Ухвала
28 липня 2021 року
м. Київ
справа № 207/3286/18
провадження № 61-10766св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Ткачука О. С.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз збут», Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Баглійського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 06 вересня 2019 року у складі судді Скиби С. А. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 04 березня 2020 року у складі колегії суддів: Городничої В. С., Варенко О. П., Лаченкової О. В.
у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз збут», Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» про визнання дій протиправними, зобов'язання припинити дії та зобов'язання вчинити певні дії,
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 у вересні 2018 року звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просив:
- визнати дії відповідачів про зміну розрахунків за надані послуги з газопостачання зі споживачем за місцем його реєстрації та мешкання за адресою: АДРЕСА_1 , з використанням при цьому загальнобудинкового вузлу обліку природного газу в багатоквартирному будинку протиправними;
- зобов'язати відповідачів з 01 лютого 2007 року проводити розрахунки на надані послуги з газопостачання зі споживачем за місцем його реєстрації та проживання у відповідності з нормами споживання природного газу у випадку відсутності лічильника газу у квартирі;
- визнати дії ПАТ «Дніпропетровськгаз» по встановленню загальнобудинкового вузлу обліку природного газу в багатоквартирному будинку, в якому він зареєстрований та мешкає, протиправними;
- визнати дії відповідачів по газопостачанню та газифікації в багатоквартирному будинку, в якому він зареєстрований та мешкає, в частині визначення об'єму та обсягу спожитого газу, виходячи з показників загального будинкового вузла обліку газу протиправними;
- визнати дії відповідачів щодо нього в багатоквартирному будинку, у якому він зареєстрований та мешкає, в частині нарахування плати за спожитий газ, виходячи з показників загального будинкового вузла обліку газу протиправними;
- зобов'язати ПАТ «Дніпропетровськгаз» припинити дії щодо нього в багатоквартирному будинку, в якому він зареєстрований та мешкає, в частині визначення об'єму та обсягу спожитого природного газу, виходячи з показників загального будинкового вузла обліку газу;
- зобов'язати відповідачів припинити дії щодо нього в багатоквартирному будинку, у якому він зареєстрований та мешкає, в частині нарахування плати за спожитий природний газ , виходячи з показників загальнобудинкового вузла обліку газу;
- зобов'язати ПАТ «Дніпропетровськгаз» демонтувати загальнобудинковий вузол обліку природного газу в багатоквартирному будинку, у якому він зареєстрований та мешкає;
- визнати незаконною відмову ПАТ «Дніпропетровськгаз» у забезпеченні безкоштовного встановлення у нього в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , до 01 січня 2021 року лічильника газу;
- зобов'язати ПАТ «Дніпропетровськгаз» встановити безкоштовно у нього у квартирі до 01 січня 2021 року лічильник природного газу, оскільки є споживачем послуг ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» та ПАТ «Дніпропетровськгаз» за місцем його реєстрації та проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Зазначений позов, ОСОБА_1 обґрунтував тим, що до лютого 2017 року рахунки за споживання ним природного газу відповідачі виставляли за нормами споживання, у зв'язку з відсутністю у квартирі газового лічильника, централізованого постачання гарячої води, газового водонагрівача та при наявності однієї газової плити при цьому незмінна місячна норма споживання природного газу становила 7,1 метрів кубічних на одну людину.
Незважаючи на це, ПАТ «Дніпропетровськгаз» встановив на багатоквартирний будинок, у якому він мешкає, у січні 2017 року загальнобудинковий вузол обліку природного газу і з лютого 2017 року ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» почав виставляти йому рахунки на підставі даних загальнобудинкового вузла обліку.
Такі дії відповідачів вважає безпідставними та незаконними, у зв'язку з тим, що перед пред'явленням йому рахунків відповідачі були зобов'язані врегулювати з ним, як з власником квартири, договірні відносини щодо зняття показань будинкового вузла обліку.
Однак, цього зроблено не було, відповідачі взагалі не повідомили власників квартир про свої наміри на зміну розрахунків за природний газ, встановлення та використання при цьому загальнобудинкового вузла обліку природного газу у багатоквартирному будинку.
Відповідачі не надали проектної документації на виконання робіт зі встановлення будинкового лічильника газу у його будинку та висновків експертизи щодо наданого проекту встановлення будинкового лічильника газу, тощо, а також документів, що свідчать про письмове попередження кожного власника квартири в багатоквартирному будинку про дату та час встановлення загальногобудинкового лічильника газу, що призведе до тимчасового припинення газопостачання, та можливу необхідність присутності споживача в разі відновлення газопостачання та перевірки газопроводу на щільність.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Баглійський районний суд міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області рішенням від 06 вересня 2019 року відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Місцевий суд рішення мотивував тим, що встановлення загальнобудинкового лічильника обліку спожитого газу відбулося з дотриманням вимог чинного законодавства та у відповідності з наявним проектом.
Крім того, суд першої інстанції зазначив про те, що дії відповідачів щодо здійснення нарахування за спожитий газ є правомірними.
Дніпровський апеляційний суд постановою від 04 березня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а рішення Баглійського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 06 вересня 2019 року залишив без змін.
Апеляційний суд постанову мотивував тим, що суд першої інстанції в повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, обставини справи, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, а рішення суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
ОСОБА_1 у липні 2020 року подав касаційну скаргу на рішення Баглійського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 06 вересня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 04 березня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення і постановити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій повністю проігнорували те, що Тимчасове положення про порядок проведення розрахунків за надання населенню послуг з газопостачання в умовах використання загальнобудинкового вузла обліку, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2002 року № 620 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 27 січня 2016 року № 46), в цій частині суперечить пункту 2 частини першої статті 1, пункту 1 частини першої статті 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу».
Відповідачі для забезпечення комерційного обліку природного газу не мали права використовувати надані оператором ГРМ дані про об'єм споживання ним природного газу на підставі знятих та зафіксованих ним показань із загальнобудинкового вузла обліку природного газу встановленого на багатоквартирний будинок.
ОСОБА_1 зазначив про те, що виставляти йому рахунки за спожитий ним природний газ відповідач повинен був виключно за нормами споживання, встановленими та затвердженими Кабінетом Міністрів України.
Суди попередніх інстанцій розглянули спір без врахування правової позиції, висловленої у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 214/2435/17 (провадження № 14-347цс18), згідно з якою відмова відповідача встановити індивідуальні лічильники позивачам суперечить вимогам законодавства, порушує права позивачів. Обов'язок встановлення відповідними суб'єктами господарювання - газорозподільними організаціями лічильників для такої категорії споживачів природного газу, як населення у вигляді приладів обліку природного газу, що дозволяють визначити обсяги споживання газу кожним окремим споживачем. При цьому таких споживачів не зобов'язано відшукувати джерела фінансування вказаних приладів та робіт, оскільки відповідне фінансування уже закладено у тариф на оплату спожитого газу.
Суди попередніх інстанцій проігнорували абзац 7 пункту 5 розділу 1, абзац 5 пункту 23 розділу 3 Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) 30 вересня 2015 року № 2496.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз збут» (далі - ТОВ «Дніпропетровськгаз збут») подало у вересні 2020 року до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просило залишити її без задоволення, посилаючись на те, що відносини, які виникають між постачальником та споживачами природного газу, з урахуванням їх взаємовідносин з операторами газорозподільної системи регулюються Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2496.
Умови приєднання ОСОБА_1 до умов Типового договору було виконано. Фактом приєднання (акцептування договору) є фактичне споживання природного газу з 01 липня 2015 року та його оплата.
В силу положень Правил постачання, Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, Кодексу ГРМ, постанови НКРЕКП від 16 квітня 2015 року № 653 про видачу ліцензії з постачання природного газу, ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» є лише постачальником природного газу та не має повноважень щодо зміни режиму нарахування об'ємів спожитого газу.
Крім того, неможливість задоволення позовних вимог, пред'явлених до товариства підтверджується правовими позиціями, викладеними в постановах Верховного Суду від 13 травня 2020 року у справі № 333/7241/18 та від 08 липня 2020 року у справі № 210/5132/19.
Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» подало у вересні 2020 року до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просило залишити її без задоволення, посилаючись на те, що суд апеляційної інстанції, врахувавши норми Закону України «Про житлово-комунальні послуги», дійшов обґрунтованого висновку щодо правомірності дій відповідачів в частині здійснення нарахувань за спожитий газ.
Позовна вимога про зобов'язання акціонерного товариства проводити розрахунки за надані послуги з газопостачання за місцем його реєстрації у відповідності з нормами споживання природного газу у випадку відсутності лічильника газу, саме і суперечить нормам Положення № 620 та Закону України «Про житлово-комунальні послуги», тому обґрунтовано була відхилена при ухваленні судового рішення.
Також суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що суб'єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, зобов'язані завершити виконання робіт із забезпечення побутових споживачів, які використовують газ тільки для приготування їжі приладами обліку в строк до 01 січня 2021 року. Оскільки зазначений строк ще не настав, відповідно, вказані вимоги були заявлені передчасно.
Обставини у справі № 214/2435/17, яка була предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду, відрізняються від обставин у цій справі, тому посилання позивача на зазначену постанову є помилковими.
На день розгляду справи права позивача на встановлення індивідуального лічильника газу, в тому числі за рахунок АТ «Дніпропетровськгаз», не були порушені, оскільки кінцевий термін щодо порядку встановлення лічильників споживачам природного газу ще не настав.
Всі інші мешканці не заперечують проти наявності у їх будинку загальнобудинкового лічильника газу та здійснення розрахунків за надані послуги з розподілу природного газу за його показниками. У разі задоволення позовних вимог ОСОБА_1 інші мешканці будинку будуть поставлені у нерівне становище у порівнянні з позивачем, що не відповідає принципу законності, розумності та справедливості, встановлених цивільним процесуальним законодавством України.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду ухвалою від 11 серпня 2020 року відкрив провадження у цій справі та витребував її матеріали із Баглійського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області.
Справа № 207/3286/18 надійшла 20 листопада 2020 року до Верховного Суду.
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою від 15 липня 2021 року справу призначив до судового розгляду Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в кількості п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частиною другою статті 415 ЦПК України передбачено, що процедурні питання, пов'язані з рухом справи, клопотання та заяви учасників справи, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення провадження у справі, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом касаційної інстанції шляхом постановлення ухвал в порядку, визначеному цим Кодексом для постановлення ухвал суду першої інстанції.
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою від 23 грудня 2020 року передав на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу № 212/5836/17 за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» про визнання права на забезпечення та встановлення споживачам індивідуальних газових лічильників у порядку захисту прав споживачів, за касаційною скаргою ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 лютого 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 липня 2019 року.
Підставою для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, зазначила необхідність відступлення (конкретизації) правового висновку Великої Палати Верховного Суду, сформульованого у постанові від 07 листопада 2018 року у справі № 214/2435/17 (провадження № 14-347цс18), а саме у частині висновків про те, що пропозиція газорозподільної організації щодо врегулювання відносин зі встановлення вузла обліку природного газу, зняття показань будинкового (загальнобудинкового) вузла обліку газу шляхом укладення відповідного договору є такою, що суперечить вимогам статті 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», оскільки має значення період, у який така пропозиція здійснена: якщо до 20 січня 2018 року, коли згода усіх співвласників квартир на встановлення загальнобудинкового лічильнику газу не вимагалась, чи після 20 січня 2018 року, коли загальнобудинковий лічильник газу міг бути встановлений лише за згодою співвласників багатоквартирного будинку в порядку, визначеному статтею 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».
Кваліфікація правомірності встановлення загальнобудинкового лічильнику газу у період до 01 січня 2021 року, тобто до дати, яку визначив законодавець у статті 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», вказавши, що суб'єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, зобов'язані забезпечити встановлення лічильників газу: для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується комплексно, у тому числі для опалення, - до 1 січня 2012 року; для підігріву води та приготування їжі - до 1 січня 2016 року; тільки для приготування їжі - до 1 січня 2021 року, має значення, оскільки це вливає на порядок визначення обсягів спожитого газу споживачами за показниками загальнобудинкового лічильника, чи за нормами споживання, встановленими Кабінетом Міністрів України.
Аналіз судової практики свідчить про те, що застосовуючи висновки, наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 214/2435/17 (провадження № 14-347цс18) суди, як правило, виходять із того, що визначення газорозподільною організацією обсягу спожитого природного газу на підставі показників загальнобудинкового лічильника обліку є неправомірними, оскільки саме на газорозподільне підприємство покладений обов'язок встановлення індивідуальних лічильників обліку природного газу споживачам, а тому до моменту встановлення таких лічильників облік природного газу здійснюється за нормами споживання, встановленими Кабінетом Міністрів України. Таких висновків дійшов Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постановах від 12 лютого 2020 року у справі № 176/1664/18 (провадження № 61-5545св19), від 02 вересня 2020 року у справі № 725/5727/18 (провадження № 61-15791св19), від 25 листопада 2020 року у справі № 947/26219/19 (провадження № 61-12880св20), при цьому не враховують дату встановлення загальнобудинкового лічильника, а також те, що на час розгляду усіх наведених справ кінцевий термін, у який, суб'єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, зобов'язані забезпечити встановлення лічильників газу для населення, ще не настав.
Проте, за змістом наведеної постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 214/2435/17 (провадження № 14-347цс18) висновок про те, яким чином визначати обсяг спожитого газу споживачами до встановлення індивідуальних лічильників: за показаннями загальнобудинкового лічильника, чи за нормами споживання, встановленими Кабінетом Міністрів України, відсутній.
Разом з тим, статтею 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», якою встановлено кінцеві дати, коли суб'єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, зобов'язані забезпечити встановлення індивідуальних лічильників (для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується тільки для приготування їжі - до 1 січня 2021 року) у частині другій визначено, що у разі невстановлення населенню у строки, зазначені у цьому підпункті, лічильників газу з вини суб'єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, припинення розподілу природного газу таким споживачам забороняється, а його облік до моменту встановлення лічильників газу здійснюється за нормами споживання, встановленими Кабінетом Міністрів України.
Також Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду взяв до уваги те, що національне законодавство з цього питання допускає можливість різного тлумачення судами положень законодавства.
Однакове застосування закону забезпечує загальнообов'язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдине застосування законів поліпшує громадське прийняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.
У справі, яка переглядається, виникли подібні правовідносини.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
За змістом пункту 10 частини першої статті 252 ЦПК України суд може з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
Відповідно пункту 14 частини першої статті 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 10 частини першої статті 252 цього Кодексу, до закінчення перегляду справи в касаційному порядку.
Виходячи з викладеного, Верховний Суд складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про необхідність зупинити касаційне провадження у цій справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 212/5836/17 (провадження № 14-11цс21).?
Керуючись пунктом 10 частини першої статті 252, пунктом 14 частини першої статті 253, статтею 252, частиною другою статті 415 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Зупинити касаційне провадження у справі № 207/3286/18 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз збут», Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» про визнання дій протиправними, зобов'язання припинити дії та зобов'язання вчинити певні дії, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Баглійського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 06 вересня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 04 березня 2020 року до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 212/5836/17 (провадження № 14-11цс21).
Ухвала оскарженню не підлягає.
ГоловуючийВ. С. Висоцька Судді:А. І. Грушицький І. В. Литвиненко Є. В. Петров О. С. Ткачук