29 липня 2021 року
м. Київ
справа № 310/4908/20
провадження № 61-11730ск21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє як законний представник малолітнього ОСОБА_2 , подану адвокатом Ільків Миколою Миколайовичем, на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 16 березня 2021 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 18 червня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 , яка діє як законний представник малолітнього ОСОБА_2 , до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про стягнення страхового відшкодування,
У липні 2020 року ОСОБА_1 , яка діє як законний представник малолітнього ОСОБА_2 , звернулась до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (далі - ПАТ «НАСК «ОРАНТА») про стягнення страхового відшкодування у розмірі 132 425,97 грн.
Позов обгрунтований тим, що 29 червня 2019 року сталась дорожньо-транспортна пригода, під час якої автомобіль марки «Daewoo Lanos», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_3 , рухаючись на перехресті вулиць Нагірна та Довганюка у м. Бердянську, вчинив наїзд на пішохода ОСОБА_4 . Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_4 від отриманих тілесних ушкоджень ІНФОРМАЦІЯ_1 помер у лікарні.
Відповідальність водія транспортного засобу - автомобіля марки «Daewoo Lanos», державний номерний знак НОМЕР_1 , на дату вчинення дорожньо-транспортної пригоди застрахована згідно з полісом АМ/9667599 у ПАТ «НАСК «Оранта».
28 жовтня 2019 року на адресу ПАТ «НАСК «Оранта» надіслано заяву про виплату страхового відшкодування в інтересах матері загиблого - ОСОБА_5 , дружини загиблого - ОСОБА_1 , та неповнолітнього сина загиблого - ОСОБА_2 , 2013 року народження. У ПАТ «НАСК «Оранта» зареєстровано страхову справу № 19-08-9870.
Загальна сума страхового відшкодування з урахуванням встановленого ліміту страхового відшкодування становить 200 000,00 грн., з яких: 50 076,00 грн - моральна шкода, 150 228,00 грн (149 924,00 грн - сума в межах страхового ліміту) - відшкодування на утримання неповнолітньої дитини.
Страховою компанією здійснено часткову виплату страхового відшкодування потерпілим у розмірі 69 461,80 грн, що включає: відшкодування моральної шкоди - 50 076,00 грн; відшкодування шкоди, пов'язаної із втратою годувальника - 19 385,80 грн.
Наступні виплати страхового відшкодування на утримання неповнолітньої дитини загиблого у розмірі 130 538,20 грн страхова компанія розстрочила на щомісячні платежі, які будуть сплачуватись у період з червня 2020 року до лютого 2027 року.
Вважала, що вказане рішення страхової компанії щодо розтермінування виплати страхового відшкодування на утримання неповнолітніх дітей загиблого суперечить статті 36.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
ПАТ «НАСК «Оранта» всупереч статтей 27.2, 36.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» здійснила виплату страхового відшкодування на утримання дитини одноразово у розмірі 19 385,80 грн, що є незаконним, оскільки вказана сума є меншою, ніж 36 мінімальних заробітних плат.
Вважала, що оскільки з моменту отримання страховою компанією заяви про виплату страхового відшкодування пройшло більше 90 днів, страховик на підставі статті 36.5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зобов'язаний сплатити потерпілій пеню за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України.
Також, згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі зазначеного просила стягнути з ПАТ «НАСК «Оранта» на її користь суму страхового відшкодування в розмірі 130 538,20 грн, пеню - 1 512,25 грн, три проценти річних від простроченої суми боргу у розмірі 375,52 грн та витрати на правову допомогу - 12 000,00 грн.
Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 16 березня 2021 року, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 18 червня 2021 року, в позові відмовлено.
Відмовивши в позові, суд першої інстанції виходів з того, що страхова компанія правильно визначила розмір щомісячних платежів з розрахунку виплати всієї суми відшкодування на час досягнення дитиною повноліття.
У липні 2021 року адвокат Ільків М. М., який діє в інтересах ОСОБА_1 , яка є законним представником малолітнього ОСОБА_2 , звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 16 березня 2021 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 18 червня 2021 року.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Відповідно до частини дев'ятої статті 19 ЦПК України розмір прожиткового мінімуму дляпрацездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Згідно із статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» з 01 січня 2021 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу становить 2 270,00 грн.
Предметом спору у справі є стягнення заборгованості у розмірі 11 284,71 грн та визнання кредитного договору невиконаним. Рішення суду оскаржується в частині стягнення коштів.Ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 270,00 грн*100=227 000,00 грн).
Отже, зазначена справа є малозначною відповідно до вимог закону і окремого визнання її такою не потребує.
Касаційна скарга містить посилання на випадки, передбачені підпунктом а) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню, а саме: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки судами застосовано незмінну судову практику Верховного Суду, пославшись на відповідні судові рішення, а доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з оцінкою судами зібраних у справі доказів та встановлених обставин, що не стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Наведені заявником обставини, передбачені підпунктом а) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки не зазначив які саме проблемні, засадничі питанняправа не дослідженні та потребують висновків Верховного Суду.
Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з оцінкою судами зібраних у справі доказів та встановлених обставин, що не стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають статті 129 Конституції України, згідно з якою, основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведене повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини згідно з якою умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції), «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії)).
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Оскільки оскаржувані заявником рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 16 березня 2021 року та постанова Запорізького апеляційного суду від 18 червня 2021 року ухвалені у малозначній справі, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.
Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , яка діє як законний представник малолітнього ОСОБА_2 , подану адвокатом Ільків Миколою Миколайовичем, на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 16 березня 2021 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 18 червня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 , яка діє як законний представник малолітнього ОСОБА_2 , до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про стягнення страхового відшкодування відмовити.
Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали направити заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: А. С. Олійник
С. О. Погрібний
В. В. Яремко