вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
26.07.2021 Справа № 904/5026/21
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Кеся Н.Б. за участю секретаря судового засідання Мазнова Д.С.
за позовом Західної окружної прокуратури міста Дніпра, м.Дніпро в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті, м.Київ
до Фізичної особи-підприємця Твердохліб Павло Іванович, м.Дніпро
про стягнення 24489,78 грн
Представники:
Від Позивача Олійник А.І., представник
Від Відповідача Постольник О.С., адвокат
Від Прокуратури Лаліменко Н.В., прокурор
1.Короткий зміст позовних вимог
Західна окружна прокуратура міста Дніпра в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті (далі-Позивач) 24.05.2021 року звернулася з позовом до Фізичної особи-підприємця Твердохліб Павла Івановича (далі-Відповідач), в якому просить суд:
стягнути з Фізичної особи-підприємця Твердохліба Павла Івановича (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Державного бюджету плату за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні у сумі 24489 грн. 78 коп. (двадцять чотири тисячі чотириста вісімдесят дев'ять гривень сімдесят вісім копійок): Одержувач: ГУК у Запорізькій області/ТГ м. Запоріжжя/22160100 ЄДРПОУ 37941997 банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.) номер рахунку UA218999980313141216000008479 код класифікації доходів бюджету 22160100;
стягнути з Фізичної особи-підприємця Твердохліба Павла Івановича (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (49044, м.Дніпро, пр. Д. Яворницького, 38, МФО 820172, Держказначейська служба України, м. Київ р/р UА228201720343160001000000291 код за ЄДРПОУ 02909938) понесені судові витрати в розмірі сплаченого судового збору;
про день слухання справи повідомити сторони, Дніпропетровську обласну прокуратуру та Західну окружну прокуратуру міста Дніпра;
розгляд справи здійснювати за участю Дніпропетровської обласної прокуратури.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем своїх зобов'язань з користування автомобільними дорогами, а саме під час вивчення матеріалів управління Укртрансбезпеки у Дніпропетровській області встановлено, що 04.08.2020 при проведенні рейдової перевірки у пункті а/д Н-08 474 км транспортного засобу марки ТАТRA з державним номерним знаком НОМЕР_3 , який використовується перевізником ФОП Твердохлібом П.І., виявлено порушення порядку проїзду великовагових/великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування. Так, за результатами перевірки посадовими особами управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області 04.08.2020 складено акт за №031862 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів. За результатами зважування автомобіля та габаритно-вагового контролю зафіксовано навантаження на осі: 1) 6,0 тонн (передня ось) - нормативно допустиме 11 тонн, 2) 27,15 тонн (задня здвоєна ось) - нормативно допустиме 16 тонн, повна маса транспортного засобу склала 33,15 тонн при нормативно допустимій 40 тонн.
2. Процесуальні питання, вирішені судом
26.05.2021 ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 22.06.2021 о 10:00 год.
22.06.2021 на електронну адресу суду від Відповідача надійшло клопотання про об'єднання справ в одне провадження (арк.с. 62-63), в якому просить суд: об'єднати в одне провадження справи №904/5025/21 та справу №904/5026/21 за позовами Керівника Західної окружної прокуратури міста Дніпра в інтересах держави в особі: Державної служби України з безпеки на транспорті до Фізичної особи-підприємця Твердохліба Павла Івановича про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом, про що постановити відповідну ухвалу. Розглянути дане клопотання за відсутності представника відповідача. Перенести розгляд справи по суті на іншу дату та час, про що повідомити Відповідача (або його представника) завчасно. Також Відповідач стверджує, що станом на 16.06.2021 позовну заяву з доданими до неї документами не отримував.
22.06.2021 ухвалою суду відмовлено в задоволенні клопотання Відповідача про об'єднання справ в одне провадження та відкладено судове засідання по суті на 26.07.2021 об 14:30 год.
В судовому засіданні 26.07.2021 проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення в порядку ст. 240 ГПК України.
3. Позиції інших учасників справи
06.07.2021 Відповідач подав відзив на позов (арк.с. 71-81), в якому вказує про відсутність підстав для звернення прокурора до суду та відсутність належних та достовірних доказів правомірності здійснення габаритно-вагового контролю Позивачем у встановлений час та у встановленому місці.
12.07.2021 Західна окружна прокуратура міста Дніпра в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті подала відповідь на відзив (арк.с. 85-96).
4. Обставини, встановлені судом під час розгляду справи по суті
04.08.2020 при проведенні уповноваженими особами Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області Державної служби України з безпеки на транспорті рейдової перевірки габаритно-вагового контролю у пункті а/д Н-08 474 км транспортного засобу марки ТАТRA з державним номерним знаком НОМЕР_3 виявлено порушення порядку проїзду великовагових/великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування.
Відповідно до наданих під час рейдової перевірки документів (товарно-транспортна накладна від 04.08.2020, посвідчення водія, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, Поліс №АР/7746232 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспорту (арк.с.31-32): автомобільним перевізником вантажу - асфальтобетонна суміш є ФОП Твердохліб П.І., страхувальником цивільно-правової відповідальності транспортного засобу НОМЕР_3 є гр. ОСОБА_1 , вантажовідправником - ТОВ "Дорбуд", вантажоодержувачем - ДІП "Дніпродор", водій а/т засобу - грн. ОСОБА_2 , власник а/т засобу - гр. ОСОБА_3 .
За результатами перевірки посадовими особами управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області 04.08.2020 складено акт за №031862 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів (арк.с. 25).
Так, за результатами зважування автомобіля та габаритно-вагового контролю зафіксовано навантаження на осі: 1) 6,0 тонн (передня ось) - нормативно допустиме 11 тонн, 2) 27,15 тонн (задня здвоєна ось) - нормативно допустиме 16 тонн, повна маса транспортного засобу склала 33,15 тонн при нормативно допустимій 40 тонн.
Навантаження у вигляді 27,15 тонн на здвоєну вісь, при нормативно допустимому 16 тонн, є порушенням п. 22.5 Правил дорожнього руху України, а саме: за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиничну вісь -11т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиничну задню вісь -11т, здвоєні осі -18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
Вказане порушення підтверджується довідкою про результати здійснення габаритно-вагового контролю №038862 від 04.08.2020 (арк.с. 26), актом про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №031862 від 04.08.2020 (арк.с. 25).
На підставі вищевказаних документів управлінням Укртрансбезпеки у Дніпропетровській області 13.01.2021 здійснено розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування згідно ТТН від 04.08.2020 (арк.с. 29), відповідно до якого:
нормативно допустиме навантаження на здвоєну задню вісь автомобілю TATRA, реєстраційний номер НОМЕР_3 складає 16,0 тонн, але фактично навантаження на здвоєну задню вісь склало 27,15 тони, що є перевищенням параметрів нормативу на 11,15 тонн або 69,69%.
За розрахунком плати за проїзд від 04.08.2020 (арк.с. 29) сума складає 753,14 євро. Станом на 04.08.2020 сума 753,14 євро за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком України, становить (753,14 х 32,5169 = 24489,78) 24489,78 грн.
Державна служба України з безпеки на транспорті звернулась з листом від 17.08.2020 за № 61629/26/24-20 (арк.с. 33) до Твердохліба Павла Івановича , в якому повідомила про необхідність сплати протягом 30 календарних днів 753,14Євро в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку, за проїзд великоваговим транспортним засобом з перевищенням нормативних параметрів без відповідного дозволу, про що повідомити Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області. За даними Прокурора, вказані листи залишені Відповідачем без відповіді та задоволення.
Придніпровське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки Державної служби України з безпеки на транспорті звернулось з листом від 01.02.2021 (арк.с. 16) до Дніпропетровської обласної прокуратури, в якому зазначило, що судова практика свідчить про те, що повноваження Укртрансбезпеки обмежуються лише нарахуванням плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу у раз виявлення факту перевищення фактичних параметрів, а право стягувати цю плату в судовому порядку наразі знаходиться у процедурі погодження в центральних органах виконавчої влади. У зв'язку з викладеним Придніпровське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки просило розглянути можливість представництва інтересів держави в особі Укртрансбезпеки в суді з питання стягнення спірної плати з Твердохліба Павла .
Західна окружна прокуратура Дніпропетровської обласної прокуратури надіслала до Державної служби України з безпеки на транспорті з листом вих.№04/51-649вих-21 від 11.05.2021 (арк.с.49), в якому повідомило про представництво прокурором інтересів держави шляхом пред'явлення позову в інтересах держави в особі Укртрансбезпеки до ФОП Твердохліба П.І. про стягнення плати на суму 24489,78грн. за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативи.
Під час розгляду справи Відповідач доказів погашення заборгованості не надав.
5. Норми права та мотиви, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення
5.1. Щодо наявності підстав для звернення прокурора до суду.
Статтею 1311 Конституції України визначено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Згідно зі статтею 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Відповідно до частини 3 статті 53 ГПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Згідно з ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Відповідно до ч. 6 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом та законом, що регулює виконавче провадження звертатися до суду з позовом (заявою, поданням).
Прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України).
Ураховуючи зазначене, наявність інтересів держави повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі №924/1256/17 та від 15.05.2019 у справі №911/1497/18.
Європейський суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді і зазначив, що існує категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15.01.2009, заява №42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку позицію: "Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Водночас ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у судовому провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо, суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.
Представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянин й або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.
"Нездійснення захисту" має прояв в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається (аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 22.10.2019 №926/979/19).
Прокурор не зобов'язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист відповідних прав та інтересів (аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 16.04.2019 у справі №910/3486/18).
Звертаючись з позовом до суду, прокурор посилається на відсутність звернення Позивача до суду, який лише надіслав листа до прокуратури із проханням звернутися до суду саме прокурора.
Статтею 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, зокрема: державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті; габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування, нарахування, у разі виявлення порушень, та вжиття заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 №103 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, відповідно до пунктів 1, 4, п/п. 2,15,27 пункту 5 якого:
Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті;
основними завданнями Укртрансбезпеки, серед іншого, є здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті;
Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті; здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування, вживає заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.
За правовим висновком Верховного суду, викладеним в постанові від 29 січня 2020 року у справі №814/1460/16, повноваження відповідача (яким є Укртрансбезпеки у зазначеній справі) у цьому випадку обмежуються лише нарахуванням плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу у разі виявлення факту перевищення їх фактичних параметрів. Водночас, сама плата за проїзд є сумою відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування та у разі недобровільної сплати стягується шляхом звернення до суду з відповідним позовом.
Враховуючи положення чинного законодавства, господарський суд дійшов висновку про наявність в Укртрансбезпеці повноважень на звернення до господарського суду з позовом про стягнення спірної плати, оскільки це охоплюється визначенням в повноваженнях останнього здійснення нарахування та вжиття заходів щодо стягнення спірної плати за проїзд автомобільними дорогами.
Відповідно до ч.4 ст.236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
При вивченні правового висновку Верховного суду, викладеного в постанові від 29 січня 2020 року у справі №814/1460/16, господарський суд встановив, що ці висновки ґрунтуються на положеннях Постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 №103 в редакції, що діяла у 2016 році під час спірних обставин і яка не передбачала повноважень Укртрансбезпеки на вжиття заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами. У 2018 році до постанови були внесені зміни, якими повноваження Укртрансбезпеки були доповнені здійсненням заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю. Отже, у справі відсутні правові підстави для застосування вищевказаного правового висновку Верховного Суду через відсутність застосування дії одних і тих же норм права.
Отже, враховуючи положення чинного законодавства, на думку суду, Позивач помилково вважає, що у нього відсутнє право звернення до господарського суду з позовом про стягнення спірної плати.
Водночас, матеріали справи свідчать про те, що така помилкова позиція Позивача є поширеною в цілому в країні, вона призвела до його свідомої бездіяльності щодо стягнення спірної плати з Відповідача та створила передумови для звернення прокурора з позовом, що розглядається.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що звернення прокурора у справі, що розглядається, є виправданим та обґрунтованим, оскільки незвернення Позивача самостійно до суду, з огляду наведених у матеріалах справи прикладах судової практики, носить системний характер, пов'язано із неврахуванням останніх змін у законодавстві щодо повноважень Укртрансбезпеки та призводить до невжиття усіх заходів державного контролю щодо використання автомобільних доріг, що становить суспільний інтерес.
У зв'язку із викладеним, заперечення Відповідача щодо відсутності підстав для звернення прокурора з даним позовом судом відхилюються.
5.2. Щодо спору по суті.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України «Про автомобільний транспорт», відповідно до частини дванадцятої статті 6 якого державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
Частини перша та четверта статті 48 Закон України «Про автомобільний транспорт» передбачають, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п'яти відсотків.
Статтею 33 Закону України «Про автомобільні дороги» визначено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Частиною другою статті 29 Закону України «Про дорожний рух» передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Процедура здійснення габаритно-вагового контролю регламентується Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого поcтановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 №879 «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування», пунктом 3 якого встановлено, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.
Згідно з підпунктом 3 пункту 2 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 №879 «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування», великовагові та великогабаритні транспортні засоби - це транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306.
Пунктом 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від10.10.2001 № 1306, встановлено, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м. Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.
Згідно з пунктом 21 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 №879 «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування», у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 % подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування. Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.
Також пунктами 26, 27 зазначеного Порядку передбачено, що кошти, стягнені за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, спрямовуються в установленому порядку до державного бюджету в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку. Відповідно до пункту 28 цього Порядку плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.
Методику розрахунку плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту визначено пунктом 30 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 №879 «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування», відповідно до якого плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою: П = (Рзм + Рнв + Рг) х В, де П - розмір плати за проїзд; Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 км проїзду; Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 км проїзду; Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 км проїзду; В - відстань перевезення, км. Осі вважаються здвоєними або строєними, якщо відстань між зближеними (суміжними) осями не перевищує 2,5 м.
Відповідно до пункту 31-1 вищевказаного Порядку, якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 % - у подвійному розмірі; на 10 - 40 % - у потрійному розмірі; більше як на 40 % - у п'ятикратному розмірі. У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням. Перевізник зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.
Отже, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру плату за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу має вносити саме перевізник.
Згідно зі статтями 1, 33 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами. Автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб'єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.
У розділі 1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363, перевізником визначено фізичну або юридичну особу - суб'єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами.
Так, матеріали справи свідчать про те, що перевезення вантажу здійснювалось транспортним засобом автомобіль TATRA, реєстраційний номер НОМЕР_3 , перевізником за яким є Відповідач, оскільки водієм було надано товарно-транспортну накладну від 04.08.2020, в якому зазначено ФОП Твердохліб П.А. як перевізника та Поліс №АР/7746232 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспорту, оформленого на Твердохліб П.І. та автомобіль TATRA, реєстраційний номер НОМЕР_3 , зі строком його дії з 24.04.2020 по 23.04.2021 (арк.с.31-32).
Відповідач заперечує проти того, що він є перевізником за перевіреним автомобілем, вказуючи на те, що він не є водієм або власником транспортного засобу, вагові параметри якого перевірялися.
Відповідно до Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов'язкові реквізити, передбачені цими Правилами. Крім того, товарно-транспортна накладна є основним документом на перевезення вантажів.
Згідно з п.п.1,4, 1.6 ст.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» особи, відповідальність яких застрахована, - це страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Власники транспортних засобів - це юридичні та фізичні особи, які відповідно до законів України є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах.
Отже, товарно-транспортна накладна та Поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспорту свідчать про те, що на момент їх оформлення Відповідач правомірно експлуатував спірний транспортний засіб та надавав на ньому послуги перевезення.
Відповідно до ст.73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Докази мають відповідати критеріям належності, допустимості, достовірності та вірогідності відповідно до ст.ст.76-79 ГПК України.
Зокрема, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Так, дослідивши матеріали справи, суд зазначає, що докази з боку прокуратури і Позивача у вигляді товарно-транспортної накладної та полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспорту дозволяють встановити факт того, що Відповідач є перевізником у спірних обставинах, оскільки саме ці документи були надані серед іншого водієм під час здійснення рейдової перевірки, а інших доказів щодо надання транспортних послуг будь-ким не було надано.
Також суд зазначає, що керування транспортним засобом та право власності на цей засіб ще не свідчить про те, що транспортні послуги надаються саме тією особою, яка керує або має право власності на автомобіль.
Матеріали справи містять усі передбачені Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 №879 «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування», документи, зокрема довідку № 038862, акт № 031862 та розрахунок плати за проїзд до цього акта, які були складені працівниками Укртрансбезпеки 04.08.2020, у зв'язку з виявленням під час габаритно-вагового контролю невідповідності фактичних вагових параметрів нормам і правилам перевезення вантажу Відповідачем.
Розмір плати за проїзд визначено Позивачем відповідно до вимог Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні та відповідно до Ставок плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року № 879, однак цих коштів Відповідач у встановлений строк не сплатив.
Згідно з частиною третьою статті 5 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники правовідносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, дотримуючись вимог законодавства. Відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами (стаття 7 ГК України).
Учасники правовідносин у сфері господарювання несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання (частини перша та друга статті 216 ГК України).
У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
За частиною першої статті 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Відповідно до частин другої та третьої статті 225 ГК України законом щодо окремих видів господарських зобов'язань може бути встановлено обмежену відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язань. При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов'язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків.
Пунктами 37, 41 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 №879 «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування», визначено, що учасники відносин у сфері габаритно-вагового контролю несуть відповідальність згідно із законодавством, а дії або бездіяльність учасників відносин у сфері габаритно-вагового контролю можуть бути оскаржені в установленому порядку.
Зміст і призначення закріпленої у зазначеного Порядку плати за проїзд великоваговим транспортним засобом полягає у відшкодуванні матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування.
Разом з тим Відповідачем не було надано жодних доказів на спростування факту перевищення нормативно-вагових параметрів транспортним засобом за обставинами справи. Відповідачем не надано також доказів оскарження в установленому порядку дій Позивача щодо фіксування правопорушення та нарахування стягуваної суми збитків.
В той же час посилання Відповідача на те, що Прокурором та Позивачем не надано доказів того, що обставини габаритно-вагового контролю відповідають вимогам чинного законодавства, а результати зважування автомобіля у Відповідача викликають сумнівів, суд вважає таким, що не доводить обґрунтованості заперечень Відповідача проти позову, оскільки відповідно до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Зазначене процесуальне положення полягає у доведенні саме фактів, які на думку сторони свідчать на її користь.
В свою чергу Прокурором та Позивачем надані до позову оформлені належним чином докази, які передбачені Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 р. № 879 «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування», а також надані докази сертифікації та повірки засобу контролю, застосованого при здійсненні габаритно-вагового контролю, а також документальні підстави проведення рейдової перевірки у вигляді направлення на рейдову перевірку та щотижневий графік проведення рейдових перевірок у період з 03.08.2020 по 09.08.2020 тощо (арк.с.17-23). Отже, опонент Відповідача в судовому процесі надав вичерпний пакет доказів для вирішення питання щодо стягнення спірної плати, в той час як Відповідач не надав жодного доказу.
Крім того, посилання Відповідача на те, що вантаж - асфальтобетонна суміш типу «А» має фізичну властивість розтікатися нерівномірно, що призвело до перевантаження на одну їх вісей автомобіля, суд вважає таким, що не звільняє Відповідача як перевізника безпосередньо від обов'язку дотримання Правил дорожнього руху і вимог Закону щодо користування автомобільними дорогами та не звільняє від оплати за перевищення вагових параметрів автомобільного транспорту.
6. Висновки господарського суду за результатами вирішення спору
Враховуючи наведені норми чинного законодавства, а також встановлений судом факт перевищення транспортним засобом Відповідача встановлених вагових обмежень, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
За результатами вирішення спору судові витрати щодо судового збору у справі покладаються на Відповідача відповідно до ст. 129 ГПК України.
Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов Західної окружної прокуратури міста Дніпра в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті до Фізичної особи-підприємця Твердохліб Павла Івановича задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Твердохліба Павла Івановича (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Державного бюджету плату за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні у сумі 24489 грн. 78 коп. (двадцять чотири тисячі чотириста вісімдесят дев'ять гривень сімдесят вісім копійок): Одержувач: ГУК у Запорізькій області/ТГ м.Запоріжжя/22160100 ЄДРПОУ 37941997 банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.) номер рахунку UA218999980313141216000008479 код класифікації доходів бюджету 22160100.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Твердохліба Павла Івановича (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (49044, м.Дніпро, пр. Д. Яворницького, 38, МФО 820172, Держказначейська служба України, м. Київ р/р UА228201720343160001000000291 код за ЄДРПОУ 02909938)2270,00 грн судового збору.
Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 ГПК України.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 02.08.2021
Суддя Н.Б. Кеся