Ухвала
29 липня 2021 року
м. Київ
справа №766/4509/21
провадження №61-12250ск21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Ткачука О. С. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Петрова Є. В.,
розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Еліт-Фактор» на ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області
від 25 березня 2021 року та постанову Херсонського апеляційного суду
від 17 червня 2021 року за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра», Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектрум Ессетс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт-Фактор» про визнання правочинів недійсними,
У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» (далі - ПАТ КБ «Надра»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектрум Ессетс» (далі - ТОВ «Спектрум Ессетс»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт-Фактор» (далі - ТОВ «ФК «Еліт-Фактор») та просив визнати недійсним договір дарування 65/100 частин житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , укладений між ним та ОСОБА_2 ; визнати недійсним договір купівлі-продажу 93/100 частин житлового будинку за вказаною адресою, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , визнати недійсним кредитний договір
від 25 лютого 2008 року, укладений між ОСОБА_3 та Відкритим акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра» (далі -
ВАТ КБ «Надра), правонаступником якого є ПАТ КБ «Надра»; визнати недійсним договір іпотеки від 25 лютого 2008 року, укладений між
ОСОБА_3 та ВАТ КБ «Надра», визнати недійсним договір про відступлення прав вимоги від 15 травня 2020 року, укладений між ПАТ КБ «Надра» та
ТОВ «Спектрум Ессетс», визнати недійсним договір про відступлення прав вимоги за кредитним договором від 25 лютого 2008 року, укладеним між ОСОБА_3 та ВАТ КБ «Надра», укладений 18 лютого 2021 року між
ТОВ «Спектрум Ессетс» та ТОВ «ФК «Еліт-Фактор»; визнати недійсним договір про відступлення прав вимоги за договором іпотеки від 25 лютого 2008 року, укладеним між ОСОБА_3 та ВАТ КБ «Надра», укладений 18 лютого
2021 року між ТОВ «Спектрум Ессетс» та ТОВ «ФК «Еліт-Фактор», витребувати від ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 право власності на 93/100 частин житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 ; припинити запис про іпотеку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно стосовно 93/100 частин житлового будинку за вищевказаною адресою; припинити запис про заборону на нерухоме майно у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна стосовно 93/100 частин житлового будинку за вищевказаною адресою.
Одночасно з позовом, ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення позову, мотивуючи її тим, що невжиття заходів забезпечення позову може вплинути на ефективність захисту його порушених прав та унеможливить виконання рішення суду в майбутньому у разі задоволення позовних вимог, оскільки спірне майно може бути відчужене шляхом реєстрації права власності на нього за іпотекодержателем ТОВ «ФК «Еліт-Фактор» у порядку статті
37 Закону України «Про іпотеку».
Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив накласти арешт на 93/100 частин житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_3 , та заборонити вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо зазначеного майна; заборонити вчиняти будь-які дії, пов'язані із його виселенням та/або зняттям з реєстраційного обліку місця проживання за вказаною адресою.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 25 березня
2021 року, залишеною без змін постановою Херсонського апеляційного суду
від 17 червня 2021 року, заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено частково. Накладено арешт на 65/100 частини домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві приватної спільної часткової власності ОСОБА_3 . Заборонено державним реєстраторам, державним та приватним нотаріусам та будь-яким іншим особам вносити будь-які відомості до єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень з відчуження вказаноно нерухомого майна. У задоволенні решти вимог заяви про забезпечення позову відмовлено.
У липні 2021 року ТОВ «ФК «Еліт-Фактор» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 25 березня 2021 року, постанову Херсонського апеляційного суду від 17 червня 2021 року та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.
Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Аналогічна правова позиція щодо питання забезпечення позову викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20).
З оскаржуваного судового рішення вбачається, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому, серед іншого, просив визнати недійсним договір дарування 65/100 частин житлового будинку за адресою:
АДРЕСА_1 , укладений між ним та ОСОБА_2 та витребувати від ОСОБА_3 на його користь право власності на
93/100 частин зазначеного будинку. 25 лютого 2008 року ОСОБА_3 передала вказане майно в іпотеку ВАТ КБ «Надра» на підставі договору іпотеки, укладеного між нею та ВАТ КБ «Надра» на забезпечення виконання кредитних зобов'язань ОСОБА_3 за кредитним договором від 25 лютого 2008 року.
За умовами іпотечного договору звернення стягнення на предмет іпотеки відбувається, зокрема, на підставі домовленості сторін на передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку»
Судами встановлено, що право вимоги за вказаним кредитним та іпотечним майном неодноразово відступалося у порядку передбаченому законом. На час звернення заявника із заявою про забезпечення позову, новим кредитором ОСОБА_3 та іпотекодержателем є ТОВ «ФК «Еліт-Фактор».
У вказаній справі існує спір про майнові права на 65/100 частин домоволодіння. ТОВ «ФК «Еліт-Фактор», як іпотекодержателя спірного майна, відповідно до умов іпотечного договору, може зареєструвати право власності на спірне майно за собою, або відступити своє право вимоги за вказаним кредитом на користь третіх осіб, а тому існують ризики відчуження майна до моменту ухвалення по суті рішення у справі.
Задовольняючи частково заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, правильно виходив із того, що невжиття заходів забезпечення позову у вигляді арешту на 65/100 частин домоволодіння та заборони державним реєстраторам вносити будь-які відомості до єдиного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень з відчуження 65/100 частин домоволодіння може істотно ускладнити ефективний захист прав позивача у випадку задоволення його позову, оскільки перехід права власності на спірне майно до інших осіб, потребуватиме подання інших позовів.
При цьому обраний позивачем вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідачів у справі, оскільки спірне майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.
З огляду на вищенаведене, доводи касаційної скарги є безпідставними, висновків судів не спростовують та на законність і обґрунтованість постановлених судових рішення не впливають.
Частиною четвертою статті 394 ЦПК України визначено, що у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Згідно з частиною шостою статті 394 ЦПК України ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.
Оцінивши доводи касаційної скарги та мотиви судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що правильність застосування та мотивування судами норм процесуального права при ухваленні судових рішень про часткове задоволення заяви про забезпечення позову не викликає розумних сумнівів.
Керуючись частинами першою, четвертою та шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Еліт-Фактор» на ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 25 березня 2021 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 17 червня 2021 року за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Нвдрв», Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектрум Ессетс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт-Фактор» про визнання правочинів недійсними.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: О. С. Ткачук
А. А. Калараш
Є. В. Петров