Постанова
Іменем України
28 липня 2021 року
м. Київ
справа № 737/242/20
провадження № 61-3985св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Жданової В. С., Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Куликівська селищна рада, ОСОБА_2 ,
третя особа - приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Чернігівської області Баглай Андрій Іванович
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Куликівської селищної ради, ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Чернігівської області Баглай Андрій Іванович, про скасування рішення про державну реєстрацію права власності, визнання недійсними свідоцтва про право власності, державного акта на земельну ділянку та договору дарування
за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Чернігівського апеляційного суду від 16 лютого 2021 року у складі колегії суддів: Бечка Є. М., Євстафіїва О. К., Шарапової О. Л.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила скасувати рішення про державну реєстрацію права власності на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , прийняте згідно з свідоцтвом про право власності, виданим 10 квітня 2002 року виконавчим комітетом Горбівської сільської ради Куликівського району Чернігівської області на підставі рішення цього ж виконавчого комітету від 22 лютого 2002 року № 8, яке зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 20 червня 2013 року реєстраційною службою Куликівського районного управління юстиції Чернігівської області за реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна 88201874227, номер запису про право власності 1384431;
визнати недійсним свідоцтво про право власності на житловий будинок, видане 10 квітня 2002 року Горбівською сільською радою Куликівського району Чернігівської області на ім'я ОСОБА_3 ;
визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку від 03 вересня 2009 року серії ЯЖ № 914601, виданий на ім'я ОСОБА_3 , зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 010983500153, кадастровий номер 7422782500:01:001:0221;
визнати недійсними договори дарування вищевказаного житлового будинку та земельної ділянки, укладені 26 грудня 2016 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , посвідчені приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Баглаєм А. І.;
скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 26 грудня 2016 року, індексний номер 33183675, прийняте на підставі цих договорів дарування приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Баглаєм А. І.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилалася на те, що згідно з рішенням Куликівського районного суду Чернігівської області від 13 серпня 2002 року у справі № 2-264/2002 їй належить 3/8 частини житлового будинку на АДРЕСА_1 . 25 січня 2019 року вона звернулася до реєстраційної служби щодо реєстрації права власності на домоволодіння. Водночас державний реєстратор відмовив їй у державній реєстрації права власності, оскільки власником житлового будинку є ОСОБА_2 . У подальшому вона з'ясувала, що право власності на будинок і земельну ділянку, які є об'єктами спору між сторонами, до ОСОБА_2 перейшло від ОСОБА_3 на підставі зазначених вище договорів дарування, та що ОСОБА_2 набула право власності на ці об'єкти на підставі оспорюваних свідоцтва і державного акта. Вказувала, що згідно з архівними копіями рішень виконавчого комітету Горбівської сільської ради від 22 лютого 2002 року № 8 немає інформації про передання у власність ОСОБА_3 спірних будинку та земельної ділянки. Отже, виконавчий комітет Горбівської сільської ради не мав підстав для видачі свідоцтва про право власності ОСОБА_3 на згаданий будинок, датованого 10 квітня 2002 року. У зв'язку з відсутністю рішення Горбівської сільської ради про передачу безоплатно у власність ОСОБА_3 спірної земельної ділянки підлягає визнанню недійсним виданий на її ім'я державний акт на право власності на спірну земельну ділянку. Крім того, оспорювані правочини є незаконними, оскільки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 при укладенні договорів дарування, що є предметом спору у цій справі, знали про ухвалення судом рішення про визнання за нею права власності на 3/8 частини спірного будинку, оскільки вони брали участь у судовому засіданні у справі № 2-264/2002.
Короткий зміст ухвал суду першої інстанції
Куликівський районний суд Чернігівської області ухвалою від 07 жовтня 2020 року позов залишив без розгляду з підстав, передбачених пунктом 4 частини першої статті 257 ЦПК України.
Суд першої інстанції мотивував ухвалу тим, що 12 березня 2019 року ОСОБА_1 вже зверталася до Куликівського районного суду Чернігівської області з позовом до ОСОБА_2 , Куликівської селищної ради, за результатами розгляду якого позовні вимоги ОСОБА_1 були задоволені. Постановою Чернігівського апеляційного суду від 17 лютого 2020 року рішення суду першої інстанції скасовано та відмовлено у задоволенні позову. На час постановлення ухвали справа № 737/274/19 знаходилася на розгляді у Верховному Суді. Враховуючи те що в суді першої та касаційної інстанції одночасно на розгляді знаходяться дві справи між тими самими сторонами, з тих самих підстав, з тотожними позовними вимогами, серед яких і позовна вимога про визнання недійсними договорів дарування житлового будинку та земельної ділянки, яка є похідною від іншої частини позовних вимог, суд дійшов висновку про залишення позовної заяви без розгляду.
Куликівський районний суд Чернігівської області додатковою ухвалою від 14 грудня 2020 року заяву ОСОБА_2 про компенсацію здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи внаслідок необґрунтованих дій позивача, задовольнив. Стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 15 000,00 грн.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Чернігівський апеляційний суд постановою від 16 лютого 2021 року ухвалу Куликівського районного суду Чернігівської області від 07 жовтня 2020 року та додаткову ухвалу Куликівського районного суду Чернігівської області від 14 грудня 2020 року скасував та направив справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Апеляційний суд мотивував постанову тим, що позовні вимоги у цій справі не є тотожними вимогам та різняться від позовних вимог пред'явлених ОСОБА_1 у справі № 737/274/19, оскільки містять нову позовну вимогу щодо визнання недійсними договорів дарування житлового будинку та земельної ділянки, які укладені 26 грудня 2016 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , посвідчені приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Баглаєм А. І., яка, у свою чергу, з огляду на факт смерті ОСОБА_3 є основною вимогою. Суд першої інстанції на зазначені обставини уваги не звернув, неповно з'ясував обставини у справі та дійшов помилкового висновку, що позовна вимога про визнання недійсними договорів дарування житлового будинку та земельної ділянки є похідною від вимог, які були заявлені у справі № 737/274/19, залишив без розгляду позов ОСОБА_1 , чим порушив норми процесуального права.
Скасовуючи додаткову ухвалу про розподіл судових витрат, апеляційний суд виходив з того, що за результатами розгляду апеляційної скарги апеляційний суд скасував ухвалу суду першої інстанції від 07 жовтня 2020 року про залишення позову без розгляду, справу направив для продовження розгляду до суду першої інстанції, а тому питання про розподіл судових витрат до вирішення справи по суті спору є передчасним.
Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи, позиції інших учасників справи
У березні 2021 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати постанову Чернігівського апеляційного суду від 16 лютого 2021 року і залишити в силі ухвалу Куликівського районного суду Чернігівської області від 07 жовтня 2020 року та додаткову ухвалу Куликівського районного суду Чернігівської області від 14 грудня 2020 року.
Підставою відкриття касаційного оскарження судового рішення вказувала те, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема, можливості розгляду судом першої та касаційної інстанції тотожних позовних вимог у двох різних цивільних справах, коли у провадженні цих судів маються справи із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Касаційна скарга мотивована тим, що помилковими є висновки суду апеляційної інстанції про те, що позовні вимоги у справі № 737/274/19 не є повністю тотожними та різняться від позовних вимог, пред'явлених у справі № 737/242/20, оскільки містять нову позовну вимогу, яка, у свою чергу, з огляду на факт смерті ОСОБА_3 є основною вимогою, а таке обґрунтування суду як «позовні вимоги не є повністю тотожними» взагалі відсутнє у цивільному процесуальному законодавстві України. Суд апеляційної інстанції без будь-якого правового обґрунтування чомусь визначив позовну вимогу про визнання недійсними договорів дарування житлового будинку та земельної ділянки основною вимогою, хоча насправді вона є саме похідної вимогою від перших трьох вимог, що чітко видно зі змісту самої позовної заяви та формулювання позивачем порядку визначених нею позовних вимог у прохальній частині позовної заяви. Більше того, вирішення судом питання, щодо задоволення або відмови у задоволенні позовної вимоги про визнання недійсними договорів дарування житлового будинку та земельної ділянки, є неможливим без вирішення першочергових питань щодо скасування рішення про державну реєстрацію права власності; визнання недійсним свідоцтва про право власності та визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку. Водночас оспорювані ОСОБА_1 рішення про державну реєстрацію права власності, свідоцтво про право власності та державний акт про право власності на земельну ділянку є чинними та у встановленому законом порядку не скасовані і судом недійсними не визнавалися. Саме на підставі цих правовстановлювальних документів і були вчинені оспорювані нотаріально посвідчені договори дарування житлового будинку та земельної ділянки. Тому без визнання їх недійсними в судовому порядку та без їх скасування немає правових підстав для задоволення вимог про визнання недійсними договорів дарування житлового будинку та земельної ділянки. Також зазначила, що ОСОБА_1 після набрання чинності судовими рішеннями у справі № 737/274/19 знову подала до Куликівського районного суду Чернігівської області позовну заяву з тим самим предметом позову та до тих самих відповідачів (справа № 737/242/20). Такі дії ОСОБА_1 спрямовані на створення правової невизначеності та є необґрунтованими з точки зору засад та завдань цивільного судочинства.
У квітні 2021 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу, в якому просила відмовити в її задоволенні.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 01 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
10 червня 2021 року справа № 737/242/20 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 30 червня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи
Апеляційний суд встановив, що, звертаючись до суду у справі № 737/274/19, ОСОБА_1 пред'явила позов, у якому просила скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень житлового будинку на АДРЕСА_1 згідно із свідоцтвом про право власності на житловий будинок, виданим 10 квітня 2002 року Горбівською сільською радою на підставі рішення виконкому Горбівської сільської ради від 22 лютого 2002 року № 8, право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 20 червня 2013 року реєстраційною службою Куликівського районного управління юстиції Чернігівської області за реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна 88201874227, номер запису про право власності 1384431; визнати недійсним свідоцтво про право власності на житловий будинок, видане 10 квітня 2002 року Горбівською сільською радою Куликівського району Чернігівської області на ім'я ОСОБА_4 ; визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку від 03 вересня 2009 року серії ЯЖ № 914601, зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 010983500153, кадастровий номер 7422782500:01:001:0221, виданий на ім'я ОСОБА_4 .
За результатами розгляду справи № 737/274/19 позовні вимоги ОСОБА_1 рішенням Куликівського районного суду Чернігівської області від 05 серпня 2019 року були задоволені, однак постановою Чернігівського апеляційного суду від 17 лютого 2020 року скасовано рішення суду першої інстанції та відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Апеляційний суд, скасовуючи рішення першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, зазначив, що в спірному випадку вимоги заявленого позову стосуються скасування права власності на спірне нерухоме майно ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , але за життя розпорядилася своїм майном, подарувавши його ОСОБА_2 . Цивільна правоздатність ОСОБА_3 припинилась у момент її смерті. Суд першої інстанції визнав недійсними документи, які вичерпали свою правову дію після укладення між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 26 грудня 2016 року договору дарування житлового будинку. При цьому договір дарування, на підставі якого відповідач ОСОБА_2 набула право власності на спірні об'єкти, в межах розгляду вказаної справи не оспорювався.
ОСОБА_1 , не погоджуючись із зазначеною постановою апеляційного суду, подала до Верховного Суду касаційну скаргу.
Звертаючись у березні 2020 року з новою позовною заявою, ОСОБА_1 вказувала на те, що після перегляду рішення Куликівського районного суду від 05 серпня 2019 року в апеляційному порядку їй відмовлено у задоволенні позовних вимог.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права
Відповідно до частини другої статті 4 ЦПК України у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Звертаючись до суду з цим позовом ОСОБА_1 просила скасувати рішення про державну реєстрацію права власності на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , прийняте згідно з свідоцтвом про право власності, виданим 10 квітня 2002 року виконавчим комітетом Горбівської сільської ради Куликівського району Чернігівської області на підставі рішення цього ж виконавчого комітету від 22 лютого 2002 року № 8, яке зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 20 червня 2013 року реєстраційною службою Куликівського районного управління юстиції Чернігівської області за реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна 88201874227, номер запису про право власності 1384431;
визнати недійсним свідоцтво про право власності на житловий будинок, видане 10 квітня 2002 року Горбівською сільською радою Куликівського району Чернігівської області на ім'я ОСОБА_3 ;
визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку від 03 вересня 2009 року серії ЯЖ № 914601, виданий на ім'я ОСОБА_3 , зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 010983500153, кадастровий номер 7422782500:01:001:0221;
визнати недійсними договори дарування вищевказаного житлового будинку та земельної ділянки, укладені 26 грудня 2016 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , посвідчені приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Баглаєм А. І.;
скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 26 грудня 2016 року, індексний номер 33183675, прийняте на підставі цих договорів дарування приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Баглаєм А. І.
Скасовуючи ухвалу місцевого суду про залишення позову без розгляду, апеляційний суд виходив з того, що позовні вимоги у цій справі не є тотожними та різняться від позовних вимог, пред'явлених ОСОБА_1 у справі № 737/274/19, оскільки містять нову позовну вимогу щодо визнання недійсними договорів дарування житлового будинку та земельної ділянки, які укладені 26 грудня 2016 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , посвідчені приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Баглаєм А. І., яка в свою чергу, з огляду на факт смерті ОСОБА_3 є основною вимогою.
Такий висновок апеляційного суду не повною мірою відповідає вимогам процесуального закону з огляду на таке.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо у провадженні цього чи іншого суду є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Тобто необхідна наявність водночас трьох складових: тотожних сторін спору; тотожного предмета позову, тотожної підстави позову, тобто коли позови повністю співпадають за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, якими обґрунтовується звернення до суду.
Згідно з пунктами 4, 5 частини третьої статті 175 ЦПК України позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Таким чином, предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Апеляційний суд, встановивши, що позовні вимоги у цій справі не є тотожними та відрізняються від вимог ОСОБА_1 у справі № 737/274/19, оскільки містять позовну вимогу щодо визнання недійсними договорів дарування житлового будинку та земельної ділянки, що укладені 26 грудня 2016 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , дійшов правильного висновку про те, що заявлені у цій справі та у справі № 737/274/19 вимоги не є ідентичними. Однак, апеляційний суд не з'ясував, чи всі позовні вимоги заявлені у цій справі не були предметом розгляду в іншій справі, і чи не ідентичні підстави позову в цих двох справах.
Доповнення раніше розглянутих судом позовних вимог у іншій справі новою вимогою, саме по собі не дає права розглядати такі вимоги судом повторно.
Крім того, суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що місцевий суд дійшов помилкового висновку про залишення позову без розгляду з підстав, передбачених пунктом 4 частини першої статті 257 ЦПК України з огляду на таке.
Залишаючи позовну заяву без розгляду, місцевий суд виходив з того, що в суді першої та касаційної інстанції одночасно на розгляді знаходяться дві справи між тими самими сторонами, з тих самихпідстав, з тотожними позовними вимогами.
Згідно з частинами третьою, четвертою статті 258 ЦПК України розгляд справи по суті судом першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку закінчується прийняттям постанови.
Відповідно до частин першої другої статті 257 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційний суд встановив, що постановою Чернігівського апеляційного суду від 17 лютого 2020 року скасовано рішення Куликівського районного суду Чернігівської області від 05 серпня 2019 року у справі № 737/274/19 та ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Тобто на час постановлення місцевим судом ухвали про залишення позову без розгляду у цій справі розгляд справи № 737/274/19 по суті був завершений після перегляду рішення Куликівського районного суду Чернігівської області від 05 серпня 2019 року і ухваленням постанови від 17 лютого 2020 року.
Таким чином не було підстав вважати що на розгляді в суді знаходяться дві справи між тими самими сторонами, з тих самихпідстав, з тотожними позовними вимогами.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.
Вказана підстава для закриття провадження у справі спрямована на усунення випадків повторного вирішення судом тотожного спору, який вже розглянуто і остаточно вирішено по суті, оскільки після набрання рішенням суду законної сили сторони та треті особи із самостійними вимогами, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ту саму позовну вимогу з тих самих підстав.
За таких обставин місцевий суд мав би вирішувати питання щодо закриття провадження у справі, а не залишати позов без розгляду.
Разом з цим, суд апеляційної інстанції на зазначене уваги не звернув, хоча мав би скасувати ухвалу суду першої інстанції саме з цих підстав.
Отже, апеляційний суд ухвалив правильне по суті судове рішення про скасування ухвали місцевого суду та направлення справи для продовження розгляду, однак допустив помилку при мотивуванні оскаржуваної постанови.
Згідно з частинами першою, третьою статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Зважаючи на те що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але допущено неправильне застосування норм права, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність зміни оскаржуваної постанови в її мотивувальній частині.
Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що при новому розгляді місцевому суду слід звернути увагу на позовні вимоги за якими судові рішення у справі № 737/274/19 набрали законної сили, та, відповідно, зробити визначені ЦПК України процесуальні дії щодо цих вимог, які є предметом спору у цій справі, з врахуванням і підстав позову.
Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Постанову Чернігівського апеляційного суду від 16 лютого 2021 року змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ. Є. Червинська
Судді:В. С. Жданова
А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко В. М. Коротун