30.07.2021 Справа № 920/678/21
м. Суми
Господарський суд Сумської області у складі
судді Резніченко О.Ю.,
розглянув без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом: керівника Конотопської окружної прокуратури Сумської області в інтересах держави в особі позивача: Державної служби України з безпеки на транспорті,
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Чорноштан Олександра Володимировича
про стягнення 13932 грн 25 коп.,
Стислий виклад позицій сторін по справі. Заяви, які подавались сторонами. Процесуальні дії, які вчинялись судом.
Прокурор в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті 23.06.2021 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача на користь Державного бюджету України 13932 грн 25 коп. плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні. Крім того, просить суд стягнути з відповідача на користь Сумської обласної прокуратури судовий збір в розмірі 2270 грн 00 коп.
Прокурор обґрунтовує позовні вимоги тим, що під час проведеного документального габаритно-вагового контролю посадовими особами управління Укртансбезпеки в Полтавській області проведено зважування транспортних засобів: спеціалізованого вантажного сідлового тягача RENAULT AE 385 реєстраційний номер НОМЕР_1 , з загальним напівпричепом SCHWERINER, реєстраційний номер НОМЕР_2 , які згідно свідоцтв про реєстрацію серії НОМЕР_3 та НОМЕР_4 належать фізичній особі-підприємцю Чорноштану Олександру Володимировичу , та зафіксоване порушення з надання послуг із перевезення вантажу (соняшнику) по маршруту: с. Вільшана - м. Миргород 158 км - перевезення вантажу із перевищенням нормативних вагових обмежень, визначених Правилами дорожнього руху України, без дозволу або документу про внесення плати за проїзд великовагових транспортних засобів, а саме з перевищенням фактичного навантаження параметрів на одиночну вісь. Крім того, фактична маса транспортного засобу складала 44,12 т замість допустимих 40 т. Тому зазначене є підставою для стягнення з відповідача на користь Державного бюджету України плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.
Ухвалою суду від 29.06.2021 було відкрито провадження у справі №920/678/21 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, відповідачу запропоновано в п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження надати суду відзив на позовну заяву.
Ухвала про відкриття провадження отримана відповідачем 06.07.2021, про що свідчить поштове повідомлення в матеріалах справи.
21.07.2021 від відповідача надійшов відзив на позов, в якому він проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що відповідно до договору найму (оренди) транспортних засобів від 09.04.2019 р. транспортні засоби марки RENAULT AE 385 реєстраційний номер НОМЕР_1 , та марки SCHWERINER (загальний напівпричіп), реєстраційний номер НОМЕР_2 , з 09.04.19 знаходились у тимчасовому володінні і користуванні Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕРМЕС АВТО» з метою використання у своїй оперативній та господарській діяльності. Таким чином, позивачем визначено відповідача платником за розрахунком безпідставно.
Щодо підстав звернення з даним позовом до суду прокурора в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті.
Статтею 131-1 Конституції України визначено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Відповідно до частини 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Згідно з ч. 3 ст. 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
За приписами частини четвертої статті 53 Господарського процесуального кодексу України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України №3-рн/99 від 08.04.1999 під поняттям «орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
Із урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Відповідно до абз. 4 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 № 442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» утворено Укртрансбезпеки, реорганізувавши шляхом злиття Державної інспекції з безпеки на морському та річковому транспорті та Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті (далі - Укртрансінспекція).
Так, п. 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103, Укртрансбезпека є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).
Згідно з підп. 15, 27 п. 5 зазначеного Положення Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань здійснює: габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.
З наведеного вбачається, що позивач виконує функції габаритно-вагового контролю транспортних засобів та нараховує відповідну плату за перевищення нормативів допустимої ваги транспортного засобу.
Отже, нормами чинного законодавства визначені повноваження Укртрансбезпеки щодо контролю за рухом транспортних засобів з перевищенням габаритно-вагових параметрів, а також порядок здійснення такого контролю.
Разом з тим, суд звертає увагу на те, що повноваження Укртрансбезпеки щодо плати за проїзд великовагових транспортних засобів обмежуються лише нарахуванням такої плати.
При цьому за своєю правовою природою плата за проїзд великоваговим транспортним засобом є не штрафною санкцією, а сумою відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування.
Вказана правова позиція наведена у постанови Великої Палати Верхового Суду від 06.06.2018 у справі № 820/1203/17.
Враховуючи, що повноваження позивача щодо вжиття заходів із стягнення плати за проїзд не є тотожними з повноваженнями щодо звернення до суду з позовом про стягнення плати за проїзд, суд вважає правомірним звернення саме прокурора у даному випадку з відповідним позовом.
На підставі викладених обставин, у даному випадку вбачаються підстави, передбачені ч.3 cт. 23 Закону України «Про прокуратуру», для представництва прокурором інтересів держави в суді в особі Державної служби України з безпеки на транспорті. Відтак, суд вважає правомірним звернення прокурора з даним позовом до господарського суду.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області (далі за текстом - «Управління») під час здійснення заходів габаритно-вагового контролю згідно з Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №879 від 27.06.2007 (далі за текстом - «Порядок»), проведено зважування транспортних засобів: спеціалізованого вантажного сідлового тягача RENAULT AE 385 реєстраційний номер НОМЕР_1 , з загальним напівпричепом SCHWERINER, реєстраційний номер НОМЕР_2 , які згідно свідоцтв про реєстрацію серії НОМЕР_3 та НОМЕР_4 належать фізичній особі-підприємцю Чорноштану Олександру Володимировичу , що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Під час проведеного документального габаритно-вагового контролю посадовими особами Управління зафіксоване порушення з надання послуг із перевезення вантажу (соняшнику) по маршруту: с. Вільшана - м. Миргород 158 км - перевезення вантажу із перевищенням нормативних вагових обмежень, визначених Правилами дорожнього руху України, без дозволу або документу про внесення плати за проїзд великовагових транспортних засобів, а саме з перевищенням фактичного навантаження параметрів на одиночну вісь - замість допустимих 11 тон, навантаження становило 15,20 т. Крім того, фактична маса транспортного засобу складала 44,12 т замість допустимих 40 т. Вказане підтверджується чеком про зважування транспортного засобу від 11.09.2019 (а.с.29).
За результатами проведеної перевірки посадовими особами Управління 11.09.2019 складено акт № 042553 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю та проведено розрахунок № 042553 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування на суму 507,18 євро.
Згідно п. 27 Порядку № 879 від 27.06.2007 плата за проїзд справляється з транспортних засобів вітчизняних та іноземних власників в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку.
Згідно інформації з офіційного веб-сайту Національного банку України офіційний курс гривні, встановлений Національним банком України на день проведення розрахунку (11.09.2019), становить за 100 Євро - 2747,0036 грн.
Отже, загальний розмір плати за проїзд, нарахованої відповідачу, складає 13932 грн 25 коп.
У подальшому на адресу відповідача направлено лист про необхідність сплати нарахованої плати за проїзд автомобільними дорогами.
Оцінка суду, висновки суду та законодавство, що підлягає застосуванню.
Відповідно до п. 3 Правил транспортний засіб з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.
Згідно з п. 22.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.01.2001, дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли навантаження на одиночну вісь -11т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь -11т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) здійснюється за спеціальними правилами.
Статтею 33 Закону України «Про автомобільні дороги» передбачено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч. 4 ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом (окрім зазначених у ч. 2 даної статті) є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.
Згідно з п. 16 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 198 від 30.03.1994, перевезення небезпечних, великогабаритних і великовагових вантажів автомобільним транспортом по дорожніх об'єктах допускається за окремим дозволом в порядку і за плату, що визначені окремими актами законодавства.
Згідно п. 4 Правил, рух великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові Державтоінспекцією, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.
Пунктом 26 Порядку передбачено, що кошти, стягнені за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, спрямовуються в установленому порядку до державного бюджету.
Відповідно до п. 28 Порядку, плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками, виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.
Згідно п. 311 Порядку, якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10-40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п'ятикратному розмірі. У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням. Перевізник зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.
На підставі вищезазначених норм законодавства Управлінням нарахована ФОП Чорноштану О.В. плата за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування на загальну суму 13932 грн 25 коп., яку відповідач у строки, вказані у п. 311 Порядку, не сплатив, у зв'язку з чим прокурор і просить стягнути її з відповідача в доход Державного бюджету України.
У розумінні ст.1 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.
За правилами ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб'єкт господарювання, який відповідно до законодавства та одержаної ліцензії (для виконання перевезень небезпечних вантажів) надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах (ст. 33 Закону України «Про автомобільний транспорт»).
Відповідач, в свою чергу, в обґрунтування своїх заперечень зазначає про те, що відповідно до договору найму (оренди) транспортних засобів від 09.04.2019 р. транспортні засоби марки RENAULT AE 385 реєстраційний номер НОМЕР_1 , та марки SCHWERINER (загальний напівпричіп), реєстраційний номер НОМЕР_2 , з 09.04.19 знаходились у тимчасовому володінні та користуванні Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕРМЕС АВТО» з метою використання у своїй оперативній та господарській діяльності. Таким чином, відповідач наполягає на тому, що він не є перевізником в розумінні Закону України «Про автомобільний транспорт» та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Варто відмітити, що згідно товарно-транспортної накладної від 10.09.2019 №2313-000857, яка була надана під час контролю, саме автомобільний перевізник ТОВ «ГЕРМЕС АВТО» (а не ФОП Чорноштан О.В. ), під управлінням транспортним засобом водієм ОСОБА_1 здійснював перевезення вантажу від відправника - СТОВ «Дружба-Нова» до вантажоодержувача - Елеватор м. Миргород.
З огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що ФОП Чорноштан О.В. в межах розгляду даних спірних правовідносин не є перевізником у розумінні Закону України «Про автомобільний транспорт», а тому не може нести відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт згідно з положеннями ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Письмові матеріали справи свідчать про те, що саме автомобільний перевізник ТОВ «ГЕРМЕС АВТО» (а не ФОП Чорноштан О.В. ), під управлінням транспортним засобом водієм ОСОБА_1 11.09.2019 здійснював перевезення вантажу, а отже відповідач не може вважатися перевізником в розумінні Закону України «Про автомобільний транспорт» і до нього не можуть бути застосовані вимоги п. 28 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 13932 грн 25 коп. плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Розподіл судових витрат між сторонам.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні позову, витрати зі сплати судового збору в розмірі 2270 грн. 00 коп. покладаються на прокурора.
Керуючись ст. ст. 123, 129, 130,185, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд
1. В задоволенні позову керівника Конотопської окружної прокуратури в інтересах держави в особі позивача: Державної служби України з безпеки на транспорті до відповідача: Фізичної особи-підприємця Чорноштана Олександра Володимировича про стягнення 13932 грн 25 коп. - відмовити.
2 Витрати зі сплати судового збору в розмірі 2270 грн. 00 коп. покласти на Сумську обласну прокуратуру.
3. Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
4. Згідно з ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 02.08.2021.
Суддя О.Ю. Резніченко