вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"01" червня 2021 р. Справа № 911/3620/20
Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., за участю секретаря судового засідання Харченко М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”
до Комунального підприємства Бородянської селищної ради “Бородянкатепловодопостачання”
про стягнення 1 907 676,98 гривень
за участю представника позивача: Безпалюк О.Л. (довіреність №14-338 від 22.12.2020)
Акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (далі - АТ «НАК «Нафтогаз України»/позивач) звернулось до Господарського суду Київської області із позовною заявою до Комунального підприємства Бородянської селищної ради “Бородянкатепловодопостачання” (далі - КП Бородянської селищної ради “Бородянкатепловодопостачання”/відповідач) про стягнення 1 907 676,98 грн, з яких: 1 290 808,76 грн основного боргу, 362 560,43 грн пені, 130 344,10 грн 3% річних та 123 963,69 грн інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовані обставинами порушення відповідачем грошового зобов'язання за договором купівлі-продажу природного газу №2519/18-ТЕ-17 від 03.10.2018.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 31.12.2020 у справі №911/3620/20 прийнято позовну заяву Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 25.01.2021, а також встановлено сторонам строк для вчинення процесуальних дій, зокрема встановлено відповідачу строк для подання відзиву - до 25.01.2021.
Відповідно до наявних в матеріалах справи рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення про відкриття провадження у справі, відповідні процесуальні права і обов'язки та строки для їх реалізації і виконання, сторони були повідомлені належним чином.
25.01.2021 на електронну адресу Господарського суду Київської області від відповідача надійшла скан-копія клопотання про відкладення підготовчого судового засідання.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 25.01.2021 у справі №911/3620/20 клопотання Комунального підприємства Бородянської селищної ради “Бородянкатепловодопостачання” про відкладення підготовчого судового засідання залишено без розгляду, відкладено підготовче засідання на 15.02.2021.
29.01.2021 через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого КП Бородянської селищної ради “Бородянкатепловодопостачання” просило зменшити заявлену до стягнення пеню на 90%, а у задоволенні позову про стягнення 3% річних та інфляційних втрат відмовити.
У поданому відзиві відповідач зауважив на тому, що ухвалу про відкриття провадження у справі отримано 16.01.2021, а тому 15-денний строк для подання відзиву закінчується 31.01.2021.
Згідно приписів ст. 165 ГПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.
Так, згідно ухвали Господарського суду Київської області від 31.12.2020 у даній справі відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву - до 25.01.2021.
Водночас відповідно до наявного в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення за №0103276820315 копію зазначеної вище ухвали відповідачем отримано 15.01.2020, як наслідок останнім днем 15-денного строку є 01.02.2021.
Враховуючи вказане вище суд дійшов висновку про прийняття поданого відповідачем відзиву до розгляду.
03.02.2021 через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якого позивач просив, зокрема, заявлені ним вимоги задовольнити у повному обсязі, відмовити у задоволенні клопотання відповідача про зменшення пені на 90%. Вказану відповідь на відзив судом прийнято.
15.02.2021 на електронну адресу Господарського суду Київської області від відповідача надійшла скан-копія клопотання про відкладення підготовчого судового засідання.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 15.02.2021 у справі №911/3620/20:
- клопотання Комунального підприємства Бородянської селищної ради “Бородянкатепловодопостачання” про відкладення підготовчого судового засідання залишено без розгляду;
- продовжено строк проведення підготовчого провадження на тридцять днів;
- відкладено підготовче засідання на 01.03.2021.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 01.03.2021 у справі №911/3620/20 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 06.04.2021.
Ухвалами Господарського суду Київської області від 06.04.2021, 26.04.2021 та 18.05.2021 у справі №911/3620/20 оголошувалась перерва у судовому засіданні до 26.04.2021, 18.05.2021 та 01.06.2021 відповідно.
19.05.2021 через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшли пояснення стосовно технічної описки у розрахунку заборгованості.
У судовому засіданні 01.06.2021 після закінчення з'ясування обставин та дослідження доказів судом оголошено про перехід до судових дебатів, по закінченні яких суд вийшов до нарадчої кімнати. Після виходу з нарадчої кімнати суд
03.10.2018 між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», найменування якого надалі змінено на Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», як постачальником та КП Київської обласної ради “Бородянкатепловодопостачання”, найменування якого змінено на КП Бородянської селищної ради “Бородянкатепловодопостачання”, як споживачем, укладено договір постачання природного газу №2519/18-ТЕ-17 (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язується поставити споживачеві у 2018 році природний газ, а споживач зобов'язується оплатити його на умовах цього договору.
Згідно пп. 1.2, 6.1 та 12.1. договору природний газ, що поставляється за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.
Оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2018 по 17.10.2018 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
Надалі, 24.10.2018, 30.10.2018, 02.11.2018 між сторонами укладено додаткові угоди відповідно №№1-3, якими сторони погодили змінити, зокрема, строк дії договору, який згідно додаткової угоди №3 визначено в частині реалізації газу з 01.10.2018 по 30.11.2018 (включно).
23.11.2018 між сторонами укладено додаткову угоду №4, якою сторони погодили викласти договір у новій редакції, зокрема пункти 1.1., 2.1., 5.1. та 11.1. такого змісту відповідно:
- постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов'язується оплатити його на умовах цього договору;
- постачальник передає споживачу в період з 01.10.2018 по 30.04.2019 (включно) замовлений споживачем обсяг (об'єм) природного газу в кількості 957,0 тис. куб. метрів;
- оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу;
- договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині постачання природного газу до 30.04.2019 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
Також, 20.03.2019 та 29.03.2019 між сторонами укладено додаткові угоди №6, 7, яким сторони погодили змінити обсяги поставки газу та реквізити позивача.
Копії вказаних вище договору та додаткових угод до нього наявні в матеріалах справи.
В обґрунтування поданого позову АТ “НАК “Нафтогаз України” зазначило, що власні договірні зобов'язання виконало належним чином та протягом листопада-грудня 2018 року, січня-березня 2019 року передало відповідачу за умовами договору природний газ загальною вартістю 4 750 762,74 грн, що підтверджується підписами та відбитками печаток сторін на актах приймання-передачі природного газу:
- б/н від 30.11.2018 на суму 883 382,21 грн,
- б/н від 31.12.2018 на суму 1 070 956,32 грн,
- б/н від 31.01.2019 на суму 1 158 315,82 грн,
- б/н від 28.02.2019 на суму 884 085,58 грн,
- б/н від 31.03.2019 на суму 754 022,81 грн (далі - акти), копії яких містяться в матеріалах справи.
Позивач зауважив, що відповідач свої обов'язки за договором в частині своєчасної та повної оплати вартості поставленого газу не виконав, сплативши 3 459 953,98 грн, що зараховано в погашення вартості отриманого відповідачем газу у листопаді-грудні 2018 року, січні 2019 року та частково - лютому 2018 року, тоді як грошове зобов'язання по оплаті вартості отриманого газу у лютому 2018 року на суму 536 785,95 грн та березні 2018 року на суму 754 022,81 грн, що загалом складає 1 290 808,76 грн відповідачем залишено без виконання.
В підтвердження вказаного вище суду надано відомість по операціям та сальдо з 01.10.2018 по 31.12.2019 за підписом заступника головного бухгалтера АТ “НАК “Нафтогаз України”, а також копії виписок з банківського рахунку.
З огляду наведеного, оскільки розрахунки за отриманий згідно договору газ відповідачем не проведено у повному обсязі, позивач просить суд стягнути з відповідача, зокрема, 1 290 808,76 грн основного боргу.
Згідно викладених у відзиві на позов доводів відповідач, підтвердивши наявність у нього заборгованості в розмірі 1 290 808,76 грн, зазначив, що несвоєчасне погашення заборгованості сталося не з його вини, оскільки єдиним джерелом для оплати за спожитий газ є кошти, отримані від населення, бюджетних установ та госпрозрахункових підприємств.
За доводами відповідача, заборгованість споживачів за умови встановлення тарифів на теплову енергію, що лише частково відшкодовували вартість відповідно наданих послуг, невідшкодування державою підприємству різниці в тарифах є об'єктивними підставами, що унеможливлюються сплату неустойки.
Також відповідач зауважив на загальній економічній ситуації в країні та власному скрутному фінансовому становищі, оскільки належне відповідачу майно перебуває у комунальній власності територіальної громади селища Бородянка.
В підтвердження вказаних вище обставин відповідач надав довідку №15 від 25.01.2021 щодо заборгованості за надані послуги по тепло-водопостачанню.
З огляду на зазначене відповідач вважає, що в його діях відсутня вина у простроченні виконання грошового зобов'язання перед позивачем та, як наслідок, стягнення великої суми штрафних санкцій порушить інтереси не лише відповідача, а й інтереси населення щодо безперебійного надання послуг з теплопостачання, інтереси працівників щодо виплати заробітної плати.
Також, з огляду наведених вище обставини, у тому числі відсутності вини відповідача у затримці розрахунків з позивачем та відсутності доказів понесення останнім збитків відповідач просить суд зменшити суму заявленої позивачем пені на 90%.
Крім того відповідач зазначив, що укладений між сторонами не передбачає іншої відповідальності, зокрема у вигляді сплати 3% річних та інфляційних втрат, окрім сплати відповідачем пені, тоді як, на переконання відповідача, ч. 2 ст. 625 ЦК України застосовується лише у випадках, якщо договором відповідальність не встановлено.
Своєю чергою позивач заперечив, зокрема, проти зменшення суми заявленої до стягнення пені з огляду на те, що боржник не звільняється від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання, яке не ставиться в залежність від виконання будь-яких зобов'язань з боку третіх осіб, у тому числі кінцевих споживачів.
Також позивач зауважив, що:
- сторони є вільними в укладенні договору та виборі контрагента, а тому відповідач, підписавши з позивачем договір, погодився з умовами вказаного правочину, у тому числі і з обов'язком сплатити пеню у разі порушення зобов'язань;
- станом на 01.01.2020 торгова дебіторська заборгованість перед позивачем з боку споживачів становила 49,533 млрд грн, а станом на 31.03.2020 відповідно до консолідованого звіту позивача, розмір короткострокових позик складає 41,335 млрд грн, довгострокових - 7,142 млрд грн, що свідчить про значний обсяг несплаченої заборгованості підприємств та нестачу коштів для здійснення поточної діяльності позивача, який є об'єктом стратегічного значення, зокрема для забезпечення підприємств необхідним обсягом природного газу протягом опалювальних сезонів;
- несвоєчасність оплати контрагентів перешкоджає позивачу у виконанні покладених державою на нього обов'язків, погіршує його фінансове становище, впливає на якість та своєчасність надання послуг з поставки газу для інших споживачів;
- посилання відповідача на відсутність коштів не є підставою для зменшення штрафних санкцій та уникнення відповідальності за неналежне виконання зобов'язань за договором, тоді як відповідач не надав доказів вчинення дій з метою вчасного виконання зобов'язань.
З огляду на вказане вище позивач просить суд відмовити відповідачу у задоволенні клопотання про зменшення пені.
З'ясувавши обставини справи та дослідивши подані докази, заслухавши заключне слово представника позивача, суд дійшов таких висновків.
Приписами статей ст. 173, 175 Господарського кодексу України унормовано, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 655, ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
З огляду наведеного, суд дійшов висновку, що підписання відповідачем, як покупцем, актів приймання-передачі природного газу за місяці поставки - листопад-грудень 2018 року, січень-березень 2019 року без будь-яких заперечень щодо обсягу поставленого газу та його вартості, свідчить про прийняття відповідачем цього газу, що породжує для останнього обов'язок по оплаті вартості газу у повному обсязі, у погоджені договором строки: відповідно до 25-го числа кожного з наступних місяців за відповідними місяцями поставки.
Згідно з ч. 7 ст. 193 ГК України, що кореспондує з приписами статей 525, 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
За таких обставин, беручи до уваги наведені нормативні приписи, оскільки станом на день прийняття рішення відповідач вартість поставленого позивачем газу у повному обсязі не оплатив, враховуючи арифметичну відповідність суми боргу обставинам справи та наявним в матеріалах справи доказам, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 1 290 808,76 грн основного боргу підлягає задоволенню як така, що доведена позивачем належними та допустимими доказами і не спростована у встановленому порядку відповідачем.
У зв'язку з неналежним виконанням грошових зобов'язань за договором в частині повної та своєчасної оплати вартості отриманого газу, позивач просить суд стягнути з відповідача, зокрема, 362 560,43 грн пені, нарахованої за періоди:
з 26.12.2018 по 25.06.2019 на 883 382,21 грн заборгованості за листопад 2018 року;
з 26.01.2019 по 25.07.2019 на 1 070 956,32 грн заборгованості за грудень 2018 року;
з 26.02.2019 по 25.08.2019 на 1 158 315,82 грн заборгованості за січень 2019 року;
з 26.03.2019 по 25.09.2019 на 884 085,58 грн заборгованості за лютий 2019 року;
з 26.04.2019 по 25.10.2019 на 754 022,81 грн заборгованості за березень 2019 року.
Частиною 1 ст. 230 ГК України встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).
Пунктом 8.2. договору передбачено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно з пунктом 6.1. цього договору, він зобов'язується сплатити постачальнику пеню у розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20.
Водночас пунктом 7.2. договору у редакції додаткової угоди №4 від 23.11.2018 передбачено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно з пунктом 5.1., 5.6. цього договору, він зобов'язується сплатити постачальнику пеню у розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20.
Враховуючи вказані вище договірні умови та законодавчі приписи, а також обставини порушення відповідачем грошового зобов'язання, оскільки заявлений до стягнення розмір пені, обрахований судом в межах вказаних позивачем періодів, є арифметично правильним, суд дійшов висновку про обгрунтованість вимоги позивача про стягнення з відповідача 362 560,43 грн пені.
Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням грошових зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача:
- 130 344,10 грн 3% річних, нарахованих:
з 26.12.2018 по 28.10.2019 на 883 382,21 грн заборгованості за листопад 2018 року;
з 26.01.2019 по 28.10.2019 на 1 070 956,32 грн заборгованості за грудень 2018 року;
з 26.02.2019 по 28.10.2019 на 1 158 315,82 грн заборгованості за січень 2019 року;
з 29.10.2019 по 28.11.2019 на 680 654,35 грн заборгованості за січень 2019 року;
з 26.03.2019 по 28.11.2019 на 884 085,58 грн заборгованості за лютий 2019 року;
з 29.11.2019 по 30.09.2020 на 536 785,95 грн заборгованості за лютий 2019 року;
з 26.04.2019 по 30.09.2020 на 754 022,81 грн заборгованості за березень 2019 року;
- 123 963,69 грн інфляційних втрат, нарахованих:
з 26.12.2018 по 30.09.2019 на 883 382,21 грн заборгованості за листопад 2018 року;
з 26.01.2019 по 30.09.2019 на 1 070 956,32 грн заборгованості за грудень 2018 року;
з 26.02.2019 по 30.09.2019 на 1 158 315,82 грн заборгованості за січень 2019 року;
з 01.10.2019 по 31.10.2019 на 702 667,57 грн заборгованості за січень 2019 року з урахуванням сум інфляції за попередній період;
з 26.03.2019 по 31.10.2019 на 884 085,58 грн заборгованості за лютий 2019 року;
з 01.11.2019 по 30.09.2020 на 551 801,86 грн заборгованості за лютий 2019 року з урахуванням сум інфляції за попередній період;
з 26.04.2019 по 30.09.2020 на 754 022,81 грн заборгованості за березень 2019 року;
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки арифметично правильний розмір 3% річних та інфляційних втрат, перерахований судом в межах вказаних позивачем періодів, складає 135 604,76 грн та 17373,80 грн, а суд при прийнятті рішення не може виходити за межі позовних вимог, заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача 130 344,10 грн 3% річних та 123963,69 грн інфляційних втрат є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Посилання ж відповідача на відсутність його вини у порушенні зобов'язання перед позивачем судом визнаються неспроможними, як наслідок відсутності підстав для стягнення з нього сум пені, 3% річних та інфляційних втрат, позаяк застосування відповідальності за порушення договірних зобов'язань до теплопостачальної організації, як суб'єкта господарювання у сфері теплопостачання, узгоджується з положеннями статті 265 ГК України щодо здійснення відповідачем, як господарюючим суб'єктом, відповідної діяльності з виробництва теплової енергії із залученням на підставі договору поставки, укладеного з позивачем, як гарантованим постачальником, природного газу як енергоресурсу, з якого виготовляється теплова енергія, із зобов'язаннями щодо оплати вартості поставленого товару (газу), яке має бути виконано у строки, погоджені сторонами у договорі поставки природного газу, незалежно від обставин несвоєчасного виконання кінцевими споживачами зобов'язань щодо оплати вартості спожитої теплової енергії, поставленої відповідачем на підставі договорів постачання теплової енергії.
Згідно статті 42 ГК України під час здійснення господарської діяльності несе підприємницький ризик, у тому числі щодо несвоєчасності розрахунків із ним його контрагентами (споживачами теплової енергії, виробленої з ресурсу позивача).
Отже, правовий статус відповідача, як суб'єкта виробництва теплової енергії для населення, не звільняє його від підприємницьких ризиків, що можуть виникнути під час здійснення господарської діяльності з виробництва і постачання теплової енергії та гарячої води безпосереднім споживачам на підставі договорів та пов'язані, зокрема, із несвоєчасними розрахунками споживачів за поставлені їм відповідачем як теплопостачальною організацією енергоносії та затримкою держави у виділенні пільг та субсидій на часткове покриття вартості енергоносіїв, спожитих пільговими категоріями споживачів теплової енергії та гарячої води.
Доводи ж відповідача стосовно застосування ч. 2 ст. 625 ЦК України тільки у разі відсутності погодженої між сторонами у договорі відповідальності є суб'єктивним тлумаченням відповідачем вказаної норми, застосування якої не ставиться в залежність ані від погодження сторонами у договорі про вказане, ані від застосування до боржника відповідальності у вигляді сплати неустойки.
Поряд з тим відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Частиною 3 ст. 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Як необхідність використання права на зменшення розміру фінансових санкцій, так і розмір, до якого вони підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду.
Аналогічні правові позиції викладено у постановах Верховного Суду від 18.06.2020 у справі №916/2070/19 та від 29.07.2020 у справі №914/1470/19.
Так, зі встановлених у зазначеній справі обставин, а також наведених відповідачем у відзиві обставин щодо його фінансового стану в розрізі необхідності зменшення пені слідує, що:
- відповідач отримував природний газ від позивача не для власних потреб, а для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню;
- станом на 01.03.2019 відповідачем обліковано дебіторську заборгованість населення з оплати теплової енергії у розмірі 10 351 020,00 грн, бюджетних установ - 2 048 135,00 грн та госпрозрахункових організацій - 410 155,00 грн;
- предметом розгляду спору у даній справі є стягнення пені та передбачених ст. 625 ЦК України нарахувань, що, своєю чергою, не є основним доходом АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" і не може впливати на його господарську діяльність;
- позивачем доказово необгрунтовано понесення ним збитків, понесених у зв'язку з несвоєчасним виконанням відповідачем зобов'язання за договором.
Враховуючи наведене вище, доводи та інтереси сторін, а також беручи до уваги нарахування і стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат, що у значній мірі компенсує позивачу негативні наслідки, пов'язані з порушенням відповідачем умов договору, а також враховуючи відсутність належних та допустимих доказів понесення позивачем збитків через порушення відповідачем грошових зобов'язань у спірних правовідносинах, суд дійшов висновку про часткове задоволення клопотання відповідача та зменшення в порядку ч. 1 ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України розміру заявленої до стягнення пені на 50% - до 181 280,22 грн, що відповідно підлягають стягненню з відповідача.
Заперечення позивача щодо зменшення пені визнаються неспроможними з огляду на ненадання позивачем доказів понесення ним будь-яких майнових втрат внаслідок прострочення боржника, тоді як саме лише посилання позивача на опубліковану публічно інформацію про дебіторську заборгованість та значні розміри короткострокових та довгострокових позик не свідчить про доведення відповідних обставин.
В розрізі зазначеного вище суд вважає за необхідне вказати, що:
- пеня є лише санкцією за невиконання зобов'язання, а не основним боргом, а тому при зменшенні її розміру позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому становищі з урахуванням задоволення позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат;
- застосування до відповідача штрафних санкцій у розмірі, заявленому позивачем до стягнення, не може відповідати критеріям розумності та справедливості, позаяк цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права, а наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором;
- відповідне зменшення пені є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем зобов'язань і проявом балансу між інтересами кредитора і боржника та узгоджується з нормами закону, які регулюють можливість такого зменшення, а також є засобом недопущення використання пені як інструменту отримання безпідставних доходів, а не як способу стимулювання боржника до належного виконання зобов'язань.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.11.2020 у справі №910/13801/19.
Витрати позивача по сплаті судового збору, у відповідності до ст. 129 ГПК України, покладаються судом на відповідача у повному обсязі, без урахування зменшення розміру штрафної санкції.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 12, 129, 233, 236, 237, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Комунального підприємства Бородянської селищної ради “Бородянкатепловодопостачання” (07801, Київська обл., Бородянський р-н, смт Бородянка, вул. Вокзальна, будинок 1 А, ідентифікаційний код 33710516) на користь Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720) 1 290 808 (дев'яносто сім тисяч двісті тридцять) грн 76 коп. основного боргу, 181 280 (сто вісімдесят одну тисячу двісті вісімдесят) грн 22 коп. пені, 130 344 (сто тридцять тисяч триста сорок чотири) грн 10 коп. 3% річних, 123 963 (сто двадцять три тисячі дев'ятсот шістдесят три) грн 69 коп. інфляційних втрат та 28 615 (двадцять вісім тисяч шістсот п'ятнадцять) грн 16 коп. судового збору.
3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене у апеляційному порядку - до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 30.07.2021.
Суддя В.А. Ярема