28 липня 2021 року
м. Київ
справа № 737/1193/18
провадження № 61-6351ск21
Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду Антоненко Н. О., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 29 липня 2020 року та на постанову Луганського апеляційного суду від 01 грудня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_2 , правонаступником якого є ОСОБА_1 , до комунального некомерційного підприємства «Куликівська центральна районна лікарня» Куликівської районної ради, Куликівської об'єднаної територіальної громади в особі Куликівської селищної ради, приватного підприємства «Тепло-енергія плюс», підприємства «Теплогаз-ВК» про визнання недійсними, скасування рішень та державного акту, зобов'язання вчинити певні дії та за зустрічним позовом комунального некомерційного підприємства «Куликівська центральна районна лікарня» Куликівської районної ради до Куликівської об'єднаної територіальної громади в особі Куликівської селищної ради, ОСОБА_2 , правонаступником якого є ОСОБА_1 , третя особа товариства з обмеженою відповідальністю «Молодіжна інвестиційна компанія» про скасування рішень, свідоцтв про право власності та скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку,
14 квітня 2021 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу на зазначені судові рішення.
Ухвалою Верховного Суду від 29 квітня 2021 року у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору відмовлено та касаційну скаргу залишено без руху для подачі уточненої касаційної скарги із зазначенням підстави касаційного оскарження, передбаченої частиною другою статті 389 ЦПК України, а також сплати судового збору.
На виконання вимог вказаної ухвали ОСОБА_1 подала уточнену касаційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення та як на підставу касаційного оскарження посилається на частину другу статті 389 ЦПК України, зокрема на пункт 3 (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах).
Ухвалою Верховного Суду від 23 червня 2021 року клопотання ОСОБА_1 про зменшення розміру судового збору задоволено та продовжено строк для зазначення норми права, щодо якої відсутній висновок про її застосування з конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи.
26 липня 2021 року на виконання вимог указаної ухвали ОСОБА_1 подала уточнену касаційну скаргу в якій зазначила, що підставою, на якій подається касаційна скарга є пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, оскільки відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, що підтверджується відсутністю посилань суду першої та апеляційної інстанцій на будь-які висновки Верховного Суду.
Касаційна скарга підлягає поверненню особі, яка її подала, з таких підстав.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга, яка подана на підставі пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України, повинна містити: 1) посилання на конкретну норму права, яку суд апеляційної інстанції застосував в оскаржуваному судовому рішенні; 2) посилання на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування цієї ж норми права; 3) конкретизацію змісту правовідносин, щодо яких цей висновок відсутній; 4) обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи (постанова Верховного Суду від 12 листопада 2020 року в справі № 904/3807/19).
Формальне посилання ОСОБА_1 на те, що касаційна скарга подана в зв'язку з неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, без зазначення конкретної норми права, щодо питання застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, без конкретизації змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній та без наведення переконливих аргументів на підтвердження цих обставин не може бути підставою для відкриття касаційного провадження за пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 не виконала вимог ухвали Верховного Суду від 23 червня 2021 року, що є підставою для повернення касаційної скарги.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур. У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.
Відповідно до частини третьої статті 185, частини другої статті 393 ЦПК України в разі невиконання ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху вона вважається неподаною та повертається особі, яка її подала.
Керуючись статтями 185, 392, 393, Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 29 липня 2020 року та на постанову Луганського апеляційного суду від 01 грудня 2020 року вважати неподаною та повернути особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Н. О. Антоненко