Постанова
Іменем України
28 липня 2021 року
м. Київ
справа № 638/12368/18
провадження № 61-16476св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю., Жданової В. С., Зайцева А. Ю., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ,
особа, щодо якої вжито заходи забезпечення позову - публічне акціонерне товариство «Дельта Банк»,
особа, яка подала апеляційну скаргу - товариство з обмеженою відповідальністю «Дебт Менеджмент Груп»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на постанову Харківського апеляційного суду від 06 жовтня 2020 рокуу складі колегії суддів: Маміної О. В., Кругової С. С., Тичкової О. Ю.,
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову до подачі позовної заяви.
В заяві про забезпечення позову ОСОБА_1 , посилається на те, що йому стало відомо, що 19 грудня 2012 року приватним нотаріусом КМНО Кондратюком В. С., як державним реєстратором, було зареєстровано обтяження (реєстраційний номер обтяження - 5534076) на наступне нерухоме майно, належне заявнику на праві приватної власності: нежиле приміщення напівпідвалу № 61а-2,61а-3,61а-5 в літ. «А- 6», загальною площею 53,2 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , на користь нового іпотекодержателя - ПАТ «Дельта Банк» на підставі Договору про передачу Активів та Кредитних зобов'язань «Укрпромбанку» на користь «Дельта банку» № 2258, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Соколовим О. Є.
30 червня 2010 року.
Заявник переконаний, що на час укладення між «Укрпромбанком» та «Дельта банком» Договору про передачу активів, існували обмеження щодо укладення такого договору, тому він має намір подати позов до ПАТ «Дельта Банк» про визнання частково недійсним договору про передачу активів, однак на його думку, на сьогоднішній день існує реальна ймовірність того, що доки заявник буде відстоювати свої порушені права в судовому процесі, на вказане вище нерухоме майно з боку ПАТ «Дельта Банк» або з боку інших осіб буде звернено стягнення у позасудовому порядку.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив забезпечити позов шляхом заборони вчинення будь-яких дій щодо державної реєстрації спірного майна.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Ухвалою Дзержинського районного суду міста Харкова від 28 серпня 2018 року заяву задоволено.
Заборонено вчинення будь-яких дій щодо державної реєстрації (перереєстрації) речових прав на нерухоме майно, що належить ОСОБА_1 , а саме: на нежиле приміщення напівпідвалу № 61а-2, 61а-3, 61а-5 в літ.«А-6», загальною площею 53,2 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .
Задовольняючи заяву про забезпечення позову (яка пред'явлена до подання позовної заяви), суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 , має намір звернутись до суду за захистом, на його думку, порушених прав, тому невжиття заходів забезпечення позову істотно ускладнить або взагалі унеможливить виконання можливого рішення суду, що потягне відсутність можливості поновлення порушених прав, свобод та інтересів позивача.
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Харківського апеляційного суду від 06 жовтня 2020 року апеляційну скаргу ТОВ «Дебт Менеджмент Груп» задоволено.
Ухвалу Дзержинського районного суду міста Харкова від 28 серпня 2018 року скасовано та постановлено нову, якою у задоволенні заяви відмовлено.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що доказів, що невжиття заходів забезпечення позову у спосіб, про який просить позивач, унеможливить виконання рішення суду, - матеріали справи не містять, а вжиті заходи забезпечення позову є неспівмірними заявленим вимогам.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
05 листопада 2020 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв?язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного суду від 06 жовтня 2020 року та залишити в силі ухвалу Дзержинського районного суду міста Харкова від 28 серпня 2018 року.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом безпідставно поновлено ТОВ «Дебт Менеджмент Груп» строк на апеляційне оскарження ухвали суд першої інстанції, оскільки станом на 22 жовтня 2018 року товариству достовірно було відомо про наявність ухвали суду першої інстанції від 28 серпня 2018 року, оскільки останнім 24 жовтня 2018 року до суду було подано заяву про вступ третьої особи у справі, а 29 жовтня 2018 року було подано заяву про скасування заходів забезпечення позову. Заявник вказує, що товариство безпідставно вказує на порушення його прав та інтересів ухвалою суду першої інстанції, оскільки на час її прийняття, товариство не набуло права вимоги на вказане іпотечне майно. Заявник також вказує, що висновок апеляційного суду про те, що в матеріалах справи відсутні докази, що невжиття заходів забезпечення позову у спосіб, який просить заявник, унеможливить виконання рішення суду є неправильним, та ґрунтується на неправильній оцінці доказів.
Доводи інших учасників справи
04 січня 2021 року представник ТОВ «Дебт Менеджмент Груп» - адвокат
Репало О. О. через засоби поштового зв?язку подав до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного суду від 06 жовтня 2020 року залишити без змін.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 19 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Дзержинського районного суду міста Харкова.
15 лютого 2021 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 13 травня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Фактичні обставини справи
Ухвалою Дзержинського районного суду міста Харкова від 28 серпня 2018 року задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подачі позовної заяви (а. с. 15).
21 вересня 2018 року між ТОВ «Дебт Менеджмент Груп» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу майнових прав № 755/К, за умовами якого право вимоги за кредитним договором від 22 серпня 2007 року перейшло до нового кредитора - ТОВ «Дебт Менеджмент Груп» (а .с. 86).
Не погоджуючись із ухвалою Дзержинського районного суду міста Харкова від 28 серпня 2018 року, ТОВ «Дебт Менеджмент Груп» 27 липня 2020 року звернулось до суду із апеляційною скаргою (а. с. 79-83).
У апеляційній скарзі заявник просив поновити строк на апеляційне оскарження ухвали Дзержинського районного суду міста Харкова від 28 серпня 2018 року. Клопотання мотивував тим, що оскаржувана ухвала отримана представником заявника безпосередньо в суді 23 липня 2020 року.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 11 серпня 2020 року апеляційну скаргу ТОВ «Дебт Менеджмент Груп» на ухвалу Дзержинського районного суду міста Харкова від 28 серпня 2018 року залишено без руху. Надано заявнику строк - десять днів з дня вручення копії ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги та попереджено, що у разі невиконання вимог ухвали у встановлений строк, буде відмовлено у відкритті апеляційного провадження
(а. с. 95-96).
Свою ухвалу апеляційний суд мотивував тим, що заявнику необхідно надати заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Дзержинського районного суду міста Харкова від 28 серпня 2018 року із зазначенням інших обґрунтованих підстав для його поновлення.
26 серпня 2020 року ТОВ «Дебт Менеджмент Груп» подало до Харківського апеляційного суду заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Дзержинського районного суду міста Харкова від 28 серпня 2018 року
(а. с. 98-100).
Заява мотивована тим, що 29 жовтня 2018 року ТОВ «Дебт Менеджмент Груп» подало до суду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжиті ухвалою Дзержинського районного суду міста Харкова від 28 серпня 2018 року, а також 29 жовтня 2019 року ТОВ «Дебт Менеджмент Груп» подало до суду заяву про вступ третьої особи у справу на стороні відповідача в особі генерального директора ТОВ «Дебт Менеджмент Груп» Лойфер А. Е. та члена дирекції ТОВ «Дебт Менеджмент Груп» Проценка М. М., в той же час вказані особи не були фахівцями в галузі права і неправильно розцінювали правову природу скасування заходів забезпечення позову і оскарження в апеляційному порядку ухвали про забезпечення позову. А тому, з метою надання правничої допомоги ТОВ «Дебт Менеджмент Груп», 20 липня 2020 року звернулося до адвоката Репало О. О., який 23 липня 2020 року отримав наручно ухвалу Дзержинського районного суду міста Харкова від 28 серпня 2018 року та 27 липня 2020 року подав апеляційну скаргу.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 08 вересня 2020 року заяву ТОВ «Дебт Менеджмент Груп» про поновлення строку задоволено.
Поновлено ТОВ «Дебт Менеджмент Груп» строк на апеляційне оскарження ухвали Дзержинського районного суду міста Харкова від 28 серпня 2018 року.
Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Дебт Менеджмент Груп» на ухвалу Дзержинського районного суду міста Харкова від 28 серпня 2018 року в цивільній справі за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову (яка пред'явлена до подання позовної заяви) (а. с. 103).
Апеляційний суд визнав вказані причини пропуску строку на апеляційне оскарження поважними.
Постановою Харківського апеляційного суду від 06 жовтня 2020 року апеляційну скаргу ТОВ «Дебт Менеджмент Груп» задоволено. Ухвалу Дзержинського районного суду міста Харкова від 28 серпня 2018 року скасовано та постановлено нову, якою у задоволенні заяви відмовлено (а. с. 136-138).
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог
і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону постанова апеляційного суду не відповідає.
Колегія суддів частково приймає аргументи наведені у касаційній скарзі з таких підстав.
Відповідно до статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно з частиною першою статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Відповідно до положень статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення
питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені
у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
У статтях 127, 357, 358 ЦПК України не визначено конкретного переліку причин, що відносяться до поважних і можуть бути підставою для поновлення пропущеного процесуального строку. Однак, суд апеляційної інстанції, керуючись верховенством права та основними засадами судочинства, повинен надати оцінку наведеним особою обставинам на предмет поважності причин пропуску строку, встановити чи є такий строк значним та чи поновлення такого строку не буде втручанням у принцип юридичної визначеності з врахуванням балансу суспільного та приватного інтересу.
Право на ефективний судовий захист передбачає, що сторони цивільного судочинства повинні мати змогу реалізувати право подати апеляцію з того моменту, коли вони фактично поінформовані про самі судові рішення, що можуть порушувати їх законні права чи інтереси (RYAZANTSEV v. RUSSIA,
N 21774/06, § 53, від 10 березня 2011 року).
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У рішенні від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку.
Тлумачення наведених вище норм Конвенції та процесуального права України, з урахуванням практики ЄСПЛ, дає можливість Верховному Суду зробити висновок, що встановлений законом процесуальний строк може бути поновлений лише за відповідною, обґрунтованою із наведенням підстав заявою учасника справи. Цим самим реалізуються принцип диспозитивності цивільного судочинства.
Норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності.
Поновлюючи ТОВ «Дебт Менеджмент Груп» строк на апеляційне оскарження ухвали Дзержинського районного суду міста Харкова від 28 серпня 2018 року та відкриваючи апеляційне провадження у вищевказаній справі, апеляційний суд виходив із того, що на час постановлення оскаржуваної ухвали заявник не був залучений до участі у справі. Оскаржувана ухвала отримана представником заявника безпосередньо в суді лише 23 липня 2020 року, а тому апеляційний суд зробив висновок про наявність підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Дзержинського районного суду міста Харкова від 28 серпня 2018 року, оскільки апеляційну скаргу подано протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Разом з тим, апеляційний суд не звернув уваги, що матеріали справи свідчать про те, що ТОВ «Дебт Менеджмент Груп» було відомо про існування оскарженої ухвали з жовтня 2018 року.
Зокрема, 29 жовтня 2018 року ТОВ «Дебт Менеджмент Груп» подало до суду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжиті ухвалою Дзержинського районного суду міста Харкова від 28 серпня 2018 року (а. с. 22), а також 29 жовтня 2018 року ТОВ «Дебт Менеджмент Груп» подало до суду заяву про вступ третьої особи у справі на стороні відповідача (а. с. 40).
У вказаних заявах ТОВ «Дебт Менеджмент Груп» посилається на ухвалу Дзержинського районного суду міста Харкова від 28 серпня 2018 року, яка була предметом апеляційного розгляду.
Ухвалою Дзержинського районного суду міста Харкова від 02 листопада
2018 року заяву генерального директора ТОВ «Дебт Менеджмент Груп»
Лойфер А. Е. та члена дирекції ТОВ «Дебт Менеджмент Груп» Проценко М. М. про скасування заходів забезпечення позову та про залучення третьої особи на стороні відповідача - залишено без задоволення (а. с. 74-75).
Колегія суддів звертає увагу на те, що строк на апеляційне оскарження ухвали обчислюється не лише з дати отримання ухвали, оскільки при вирішенні питання щодо поновлення строку враховується також факт обізнаності заявника про існування рішення, яке оскаржується.
Отримання представником ТОВ «Дебт Менеджмент Груп» - адвокатом
Репало О. О. ухвали Дзержинського районного суду міста Харкова від 28 серпня 2018 року безпосередньо у суді лише 23 липня 2020 року, не свідчить про необізнаність ТОВ «Дебт Менеджмент Груп» про існування вказаної ухвали
до 23 липня 2020 року.
Крім того, після укладення між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Дебт Менеджмент Груп» договору купівлі-продажу майнових прав від 21 вересня 2018 року
№ 755/К останній набув статусу правонаступника банку, а згідно правил частини другої статті 55 ЦПК України усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку він замінив.
Таким чином, апеляційний суд всупереч вищевказаних положень процесуального законодавства дійшов передчасного висновку про поновлення ТОВ «Дебт Менеджмент Груп» процесуального строку на апеляційне оскарження ухвали суду, оскільки про наявність ухвали Дзержинського районного суду міста Харкова від 28 серпня 2018 року ТОВ «Дебт Менеджмент Груп» було відомо з жовтня 2018 року, при цьому усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку він замінив.
У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод проголошено право на справедливий судовий розгляд.
Одним з елементів справедливого судового розгляду є принцип правової визначеності прав і обов'язків сторін спору та неможливість безпідставного поновлення пропущеного процесуального строку для оскарження рішення суду, що набрало законної сили, лише з метою його скасування на шкоду інтересам іншого учасника процесу.
Із практики Європейського Суду з прав людини слідує, що судовий розгляд визнається справедливим за умови забезпечення рівного процесуального становища сторін, що беруть участь у спорі. Вимагається, щоб кожній із сторін була надана розумна можливість представляти свою справу у такий спосіб, що не ставить її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.
Поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду без доведеності поважності причин не забезпечувало б рівновагу між інтересами сторін та правову визначеність у цивільних правовідносинах, яка є складовою верховенства права, проголошеного статтею 8 Конституції України.
Необґрунтоване поновлення процесуальних строків на оскарження «остаточного судового рішення» є порушенням принципу res judicata (правової визначеності), про що неодноразово наголошувалося у прецедентній практиці Європейського суду з прав людини.
Отже, доводи, наведені в касаційній скарзі, підлягають перевірці, оскільки судові процедури повинні бути справедливими (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити частково, ухвалу апеляційного суду про відкриття провадження у справі та постанову суду апеляційної інстанції у даній справі скасувати,
а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції зі стадії відкриття апеляційного провадження.
Відповідно до частини шостої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.
Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити частково.
Ухвалу Харківського апеляційного суду від 08 вересня 2020 року про відкриття провадження у справі та постанову Харківського апеляційного суду від
06 жовтня 2020 рокуу даній справі скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції зі стадії відкриття апеляційного провадження.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ. Є. Червинська
Судді: С. Ю. Бурлаков
В. С. Жданова
А. Ю. Зайцев
В. М. Коротун