ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,
тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
02 серпня 2021 року Справа № 923/467/21
Господарський суд Херсонської області у складі судді Литвинової В.В., розглянувши заяву приватного підприємства «Спецпостач-Сервіс» про ухвалення додаткового рішення у справі
за позовом: Акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль"
до: Приватного підприємства "Спецпостач-Сервіс"
про стягнення 403603,92 грн,
Акціонерне товариство "Херсонська теплоелектроцентраль" звернулось до суду з позовом до Приватного підприємства "Спецпостач-Сервіс" про стягнення 403603,92 грн заборгованості за договорами поставки № 32 від 08.02.2018, № 33 від 08.02.2018, № 34 від 08.02.2018, № 60 від 13.02.2018, № 61 від 13.02.2018, № 62 від 13.02.2018, № 63 від 13.02.2018, № 64 від 13.02.2018, № 87 від 28.02.2018, № 88 від 28.02.2018, № 103 від 28.03.2018.
Рішенням від 22.06.2021 в задоволенні позову відмовлено.
У п'ятиденний строк з дня ухвалення рішення, передбачений ч. 8 ст. 129 ГПК України, 24.06.2021 року, відповідач подав до суду заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення з позивача 47 670, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу на адвоката.
Згідно з ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Враховуючи, що справу було розглянуто в спрощеному позовному провадженні без виклику сторін, суд ухвалою від 25.06.2021 призначив розгляд заяви відповідача без виклику представників сторін. Встановлено позивачу строк для подання до суду відзиву на заяву відповідача - 10 днів з дня отримання даної ухвали (разом з доказами надсилання відповідачу).
У встановлений строк, 12.07.2021 року, позивач подав до суду відзив на заяву (разом з доказами надіслання відповідачу), яким просить повністю відмовити в задоволенні заяви, посилаючись на те, що приватним підприємством "Спецпостач-Сервіс" не дотримано принципів співмірності та розумності заявлених витрат на професійну правничу допомогу, а, отже, вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу є необгрунтованими.
Розглянувши заяву відповідача про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат відповідача на професійну правничу допомогу адвоката, суд виходить з наступного.
Представником відповідача є адвокат Крижановський М.М.
На підтвердження повноважень адвоката надано копію ордеру від 20.05.2021 (т. II а.с. 113).
Між відповідачем та адвокатом Крижановським М.М. 20.05.2021 укладено договір про надання правової допомоги (т. II а.с. 224), за умовами якого Адвокат бере на себе зобов'язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором, а Клієнт зобов'язаний оплатити замовлення у порядку та строки обумовлені Сторонами (п. 1.1).
Розмір гонорару, який Клієнт сплачує Адвокату за надану в межах цього Договору правову допомогу, визначається попередньо, виходячи з розрахунку одного прожиткового мінімуму на одну особу, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» за 1 годину роботи адвоката (п. 2.1 договору).
Клієнт зобов'язаний сплатити аванс за надання правової допомоги в розмірі 10 000, 00 грн. на підставі виставленого Адвокатом рахунку (п. 2.2).
Цей договір діє з моменту погодження сторонами усіх істотних умов та підписання сторонами тексту договору та додатків (додаткових угод) до нього (п. 3.1 Договору).
Відповідно до частин 1-3 статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1)розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно із частиною четвертою статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 29.04.2021 у справі № 916/3904/19.
Близька за змістом правова позиція викладена у постановах об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.
Із наявних матеріалів справи вбачається, що відповідачем, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу із розглядом справи в господарському суді, надано акт здавання-приймання виконаних робіт (послуг) № 1 від 23.06.2021 року, підписаний відповідачем і адвокатом Крижановським М.М. на суму 47 670, 00 грн тривалістю 21 год (т. II а.с. 229), в якому зазначено такі роботи адвоката:
- ознайомлення з матеріалами справи в суді - 2 год, вартістю 4540,00 грн,
- ознайомлення з договорами поставки - 1 год., 2270,00 грн,
- ознайомлення з накладними, рахунками та платіжними дору ченнями, доданими АТ «Херсонська теплоелектроцентраль» до заяви від 22.04.2021 - 5 год., 11 350,00 грн,
- звіряння розрахунків в розрізі кожного договору поставки - 10 год., 22 700,00 грн,
- підготовка та подання до суду відзиву на позовну заяву, надіслання відзиву АТ «Херсонська теплоелектроцентраль»- 3 год., 6 810,00 грн,
До матеріалів справи надано копію платіжного доручення від 25.05.2021 № 199, яким відповідач сплатив адвокату Крижановському М.М. 10 000, 00 грн. авансу за надання правової допомоги.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України.
У той же час, у частині п'ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Відповідно до частини п'ятої статті 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев'ятої статті 129 цього Кодексу.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Отже, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Близька за змістом правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.
У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним.
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів статей 123-130 ГПК України та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».
Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).
За таких обставин, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
При цьому згідно з статтею 74 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 ГПК України.
Щодо вартості послуг адвоката з ознайомлення з матеріалами справи в суді, то заявником не доведено необхідності в такому ознайомленні, оскільки позивачем до матеріалів справи додано докази надсилання копії позовної заяви з додатками та копії відповіді на відзив на адресу відповідача. Одночасно, приватним підприємством "Спецпостач-Сервіс" не доведено факту неотримання вказаних вище документів.
Із приводу вартості послуг адвоката на ознайомлення з договорами поставки, звіряння розрахунків в розрізі кожного договору поставки, то суд виходить з того, що договори поставки є в наявності у відповідача, а звіряння розрахунків було проведено актом звіряння взаємних розрахунків від 01.09.2019 (т. I а.с. 67).
Щодо вартості послуг адвоката на ознайомлення з накладними, рахунками та платіжними дору ченнями, доданими АТ «Херсонська теплоелектроцентраль» до заяви від 22.04.2021 року, то суд зазначає, що за обставин даної справи, вказані дії охоплюється одночасно з послугою зі здійсненням підготовки відзиву, формування додатків до нього та подання його до суду. Відповідно до акту здавання-приймання виконаних робіт (послуг) № 1 від 23.06.2021 року, вартість вказаних послуг складає 6810, 00 грн. (3 години).
Із огляду на викладене, враховуючи, що справа № 923/467/21 не є складною, а, отже, при вивченні документів та складенні відзиву у цій справі сумнівною є необхідність витрачення для вказаних дій 21 години робочого часу; та застосувавши критерії розумності і реальності адвокатських витрат, суд дійшов висновку, що заявлений відповідачем до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним із складністю справи та виконаним адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт і ціною позову та вирішив, що розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката в цьому випадку має бути зменшений до 6810, 00 грн.
Розглядаючи аргумент позивача стосовно того, щоб відмовити взагалі відповідачу у відшкодуванні витрат на адвоката, суд вважає його безпідставним, оскільки вочевидь, що адвокат не буде надавати правничу допомогу безкоштовно.
Встановлена на законодавчому рівні можливість позивачів отримати відшкодування понесених витрат на правничу допомогу сприяє нормальному розвитку галузі, дозволяє учасникам судових процесів залучати для захисту свої прав кваліфікованих адвокатів, даючи при цьому таким особам законне право сподіватись на повне або часткове відшкодування понесених витрат у разі доведення власної правової позиції. Вказаного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові 21.01.2021 по справі №280/2635/20 (провадження №К/9901/29763/20).
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 №23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Отже, суд дійшов висновку, що у зв'язку з відмовою в задоволенні позову, враховуючи клопотання позивача про зменшення розміру витрат на адвоката, з позивача підлягає стягненню на користь відповідача 6810, 00 грн. витрат на правничу допомогу.
На підставі вищевикладених норм права, керуючись ст. ст. 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
ухвалив:
1. Заяву приватного підприємства "Спецпостач-Сервіс" про ухвалення додаткового рішення у справі задовольнити частково.
2. Стягнути з Акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" (м. Херсон Бериславське шосе, 1, код 00131771) на користь приватного підприємства "Спецпостач-Сервіс" (м. Херсон, вул. Миру, 25, кв. 54 код 34785399) 6810, 00 грн (шість тисяч вісімсот десять грн 00 коп) витрат на професійну правничу допомогу.
Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга подається до Південно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Херсонської області (підпункт 17.5 пункту 1 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України).
Повний текст додаткового рішення складено 02.08.2021
Суддя В.В.Литвинова