Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"02" серпня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/2103/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Лавренюк Т.А.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 25, код ЄДРПОУ 00100227)
до Фізичної особи-підприємця Ковач Леоніда Івановича ( АДРЕСА_1 , ідент. номер НОМЕР_1 )
про стягнення 101 827,16грн.
без виклику учасників справи
Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 41 928,83грн. та штраф в розмірі 59 898,33грн. Судові витрати зі сплати судового збору позивач просить суд покласти на відповідача.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем п.18.6 договору № 01-096434-20 від 23.11.2020 та п.3 додаткової угоди до цього договору в частині своєчасного надання зміни або нової банківської гарантії з посиланням на ст.ст.175, 216 Господарського кодексу України, ст.526 Цивільного кодексу України.
Ухвалою суду від 02.06.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, позивачу визначено строк для подання відповіді на відзив протягом 5 днів з дня його отримання.
29.06.2021 на електронну адресу суду від відповідача надійшов відзив на позов.
Перевіривши відповідність поданого відзиву вимогам ст.251 Господарського процесуального кодексу України, судом встановлено, що відзив на позов подано з порушенням строку, встановленого законом.
За приписами ст.118 Господарського процесуального кодексу України заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Враховуючи те, що відповідач відзив на позов надав з порушенням строків, встановлених для його подання, заява про поновлення пропущеного процесуального строку на адресу суду від нього не надходила, суд дійшов висновку про залишення відзиву Фізичної особи-підприємця Ковач Л.І. на позовну заяву без розгляду.
В той же час, відповідно до ч.1 ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. При цьому, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).
За змістом системного аналізу приписів ст.ст.86, 236, 277 Господарського процесуального кодексу України, з метою забезпечення законності та обґрунтованості судового рішення, на місцевий господарський суд покладено обов'язок всебічно та повно з'ясувати і дослідити всі обставини справи, що мають значення для її вирішення по суті.
Таким чином, суд, розглядаючи справу, має вживати заходів до всебічного й повного встановлення обставин спору, що не суперечить принципу змагальності, оскільки останній відображається в змісті процесуальних прав та обов'язків осіб, що беруть участь у справі та реалізується в сукупності з принципами рівності, диспозитивності та безпосередності, проте суд наділяється в тому числі організаційно-розпорядчими повноваженнями, необхідними для здійснення ним функцій органу правосуддя та прийняття законних і обґрунтованих судових актів.
Враховуючи викладене, з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, суд вважає за доцільне долучити до справи ті докази, які надані відповідачем до відзиву на позов.
У встановлений судом строк на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач посилається на те, що порушення відповідачем процесуальної норми щодо строків надання відзиву на позов, не позбавляє позивача права надати відповідь на відзив. Заперечуючи проти позиції, викладеної відповідачем, позивач зазначає, що твердження відповідача про нібито застосування до нього механізму подвійної відповідальності за порушення господарсько-правових зобов'язань спростовується нормою Конституції України, а саме ст.61 Конституції України, якою передбачено, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. В силу того, що банківська гарантія за своєю правовою природою є специфічним засобом забезпечення виконання зобов'язань, а не штрафною санкцією в розумінні ст.230 Господарського кодексу України, нараховані Фізичній особі-підприємцю Ковач Л.І. штрафні санкції можуть застосовуватися одночасно з реалізацією положень банківської гарантії виконання зобов'язань підрядником. На підставі зазначеного, позивач просить суд не приймати відзив відповідача на позов, позовні вимоги просить суд задовольнити в повному обсязі.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
23.11.2020 між Приватним акціонерним товариством "Національна енергетична компанія "Укренерго" (позивач) та Фізичною особою-підприємцем Ковач Леонідом Івановичем (відповідач) укладено договір № 01-096434-20 (далі договір), відповідно до умов якого відповідач зобов'язався виконати за завданням позивача (додаток 1 до договору) роботи з реконструкції про проекту "ПЛ 330 кВ Аджалик-Трихати (інв. № 12497/0501) з улаштуванням заходів на ПС 330 кВ "Прогресівка". Миколаївська область, Березанський район, Ташинська сільська рада" (далі - роботи) з передачею позивачу результату робіт (закінчені роботи), а позивач, відповідно до Правил безпечної експлуатації електроустановок, організувати допуск відповідача до фронту робіт (будівельного майданчика) та передати проектну документацію, прийняти належно виконані роботи та здійснити оплату прийнятих належно виконаних робіт на умовах договору.
У п.2.2 договору сторони погодили загальну ціну договору, яка становить 17 113 808,58грн. та складається з:
- вартості проектних робіт, яка відповідно до Кошторису (додаток 2 до договору), що становить 216 000,00грн.;
- вартості будівельних робіт, яка відповідно до договірної ціни на будівельні роботи та кошторисної документації до неї (додаток 3 до договору), що становить 14 162 399,99грн.;
- вартості устаткування, яка відповідно до договірної ціни на будівельні роботи та кошторисної документації до неї (додаток 3 до договору), що становить 2 489 938,18грн.;
- коштів на покриття ризиків, відповідно до договірної ціни на будівельні роботи та кошторисної документації до неї (додаток 3 до договору), що становить 245 470,42грн.
Відповідач за умовами договору (п.16.1) взяв на себе зобов'язання виконати роботи до 31.12.2020 (включно).
Договір набуває чинності з дати його підписання обома сторонами та діє до 31.01.2021 (включно), а в частині розрахунків - до повного виконання) (п.16.2 договору).
Сторони у п.16.3 договору погодили, що строк дії договору та виконання робіт може бути подовжено на підставі письмового звернення відповідача з причини не забезпечення вчасного виконання робіт про проекту "Нове будівництво ПС 330 кВ "Прогресівка" з заходами ЛЕП 330 кВ "Трихати-Аджалик" для підключення ПС 35/110 кВ (центр збору потужності СЕС) Миколаївська область, Березанський район, с. Прогресівка (поза межами населеного пункту)" в обсягах та в строки, що необхідні відповідачу для повного та якісного закінчення робіт по договору.
Відповідно до п.17.2.1 договору зміни до істотних умов договору можуть вноситись, зокрема, у разі продовження строку дії договору та виконання зобов'язань щодо передання товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі непереробної сили, затримки фінансування витрат позивача за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі.
Відповідно до п.18.1 договору його виконання забезпечується у вигляді банківської гарантії.
Розмір забезпечення виконання договору становить 5% від ціни договору та складає 855 690,43грн. (п.18.2 договору).
За умовами п.18.4 договору банківська гарантія за забезпечення виконання договору надається позивачу не пізніше дати укладання договору. Строк дії гарантії повинен закінчуватись не раніше ніж через 30 календарних днів після закінчення строку дії договору (п.18.5 договору).
У випадку продовження строку дії договору відповідач, відповідно до п.18.6 договору, зобов'язався надати позивачу зміни до банківської гарантії або нову банківську гарантію протягом семи календарних днів з дати підписання додаткової угоди, якою продовжується строк дії договору. При цьому зміни до банківської гарантії або нова банківська гарантія повинні закінчуватись не раніше ніж через 30 календарних днів після закінчення строку дії договору (з урахуванням продовження строку дії договору).
Пунктом п.11.7 договору сторони передбачили, що за порушення строків надання продовження Банківської гарантії (у зв'язку зі змінами строку дії Договору) відповідач сплачує пеню у розмірі 0,1% суми Банківської гарантії, строк якої порушений, за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів відповідач повинен додатково сплатити позивачу штраф у розмірі 7% від вказаної суми.
12.11.2020 відповідач надав банківську гарантію № 21998/20-ГВ виконання зобов'язань за договором, строком дії до 03.03.2021.
28.12.2020 між сторонами укладено додаткову угоду № 1, якою продовжено термін виконання робіт до 22.05.2021 та строк дії договору до 22.06.2021 та у п.3 цієї додаткової угоди сторони погодили обов'язок відповідача не пізніше 7 днів після дати укладання Додаткової угоди надати Замовнику зміни до банківської гарантії або нову банківську гарантію в частині строку забезпечення виконання зобов'язань за Договором.
Таким чином, відповідач в строк до 04.01.2021 повинен був надати позивачу зміни до банківської гарантії або нову банківську гарантію в частині строку забезпечення виконання зобов'язань за Договором.
Відповідач зобов'язання за договором своєчасно не виконав, банківська гарантія надана 22.02.2021 (№ 21998/20-ГВ), чим порушено строки, встановлені п.18.6 договору та п.3 Додаткової угоди.
На підставі зазначеного позивач за період з 05.01.2021 по 22.02.2021 нарахував відповідачу пеню в розмірі 41 928,83грн. та штраф в розмірі 59 898,33грн., які просить стягнути із відповідача.
16.02.2021 позивач направив на адресу відповідача претензію з вимогою сплатити пеню та штраф, яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Підставою позову є неналежне виконання відповідачем договірного зобов'язання, а саме умов договору щодо строку надання позивачу банківської гарантії у зв'язку із зміною умов строку виконання основного зобов'язання, якій був продовжений за погодженням сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
При цьому, зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (ч. 3 ст. 509 Цивільного кодексу України).
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України).
Як вже було встановлено судом, за умовами п. 18.1 договору сторони передбачили, що виконання основного зобов'язання забезпечується у вигляді банківської гарантії. Строк дії гарантії повинен закінчуватись не раніше ніж через 30 календарних днів після закінчення строку дії договору (п.18.5 договору).
У випадку продовження строку дії договору відповідач, відповідно до п.18.6 договору, зобов'язався надати позивачу зміни до банківської гарантії або нову банківську гарантію протягом семи календарних днів з дати підписання додаткової угоди, якою продовжується строк дії договору. При цьому сторонами було погоджено, що зміни до банківської гарантії або нова банківська гарантія повинні закінчуватись не раніше ніж через 30 календарних днів після закінчення строку дії договору (з урахуванням продовження строку дії договору).
Таким чином, сторонами був встановлений обов'язок відповідача забезпечити належне виконання зобов'язань за основним договором банківською гарантією, строк дії якої повинен закінчуватись не раніше ніж через 30 календарних днів після закінчення строку дії договору. І в тому разі, якщо сторонами буде досягнуто домовленості щодо подовження строків виконання основного зобов'язання, відповідач зобов'язався надати позивачу зміни до банківської гарантії або нову банківську гарантію протягом семи календарних днів з дати підписання додаткової угоди, якою продовжується строк дії договору.
Із аналізу відповідних положень договору судом вбачається, що відповідальність, передбачена п.18.6 договору, забезпечувала належне виконання відповідачем взятого ним обов'язку щодо забезпечення належного виконання ним зобов'язань за основним договором банківською гарантією, строк дії якої повинен був закінчуватись не раніше ніж через 30 календарних днів після закінчення строку дії договору.
Із матеріалів справи судом вбачається, що відповідачем формально був порушений п. 18.6 договору та п. 3 додаткової угоди до договору, однак по суті самого зобов'язання порушення прав позивача не відбулось, оскільки відповідачем належним чином був виконаний сам обов'язок щодо забезпечення належного виконання ним зобов'язань за основним договором банківською гарантією, строк дії якої повинен був закінчуватись не раніше ніж через 30 календарних днів після закінчення строку дії договору.
Саме на забезпечення належного виконання цього зобов'язання і була передбачена сторонами договірна неустойка, стягнення якої є предметом позову у даній справі.
Так, як вже було встановлено судом, загальний строк банківської гарантії, що забезпечувала виконання відповідачем зобов'язань за основним договором, був із 12.11.2020 по 22.07.2021 та не переривався.
Крім того, як вбачається із матеріалів справи, саме основне зобов'язання, що було предметом договору та належне виконання якого забезпечувалося банківською гарантією, було виконано відповідачем належним чином, що підтверджується актами приймання-передання виконаних робіт, що підписані з боку позивача без будь-яких зауважень та заперечень, та не спростовується самим позивачем ні у позові, ні у відповіді на відзив.
Таким чином, суд дійшов висновку, що на момент звернення позивача з відповідним позовом до суду його права та законні інтереси не були порушені, що, в свою чергу, виключає можливість задоволення відповідного позову.
Так, відповідно до ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.
Тобто вирішуючи спір, суд надає об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу позивача на момент його звернення до господарського суду.
Лише у разі встановлення наявності порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу позивача суд може прийняти рішення про задоволення позову.
Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, або компенсація втрат, що виникли у зв'язку з порушенням відповідних прав, чи в інший спосіб нівелює негативні наслідки такого порушення.
Враховуючи викладене, оскільки суд дійшов висновку що на момент звернення позивача з відповідним позовом до суду його права та законні інтереси не були порушені, відсутні правові підстави для задоволення позову.
Крім того, ст.13 Цивільного кодексу України встановлено межі здійснення цивільних прав. Відповідно до ч.3 ст.13 Цивільного кодексу України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Суд вважає за необхідне відзначити, що можливість застосування штрафних санкцій передбачена з метою забезпечення належного виконання боржником свого зобов'язання, а не з метою отримання кредитором прибутку, що суперечить суті інституту забезпечення зобов'язань та принципу справедливості, добросовісності та розумності.
Частиною 1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову повністю.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат зі сплати судового збору, суд, керуючись ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладає на позивача.
Керуючись ст.ст.129, 237, 238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дане рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги до Східного апеляційного господарського суду або через господарський суд Харківської області.
Повне рішення складено "02" серпня 2021 р.
Суддя Т.А. Лавренюк