статті 559 ЦК України можна зробити висновок про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов'язання за договором, повинно бути пред'явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами). У разі пред'явлення банком вимог до поручителя більш ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов'язання в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов'язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.
У справі, яка переглядається, апеляційний суд не врахував, що кредитним договором передбачено виконання грошових зобов'язань шляхом здійснення щомісячних платежів, а за договором поруки поручитель несе солідарну відповідальність з позичальником перед банком, не з'ясував, чи пред'явив банк вимогу до поручителя у межах шести місяців та по яких платежах порука припинилася, а по яких діє з урахуванням того, що позичальником сплачено останній платіж 18 серпня 2014 року, а з досудовою вимогою до поручителя банк звернувся 01 квітня 2015 року. Висновки апеляційного суду про чинність поруки по всім платежам з огляду на те, що банк звернувся до суду в межах шестимісячного строку після пред'явлення до поручителя відповідної досудової вимоги зроблені з неправильним тлумаченням частини четвертої статті 559 ЦК України.
Разом із тим, право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитним договором та пені припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронюваних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Зазначений висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18).
Пунктом 3.2.2 кредитного договору передбачено право банку вимагати дострокового повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитними коштами у випадку невиконання чи неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором, а також у випадку невиконання чи неналежного виконання позичальником та/або поручителем зобов'язань за договорами, які є забезпеченням виконання зобов'язань.
Установлено, що 01 квітня 2015 року ПАТ «Банк Форум» на поштові адреси позичальника та поручителя направило вимоги про дострокове виконання зобов'язань з погашення кредитної заборгованості, які останні отримали 10 квітня 2015 року. Зокрема, у вимозі банк вказав, що боржник має заборгованість перед банком у розмірі 21 440,40 дол. США, з яких: 19 552,26 дол. США заборгованість за основною сумою кредиту; прострочена заборгованість за процентами - 1 299,19 дол. США; заборгованість по нарахованим відсоткам - 324,79 дол. США, пеня за несвоєчасну сплату процентів - 264,16 дол. США. Указану заборгованість позичальник та поручитель мали сплатити протягом семи днів від дати відправлення банком такої вимоги.
Відтак, відповідно до пункту 3.2.2 кредитного договору було достроково змінено строк виконання основного зобов'язання, кінцевий строк виконання якого настав 01 квітня 2015 року.
Оскільки зі спливом строку, на який був наданий кредит, припинилося право кредитора нараховувати відсотки за користування кредитом та пені, то після 01 квітня 2015 року банк не міг нараховувати такі платежі.
Проте апеляційний суд визнав обґрунтованими розрахунок заборгованості за відсотками за користування кредитом, нарахованих після 01 квітня 2015 року, а саме по 11 травня 2015 року, що є помилковим та не ґрунтується на вимогах закону.
Також, апеляційний суд переглядаючи справу в апеляційному порядку, погодився з висновком про відмову у визнанні недійсним кредитного договору (його пунктів), не звернув увагу, що при визначенні в кредитному договорі обов'язку позичальника сплачувати комісію (пункт 2.8) та кошти за обслуговування кредиту (пункт 2.10) не було зазначено, за які саме послуги ці платежі встановлено. Отже, позичальник фактично змушений сплачувати за послуги, що супроводжували кредит, а такі умови договору не відповідають вимогам справедливості та суперечать частині першій статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів».
За вказаних обставин Верховний Суд приймає аргументи касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, неправильне врахування висновків Верховного Суду.
Перевірка доводів касаційної скарги, пов'язаних з установленням фактичних обставин справи та оцінкою доказів у ній, перебуває поза визначеними статтею 400 ЦПК України межами перегляду справи в касаційному порядку.
Суд касаційної інстанції не може встановлювати та (або) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, а тому немає правових підстав для ухвалення нового рішення або зміни судових рішень у цій справі.
Відповідно до пункту 1 частини третьої та частини четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
Доводи касаційних скарг дають підстави для висновку, що постанова суду апеляційної інстанції прийнята без додержання норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права. Це унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає необхідним касаційні скарги задовольнити частково, постанову суду апеляційної інстанції скасувати, передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 400, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , подані їх представником - адвокатом Сагайдак Володимиром Васильовичем, задовольнити частково.
Постанову Тернопільського апеляційного суду від 10 липня 2020 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ. Є. Червинська
Судді:С. Ю. Бурлаков
В. С. Жданова
А. Ю. Зайцев
В. М. Коротун