29 липня 2021 року
м. Київ
справа № 670/106/20
провадження № 61-9481ск21
Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду Антоненко Н. О., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Віньковецького районного суду Хмельницької області від 21 грудня 2020 року та на постанову Хмельницького апеляційного суду від 15 квітня 2021 року в справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Енселко Агро», треті особи: Віньковецька районна державна адміністрація, Соколівська сільська рада Ярмолинецького району Хмельницької області про визнання недійсним договору оренди та скасування запису про державну реєстрацію речового права,
04 червня 2021 року ОСОБА_1 з пропуском строку на касаційне оскарження засобами поштового зв'язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу на зазначені судові рішення.
Ухвалою Верховного Суду від 29 червня 2021 року касаційну скаргу залишено без руху для подачі доказів на підтвердження факту отримання копії оскаржуваної постанови та уточненої касаційної скарги із зазначенням підстави (підстав) касаційного оскарження, передбаченої (передбачених) частиною другою статті 389 ЦПК України.
На виконання вимог указаної ухвали ОСОБА_1 подала відповідні докази та уточнену касаційну скаргу, в якій як на підставу касаційного оскарження посилається на пункт 3 (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) частини другої статті 389 ЦПК України.
Якщо касаційна скарга оскаржується на підставі пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України, то вона окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, повинна містити зазначення норми права, щодо якої відсутній висновок її застосування з конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи (такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 12 листопада 2020 року в справі № 904/3807/19).
У частині першій статті 400 ЦПК України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Ураховуючи викладене, а також те, що на інші підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України, ОСОБА_1 не посилається, що унеможливлює вирішення питання про відкриття касаційного провадження, ОСОБА_1 необхідно надати уточнену касаційну скаргу з посиланням на підставу (підстави) касаційного оскарження, передбачену (передбачені) статтею 389 ЦПК України.
Відповідно до частини другої статті 127 ЦПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом з ініціативи суду.
Керуючись статтями 127, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Продовжити ОСОБА_1 строк для усунення недоліків касаційної скарги, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання в установлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Н. О. Антоненко