29 липня 2021 року
м. Київ
справа № 750/1640/20
провадження № 61-15542св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач: виконавчий комітет Чернігівської міської ради,
треті особи: квартирно-експлуатаційний відділ міста Чернігова, Міністерство оборони України,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу виконавчого комітету Чернігівської міської ради на рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 17 червня 2020 року у складі судді Коверзнева В. О. та постанову Чернігівського апеляційного суду від 23 вересня 2020 року у складі колегії суддів: Шитченко Н. В., Бобрової І. О., Висоцької Н. В.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до виконавчого комітету Чернігівської міської ради, в якому просив:
- визнати протиправним і скасувати рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради, виражене у пункті 3.8 рішення від 17 травня 2018 року № 214 «Про затвердження списків громадян, поставлених на квартирний облік, виділення житла громадянам міста, видачу ордерів», щодо відмови у виключенні з числа службових трикімнатної квартири АДРЕСА_1 ;
- зобов'язати виконавчий комітет Чернігівської міської ради у місячний строк від набрання рішення суду законної сили ухвалити рішення про виключення зазначеної квартири з числа службових з наданням її для постійного проживання ОСОБА_1 та членам його сім'ї.
На обґрунтування своїх вимог посилався на те, що підпунктом 3.8 пункту 3 рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 17 травня 2018 року № 214 відмовлено квартирно-експлуатаційному відділу міста Чернігова (далі - КЕВ міста Чернігова) у зміні статусу службової квартири АДРЕСА_1 та закріпленні її за ним і його сім'єю.
Зазначав, що проходить безперервну військову службу у Збройних Силах України, має вислугу 22 роки та є учасником бойових дій, тому відповідно до вимог закону має право на отримання житла для постійного проживання. Оскаржуваним рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради порушено його право на забезпечення постійним житлом, що гарантоване Конституцією України та законами України.
Вказував, що спірна квартира розподілена йому встановленим у Збройних Силах України порядком за рахунок житлового фонду Міністерства оборони України та його кошторисних призначень, знаходиться на оперативному обліку житлових приміщень у КЕВ міста Чернігова.
Посилаючись на те, що оскаржуване рішення є протиправним і таким, що порушує його права на забезпечення постійним житловим приміщенням, просив позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Деснянського районного суду міста Чернігова від 17 червня 2020 року позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано пункт 3.8 рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 17 травня 2018 року № 214 «Про затвердження списків громадян, поставлених на квартирний облік, виділення житла громадянам міста, видачу ордерів» щодо відмови у виключенні з числа службових трикімнатної квартири АДРЕСА_1 .
Зобов'язано виконавчий комітет Чернігівської міської ради ухвалити протягом місяця з дня набрання рішенням суду законної сили рішення про зміну статусу службової трикімнатної квартири АДРЕСА_1 та закріплення цієї квартири за сім'єю ОСОБА_1 .
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач, як особа, яка має понад 20 років вислуги на військовій службі, у законний спосіб набув право на жиле приміщення для постійного проживання. КЕВ міста Чернігова під час звернення до відповідача з листом про виключення спірної квартири з числа службових повністю виконано вимоги Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 30 листопада 2011 року № 737 (далі - Інструкція № 737), в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин. Відмова у зміні статусу службової трикімнатної квартири АДРЕСА_1 та в закріпленні її за сім'єю ОСОБА_1 , що зареєстрована і проживає в ній, є незаконною і такою, що порушує житлові права позивача.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Чернігівського апеляційного суду від 23 вересня 2020 року рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 17 червня 2020 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з рішенням місцевого суду, вважав його таким, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, та зазначив, що відповідач, приймаючи оскаржуване рішення про відмову в зміні статусу квартири, здійснив непропорційне втручання в право позивача на мирне володіння житлом, оскільки таке рішення позбавляє його права мати квартиру в постійному користуванні.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
23 жовтня 2020 року виконавчий комітет Чернігівської міської ради звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 12 березня 2018 року у справі № 676/1707/17-ц, від 07 лютого 2018 року у справі № 438/1500/15-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга аргументована тим, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків при вирішенні спору.
Подане КЕВ міста Чернігова клопотання про забезпечення позивача житлом суперечило вимогам Інструкції № 737, тому відповідач обґрунтовано відмовив у його задоволенні. Крім того, КЕВ міста Чернігова порушує права інших громадян, які в порядку черговості мають отримувати житло для постійного проживання, оскільки мають значно більший стаж військової служби ніж позивач. Переведення житла, яке перебувало у житловому фонді Міністерства Оборони України, зі статусу службового в житло для постійного проживання не передбачалося жодними нормативно-правовими актами, чинними на момент виникнення спірних правовідносин.
Суди попередніх інстанцій, помилково вважаючи незаконним рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради, не навели жодної норми, яка порушувала б норми законодавства.
Відзив/заперечення на касаційну скаргу
КЕВ м. Чернігова подало відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін, які ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 03 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження у даній справі.
Витребувано з Деснянського районного суду міста Чернігова цивільну справу № 750/1640/20 за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Чернігівської міської ради, треті особи: квартирно-експлуатаційний відділ міста Чернігова, Міністерство оборони України, про виключення квартири з числа службових.
Зупинено дію рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 17 червня 2020 року та постанови Чернігівського апеляційного суду від 23 вересня 2020 року до закінчення касаційного провадження.
Фактичні обставини справи
Суди встановили, що ОСОБА_1 перебуває на військовій службі в Збройних силах України, має військове звання підполковника та понад 22 роки календарної вислуги і понад 24 роки загальної вислуги, є учасником бойових дій та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни.
З 24 вересня 2001 року ОСОБА_1 перебуває на квартирному обліку в загальній черзі під № 64 та в першочерговому списку під № 417.
Згідно з рішенням виконавчого комітету міської ради від 16 березня 2017 року № 116 позивачу разом із членами сім'ї виділена для проживання квартира АДРЕСА_1 , що має статус службової і належить до державної власності в особі Міністерства оборони України.
14 грудня 2017 року складено протокол засідання комісії з контролю за розподілом житла в гарнізонах Збройних Сил України № 794, яким затверджено список військовослужбовців, квартири яких пропонується виключити з числа службового житла Міністерства оборони України, серед яких і квартира, в якій проживає ОСОБА_1
04 січня 2018 року КЕВ м. Чернігова направив голові Чернігівської міської ради лист з проханням винести рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради про виключення, у тому числі службової трикімнатної квартири АДРЕСА_1 , в якій проживає сім'я ОСОБА_1 , із числа службових і надати їй статус квартири для постійного проживання.
26 січня 2018 року КЕВ м. Чернігова та Чернігівський гарнізон звернулися до Чернігівської міської ради з листом та просили повторно винести питання на розгляд виконавчого комітету Чернігівської міської ради й прийняти рішення про виключення, у тому числі службової трикімнатної квартири АДРЕСА_1 , в якій проживає сім'я ОСОБА_1 , із числа службових, надавши їй статус квартири для постійного проживання.
У листі від 16 лютого 2018 року № 1-27/20-839 Чернігівська міська рада повідомила, що відсутні правові підстави для виключення з числа службових квартир та закріплення їх за зареєстрованими і проживаючими у них сім'ями військовослужбовців, у тому числі ОСОБА_1 .
Пунктом 3.8 рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 17 травня 2018 року № 214 відмовлено у зміні статусу службової трикімнатної квартири АДРЕСА_1 , та закріпленні її за сім'єю ОСОБА_1 , яка в ній проживає та зареєстрована.
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Так, підставами касаційного оскарження у цій справі за касаційною скаргоювиконавчого комітету Чернігівської міської ради на рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 17 червня 2020 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 23 вересня 2020 року є посилання заявника на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 12 березня 2018 року у справі № 676/1707/17-ц, від 07 лютого 2018 року у справі № 438/1500/15-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Відповідно до статті 400 ЦПК України, якою визначено межі розгляду справи судом касаційної інстанції, встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції діє в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Проте, зазначена підстава касаційного оскарження не знайшла свого підтвердження під час перегляду справи в межах доводів касаційної скарги, оскільки правовідносини у зазначених справах та у справі, яка переглядається, не є подібними.
Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.
Обґрунтовуючи підстави позову, позивач посилався на те, що він,маючи понад 20 років вислуги на військовій службі, у законний спосіб набув право на жиле приміщення для постійного проживання,спірна квартира, яка має статус службової, розподілена йому встановленим у Збройних Силах України порядком за рахунок житлового фонду Міністерства оборони України, проте оскаржуваним рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради порушено його право на забезпечення постійним житлом, що гарантоване Конституцією України та законами України.
Суди під час розгляду справи, яка є предметом перегляду, встановили, що позивачу разом із членами сім'ї виділена для проживання квартира, що має статус службової, умови, визначені нормативно-правовими актами для виключення квартири позивача з числа службових, дотримані, а саме: підполковник ОСОБА_1 станом на 01 січня 2020 року має вислугу років в Збройних Силах України 22 роки 6 місяців 2 дні, перебуває на квартирному обліку в загальній черзі на покращення житлових умов Чернігівського гарнізону (м. Чернігів) під № 61 з 24 вересня 2001 року та у першочерговому списку під № 417 з 21 липня 2016 року, як учасник бойових дій, АТО; службова квартира АДРЕСА_1 , в якій проживає родина ОСОБА_1 з 2017 року, відповідає нормам законодавства, встановленим для населеного пункту (м. Чернігів).
У справі № 676/1707/17-ц, на яку заявник посилається у касаційній скарзі, позивач пред'явив вимоги до виконавчого комітету міської ради та просив зобов'язати відповідача забезпечити його сім'ю благоустроєним житлом у строки, передбачені нормами закону.
Верховний Суд у зазначеній справі сформулював висновок про те, щозабезпечення позивача житлом можливе лише згідно з існуючою черговістю з урахуванням часу взяття на облік та у порядку, передбаченому законодавством. Судовий орган не може підміняти собою суб'єкта владних повноважень.
У справі № 438/1500/15-ц позивачка просила суд зобов'язати виконавчий комітет міської ради надати їй у постійне користування вільну жилу площу у вигляді ізольованої однокімнатної квартири з усіма вигодами для проживання, яка має відповідати санітарним та технічним вимогам.
Верховний Суд у зазначеній справі зробив висновок про те, що надання позивачу квартири позачергово перед громадянами такої ж категорії порушуватиме права таких громадян.
У справі, яка є предметом перегляду, суди встановили, що позивачу вже виділена квартира для проживання, проте вона має статус службової, у зв'язку з чим він пред'явив позов про виключення цієї квартири з числа службових з наданням її для постійного проживання. Тому постанови Верховного Суду, на які посилається заявник, не є релевантними.
Отже, наведене дає підстави для висновку, що у цій справі відсутня подібність змісту та матеріально-правового регулювання спірних правовідносин зі справами, які наведені заявником як приклад неоднакового застосування норм матеріального права.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 396 ЦПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
Аналіз пункту 5 частини першої статті 396 ЦПК України свідчить, що якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилалася особа у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними, то касаційне провадження закривається.
Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).
Оскільки підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини другої статті 389 ЦПК України (неврахування висновків викладених у постановах Верховного Суду від 12 березня 2018 року у справі № 676/1707/17-ц, від 07 лютого 2018 року у справі № 438/1500/15-ц), не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, то відповідно до пункту 5 частини першої статті 396 ЦПК України касаційне провадження за касаційною скаргою виконавчого комітету Чернігівської міської ради підлягає закриттю з мотивів, наведених вище.
Верховний Суд зазначає, що під час вирішення питання про закриття касаційного провадження у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а встановлюється наявність підстав чи відсутність таких підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
З урахуванням того, що після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України Верховним Судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постановах Верховного Суду та на які посилалася особа у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними, то суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження.
Керуючись статтями 260, 396, 400, 401 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Закрити касаційне провадження у справі № 750/1640/20 за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Чернігівської міської ради, треті особи: квартирно-експлуатаційний відділ міста Чернігова, Міністерство оборони України, про виключення квартири з числа службових, за касаційною скаргою виконавчого комітету Чернігівської міської ради на рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 17 червня 2020 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 23 вересня 2020 року.
Поновити дію рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 17 червня 2020 року та постанови Чернігівського апеляційного суду від 23 вересня 2020 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: М. Є Червинська
С. Ю. Бурлаков
В. М. Коротун